Всесвітній звіт

◼ ОКЕАНІЯ

Кількість країн: 30

Населення: 33 773 304

Кількість вісників: 92 691

Кількість біблійних вивчень: 44 999

В Австралії два вісники почали ставити стенд з нашою літературою на одній віддаленій залізничній станції Нового Південного Уельсу, через яку проходять два поїзди далекого сполучення. Поїзди «Індіан — Пасифік» та «Ґан» зупиняються тут приблизно на дві години, тому вісники мають багато чудових розмов з пасажирами і розповсюджують немало літератури. Деякі пасажири на зворотній дорозі навіть роблять «повторні відвідини» до цих двох вісників.

Провідник поїзда «Ґан» часто оголошує пасажирам щось цікаве про місця, де зупиняється поїзд. Віднедавна  він з дозволу вісників почав оголошувати про їхній стенд з літературою. Отже, завдяки винахідливості цих Свідків, що мешкають на віддаленій території, подорожні з усієї Австралії та з-за кордону можуть чути добру новину.

На острові Кусаїє (Мікронезія) подружжя місіонерів дало книжку «Знання» служителю баптистської церкви, якому вже за 80. Це була книжка мовою кусаїє, якою розмовляють менш як 10 000 людей. Служитель подякував за книжку. Під час повторних відвідин той чоловік сказав місіонерам, що заохочує свою паству брати від них літературу. Місіонери, звичайно ж, поцікавились чому. «Тому що наша релігія не пропонує книжок нашою мовою»,— відповів він. Тепер подружжя місіонерів проводить регулярні розмови з цим стареньким служителем церкви.

На Маршаллових островах місіонерку попросили проводити вивчення Божого Слова з неактивною сестрою. Але сестра не прийняла такої пропозиції, тому місіонерка запитала її: «Що ти відчуваєш, коли хтось каже, що любить тебе?» Сестра здивувалась і відповіла: «Мені цього ще ніхто не говорив». Місіонерка, обнявши її, сказала: «Я люблю тебе. І Єгова любить тебе, навіть більше, ніж я». Неактивна сестра заплакала, і відтоді її ставлення до Єгови змінилось. Вони стала робити духовний поступ: почала щоденно читати Біблію, відвідувати всі зібрання і навіть служити допоміжним піонером. А в січні 2002 року подала заяву на стале піонерське служіння. Вона також розпочала багато біблійний вивчень і один місяць провела в служінні на віддаленому острові, де є більша потреба у вісниках Царства.

На Новій Каледонії місіонерка відпочивала з друзями на пляжі. Там їй вдалось неформально свідчити молодій жінці з Франції, яка приїхала відвідати родичів. Жінка була військовослужбовцем і свого часу служила в Сараєво. Місіонерка запитала жінку, чи вона хотіла б жити серед людей, які дійсно люблять одні одних. Та відповіла ствердно  і додала, що лише сильний уряд з могутньою армією може принести правдивий мир.

Тоді місіонерка пояснила, що, хоча вона має друзів — Свідків — різних національностей, проте їх об’єднує віра і любов до Бога. Після приємної розмови наша сестра домовилась з тією жінкою зустрітися наступного дня, щоб продовжити розмову. Жінка прийшла, і сестра провела з нею перше біблійне вивчення, яке їй дуже сподобалось. Після того вона почала відвідувати всі зібрання. Її духовний апетит зріс настільки, що під кінець відпустки вивчення з нею проводилось щодня. Потім жінка прийшла на районний конгрес і відвідала місцевий філіал. Повернувшись до Франції, вона продовжує робити духовний поступ.

Джінні, молода вісниця, живе в Папуа — Новій Гвінеї. Часто вона бере з собою до школи книжку «Запитання молодих людей. Практичні поради». Одного дня вчитель англійської мови попросив учнів приготувати короткий виступ на вільну тему. Джінні вирішила говорити про наркотики й алкоголь, а за основу для свого виступу взяла 8-му частину книжки «Запитання молодих людей». Вчитель був настільки вражений її виступом, що сказав: «Якщо бажаєш, то можеш виступати перед класом цілий урок». Джінні так і зробила. Тоді вчитель запитав, чи вона не хотіла б наступного дня виступити перед десятикласниками. Вона погодилась. Після виступу вчитель англійської мови сказав Джінні що, коли у школі буде організовано вечір учнівських промов, він спробує включити її до програми. Після двох промов у неї замовили 64 книжки «Запитання молодих людей». Крім того, дві дівчини попросили дати їм брошуру «Чого Бог вимагає», і Джінні розпочала з ними біблійне вивчення.

