Цікаві події минулого року

ПРОТЯГОМ минулого службового року організація Єгови на землі продовжувала процвітати. Про його благословення свідчить те, що у 235 країнах понад шість мільйонів Свідків Єгови виявляли вірність і відданість йому, а також віру в його обітницю запровадити новий праведний світ. Ці мільйони людей не просто заявляють, що є Божими слугами, але активно проголошують добру новину про Боже Царство, як про це передрік Ісус у Матвія 24:14. Згідно з річним віршем 2001 року, вони й далі «стояли непохитно в досконалості й виконували волю Божу в усім» (Кол. 4:12, Хом.).

Упродовж цього року Божий народ пережив багато цікавих подій. Розгляньмо декотрі з них.

 Підготовка вчителів Божого слова на конгресах

Незабутніми в цьому році стали обласні конгреси Свідків Єгови «Вчителі Божого слова», які проводилися у сотнях місць по цілій землі, починаючи від середини 2001 року до початку 2002. На конгресах побували мільйони осіб. У перший день цих триденних зібрань промовець пояснив тему конгресу. Він сказав: «Ісус не бажав, щоб ключем до знань володіла лише елітарна група знавців Писань. Він промовив до своїх учнів: «Що кажу Я вам потемки,— говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте — проповідуйте те на дахах». Ісус щиро прагнув розказати про Бога якомога більшій кількості людей. На його думку, біблійними знаннями треба було ділитися, а не ховати їх».

У програму конгресу ввійшли промови, в яких розглядалося значення біблійних пророцтв, а також те, як християнам застосовувати біблійні принципи у своєму житті. У неділю було показано костюмовану драму за назвою «Поважайте владу Єгови». Вона висвітлила біблійну оповідь, в якій бунт Корея у пустині протиставляється вірності його синів.

На конгресі було оголошено про випуск двох публікацій. Перша — це «Пророцтво Ісаї — світло для всього людства», том 2, а друга — брошура «Як досягти щасливого життя». Крім того, делегати отримали новий буклет «Чи в людини є безсмертний дух?».

Протягом серпня у Франції та в Італії пройшли спеціальні конгреси. У Франції такі конгреси проводились у Парижі, Ліоні й Бордо. Загальна кількість присутніх на них становила 160 045. Ці конгреси стали великим підбадьоренням для братів з Франції, яких упереджена преса зробила основною мішенню своїх нападів. Один брат сказав: «Іноді нам здається, що ми такі одинокі в цій  боротьбі, але тепер, коли нас відвідали тисячі християнських братів, ми зміцнилися, готові і далі йти вперед».

В Італії спеціальні конгреси пройшли в Римі, Мілані, Турині та Барі. В інших п’яти містах, де проводилися конгреси, присутні слухали деякі частини програми за допомогою телефонного зв’язку. Усі ці дев’ять конгресів відвідало 289 133. Як у Франції, так і в Італії на кожному з цих зібрань слухачам було представлено хвилюючу резолюцію. Делегати, що прибули з безлічі країн, відгукнулися на неї гучним «так»! Після цієї заяви довго лунали оплески.

Всесвітнє свідчення з «Вістями Царства» № 36

У жовтні й листопаді 2000 року по всьому світі було розповсюджено 189 мовами майже півмільярда примірників «Вістей Царства» № 36. Завдяки біблійній звістці про Тисячолітнє правління Ісуса Христа, а також кольоровим ілюстраціям, ці «Вісті Царства» сподобались багатьом людям. Якщо ти — Свідок Єгови, то, мабуть, брав участь у розповсюдженні того буклета. Ось декілька повідомлень з різних частин світу про цю кампанію.

Мінусова температура не стала на заваді Свідкам Єгови на Алясці. Головуючий наглядач збору «Норт Пол» сказав: «Хоча була зима, декотрі господарі стояли просто на подвір’ї і читали «Вісті Царства» № 36. Адже дохідлива інформація була насправді привабливою: ситуація, що склалася сьогодні у світі, протиставлялася прийдешнім благословенням для людства».

В Албанії 15 зборам у декількох більших містах було запропоновано відвідати далекі села. Брати й сестри відгукнулися на це запрошення з великим ентузіазмом і радістю. Свідки вперше побували у 56 селах, в яких, за приблизними підрахунками, проживає 50 000 мешканців.

 Філіал з Анголи повідомляє: «Завдяки ревності та ентузіазму вісників кампанія з «Вістями Царства» № 36 мала в нашій території дивовижний успіх. І це незважаючи на великі економічні труднощі та війну, яка й далі впливає на стан зборів по цілій країні. Багато людей охоче брали «Вісті Царства». Внаслідок цього у листопаді Ангола повідомила про нову небувалу кількість домашніх біблійних вивчень — 94 026. Це майже на 10 000 більше, ніж попереднього місяця».

