Цікаві події минулого року

«ПРИЙДІТЬ до мене... і я освіжу вас». Ці слова Ісуса Христа, записані в Матвія 11:28 (НС), були нашим річним віршем у 2002 році. Минулого службового року прийшло багато людей — аж 265 469. Вони відгукнулись на це запрошення від Бога, охрестились і знайшли освіження разом з понад шістьма мільйонами Свідків, які служать під лю́бим ярмом християнського учнівства.

На наступних сторінках описано, як Єгова продовжує рясно благословляти свій народ по всій землі. Ознайомтеся з деякими визначними теократичними подіями 2002 службового року.

 Обласні конгреси заохотили нас бути ревними

Як і кожного року, Свідки Єгови зібрались у багатьох місцях по цілому світі на свої обласні конгреси. Гасло конгресів 2002—2003 року: «Ревні вісники Царства». Ключова промова звернула увагу на те, що нині Божий народ у своєму служінні наслідує ревність і відвагу Ісуса Христа. В інших промовах було пояснено, що ревність можна розвинути через вивчення Божого Слова і що вона виявляється в добрих ділах, а особливо в активному проповідуванні Божого Царства.

Костюмована драма за назвою «Будьте непохитними у тяжкі часи» зосередила нашу увагу на постаті пророка Єремії. Подібно до Ісуса, він, переборюючи труднощі, виявляв виняткову ревність та витривалість. Єремія довіряв Єгові й безстрашно звіщав Божі слова. Який же це чудовий приклад для сучасних християн!

На конгресі ми отримали дві нові публікації. У п’ятницю — 192-сторінкову книжку «Поклоняймося єдиному правдивому Богові». Ця книжка буде використовуватись як другий підручник для вивчення Біблії. Завдяки їй зацікавлені зможуть глибше, цілим серцем приймати Боже Слово. Сподіваємось, що книжка допоможе новим зростати духовно і ходити вузькою дорогою, котра веде до життя в Божому новому праведному світі.

У суботу ми отримали книжку «Наблизьтесь до Єгови». Вона складається з чотирьох частин, в яких обговорюються чотири головні риси Єгови: сила, справедливість, мудрість і любов. Про мету книжки у передмові сказано: «Нехай ця книжка допоможе тобі дедалі більше наближатися до Бога Єгови, зміцнювати з ним узи, які ніколи не розірвуться. І тоді ти житимеш та хвалитимеш його цілу вічність». Конгрес, а також нові публікації  допомагатимуть щиросердим людям зростати в любові до нашого Творця.

Життя в наші «тяжкі часи»

Апостол Павло написав до Тимофія, що «останніми днями настануть тяжкі часи» (2 Тим. 3:1). Стихійні лиха і катастрофи приносять випробування і труднощі. З другого боку, лиха — це час для вияву любові християн одні до одних. Минулого службового року у світі трапилось багато катастроф. Ми розповімо лише про дві з них.

Трагедія Всесвітнього торговельного центру. Восьмого вересня 2001 року в «Ґілеаді» — біблійній школі Товариства «Вартова башта» — відбувся випуск 111 класу. Через три дні, 11 вересня, випускники зі своїми рідними поїхали на екскурсію в місто Нью-Йорк (США). Ранок видався теплим, погожим, небо було чисте. Але раптом о 8.46 в північну вежу Всесвітнього торговельного центру, що в нижньому Мангаттані, врізався пасажирський реактивний літак. Невдовзі ще один літак протаранив південну вежу.

О 9.59 завалилася південна вежа. Утворилась густа хмара пилюки та дрібних уламків, яка покрила нижній Мангаттан. Потім упала північна вежа. Загинуло біля трьох тисяч людей. Вежі були побудовані 1973 року і мали по 110 поверхів. Гнана вітром густа хмара пилюки досягла Бетелю у Брукліні, розташованого приблизно за три кілометри від місця трагедії.