На Соломонових островах свого часу розгорілась племінна ворожнеча. Через це багато братів втратили своє майно і зубожіли. Одна подружня пара, дім якої зруйнували, вирішила взяти участь у проповідуванні на  непризначеній території, хоча це означало додаткові витрати з їхнього і так жалюгідного бюджету. Для подорожі вони запропонували братам своє каное і разом з ними попливли проповідувати. Поїздка їм надзвичайно сподобалась, за їхніми словами, це було найліпше в житті свідчення. Згодом вони вирішили повторно відвідати зацікавлених людей у тій території. Але чи буде в них достатню грошей на ще одну поїздку? І ось приблизно через тиждень після повернення з рідко опрацьовуваної території підходить до них чоловік і каже, що хоче купити в них ділянку землі, де стояв їхній зруйнований під час сутичок будинок.

На острові Санту (Вануату) обласні конгреси проводили переважно в місцевому Залі Царства. У 2001 році вісників стало вже стільки, що зал був затісний. Тож брати винайняли невеличкий стадіон, який до того використовувався лише у спортивних цілях. Директор стадіону переживав, що делегати конгресу можуть щось поламати, тому зажадав від братів високу платню. І, хоча брати запевняли, що стадіон буде прибрано до і після конгресу, а дещо буде навіть відремонтовано, директор не змінив своєї думки.

Директор стадіону був також власником крамниці, тому він бачив, як Свідки купували деякі засоби для прибирання і матеріали для ремонту стадіону. Це його зацікавило, тож він пішов на стадіон подивись, що відбувається. Там побачив, як понад 100 добровольців підмітають, чистять і фарбують стадіон, а також ремонтують туалети. Його здивуванню не було меж. Невдовзі про стадіон — чистий і відремонтований — говорило ціле містечко. Після конгресу брати пішли платити за оренду і побачили, що директор був уже зовсім іншою людиною. Він зробив знижку на 80 відсотків, сказавши, що в майбутньому Свідки Єгови можуть користуватися стадіоном безкоштовно! Хоча в тій місцевості всього 300 вісників, на конгрес прийшло 832 особи й охрестилося 13.

 ◼ АЗІЯ І БЛИЗЬКИЙ СХІД

Кількість країн: 47

Населення: 3 869 881 970

Кількість вісників: 561 276

Кількість біблійних вивчень: 390 151

Філіал в Індії з радістю повідомляє, що на великій території країни було дано добре свідчення по телевізору. Працівники однієї телестанції довідались, що Свідки Єгови випустили відеофільм «Біблія. Її вплив на ваше життя». Тому вони написали до всесвітнього центру в Нью-Йорку і попросили дозволу показати цей фільм у програмі «Говм Шанті» (Домашній мир). Дозвіл було дано. І згодом індійський філіал повідомив, що на початку 2002 року відеофільм «подивилось багато родин на всій тій території».

 В Ізраїлі одна сестра, яка знає мову жестів, зустріла на вулиці подружжя глухих — Бенні та Шарон. Вона якраз мала від’їхати автобусом додому, але вирішила свідчити цій подружній парі. Вони запросили її до свого дому. Допитливість Бенні швидко переросла у справжнє зацікавлення звісткою про Царство, і невдовзі він почав ходити на зібрання. Проте Бенні був не лише цілком глухим, він ще й мав дуже поганий зір. Тож йому було важко добиратися на зібрання і розуміти перекладача мови жестів. Але Бенні докладав зусиль і згодом змінив свою поведінку й особистість та почав жити згідно з біблійними принципами.

Попри фізичні обмеження, Бенні швидко зростав духовно. Він давав відповіді на зібраннях, робив жваві учнівські промови на Школі теократичного служіння (через перекладача), а недавно став неохрещеним вісником. Його дружина Шарон, яка теж погано чує і бачить, почала вивчати Біблію трохи пізніше й нині робить чудовий поступ. Тепер Бенні й Шарон діляться своєю новою вірою зі знайомими людьми з розладами слуху.

В Японії одна сестра, яку звуть Фукуе, виховує трьох дітей. Вона вважає своєю особливою територією тих людей, з якими зустрічається, займаючись вихованням своїх дітей. Її територія — це близькі сусіди й батьки, з якими вона бачиться у дитячому садку, в школі й на батьківських зборах. Як вона свідчить? Представившись, сестра просто і щиро говорить, що виховувати дітей їй дуже допомагає Біблія. Тоді делікатно переходить на іншу тему. Розтопивши лід упередження, їй набагато легше використовувати Біблію в подальших розмовах. Чи цей метод має успіх? Так! Донині вона помогла охреститися 12 особам, п’ятеро з яких тепер служать піонерами. Фукуе наполегливо займається неформальним свідченням, бо саме так вона свого часу пізнала правду.