У Камеруні група Свідків дорогою до села загубила пакунок з «Вістями Царства» № 36. Один чоловік бачив, як Свідки розповсюджували ці буклети. Ідучи до себе на ферму, він помітив на узбіччі пакунок. Чоловік підняв його і почав сам розповсюджувати «Вісті Царства». Зрештою у нього залишилося тільки чотири примірники. Коли господарі просили дати їм буклет, чоловік відмовляв: «Я не працюю задарма, залишу їх для своєї сім’ї. Коли прийдуть Свідки, дадуть і вам».

У Колумбії Свідки повторно відвідали жінку, яка взяла «Вісті Царства» № 36. Жінка сказала, що ніколи не хотіла розмовляти зі Свідками Єгови. Але, прочитавши цей буклет, вона усвідомила, що втрачала щось дуже цінне. Тоді вона впала на коліна і стала просити в Бога прощення. Опісля жінка сконтактувалася зі Свідками Єгови. Тепер вона вивчає Біблію.

В одному селі в Конго (Кіншаса) поліцейський в уніформі прочитав «Вісті Царства» № 36 з великим зацікавленням. Через якийсь час він знайшов Свідків і сказав їм, що буклет дуже цікавий і несе звістку потіхи. Потім він залишив їх і повернувся, одягнений вже у цивільне, з Біблією в руках. Цей чоловік сказав: «Бачу, наскільки важливий і актуальний цей буклет, тому хочу разом з вами розповсюджувати його!» Свідки люб’язно пояснили йому,  що спочатку потрібно вивчати Біблію. Чоловік погодився і тепер вже досяг успіхів у вивченні.

У Греції молода жінка, на ім’я Джой, знайшла примірник «Вістей Царства» № 36 коло дверей свого будинку. Прочитавши його, вона одразу зателефонувала до своєї тітки, Свідка Єгови. Джой сказала тітці, що буклет зворушив її і що вона хоче порозмовляти зі Свідками Єгови. Тітка зв’язалася з сестрою, яка служить у тій території спеціальним піонером, і піонерка зустрілася з Джой. Як же вони здивувалися, коли побачили, що знають одна одну. Джой розповіла піонерці, що, хоча вона має Біблію, але не може знайти віршів, які б стосувались проблем, з котрими вона стикається. Ця молода жінка одразу погодилася на домашнє біблійне вивчення.

Одна жінка, Свідок, у Кореї запропонувала «Вісті Царства» № 36 жінці, яка чинила опір своєму синові, Свідкові Єгови. Через три дні сестра відвідала її знову і пояснила, що Біблія говорить про Рай. Жінка позитивно відгукнулася, і з нею було розпочате біблійне вивчення. Її син сказав зі сльозами на очах: «Не можу повірити, що моя мама почала вивчати Біблію». Тепер вона робить добрий поступ.

У внутрішній частині Ліберії деякі Свідки ходили від села до села, розповсюджуючи «Вісті Царства». Потім зійшли з головної дороги і заблудилися. Перед ними постало одиноке господарство глибоко в буші. Коли Свідки пояснили господарям, що заблудилися, один молодий чоловік сказав: «Божий дух скерував вас до нас, щоб і ми могли отримати буклети».

Люди охоче брали «Вісті Царства» № 36 і в Нідерландах. Свідки за короткий час розповсюдили там понад два мільйони примірників. Філіал у Зельтерсі (Німеччина) надрукував 100 000 додаткових копій, але збори замовили ще більше. У місті Гелмонді Свідок розповів господарю  помешкання, що цей буклет розповсюджується по всьому світі. Чоловік попросив зачекати, ввійшов у дім і зателефонував своєму другові з Франції, щоб перевірити, чи вісник говорив правду. Господар сказав своєму другові: «У мене в дверях стоїть Свідок Єгови. Він має буклет і каже, що його розповсюджують по всьому світі. Ти отримав примірник?» Друг відповів: «Так, десять хвилин тому». Чоловік поклав трубку, повернувся до дверей і взяв для себе буклет.

До філіалу в Росії надійшов цікавий лист від хлопця-семикласника. Він написав: «Здрастуйте. Я так втішився, коли знайшов у нашій поштовій скриньці буклет про нове тисячоліття! Він приніс нам найбільшу з усіх приємностей у цьому році! Вишліть нам, будь ласка, більше інформації».

Кампанія розповсюдження «Вістей Царства» № 36 стала корисною не тільки для громадськості, а й для самих Свідків. Ось як висловився один Свідок на Сайпані: «Мені дуже сподобалося розповсюджувати «Вісті Царства». Я охрестився 1998 року, тому в такому виді служіння брав участь вперше. Кампанія заохотила мене спробувати свідчити ввечері, завдяки чому я зміг порозмовляти  з більшою кількістю людей. Ця праця зміцнила мою віру, і я почуваюсь, що наблизився до Єгови».