Брати з американського філіалу відразу почали виясняти, чи хтось зі Свідків не постраждав у цій жахливій катастрофі і чи не потрібно комусь надати допомогу. В той же вечір, 11 вересня, брати з’ясували, що всі члени родини Бетелю — у Брукліні, Патерсоні та Уоллкіллі — живі-здорові. У четвер пополудні в реєстраційне бюро школи «Ґілеад» усі випускники 111 класу повідомили,  що з ними та їхніми родичами все гаразд. Брати з філіалу також зателефонували 37 районним наглядачам, які служать у Нью-Йорку й околицях, і попросили їх зв’язатися з місцевими старійшинами та перевірити, чи не постраждав хтось із вісників у зборах. У п’ятницю зранку, 14 вересня, у філіалі вже знали, що 14 наших братів і сестер або загинули, або пропали безвісти. І ця цифра залишилась без змін понині.

Ось розповіді уцілілих у тій катастрофі. Сталий піонер Сінтія Такер працювала у Всесвітньому фінансовому центрі, якраз через вулицю напроти будинків Всесвітнього торговельного центру. Вона була на 37 поверсі, коли побачила, як перший літак врізався у вежу. Сінтія подумала, що це страшний нещасний випадок. Вона вибігла на вулицю і подивилась угору на будинок, в який вдарив літак. Усюди було повно уламків. Тоді низько над головою пролетів другий літак. Сестра Такер розповідає: «Це був величезний літак. Я зрозуміла, що за мить він вріжеться в будинок. Хотіла тікати, але остовпіла, я просто не знала, що робити. Здавалось, літак пробив будинок наскрізь. Пролунав звук від страшного удару — було враження, ніби я під водою. Той звук я відчула цілим тілом. Повітря стало важким, наче наповнене піском. Було тяжко дихати. По вулицях безладно метались люди. Я вбігла в якийсь будинок і звідти побачила, як завалилась перша вежа. Люди скидали з себе сорочки, блузки і закривали ними обличчя, щоб захиститись від пилюки. З будинків вибігали люди з дітьми і домашніми тваринами. Усіх пройняв жах, навіть тварин. Важко описати, який то був страх». Сестра Такер вдячна старійшинам, які відвідали її та заспокоїли словами потіхи з Біблії.

Упродовж кількох наступних місяців брати з Нью-Йорка несли мешканцям міста біблійну розраду й надію.  Кілька братів отримали дозвіл служити в самому епіцентрі катастрофи — на місці падіння веж-близнюків. Серед них був піонер Рой Клінґспорн. Він розповів: «Сержант військово-повітряних сил, який брав участь у рятувальних роботах, з вдячністю сказав: «Усі приносять нам їжу, гарячу каву і сухий одяг, але тільки ви прийшли прочитати нам щось з Біблії. У такий час нам потрібен Бог».

Виверження вулкана у Східній Африці. Багато наших братів на сході Конго (Кіншаса) пережили громадянську війну, хвороби, нужду і безробіття. Дехто був біженцем, а дехто й досі не може повернутись додому. До всіх тих проблем додалась ще одна — раптове виверження вулкана Ньїраґонґо, що неподалік міста Ґома. Зранку 17 січня 2002 року гора почала вивергати зі своїх надр дим і вогонь. Увечері з вулкана в напрямку Ґоми потекла лава. Тисячі переляканих людей кинулись утікати до поблизького міста Гісеньї, що в сусідній Руанді. Дороги були переповнені людьми, котрі несли свої нехитрі пожитки. І хоча над містом Гісеньї теж нависла небезпека, руандійські брати вирішили перетворити тамтешній Зал Царства на табір біженців для братів з Конго. А деякі брати в місті відразу погодились взяти до себе додому частину тих, хто втікав від вулкана.

Ось що розповідає один місцевий старійшина: «Коли ми побачили, що сталося, то відразу з декількома братами пішли на головну дорогу, що веде з Ґоми до Гісеньї. В руках над головою ми тримали журнали «Вартова башта» і «Пробудись!». Вже стемніло, то ж ми стали в місцях, де нас найліпше можна було бачити. І коли брати помічали журнали, то відразу знали, що це Свідки, а ми їх скеровували до Залу Царства, який став табором біженців. Так ми стояли на дорозі аж до ранку. До речі, ми лише повторили те, що брати з Ґоми зробили для нас  кілька років тому. Після війни в Руанді сотні тисяч людей втікали до Ґоми. Тоді Свідки з Ґоми день і ніч стояли при дорозі з журналами в руках, аби ми могли бачити, що це брати. Вони скеровували нас до таборів біженців, організованих Свідками».