 У Казахстані в однієї жінки з невеличкого міста захворіла і невдовзі померла мала дитина. Згодом у неї народилась друга дитина, яка померла відразу після народження. Через фізичні та емоційні страждання жінка опинилась у лікарні. Якось серед ночі вона почула шепотіння медсестри. Прислухавшись, жінка збагнула, що медсестра, Свідок Єгови, молилася за неї, навіть згадувала її ім’я. А вже зранку наша сестра потішала її надією на воскресіння. Перегодом жінку виписали з лікарні.

Минуло п’ять років. І ось одного дня жінка випадково підслухала, як незнайома людина розповідала її родичам те саме, що вона колись почула в лікарні від медсестри. Зрозумівши, що незнайомка мусить бути Свідком Єгови, вона познайомилася з нею і домовилась про біблійне вивчення. Тепер жінка не хотіла втрачати інших п’ять років, тому старанно вчилась і робила чудовий духовний поступ. Пройшло небагато часу, і вона присвятила своє життя Єгові й охрестилась. Уявіть собі її здивування, коли на першому ж конгресі вона зустріла ту медсестру, яка потішала її понад п’ять років тому! Зі слізьми на очах жінка сказала сестрі: «Можливо, я не прийняла б правди, якби ти в лікарні тихенько наді мною не помолилась. Це дуже зворушило моє серце».

На Тайвані в одному банку працює наша сестра, а з нею ще 20 жінок. Сестра вирішила випробувати новий підхід, щоб зацікавити співробітниць Божим Словом. Під час обідньої перерви вона приготувала письмове запрошення, в якому було сказано: «Запрошую на безкоштовні обговорення Біблії, які триватимуть 30—45 хвилин під час обідньої перерви». Далі вказувалось, що такі обговорення «допоможуть здобути основні знання з Біблії». Підписавши запрошення, сестра поклала на кожен стіл по  одному. Того ж пополудня чотири співробітниці відгукнулись на її запрошення.

У Таїланді чоловік, на ім’я Арун, через друга на роботі зацікавився Свідками Єгови. Арун розповідає: «Я помітив, що відтоді, як мій співробітник почав спілкуватися зі Свідками, він дуже змінився; я теж захотів змінитись». Арун був одружений, але грав в азартні ігри і вживав наркотики. Він пробував позбутися цих поганих звичок, проте не міг. Якось він подумав, що коли в нього буде дитина, то це допоможе йому відповідальніше ставитись до життя. У них народилась дівчинка, але це нічого не змінило. Арун каже: «Зрештою дружина не витримала і пішла від мене, а дочку віддала своїй тітці».

Арун був у розпачі. І тоді співробітник запросив його до Залу Царства. Арун пішов, і, хоча там він майже нічого не розумів, про що говорять промовці, йому сподобалась тепла, дружня атмосфера на зібранні. Незабаром він уже регулярно відвідував зібрання, погодився на біблійне вивчення і почав застосовувати те, чого навчався. Арун теж дуже захотів знову об’єднатися з сім’єю, тому поговорив про це з дружиною. Та вона не могла повірити, що він дійсно змінився. Арун веде далі: «Я свідчив їй та запросив зустрітися з моїми новими друзями, але вона відмовилася, сказавши, що мене обманули. Проте я не здавався і продовжував запрошувати її. Пройшло біля п’яти місяців, і її серце зм’якло — вона пішла зі мною на зібрання. Невдовзі після цього моя дружина також погодилась вивчати Біблію».

Нині Арун, його дружина і донечка живуть разом як щаслива родина. Він з дружиною охрестились у 2001 році на обласному конгресі в Бангкоку. Крім того, молодший брат Аруна, який колись провадив розпутне життя, також прийняв добру новину і став неохрещеним вісником.

 ◼ ЄВРОПА

Кількість країн: 45

Населення: 727 550 200

Кількість вісників: 1 456 309

Кількість біблійних вивчень: 647 279

В Албанії, у місті Тирана, живе 25-річна Єва. Через вроджену хворобу вона має невеликий зріст — лише 113 сантиметрів. Але попри труднощі Єва з радістю служить допоміжним піонером, хоча деякі люди насміхаються з неї через її невеликий ріст. Та вона не сердиться, а до всіх ставиться з повагою, завжди посміхається. І уважні люди це помічають. Наприклад, одна жінка, в якої 26-річна дочка страждала від депресії, не раз клала її в лікарню і зверталася до різних релігій в надії на зцілення від хвороби. Якось вона побачила життєрадісну Єву і вирішила  зайти до неї додому. Коли Єва відчинила двері, жінка зразу ж запитала, чи не хотіла б вона вивчати Біблію з її дочкою. Сестра, звичайно ж, погодилась. Невдовзі здоров’я дочки тієї жінки почало поліпшуватись і до того ж досить швидко, так що жінка теж захотіла приєднатися до вивчення. Тепер та жінка з дочкою регулярно приходять з Євою на зібрання, і обоє вони роблять чудовий духовний поступ.