Щоб розповсюдити «Вісті Царства» № 36, Свідки на Соломонових островах вирушили у віддалену частину острова Малаїта. Після п’ятигодинної ходьби вони прийшли в село, в якому їх щиро прийняв місцевий пастор і виявив велике зацікавлення. Він сказав, що за більше ніж дев’ять років село не відвідав жоден представник його церкви і ніхто не цікавився ними. І ось перед ним стояла група незнайомих людей, які доклали зусиль, щоб перейти гори і допомогти їм зрозуміти Біблію. З усіма родинами в селі було розпочато біблійні вивчення. Брати приходили туди кожні два тижні, і незабаром добрий поступ робило десять зацікавлених. Пастор повідомив, що коли б хтось залишився з ними, аби заснувати групу, то зібрання можна проводити у приміщенні місцевої церкви. Тепер цю групу регулярно відвідує спеціальний піонер. Згідно з останнім повідомленням, до цього села завітав представник церкви. Він запропонував селянам харчові продукти, якщо вони припинять вивчати зі Свідками Єгови. Проте всі сказали, що не збираються припиняти вивчення Біблії.

Під час відпустки у віддаленій місцевості Венесуели Свідки запропонували «Вісті Царства» № 36 своєму провідникові, індіанцеві з племені пемон. Провідника так захопив буклет, що він перечитав його декілька разів. Коли під час бурі буклет змок, чоловік обережно повісив його, щоб просушити. Він попросив ще декілька примірників для людей зі свого племені.

Юридичний захист прав у минулому службовому році

У Болгарії Івайло Стефанов відмовився служити в армії з огляду на своє сумління. Його засудили на півтора  року ув’язнення. Брат Стефанов подав апеляцію до Європейського суду з прав людини, аргументуючи це тим, що було порушено його право на релігійну свободу. Коли суд оголосив, що вислухає його справу, уряд Болгарії виразив готовність вирішити це питання мирним шляхом. У результаті брата Стефанова, а також інших Свідків, які зіткнулися з подібною проблемою, було повністю виправдано. Третього травня 2001 року Європейський суд погодився з таким рішенням. У рамках розв’язання цієї справи болгарський уряд також погодився скоротити строк альтернативної цивільної служби, який до того був удвічі довший від строку обов’язкової військової служби.

Органи влади міста Блейнвіла у провінції Квебек (Канада) прийняли постанову, в якій говорилось, що люди, котрі ходять від дому до дому в релігійних цілях, мусять спочатку купити на це дозвіл. Дозвіл був дійсний лише на два місяці й надавав право ходити від дверей до дверей тільки з понеділка до п’ятниці. А поновлювати його можна було аж через 12 місяців. Сімнадцятого квітня 2001 року суддя суду наглядової інстанції  Квебеку виніс рішення, що ця постанова не стосується публічного служіння Свідків Єгови. За словами судді, Свідки Єгови звільняються від отримання дозволу; також не обмежується кількість годин, днів, місяців чи років для їхньої релігійної діяльності від дому до дому. Служіння Свідків Єгови він назвав «християнським громадським служінням», а їхні публікації — «серйозною літературою, що обговорює такі питання, як релігія, Біблія, наркотики, алкоголізм, освіта молоді, проблеми в подружжі та розлучення». За його словами, прирівнювання Свідків до гендлярів «образливе, принизливе, неприємне і неправдиве».

Верховний суд у Тбілісі (Грузія) 22 лютого 2001 року виніс рішення анулювати реєстрацію двох юридичних органів, якими послуговуються Свідки Єгови,— «Союзу Свідків Єгови Грузії» та «Представництва Товариства «Вартова башта» в Грузії». А втім, суд дав чітко зрозуміти, що цим рішенням діяльність Свідків Єгови не забороняється. Навпаки, як було зазначено на суді, Свідки Єгови можуть продовжувати свою діяльність: проводити зібрання, ввозити з-за кордону літературу, винаймати нерухомість або володіти нею. Однак релігійні екстремісти знехтували рішенням суду і вчинили ряд нещадних нападів, котрі одна організація із захисту прав людини охарактеризувала як «панування терору». Свідки Єгови 29 червня 2001 року подали апеляцію у Європейський суд з прав людини, виразивши протест з приводу пасивного ставлення уряду до неприборканого насилля, і 2 липня суд видав розпорядження про розгляд цієї апеляції в пріоритетному порядку. Позитивним було те, що 30 травня 2001 року митна служба Грузії звільнила з-під митного контролю приблизно 20 тонн нашої біблійної літератури, яку 14 березня 2001 року було незаконно заборонено розмитнювати. Літературу одразу ж розвезли по зборах Грузії.