 Більшість утікачів від вулкана мусили провести ніч просто неба. Серед них були теж брати, які через замішання і темряву не побачили тих, хто стояв з журналами. Один старійшина розповідає: «Наступного дня на світанку брати й сестри з журналами в руках знову пішли на пошуки. Вони обійшли ціле місто Гісеньї так, щоб усі могли їх бачити. Цим робом вони відшукали всіх братів з Ґоми, яким уночі не вдалось побачити Свідків. Невдовзі лава, яка все ще витікала з вулкана, почала загрожувати нашому Залу Царства. Ми негайно перетворили п’ять інших Залів Царства на табори біженців». Деякі брати з Ґоми, а в місті 24 збори, втікали в західному напрямку, але більшість, приблизно 2000 осіб, втекли до Руанди.

Брати з філіалу в Кігалі (Руанда) швидко придбали їжу, медикаменти, ковдри та пластмасові контейнери для води і вислали все це до наших таборів біженців. Як же зраділи брати з Ґоми, коли вже через день після початку катастрофи приїхала вантажівка з необхідними для них речами! Навіть люди, які не були Свідками, схвально відгукувались про братів. Один брат почув таке: «Це хороша релігія. Вони дійсно люблять одні одних».

Приблизно третина міста Ґоми була знищена. Багато братів і сестер втратили майже все. Але Свідки, чиї доми не були пошкоджені, прийняли братів, які втратили свої помешкання (Рим. 12:12, 13). Згодом руандійські брати організували безпечне повернення до Ґоми всіх біженців. Свідки з Європи також надали допомогу: з Бельгії літаками було прислано дві великі партії необхідних речей.

Виверження вулкана Ньїраґонґо було справжнім стихійним лихом: загинуло немало людей, знищено багато будинків і майна. Але правдиві християни показали на ділі, що вони люблять одні одних (Ів. 13:35).

 Школа служіння Царству зміцнює духовність

Школу служіння Царству почали проводити у 1959 році. Вона була розрахована на один місяць і проводилась у Південному Лансінгу, що в північній частині штату Нью-Йорк (США). Школу почали також проводити в інших країнах, її організовували місцеві філіали. Попервах на школу запрошували старійшин збору (тоді вони називались слугами збору) та спеціальних піонерів. Проте 1966 року відбулись деякі зміни: школа тривала два тижні, а запрошували на неї лише старійшин. З 1977 року почали проводити 15-годинний курс школи, який могли відвідувати всі старійшини. Відтоді курс школи проводився раз на кілька років і мав різний об’єм матеріалу. З 1984 року на Школу служіння Царству запрошують також службових помічників.

Тогорічна школа складалася з трьох частин. Перша, для роз’їзних наглядачів, проводилася з вівторка до четверга. Друга, для старійшин,— у п’ятницю й суботу, і третя, для службових помічників,— у неділю. Цього разу школа наголошувала на потребі підтримувати свою духовність. Колись Мойсей благав Єгову: «Об’яви ж мені дорогу Свою, і я пізнаю, як знайти милість в очах Твоїх» (Вих. 33:13). Так він молився після того, як побачив десять кар, розділення Червоного моря, після спілкування з Єговою на горі Сінай упродовж 40 днів й отримання Десяти Заповідей. Вісімдесятилітній Мойсей, побачивши усі чудесні діла, які Єгова через нього вчинив, розумів, що йому потрібно підтримувати духовність. Він залишив чудовий приклад нашим старійшинам і службовим помічникам. Школа служіння Царству заохочувала цих чоловіків до подальшого духовного поступу, незважаючи на те, скільки років вони вже служать Єгові.

 У філіалах по цілому світі матеріал школи було перекладено різними мовами. Згодом з багатьох країн почали надходити листи з вдячністю. Старійшина з Гвінеї написав: «Зовсім не шкодую, що я зібрався на школу і заради неї подолав 1000 кілометрів». Інший старійшина пише: «Годі виразити словами вдячність за таке навчання. Вельми вам вдячний!»

Один брат з Кореї написав так: «Школа допомогла мені серйозніше замислитись, чи я дійсно духовна людина, чи ні».