У Бельгії живе молодий чоловік, на ім’я Бенджамін. Він виростав у християнській родині, проте ще в ранній юності почав вести подвійне життя. Удавав, що живе за біблійними принципами, але зв’язався з друзями, з якими впивався, вживав наркотики і курив. Він також слухав низькопробну музику. Досить швидко Бенджамін потрапив під вплив демонів, а зловживаючи алкоголем, часом впадав у кому, однак не переставав приймати сильні наркотики. Хлопець абсолютно занедбав особисту гігієну і серйозно захворів. Одне слово, опустився на дно. Тоді побачив, що його так званим друзям зовсім до нього байдуже. Тож Бенджамін серйозно замислився над тим, яке його життя і куди він котиться. Схаменувшись, він вирішив повернутися до тих, хто його справді любив,— родини і Єгови.

Але вже з самого початку свого повернення зазнав випробувань: його сильно атакували демони, а подруга благала порвати зв’язки зі Свідками. Вона навіть просила католицьких священиків і відступників вплинути на нього. Однак батьки і старійшини збору з любов’ю, терпеливо допомагали Бенджаміну. Він зміг розвинути міцну віру в Єгову і переконався, що Божий закон насправді «досконалий,— він зміцнює душу» (Пс. 19:8). Бенджамін зумів порвати зі своїм минулим. Його здоров’я поліпшилось, і зрештою він знайшов справжнє щастя.

 Подружня пара з франкомовного збору у Великобританії під час свідчення на вулиці підійшла до двох жінок з Зімбабве. Свідки сказали, що пропонують людям безкоштовне домашнє біблійне вивчення, і запитали жінок, чи вони розмовляють по-французьки. Ті відповіли, що ні, але погодились вивчати Боже Слово. Невдовзі обидві вирішили піти на книговивчення. Після їхнього першого книговивчення хтось з братів показав їм у «Щорічнику» за 2002 рік, на сторінці 20, розповідь про брата Натана Мучінґурі з Зімбабве. Глянувши на фотографію брата і сестри Мучінґурі на сторінці 21, жінки від здивування аж скрикнули. Це були їхні дідусь і бабуся! Жінки пояснили, що в Зімбабве вони мешкали далеко від родини і втратили з нею зв’язки. Сестри, звичайно ж, одразу захотіли мати цей «Щорічник». Нині ті дві жінки регулярно вивчають Біблію, а допоміг їм у цьому приклад вірних Свідків — їхніх дідуся і бабусі.

Дві сестри з Чеської Республіки під час служіння на віддаленій території зустріли гостинну жінку, яка запросила їх у дім. У ході розмови стало ясно, що жінка мала певні тверді релігійні переконання, наприклад, по-своєму розуміла, що таке «духовні дари» (1 Кор. 14:12). Крім того, не хотіла відчитувати вірші з «Перекладу нового світу Святого Письма», а користувалась «Екуменічним перекладом». Після, здавалось, безплідної годинної розмови сестри мусили поспішати на поїзд. До того ж розмова була важка, тому сестри відчули полегшення, коли пішли від тої жінки. Та в дорозі раптом одна з сестер побачила, що забула свою Біблію і записник. Значить, треба вертатись назад. Але ж яка приємна несподіванка на них очікувала! Жінка сказала, що не втрималась і вирішила дослідити Біблію, яку забула в неї сестра. Їй сподобалась якість перекладу, паралельні посилання, конкорданція. Тоді вона  спитала, чи може отримати примірник «Перекладу нового світу». Крім того, жінка погодилась на біблійне вивчення. Тепер вона, а також її мама вивчають Біблію.

У Рейк’явіку, що на острові Ісландія, одна сестра працює в Інституті дослідження моря. При тому інституті теж організовано курси для риболовів. Недавно з кількох країн, що розвиваються, приїхало на шестимісячне навчання 14 осіб. Отож сестра дала кожному з них книжку «Чи існує Творець, який піклується вами?». Вона мала ці книжки різними мовами: англійською, в’єтнамською, іспанською, китайською і португальською. Усі 14 студентів взяли цю публікацію. Коли чоловік і жінка з В’єтнаму побачили книжку своєю мовою, в них від радості засяяли обличчя. Чоловік сказав: «Неможливо! Я просто вражений. Звідкіля у вас це?» Студент з Уганди вже був знайомий з цією книжкою, тому порадив іншим прочитати її. Жінка з Куби захотіла мати книжку, бо її 13-річна донька вже ставить складні запитання про сенс життя.