 У 1997 році Федеральний адміністративний суд у Берліні (Німеччина) відмовив надати Свідкам Єгови законний статус корпорації, зареєстрованої згідно з публічним правом. Цю відмову аргументували заявою, ніби Свідки Єгови не були в достатній мірі лояльні державі, оскільки дотримувались нейтралітету в політичних виборах. Свідки подали апеляцію. І 19 грудня 2000 року Федеральний конституційний суд Німеччини постановив, що лояльність аж у такій мірі не є вирішальною для реєстрації. Проте справу було передано назад в адміністративні суди, щоб вони переглянули прохання про надання законного статусу, цього разу зваживши на те, чи порушують Свідки Єгови права окремих осіб. Тепер увагу буде зосереджено на таких питаннях, як переливання крові, виховання дітей, позбавлення спілкування і стосунки в сім’ї.

Донедавна понад 3500 Свідків у Греції мали судимість, оскільки колись їх було ув’язнено за дотримання християнського нейтралітету. Через судимість Свідкам відмовляли в роботі на державних посадах, в організаціях соціального забезпечення та в банках. Декому не давали дозволу працювати за певними професіями. Тепер тут вийшов закон, згідно з яким ці Свідки більше не вважатимуться колишніми злочинцями. Безперечно, поштовхом до видання цього закону послужило позитивне рішення Європейського суду з прав людини у справі «Тлімменос проти Греції». У ній розглядалося питання про особисте право відмовлятися від обов’язкової військової служби на підставі сумління.

У Японії районний суд міста Кобе 30 березня 2001 року виніс позитивне рішення у справі, що стосувалася Свідка Єгови. Одну сестру викрали і 17 днів тримали під замком, щоб «перепрограмувати» її релігійні вірування. Суд відзначив, що підсудний — баптистський  служитель — таємно змовився з колишнім чоловіком потерпілої та членами родини чоловіка, аби посадити її під замок. Підсудному присудили сплатити 400 000 єн (3300 доларів США) компенсації.

Верховний суд Румунії своїми двома ухвалами недвозначно заявив, що Релігійна організація Свідків Єгови визнана законом і тому повинна мати всі права, які надає закон релігіям. Державний секретаріат у справах релігії зробив спробу відхилити ці рішення, але безуспішно. Другого квітня 2001 року Верховний суд підтвердив свої попередні рішення. На даний час Державний секретаріат у справах релігії не визнав повного законного статусу Свідків Єгови, незважаючи на розпорядження Верховного суду зробити це.

У Росії 23 лютого 2001 року суддя зрештою закрив справу про заборону Свідків Єгови в Москві. Ця справа тривала майже шість років, причому в суді вона розглядалася три роки. Проте для братів полегшення тривало недовго, бо 30 травня 2001 року Московський міський суд анулював рішення суду нижчої інстанції і видав наказ відновити слухання справи від початку. За період від 1996 року це вже шостий раз, коли Свідки Єгови мусять оборонятися, спростовуючи ті самі безпідставні звинувачення.

Ухвала, винесена 21 лютого 2001 року Пенсільванським судом наглядової інстанції (США), послужила блискучим підтвердженням права пацієнта на вільне волевиявлення, а також чинності документа «Довгострокове доручення на медичну опіку». Ухвала стосувалась Марії Дюран, яка постійно повідомляла про своє тверде рішення не приймати переливання крові. Незважаючи на застереження Марії, її чоловік, який не є Свідком, заручився підтримкою її лікарів та лікарні і добився від суду, щоб його призначили її опікуном у критичних ситуаціях, тимчасом  як Марія своїм представником з медичних питань вибрала співвіруючого. Суд наглядової інстанції змінив це розпорядження і підтвердив, що, хоча подружній партнер пацієнтки, родичі та лікарі чинять їй опір, її детальні вказівки щодо лікування та особистий вибір представника з медичних питань потрібно поважати.

Більша потреба у Залах Царства

У багатьох країнах будівництво Залів Царства було дуже складним завданням і забирало чимало часу. Поки тривала будова, декотрі збори збиралися у найманих приміщеннях довгі місяці, а то й роки. В одній африканській країні у незавершеному Залі Царства дика папуга звила собі гніздо на стелі серед крокв. Незабаром птах вже насвистував, коли співали пісні Царства, і, здається, це нікому не заважало. Будівництво просувалося настільки повільно, що папуга навчилася копіювати голос ведучого вивчення «Вартової башти», навіть називала на ім’я братів та сестер! Зрештою Зал Царства було добудовано, а птахові довелося шукати інше «помешкання».

Сьогодні завдяки чудовій новій програмі будівництва Зали Царства постають з дивовижною швидкістю. У більшості країн, що розвиваються, їх будують і присвячують за три-чотири тижні! Тільки в Африці за минулий службовий рік було збудовано 1074 нові Зали Царства. Це майже 4 за один робочий день!