А ось уривок з листа від філіалу в Сальвадорі: «Нас особливо зацікавив новий розпорядок щодо наглядача книговивчення. Гадаємо, ця зміна допоможе братам виявляти глибше особисте піклування кожним членом своєї групи».

Рада старійшин одного збору в Німеччині писала: «Поради і вказівки реалістичні й, безперечно, принесуть пожиток тим, кого нам довірено».

А з філіалу у Швейцарії написали: «Школа дала своєчасне заохочення продовжувати боротьбу з духовною байдужістю».

Юридичні справи

ВІРМЕНІЯ. Судовою справою Льови Марґаряна зацікавились навіть за кордоном. Проти брата Марґаряна були висунуті кримінальні обвинувачення за його релігійну діяльність як Свідка Єгови. Серед обвинувачень було й таке: «Поширення незареєстрованої релігії». Проте 18 вересня 2001 року суд першої інстанції виправдав брата Марґаряна, знявши з нього усі звинувачення. Справу подали на апеляцію, але апеляційний суд підтвердив рішення суду першої інстанції про невинність брата. Суд теж заявив, що в його релігійних поглядах як Свідка Єгови  нема жодного криміналу і Конституція Вірменії гарантує йому право сповідувати свою релігію. Тоді обвинувачі подали апеляцію до Касаційного суду — верховного апеляційного суду країни. Але 19 квітня 2002 року всі шість членів суду підтвердили правильність рішення двох попередніх судів. Ми, звичайно ж, тішимося цією перемогою. Все ж молодих вірменських братів призовного віку і далі ув’язнюють за те, що вони з релігійних міркувань відмовляються од військової служби.

ГРУЗІЯ. У цій країні продовжується брутальне безкарне насилля, направлене проти Свідків Єгови. Від жовтня 1999 року документально зафіксовано більш як 80 нападів, в яких постраждало понад 1000 чоловіків, жінок, дітей, старших і немічних осіб. Доми деяких Свідків були розграбовані й навіть спалені дотла. Жертви насилля подали в суди понад 700 письмових скарг, але нікого з тих, хто чинив безчинства, не притягнуто до відповідальності. Зрештою у вересні 2001 року проти Петре Іванідзе та позбавленого духовного сану православного священика Василія Мкалавішвілі висунули обвинувачення за їхню участь у нападах. Проте немало спроб розпочати слухання справи було зірвано через негідну поведінку присутніх у залі судового засідання. Послідовникам підсудних дозволили ввійти в зал. Вони розмахували великими хрестами, якими раніше під час нападів били людей, а в руках тримали плакати зі злісними закликами проти Свідків Єгови. До 30 травня 2002 року аж сім разів переносили слухання справи. Свого часу Свідки Єгови подали дві скарги в Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ). Одна скарга стосувалась того, що уряд абсолютно нічого не робить, аби захистити Свідків від насилля. У другій ставилась під сумнів правильність рішення Верховного суду Грузії про скасування реєстрації двох юридично  зареєстрованих корпорацій, якими користувались Свідки Єгови. У жовтні 2001 року ЄСПЛ виніс ці дві скарги на першочерговий розгляд.

Ще одну заяву в ЄСПЛ Свідки Єгови подали 23 липня 2002 року. В ній детально описувалось 30 випадків нападу на Свідків у Грузії. Ці напади були організовані релігійними екстремістами, православними церковнослужителями і поліцаями. Вартий уваги один документ, який містить план нападу на Свідків. Нападниками були 100 поліцаїв, мета нападу — зірвати конгрес Свідків Єгови, який вони хотіли спокійно провести у вересні 2000 року. Цей документ затвердили й підписали високопоставлені чиновники Міністерства внутрішніх справ у місті Зугдіді, що в західній Грузії.

РОСІЯ. 12 лютого 2002 року було відновлено судову справу щодо заборони діяльності Свідків Єгови в Москві. Це вже сьомий раз Свідки повинні захищатися від одних і тих же безпідставних обвинувачень. Четвертого квітня 2002 року після повторного двомісячного розгляду заяви, поданої прокуратурою, суд видав розпорядження дослідити релігійну літературу Свідків Єгови та їхню внутрішню кореспонденцію. Суд виніс це рішення, хоча обвинувач не надав конкретних доказів того, що Свідки Єгови розпалюють релігійну ворожнечу, розбивають сім’ї або зазіхають на права та свободи громадян. Розгляд справи відклали до часу, поки з’являться результати досліджень експертів.