Перед від’їздом студентів на батьківщину сестра сказала, що в аудиторії залишила для них трохи літератури, яку вони можуть читати в літаку дорогою додому. Це були 10 книжок «Знання», 30 журналів і 10 брошур. Прийшовши на роботу наступного понеділка, перше, що вона зробила, це зайшла в аудиторію, де залишила літературу. Вона розповідає: «Я думала, що знайду там кілька залишених книжок «Знання» і журналів. Але стіл був порожній!»

У Латвії один хлопець (назвімо його Артур) зовсім не цікавився Богом. Разом з тим він ніяк не міг погодитися, що людина походить від мавпи. У 1996 році Артур потрапив у велику халепу, і його посадили до в’язниці. Там він серйозно задумався про життя. Коли його відвідали батьки, то заохотили читати Біблію: вони сподівались,  що це йому допоможе. Якось 1998 року Артур писав листа. Щоб було зручніше писати і не мнувся папір, співв’язень дав йому книжку, яка мала назву «Ви можете жити вічно в Раю на землі». Назва зацікавила Артура: він розгорнув книжку, і з великим інтересом за три дні прочитав її від дошки до дошки. Інший в’язень мав у своїй камері книжку «Знання». Побачивши, що Артур дуже цікавиться Біблією, він дав йому свою книжку, а також адресу знайомих Свідків.

Артур написав Свідкам, і згодом почалося біблійне вивчення через листи. У квітні 2000 року, вийшовши з в’язниці, він зразу ж почав приходити на зібрання збору. А що було з батьками, які заохотили його читати Біблію? Артур, природно, розповів їм про свою нову віру. Згодом вони теж почали вивчати Боже Слово. Уявіть собі, як вони раділи, коли на спеціальному одноденному конгресі в березні 2002 року всі троє охрестилися!

В Іспанії один молодий чоловік, хірург-ортопед, вступив до духовної семінарії. Навчання там зовсім його спантеличило, так що через три роки він став атеїстом і покинув семінарію. До Свідків Єгови він був упередженим. Але думав, чому ці «неосвічені» люди можуть так добре розуміти Святе Письмо, тимчасом як він, провівши в семінарії кілька років, мав дуже малі знання. Потім трапився випадок, після якого він почав по-іншому дивитися на Свідків. Одного разу співпрацівники в лікарні поставились до нього з упередженням. Роздумуючи над тим випадком, він згадав, що до Свідків також частенько ставляться з упередженням. Після того випадку хірург погодився на безплатне домашнє вивчення Біблії. Невдовзі його цікавість зросла настільки, що він захотів займатися тричі на тиждень! Він теж почав приходити на зібрання і брати участь у Школі теократичного служіння. А недавно цей молодий чоловік охрестився.

 ◼ АФРИКА

Кількість країн: 56

Населення: 739 543 571

Кількість вісників: 915 262

Кількість біблійних вивчень: 1 550 572

У Беніні будівництво Залів Царства викликає серед братів неабиякий ентузіазм і є чудовим свідченням. Під час присвячення одного Залу Царства поважаний член місцевої громади сказав нашому брату: «Ваша церква — це найгарніший будинок для поклоніння в цій місцевості, і так воно буде завше. Чому я, щирий католик, так кажу? Тому що зовсім недавно наші місцеві католики пожертвували 17 000 000 франків КФА [23 000 американських доларів], щоб докінчити будівництво нашої церкви, яку почали зводити ще в 1950-х роках. Але священнослужителі  незаконно привласнили ті гроші. Католицька громада в іншому кінці міста зібрала 3 000 000 франків КФА [4000 доларів] на будівництво церкви в їхньому районі. Однак ті гроші також «щезли». Ось чому я кажу, що ваш будинок є і буде найгарнішим у місті».

У деяких країнах люди настільки віддані поклонінню фетишам, тобто ідолам, що тим, хто цікавиться Біблією, дуже важко пізнати правду. Ось приклад з Кот д’Івуару. Певна родина щоденно виконувала заведений ритуал перед своїм фетишем. Коли одна з дочок стала на бік біблійної правди й відмовилась брати участь у фальшивому поклонінні, родичі налякались, що за це на неї спаде прокляття. Але дівчина залишалась непохитною, через що зазнала нападок і була вигнана з дому. Проте вона не розгнівалась на родичів, а продовжувала їх відвідувати.