Нові Зали Царства будуються задля двох цілей. Перша — це задовольнити поточні потреби. Філіал із Південної Африки повідомляє: «Як же тішать ці події. Ми впевнені, що в результаті буде побудовано багато Залів Царства у країнах, в яких вони дуже потрібні». Друга ціль — це задоволення майбутніх потреб. Тому праця організовується так, щоб залучати здібних місцевих Свідків. Наприклад, у Беніні будівництво ведеться лише місцевими силами,  крім того, брати тут зможуть подбати і про майбутні потреби в Залах Царства.

Окрім головного Проектно-будівельного бюро в Брукліні, п’ять Регіональних бюро будівництва Залів Царства надають організовану допомогу філіалам у Східній Європі, Африці, Азії, Океанії, Центральній і Південній Америці та на островах Карибського моря. Ці бюро тісно співпрацюють з комітетами філіалів, допомагаючи їм повністю скористатися з вказівок та допоміжних засобів, які тепер є в наявності. Скажімо, щоб координувати роботу будівництва в зборах, у кожному філіалі засновано Стіл будівництва Залів Царства. Цей відділ допомагає зборам вибирати земельну ділянку і розробляє стандартизовані плани з огляду на матеріали та методи будівництва в тій чи іншій країні.

Тепер у 92 країнах, в яких колись через брак коштів та кваліфікованих майстрів роботи на будівництві велися дуже повільно, діє 352 повночасні бригади будівельників Залів Царства. У них працює приблизно 4000 довгострокових та короткострокових добровольців. Успіху цих бригад у значній мірі сприяє те, що в них почали працювати служителі-будівельники Залів Царства. Це новий вид спеціального повночасного служіння, до якого залучають кваліфікованих місцевих братів у визначених країнах. До того ж 152 міжнародних служителі навчають місцевих братів, які виконуватимуть головні обов’язки у будівельній програмі. Звичайно, побудова Залу Царства — це справа збору, тому його члени добровільно пропонують свої послуги і є основною робочою силою.

Як люди реагують на цю нову програму будівництва? У Сара-Лінді (штат Трухільйо, Венесуела) нещодавно побудували перший Зал Царства. Один вісник сказав зі сльозами радості: «Так зворушує, що Єгова пам’ятає про нас. Нашого містечка навіть немає на карті!»

 Одна сестра з Ріо-де-Жанейро (Бразилія) була спонукана написати: «Упродовж десяти років я ходила на зібрання пішки чотири кілометри і навіть під час вагітності перетинала річку через кладку. Зрештою моя мрія здійснилась. Ми маємо Зал Царства! Багато зацікавлених вже почали відвідувати зібрання. Мій тато, який раніше навчався, але потім став чинити опір, після присвячення не пропустив жодного зібрання. Цього тижня він знову розпочав вивчення». Один сторонній спостерігач зауважив: «Мені 60 років, але я ніколи не бачив чогось подібного! Свідки працюють разом швидко і з радістю. У нашому муніципалітеті, де я працюю муляром, як тільки робота затягується, хтось говорить: «Мабуть, треба покликати Свідків Єгови, щоб вони допомогли!»

Один старійшина в Україні сказав: «Ми змогли побудувати стандартний Зал Царства лише за один місяць і завдяки цьому не відволікалися на довгий час від сімей та обов’язків у зборі». А сестра промовила: «Ми такі раді. На власні очі побачили, як Єгова допомагає своєму народові. Перед тим через нашу економічну ситуацію ми навіть не мріяли про свій Зал Царства».

У Малаві зацікавлені особливо хочуть спілкуватися з нами, коли є відповідне місце для зібрань. Збір «Нафісі» повідомляє: «Ми маємо прекрасний Зал Царства, який є чудовим свідченням. Завдяки цьому тепер під час проповідування легше розпочинати біблійні вивчення. Люди говорять про це скрізь. У школі, на роботі та вдома наш Зал Царства став головним предметом розмов».

Будівельна програма також справила позитивне враження на голів общин у Мозамбіку. В одного вождя попросили виділити ділянку землі для побудови Залу Царства. Даючи дозвіл, він відповів: «Я чув про будівництво Залів Царства в інших місцевостях і занепокоївся,  оскільки в моїй немає жодного. Дякую вам, Свідки Єгови, що плануєте побудувати наш Зал Царства!»

А як впливають добре організовані будови на дух охочості у зборах? Член будівельної бригади у Зімбабве розповідає: «Після багатогодинної подорожі в дощову погоду ми прибули у село, на місце, де мав будуватися Зал Царства. Брати й сестри, що чекали на нас, скупчилися під деревом, розпаливши невеличке багаття. Незважаючи на сльоту, вони вітали нас привітними усмішками. Готуючись до нашого приїзду, 60 осіб викопало рови для фундаменту. Вони розпочали о четвертій ранку того дня і закінчили о шостій вечора».