ПІВДЕННА КОРЕЯ. Під кінець грудня 2001 року в цій країні у в’язницях перебували 1640 Свідків Єгови, які з релігійних міркувань відмовилися служити в армії. Число засуджених щороку зростає. Згідно з Законом про військову службу, той, хто відмовляється брати до рук зброю, може отримати строк до трьох років ув’язнення.  У Південній Кореї священнослужителі й ті, хто відмовляється від служби через своє сумління, не отримують звільнення од військової служби. Від 1950-х років понад 7000 південнокорейських Свідків було ув’язнено за відмову брати в руки зброю. Недавно у Сеулі старший суддя окружного суду, Сі-хван Пак, вів безпрецедентну справу, що стосувалась брата Кіунг-су Лі. Але 29 січня 2002 року він передав матеріали справи на розгляд Конституційного суду. Брат Лі заявляв, що оскільки держава не визнає його права відмовлятись від служби з релігійних переконань, то цим зазіхає на його свободу релігії та сумління. Отже суддя Пак хотів довідатись, що думає про цю справу Конституційний суд. Суддя Пак, виславши до Суду офіційний запит, відклав розгляд справи брата Лі та звільнив його на поруки. Розгляд буде відновлено лише після того, коли Конституційний суд винесе рішення про те, чи справді допущено порушення відповідної статті Конституції.

США. Верховний суд США 17 червня 2002 року ухвалив історичне рішення у справі «Нью-Йоркське біблійне і трактатне товариство «Вартова башта» проти села Страттон». Справу відкрили в зв’язку з тим, що село вимагало, аби Свідки Єгови отримували від місцевого старости дозвіл проповідувати від дверей до дверей. Суд зазначив: «[Свідки Єгови] на слуханні справи пояснили, що вони не зверталися за дозволом тому, що право проповідувати вони отримали з Біблії. [Свідки сказали:] «Звернення до старости за дозволом проповідувати по суті ображає Бога». Суд, відкидаючи вимогу старости, пояснив, що постанова про отримання такого дозволу «зневажає не тільки цінності, які захищає Перша поправка, але й саме поняття вільного суспільства. Адже навіть у повсякденних стосунках громадянин був би зобов’язаний  повідомляти органам влади про своє бажання поговорити з сусідами, а відтак отримувати на це дозвіл». Далі Суд заявив: «Навіть якщо б офіс старости мав обов’язок видавати такі дозволи і робив би це швидко й безкоштовно, то постанова, що вимагає дозволу на таке спілкування, відступає від наших національних традицій і конституції».

Суд також похвалив Свідків Єгови за те, що вони зробили великий внесок у зміцнення конституційного права США. Суд сказав: «Протягом 50 років суд скасовував обмеження на агітацію і роздачу брошур від дому до дому. Не випадково, що більшість справ, пов’язаних з посиланнями на Першу поправку, було розглянуто саме у зв’язку із заявами Свідків Єгови: агітація від дому до дому передбачається їхньою релігією». Суд теж зазначив: «Вищезгадані справи показують, що, протистоячи обмеженню свободи слова, Свідки Єгови борються не тільки за свої права».

А ось інша справа. Верховний суд Південної Кароліни 1 липня 2002 року підтвердив право одного Свідка Єгови відмовитись від переливання крові (Дії 15:28, 29). Чарлз Гарвей подав у суд позов на лікаря і вимагав відшкодування завданих йому збитків, оскільки лікар свідомо знехтував відмову брата приймати переливання крові. Перед операцією брат Чарлз ясно пояснив лікарю свій біблійний погляд на переливання. Проте після операції виникли ускладнення, і брат лежав непритомний. Тому, щоб зробити переливання крові, лікар звернувся за дозволом до матері Чарлза, яка не є Свідком Єгови. Верховний суд Південної Кароліни визнав дозвіл матері нашого брата незаконним і пояснив: «Якщо перед операцією пацієнт висловив якісь побажання стосовно способу лікування або проведення хірургічної операції, то лікар повинен дотримуватися побажань свого пацієнта». Тоді Верховний  суд постановив, що брат Гарвей може звернутись до суду присяжних, який мав би визначити, чи лікар порушив свою згоду лікувати брата Гарвея без застосування крові і чи лікар перевищив свої повноваження, переливши кров без згоди пацієнта.