Що було потім? Її бабця зацікавилась Біблією та навіть попросила внучку повернутись додому, і вона погодилась. Бабця продовжувала духовно зростати і згодом у віці 62 років охрестилась. Біблійні знання бабці вразили маму дівчини, так що вона теж почала вивчати Боже Слово. Тепер і мама бере участь у проповідуванні правди. Отже, представники трьох поколінь цієї родини звільнились від фальшивого поклоніння, а все тому, що та дівчина твердо трималась непорочності й не переставала любити своїх рідних.

У Мозамбіку брати регулярно відвідують в’язниці та організовують там класи для вивчення Біблії. У 2001 році в одній з тюрем в’язні організували втечу. Але ті, що відвідували класи для вивчення Біблії, відмовились утікати. Довідавшись про це, тюремне начальство похвалило Свідків Єгови за їхню працю. Тепер начальство заохочує всіх в’язнів вивчати з братами Біблію. За добру поведінку, яка поліпшилася завдяки вивченню, двом в’язням скоротили  строки ув’язнення. А один з них хоче охреститися на наступному обласному конгресі.

У Намібії живе 27-річна Джудіт. Вона потрапила в автокатастрофу, тому є паралізована від шиї до ніг. Від пригнічення Джудіт хотіла накласти на себе руки. «Чому це трапилося зі мною?» — запитувала вона. Її відвідували представники різних релігій і молилися про зцілення, щоб вона знову могла ходити. Але коли молитви залишалися без відповіді, дівчині говорили, що це Бог за щось її покарав. Від цього вона ще більше думала про самогубство. Проте спочатку Джудіт вирішила довідатися, чому Бог її покарав. Тому вона сказала мамі запросити до них додому пастора місцевої церкви. Але поки чекали на пастора, до хати зайшли Свідки Єгови. Джудіт погодилась на біблійне вивчення за допомогою книжки «Знання», сподіваючись знайти у Біблії відповіді на важливі для неї запитання. Під час вивчення 8-го розділу «Чому Бог допускає страждання?» вона зрозуміла, що ту трагічну аварію не спричинив Бог. Джудіт розповідає: «Уявіть собі, яке полегшення і радість я відчула, збагнувши, що зло не походить від Єгови!» Вона навчалась далі, присвятила своє життя Єгові й тепер живе з надією на новий світ, коли зможе знову бути здоровою.

Під час геноциду в Руанді 1994 року молода жінка, яку звати Шанталь, втекла до сусідньої країни Бурунді. Там їй потрапила до рук книжка «Ви можете жити вічно в Раю на землі», яку вона прочитала від початку до кінця. Повернувшись до Руанди, Шанталь не змогла сконтактуватися зі Свідками, бо вона з родиною жила в місцевості, куди важко було добратись. Але вийшло так, що до її мами на базарі підійшли два вісники Царства. Щоб зустрітися з Шанталь, ті Свідки передали їй через маму записку, вказавши, в який день планують прийти на базар. У визначений день Шанталь прийшла на базар і стала при вході, тримаючи  в руці ту записку так, щоб усі прохожі могли бачити. Як же вона зраділа, коли два брати помітили її і підійшли познайомитись! Брати побачили, що вона щиро цікавиться правдою, тому запросили на Спомин. І Шанталь прийшла, хоча для цього їй треба було йти два дні пішки!

Відтоді вона регулярно приходила на зібрання, незважаючи на довгу дорогу. На жаль, рідні почали на неї нападати. Якось один з братів погнався за нею з мачете, і вона мусила тікати з дому! Але Шанталь була непохитною. Роком пізніше Свідки почали проводити зібрання порівняно недалеко від її дому, все ж іти туди їй треба було вісім годин. Згодом з Шанталь вже проводили вивчення. Невдовзі вона присвятилась Єгові і нині служить сталим піонером. А як її рідні? Вони повністю змінились. Брат, який колись виганяв її з дому, служить сталим піонером, інший брат недавно охрестився, а мати є неохрещеним вісником. Опріч того, в їхній місцевості організували окрему групу, і тій родині тепер на зібрання п’ять хвилин ходьби.

У Свазіленді неподалік від одного королівського краалю, тобто поселення, живе ревна сестра, яку звуть Тембісіле. Вона бажала свідчити мешканцям поселення, але це було важко, бо воно надійно охоронялось. Сестра помолилась про це, і, набравшись сміливості, пішла до того поселення. Спочатку вона свідчила охоронцям, один з яких узяв брошуру «Ви можете стати Божим другом!». Як же вона зраділа, коли охоронці, поставивши їй декілька запитань та обшукавши, впустили її у поселення. Але ще більше сестру здивувала дружелюбність мешканців. З того часу вона регулярно опрацьовує ту територію і проводить там три біблійні вивчення. Крім того, тепер поліцаї з нею сердечно вітаються. А одного дня охоронець мовив до неї: «Почувайтесь як удома, мадам, для вас вхід вільний. Ви тут виконуєте чудову працю».