У тій же країні не мав Залу Царства збір «Зонгоро». Натан Мучінґурі служив там ще від свого хрещення у 1924 році. Він багато років перекладав біблійні публікації на мову шона. Оскільки цей брат не жив у Бетелі, філіал запропонував йому покривати витрати на прожиття, але він відмовився. Однак він висловив бажання хоч раз побувати на зібранні у Залі Царства свого збору, перш ніж закінчить земний шлях. Восьмого квітня 2001 року бажання 93-річного брата Мучінґурі здійснилося. Збір «Зонгоро» вперше зібрався у своєму новому Залі Царства і відзначив Господню Вечерю.

З листопада 1999 року, відколи здійснюється ця будівельна програма, у 92 країнах було побудовано 2097 нових Залів Царства, а це приблизно 22 за один тиждень! Ця «рівність» стала можливою завдяки щедрим пожертвам та саможертовності нашого всесвітнього братства. Внаслідок цього «хто [збір, який] мав багато, той не мав зайвини, а хто [збір, який мав] мало,— не мав недостачі» (2 Кор. 8:14, 15). Чи Єгова благословляє цю всесвітню працю? Тільки подумайте: лише за один місяць від часу побудови відповідного Залу Царства в багатьох місцях кількість присутніх на зібраннях подвоїлася.

 Безкровна медицина. Три відеофільми

Відділ аудіо- та відеозапису з допомогою братів з Німеччини й інших країн створили серію з трьох відеофільмів, які показують практичність та ефективність безкровної медицини. В усіх трьох відеофільмах відомі хірурги вказують на переваги альтернативного лікування в порівнянні з переливанням крові та іншими методами її застосування. Перший відеофільм цієї серії має назву «Альтернативи переливанню. Просто, безпечно, ефективно» (англ.). Він призначений в основному для лікарів та студентів-медиків. Для ілюстрації функціонування складників крові було використано комп’ютерну графіку.

Перший відеофільм був завершений якраз вчасно, оскільки він зміг пройти на 34-й Міжнародний фестиваль кіно- та відеофільмів, який щороку проводиться в  США. Всього на ньому було представлено 1500 фільмів з 33 країн. Відеофільм «Альтернативи переливанню» було оцінено за трьома категоріями. У двох категоріях — «Дослідницька документація» та «Професійно-освітня» — відеофільм зайняв друге місце та отримав нагороду «Срібний екран». У третій категорії — «Актуальні питання» — відеофільм завоював перше місце й отримав нагороду «Золота камера». Ці нагороди свідчать, що експерти кіновиробництва оцінили якість, точність та професійний рівень відеофільму, а це надає його інформації ще більшої ваги.

Другий відеофільм має назву «Безкровне лікування. Пошана до потреб і прав пацієнта» (англ.). Він розроблений передусім для журналістів, які описують проблеми медицини, керівників служби охорони здоров’я, соціальних працівників та суддів. Назва відеофільму показує: ця програма розглядає, як задовольняти потреби пацієнта у лікуванні, зважаючи на його права. Крім того, у ньому  показано, що методи безкровної хірургії є економічно вигідними.

Третій відеофільм у цій серії — «Жодної крові. Медицина приймає виклик» (англ.). Цей фільм створено для широкого загалу. Його вже показували по телебаченню у США. Безперечно, позитивні відгуки фахівців, які не є Свідками і дають у цьому відеофільмі інтерв’ю, стануть великою допомогою в ознайомленні людей з перевагами безкровної хірургії та розсіють упередження непоінформованих осіб.

Новозбудовані філіали приносять хвалу Богові

Тепер ми розповімо про присвячення в минулому службовому році п’яти філіалів. Здійснімо подорож у своїй уяві спочатку до Південної Америки, де було присвячено філіали у Венесуелі та Уругваї. Тоді побуваємо в Україні, де праця Свідків Єгови була під забороною понад 50 років. Потім звернемо нашу увагу на Малаві, що у південній частині Африки. Там Свідки багато років жили під забороною та переслідуванням. І на закінчення побуваємо на Барбадосі — мальовничому острові у Карибському морі.

ВЕНЕСУЕЛА. Третього березня 2001 року на присвячення нового комплексу філіалу, що розкинувся на мальовничій території за 80 кілометрів на захід від столиці, Каракаса, зібралося приблизно 1600 гостей з 22 країн. У березні тут стоїть посушлива погода, і гори Арагуа були сухі та мали бурий колір, але завдяки зрошенню водою, яку відбирають з колодязів на території Бетелю, газони та пальмові дерева довкола будівель філіалу були розкішними та зеленими. Святково одягнені делегати, багато з яких мали фотоапарати, ходили по всій території, а також всередині будівель, висловлюючи своє захоплення та задоволення.

 Перший філіал у Венесуелі був відкритий у вересні 1946 року, коли в країні проповідувало добру новину всього 19 вісників. Протягом наступних 50 років через потреби, пов’язані з розширенням, було побудовано декілька різних споруд філіалу. Тепер новий філіал дбає про потреби 88 541 вісника доброї новини у Венесуелі.