В пам’ять про їхню непохитність

У меморіальному музеї в Бухенвальді, колишньому нацистському концентраційному таборі, понад 30 років не було жодної згадки про Свідків Єгови. Свідки просто не вписувались у загальне уявлення, яке мала влада Східної Німеччини про те, ким були жертви і противники нацистського режиму. Навіть нині чимало людей у Німеччині не бажає визнавати фактів щодо непохитної позиції Свідків у ті часи. Тому 9 травня 2002 року став особливим днем: у музеї відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки, присвяченої Свідкам, які страждали в Бухенвальді. Дошку відкрив пан Р. Люттґенау, заступник директора меморіалу «Бухенвальд і Міттельбау-Дора».

День видався теплим і приємним. Колишній табір розташований на лісистому пагорбі, з якого відкривається  мальовничий краєвид на довколишні села. І все це прикрасила свіжа весняна зелень. Однак у минулому це місце називали «зелене пекло Бухенвальда». У наш час відвідувачам важко собі уявити, який розпач огортав в’язнів табору, котрі бачили зі своїх бараків такий чудовий краєвид, але не мали жодної надії знову бути вільними.

На відміну від інших в’язнів, Свідки Єгови мали надію, яка походила з Біблії, та повністю довіряли Єгові. Це допомагало їм залишатися непорочними і сміливо наслідувати приклад апостолів, які сказали: «Бога повинно слухатися більш, як людей» (Дії 5:29). У цьому таборі або під час праці за його межами загинуло принаймні 38 Свідків — вони віддали життя за свої переконання. На меморіальній дошці написано вірш з біблійної книги Дії  апостолів, а також слова: «В пам’ять Свідків Єгови, які страждали і померли тут від переслідувань за свою віру».

У часи нацизму в таборі було ув’язнено понад 250 000 людей. Серед них 800 Бібельфоршер (Дослідники Біблії), яким до одягу пришивали розпізнавальні знаки — фіолетові трикутники. Деяких Свідків привезли сюди ще 1937 року і змушували допомагати при будівництві табору. У 1945 році табір був визволений. Свідки, які дочекались того дня, за свій порятунок хвалили Єгову. За роки існування табору в Бухенвальді у ньому в середньому було ув’язнено від 300 до 450 Свідків.

Відтепер меморіальна дошка свідчитиме, що жертвами нацистського режиму були також ті, хто в таборах носив фіолетові трикутники. Крім того, вона нагадує відвідувачам музею про непохитність Свідків Єгови. Пан Люттґенау сказав: «Ця дошка свідчить, що нинішнє суспільство знає про долю Свідків Єгови».

У четвер 7 березня 2002 року посадові особи міста Керменд, що на заході Угорщини, урочисто відкрили меморіальну дошку в пам’ять трьох Свідків Єгови, котрі померли як мученики. Це були Берталан Сабо, Антал Хоніш і Ян Жондор. Вони відмовились од військової служби під час Другої світової війни і були публічно страчені. На дошці написано: «В пам’ять про християн, яких у березні 1945 року було страчено через відмову брати в руки зброю». Угорський філіал повідомив, що на відкритті меморіальної дошки було присутніх 500 осіб. Усі вони пройшли містом до будинку, в якому стратили наших братів.

Створено Комітет філіалу в Сполучених Штатах Америки

У п’ятницю 9 лютого 2001 року Керівний орган повідомив родині Бетелю Сполучених Штатів, що з 1 квітня  2001 року починає діяти Комітет філіалу в США. Упродовж 2002 службового року цей Комітет успішно виконував свою роботу. Філіал Сполучених Штатів наглядає за працею проповідування Царства безпосередньо в США, а також на Бермудських островах та островах Теркс і Кайкос. У США понад один мільйон вісників, з яких 215 000 служить у 2600 іспаномовних зборах. А всіх разом тут є 11 700 зборів. Минулого службового року було сформовано 210 нових зборів: з них 123 іспаномовні, 63 англомовні та ще 24 іншомовні.