 ◼ АМЕРИКА

Кількість країн: 56

Населення: 807 517 534

Кількість вісників: 3 023 062

Кількість біблійних вивчень: 2 676 288

Дві спеціальні піонерки, які служать в невеликому містечку в Аргентині, одного разу побачили чоловіка з дружиною, що везли на візку пораненого собаку. Піонерки запропонували відвезти їхній візок з собакою до ветеринара. Ті люди з радістю погодились, тим більше, що жоден з сусідів не запропонував їм допомоги. Згодом піонерки довідались, що той чоловік був католицьким катехитом і з дружиною брав участь в усіх місцевих процесіях на честь різних святих. Але те, що вони були активними католиками, не завадило їм взяти журнали «Вартова  башта» і «Пробудись!». Піонерки відвідували тих людей приблизно два роки, і тоді запросили на Спомин. Того вечора сильно лив дощ, але чоловік з дружиною прийшли. Вони були вражені, як сердечно вітають їх Свідки. Більш того, сказали, що власне тут вперше вони зрозуміли значення Господньої Вечері. Тепер з ними регулярно проводять біблійне вивчення і вони ходять на всі зібрання, не турбуючись про те, що про них думають сусіди-католики.

А це випадок зі служіння піонерки, яка живе на Барбадосі. Якось вона разом з іншою сестрою йшла вулицею. При вході в один будинок вони побачили жінку і почали їй свідчити. Жінка, здавалось, на них чекала, бо несподівано запросила до дому: «Прошу зайти. Я візьму свою Біблію». Сестри зайшли, сіли разом з господинею і, щоб показати, як проводиться біблійне вивчення, пройшли з нею перший урок брошури «Чого Бог вимагає». Тоді жінка запитала піонерку, чи це вона телефонувала цього ж ранку і пропонувала безплатне домашнє вивчення Біблії. Піонерка розповідає: «Я сказала жінці, що це була не я. Очевидно, той, хто телефонував, просто не прийшов. Але ми тішились, що зустріли її об 11.30, тобто якраз тоді, на коли вона домовилась вивчати Біблію». Ця жінка робить помітний поступ і вже почала приходити на зібрання.

На базарах просто неба можна доволі успішно свідчити. Місіонерка з Болівії розповіла: «Мій чоловік дав буклет жінці, котра на продуктовому базарі продавала з візка свій товар. Вона була привітною, тому я відвідала її знову й запропонувала вивчати Біблію за допомогою брошури «Чого Бог вимагає». Жінка запитала: «Де, тут?» «А чому би й ні,— відповіла я.— Для мене це нормальна річ». Тож щоразу, коли я приходжу, жінка садовить мене на свій стільчик, і ми вивчаємо тут же при її візку. А коли  підходять покупці, вона їх обслуговує, після чого ми продовжуємо вивчення».

У Канаді одна жінка отримала від свого друга «Переклад нового світу Святого Письма». Вона уважно перечитала книгу і захотіла здобути більше біблійних знань. Тому на Інтернеті відвідала веб-сайт Свідків Єгови (www.watchtower.org), а тоді написала листа, повідомивши, що хоче вивчати Біблію і мати книжку «Знання». Згодом дві наші сестри принесли їй книжку. Вона притисла її до грудей і пообіцяла прочитати до наступного ранку! На другий день жінка вперше прийшла на зібрання, де зразу ж відчула себе «своєю» серед братів і сестер. Вона зробила швидкий духовний поступ. Нині та жінка вже є неохрещеним вісником і хоче охреститись при першій нагоді.

У Колумбії живе жінка, яку звуть Соль. Через інвалідність вона прикута до ліжка. Тому Соль нікого, крім близьких родичів, не хотіла бачити. Якось сусідка, Свідок Єгови, передала Соль через маму журнали «Вартова башта» і «Пробудись!». Жінка погодилась поговорити з сусідкою, яка під час зустрічі запропонувала їй біблійне вивчення. Соль погодилась, а приблизно через рік вже змогла побувати на Спомині. Це вперше за сім років вона була за межами свого дому. А ще через два дні Соль відвідала свій перший конгрес. І хоча вона навіть не може сидіти, але нині бере участь у польовому служінні. Як? Брати зробили для неї спеціальне ліжко з коліщатками, на якому возять її від дому до дому. Приклад Соль сильно вплинув на її рідних: мама вже охрещена, а брат і сестра служать піонерами.