Багато гостей, які прибули на присвячення, брали участь у будові, що тривала 6 років. Один міжнародний служитель пригадує: «Ми дуже підбадьорювались, коли бачили готовність братів годинами подорожувати, аби попрацювати на будові. Наприклад, одна група зі збору винайняла автобус, виїхала об 11-й вечора, їхала цілу ніч і прибула о 6-й ранку. Брати поснідали, пропрацювали з нами цілий день, а потім вирушили автобусом у семигодинну подорож». Спілкування під час будови було дуже приємним, оскільки брати працювали разом у єдності (Пс. 133:1).

Промову присвячення — «Розширення приносить хвалу Єгові» — виголосив Ґерріт Леш, член Керівного органу. Наступного дня небувала кількість Свідків та зацікавлених з усієї країни — 113 260 — зібралася у місті Валенсії, щоб послухати ще одну чудову програму, у тому числі короткий огляд програми присвячення a.

УРУГВАЙ. «Які чудові люди! Так приємно бачити стільки людей, чоловіків та жінок, що важко працюють і залишаються дуже щасливими. Це можливе лише тоді, коли маєш правильні спонуки і не шукаєш матеріальної вигоди. Вітаю вас, продовжуйте так і далі!» Це тільки один з багатьох відгуків великої кількості спостерігачів, які побували на будові філіалу в Уругваї.

 Дух ревності та співпраці Свідки Єгови виявляли не тільки під час будови, але й протягом довгих років освітньої роботи. Шістдесят років тому в Уругваї було лише декілька Свідків, у тому числі шість піонерів з Німеччини, які подорожували по країні велосипедами. Тепер Свідки Єгови в Уругваї — це згуртована, відома і шанована організація. На одного вісника тут припадає 287 жителів, і в кожному зборі є в середньому п’ять старійшин. Звичайно, з огляду на такий зріст з’являється потреба у більших будівлях філіалу.

Під час програми присвячення 31 березня 2001 року слова вдячності почули багато Свідків, які використовували на будові свої здібності та досвід. Також під час програми брали інтерв’ю у багатьох колишніх місіонерів, які служили в Уругваї. Щоб побувати на присвяченні, вони прибули з далеких країв. Промову присвячення виголосив брат Леш. Він підкреслив, що головна причина, чому ми проповідуємо,— це приносити хвалу Єгові b.

УКРАЇНА. Добра новина́ проповідується в Україні вже понад 110 років. Проте за останнє десятиріччя зріст відбувався особливо швидко. Оскільки за 1990-ті роки число вісників зросло на 530 відсотків, виникла нагальна потреба у філіалі. Для цього брати вибрали ділянку землі у мальовничій місцевості, що лежить за п’ять кілометрів на північ від Львова. Комплекс має житлові будинки на 104 кімнати, сучасні офіси, кухню, пральню, гараж і склад літератури.

За два роки і три місяці після отримання дозволу на будову брати перетворили колишній літній піонерський табір у чудовий комплекс будівель, який став філіалом.  Він розташований у лісі, в якому колись, під час заборони, брати проводили зібрання.

Місцеві органи влади поставили вимогу побудувати бетонну дорогу на місці тієї, що вела до філіалу. Брати склали договір з місцевою будівельною компанією, домовившись, що дорогу протяжністю 1200 метрів буде закінчено наприкінці жовтня 2000 року. Це було зроблено з огляду на те, що зазвичай у листопаді тут починає падати сніг. Компанія не змогла закінчити дорогу в умовлений строк. Погода і далі не перешкоджала будові, тому брати вирішили допомогти завершити її. Усі важко працювали, і зрештою у суботу, 16 грудня 2000 року, дорогу закінчили. Тієї ночі усе вкрилося ковдрою снігу. Якщо запитати місцевих жителів, чому в 2000 році осінь була надзвичайно тепла й довга, вони скажуть у відповідь: «Тому що Свідки Єгови мали закінчити дорогу».

Програма присвячення відбулася 19 травня 2001 року. Серед присутніх були брати й сестри з 35 країн. Основними пунктами програми стали промови братів Теодора Ярача та Ґерріта Леша з Керівного органу. Наступного дня на спеціальну програму, що проходила на найбільших стадіонах Києва та Львова, зібралося 72 023 особи. Послухати її з’їхалося багато братів, які десятки років прослужили під забороною. Вони з великою радістю оглядали чудовий філіал, який приноситиме честь і славу Єгові c.

МАЛАВІ. На схилку дня, у суботу 19 травня 2001 року, понад 2200 Свідків з Малаві, а також 200 гостей з 21 країни зібралися під накриттям, зробленим з довгих стовбурів евкаліпта, бамбука та із сіна. Смеркало. У пісеннику  було важко розрізнити слова під час останньої пісні. З гарно прикрашеної сцени заспівувач розпочав пісню № 56, інші слухачі його підтримали, і пісня залунала в типовий африканський спосіб — без музичного акомпанементу та в чотири голоси. Хористам не потрібні були пісенники, вони знали слова напам’ять. Гості з інших країн пройнялися трепетом, коли почули спів цих вірних служителів Єгови. Багато з них охрещені вже 40 років, а то й більше, і їм довелося сильно постраждати за віру.

Коли вранці того дня брати й сестри оглядали філіал, то не могли стриматись, щоб не співати пісень Царства, і махали руками всім зустрічним. Перед цією подією адміністрація аеропорту погодилась пускати по гучномовцю записи «Мелодій Царства» (альбом № 1), щоб вітати гостей з-за кордону. Яке ж тепле й теократичне вітання! Цю музику й досі включають в аеропорту.

«Чи ви виявляєте вдячність у служінні Єгові?» — це запитання поставив Себастьян Джонсон, котрий відвідував Малаві як зональний наглядач. Обговорюючи слова з Михея 6:6—8, брат Джонсон показав, що Єгова не вимагає від нас забагато. Промовець заохотив щодня читати Біблію і застосовувати її корисні принципи. Гай Пірс, член Керівного органу, у своїй промові присвячення зосередив увагу на темі «Радійте та тіштеся тим, що творить Єгова». Брат Пірс сказав: «Ваша діяльність та довгі роки вірного служіння заклали основу для зросту, який відбувається сьогодні. І далі робіть усе від вас залежне у священному служінні Всевишньому Богу, Єгові».

У неділю, 20 травня, на стадіоні в Лілонгве 17 378 присутніх почули нагадування про те, що у 1993 році, після зняття заборони, у Малаві нараховувалось 30 000 вісників. Сьогодні ця кількість зросла майже до 50 000!  Авжеж, присвячення новозбудованого Бетелю стало незабутньою подією, днем перемоги Єгови! d

БАРБАДОС. У мальовничій місцині з лугами та квітучими рослинами, на узвишші, звідки відкривається прекрасний вигляд на Карибське море, розкинулася територія площею один гектар. Тут побудовано новий барбадоський філіал, а коло нього Зал Царства. Ці чудові будівлі, зведені за 18 місяців, розташовуються у тихому  районі, у містечку Сейнт-Джеймсі, що лежить за 4 кілометри від Бриджтауна, столиці Барбадосу.

Новий філіал став домівкою для родини Бетелю з десяти членів. Він має десять житлових кімнат, офіси та їдальню. Також тут побудовано Зал Царства на 275 місць. Ці споруди було зведено в десяти хвилинах їзди від центру Бриджтауна, де розташовувалися колишні приміщення філіалу. Ті колишні будівлі, розміщені у тихому районі Барбадосу, Свідки почали використовувати у 1969 році. Тоді на шести більших та декількох менших островах, за якими вів нагляд цей філіал, загальна кількість вісників становила приблизно 1200 осіб. Це число зросло, і 2000 року тут вже нараховувалось 2390 вісників, які належать до 25 зборів та однієї віддаленої групи. Тепер приміщення філіалу стали надто маленькі, щоб доглядати за чимраз більшою кількістю зборів, а тиха місцевість в околиці, де розташовувався філіал, перетворилась у галасливий комерційний район.

У суботу 2 червня 2001 року програму, до якої було включено історію праці Свідків Єгови на Барбадосі, слухало 676 гостей з островів, за якими веде нагляд барбадоський філіал, та з 15 інших країн. Ключовим моментом програми була промова «Потішайте серце Єгови», яку з великою теплотою виголосив член Керівного органу Джон Барр. Для тих, кого через брак місць не змогли запросити на програму присвячення, наступного дня провели спеціальне зібрання. На ньому було присутніх 3332 особи e.

По всьому світі у таких філіалах працює 20 133 посвячених служителі. Усі вони є членами Об’єднання спеціальних повночасних служителів.

[Примітки]

[Ілюстрації на сторінці 6]

Випуск «Перекладу нового світу» китайською мовою (традиційне та спрощене письмо) на конгресі «Вчителі Божого Слова», Гонконг.

[Ілюстрації на сторінці 11]

У всьому світі було розповсюджено майже півмільярда примірників «Вістей Царства» № 36.

[Ілюстрація на сторінці 13]

Європейський суд з прав людини у Страсбурзі (Франція).

[Ілюстрація на сторінці 21]

Брат та сестра Мучінґурі перед своїм новим Залом Царства.

[Ілюстрація на сторінці 22]

Відеофільм «Альтернативи переливанню. Просто, безпечно, ефективно» отримав три нагороди.

 [Ілюстрації на сторінках 28, 29]

Нещодавно присвячені філіали:

1) Малаві.

2) Барбадос.

3) Уругвай.

4) Венесуела.

5) Україна.