У Коста-Риці живе подружня пара, яка недавно розпочала спеціальне піонерське служіння. На своїй території вони зайшли до одної жінки і сказали, що її невістка,  Свідок, яка живе в США, зателефонувала до місцевого філіалу Свідків Єгови і попросила відвідати свою свекруху. Піонери розповідають: «Несподівано ця 65-річна жінка розплакалась, мовивши, що їй важко повірити, що ми так швидко до неї прийшли, адже невістка зовсім недавно заохотила її порозмовляти зі Свідками Єгови. Вона не могла й подумати, що ми прийдемо так швидко».

Як сказали піонери, жінка вперше в житті захотіла порозмовляти зі Свідками. Вона була активною католичкою і 12 років ретельно вивчала католицькі вірування, щоб учити інших. Піонери з задоволенням відповіли на багато її запитань щодо Біблії та Свідків Єгови. Потім жінка погодилась на біблійне вивчення. Її чоловік і дочка теж захотіли знати більше про Боже Слово.

А ось розповідь члена родини Бетелю в Пуерто-Рико. «Якось я вирішив запропонувати старшому офіцеру поліцейського управління журнал «Пробудись!» за 8 липня 2002 року, де була серія статей «Правоохоронці. Чому вони потрібні?». Офіцеру статті дуже сподобались, і він порадив мені взяти більше примірників того «Пробудись!», щоб дати меру і розповсюдити між поліцейськими місцевих дільниць. А один офіцер навіть запропонував підвезти мене поліцейською машиною до всіх поблизьких дільниць. Крім того, той старший офіцер також дозволив мені приносили свіжі числа «Пробудись!» його підлеглим. Він сказав: «Це дасть поліції додаткових сил, бо нам потрібна психологічна й духовна допомога». За місяць цей бетелівець відвідав вісім поліцейських дільниць, і чимало офіцерів попросило більше журналів. Брат розповсюдив 164 примірники, і в нього з’явилось п’ять нових місць постійної доставки журналів.

На островах Тринідад і Тобаго живе жінка, яка впродовж 25 років була шанованим членом Назарейської  церкви. Вона працює з нашою сестрою. Одного разу сестра запросила її на промову районного наглядача, і жінка прийшла. Під кінець зібрання до неї підійшов районний наглядач і почав привітно розмовляти. Це сильно вразило жінку, бо в її церкві люди переважно спілкуються лише з рівними собі чи представниками своєї раси. До того ж її чоловік мав інший колір шкіри, через що одновірці ставились до неї недоброзичливо. Тому побачене в Залі Царства і підбадьорення районного наглядача спонукали її погодитись на біблійне вивчення. Через шість місяців жінка стала неохрещеним вісником і проповідувала щомісяця по 70—100 годин. Вона охрестилась на обласному конгресі 2002 року «Ревні вісники Царства». Її мета — служити сталим піонером. Тепер вона допомагає своїй семилітній донечці, яка вже робить учнівські покази на Школі теократичного служіння.

В Уругваї один торговець ходив від дому до дому і продавав ланцюжки з хрестиками. Він теж зайшов до дому, де жила наша сестра. Вона використала цю нагоду, щоб пояснити на основі Біблії, чому не візьме його товару. Торговець уважно вислухав її пояснення, і з розмови було видно, що він цікавиться духовними справами. Він навіть сказав, що свого часу спілкувався з різними віруючими, але ніхто не зміг відповісти на його запитання. Насамкінець він сказав, що церкви більше цікавляться грішми, ніж духовними потребами людей. Тоді сестра запросила його прийти до Залу Царства.

З того часу сестра майже рік його не бачила. Але якось він прийшов знову. Вона була приємно вражена, коли почула: «Нині я не прийшов продавати якісь речі, але сказати вам, що зі мною вивчають книжку «Знання» і ми вже на 15 розділі». Тоді додав, що вся його сім’я вивчає і ходить на зібрання. На прощання мовив: «Побачимось на конгресі у ці вихідні».

[Ілюстрація на сторінці 43]

Нова Зеландія.

[Ілюстрація на сторінці 43]

Таїті.

[Ілюстрація на сторінці 43]

Папуа — Нова Гвінея.

[Ілюстрація на сторінці 47]

Таїланд.

[Ілюстрація на сторінці 47]

Індія.

[Ілюстрація на сторінці 47]

Японія.

[Ілюстрація на сторінці 51]

Великобританія.

[Ілюстрація на сторінці 51]

Албанія.

[Ілюстрація на сторінці 51]

Іспанія.

[Ілюстрація на сторінці 56]

Намібія.

[Ілюстрація на сторінці 56]

Бенін.

[Ілюстрація на сторінці 56]

Конго (Кіншаса).

[Ілюстрація на сторінці 60]

Канада.

[Ілюстрація на сторінці 60]

Тобаго.

[Ілюстрація на сторінці 60]

Болівія.