Окрім англо- та іспаномовних зборів у США діє чимало зборів і груп, в яких зібрання проводяться 37 іншими мовами. У багатьох іншомовних та іспаномовних зборах відвідуваність публічних зібрань становить 200 відсотків. Крім того, в деяких зборах кількість біблійних вивчень перевищує кількість вісників. Тому англомовні брати й сестри вивчають іноземні мови, щоб допомагати в цьому особливому полі, де нині відбувається швидкий зріст.

Філіал у США унікальний, бо Бетель розміщений фактично в трьох місцях: у Брукліні, Патерсоні та Уоллкіллі. Є ще й ферми, на яких вирощують фрукти для родини Бетелю: одна поблизу Південного Лансінга (штат Нью-Йорк), інша — в Іммокалі (Флорида). В усіх цих місцях служить 5465 членів родини Бетелю Сполучених Штатів.

Нині по цілому світі функціонує 109 філіалів. Комітети філіалів, які дбають про духовні потреби братів, почали організовуватись з 1976 року. Ці комітети дотримуються біблійних настанов і вказівок від Керівного органу. Комітети філіалів мають відповідальність керувати проповідуванням доброї новини в призначених філіалам територіях — вони наглядають за діяльністю  християнських зборів, місіонерів і піонерів. До того ж Комітети організовують збори в райони й області, а також надсилають у Керівний орган рекомендації щодо призначення районних чи обласних наглядачів, членів родини Бетелю і студентів школи «Ґілеад». Крім загального нагляду над проповідницьким служінням, Комітет наглядає над діяльністю Бетелю. Можна з упевненістю сказати — Єгова щедро благословляє працю Комітетів філіалів.

Переклади, які допомагають задовольнити щораз більші духовні потреби

Останніми роками було видано масу публікацій найрізноманітнішими мовами. За всім цим стоять зусилля сотень працьовитих перекладачів, які стараються, щоб публікації були перекладені точно, легкозрозумілою мовою і щоб їх було приємно читати.

Головне, що потрібно Божому народу,— це точний переклад Біблії. Ось чому «Переклад нового світу» існує вже 44 мовами (в тому числі 29 мовами перекладено цілу Біблію). Минулого службового року було видано переклад Християнських Грецьких Писань трьома африканськими мовами: бемба, ібо, нгала, а цілу Біблію — мовою африканс.

Недавно видані переклади Біблії дуже цінуються читачами. Ось повідомлення з Європи: «Брати, що працюють в китайському полі, особливо вдячні за Біблію їхньою мовою і кажуть, що це «суперпереклад». Деякі китайські студенти в Канаді, які зацікавились правдою, з захопленням вигукнули: «Цю Біблію перекладали китайці! Її легко розуміти!» У Південно-Африканській Республіці жінка народності коса запитала: «Де ви взяли Біблію, яку так легко читати?» В Албанії один брат просто сказав: «Переклад  нового світу» зроблено так, що слова Єгови зразу досягають серця». А вісник з Хорватії пише: «Тепер я ще ліпше можу уявляти собі те, про що розповідає Біблія, і її слова ніби самі пливуть з моїх уст. Новий переклад звучить просто, природно й разом з тим розсудливо. Тепер я можу ще ліпше розуміти, наскільки чудовими для нас є слова Єгови і його вказівки».

Щоб люди «з усякого люду, і племен, і народів, і язиків» могли знайомитися з доброю новиною про Царство, потрібно далі перекладати основні публікації (Об’яв. 7:9). Впродовж останніх років дуже добру службу виконують брошури мовою лагу, яка поширена серед гірських племен північного Таїланду і сусідніх країн. Один місіонер пише: «Брошура «Чого Бог вимагає» — це, безперечно, наше головне знаряддя мовою лагу. Брошура розійшлась по всіх закутках цієї місцевості». З яким результатом? «Нас запрошують до багатьох сіл, але через великі відстані й погані дороги ми не в стані всіх відвідати. Тут дуже актуальні слова з Матвія 9:37. Наприклад, ми довідалися, що за 160 кілометрів на північ від міста Чіангмай в одному віддаленому селі зацікавлена жінка самостійно проводить регулярне вивчення брошури «Чого Бог вимагає» з групою сиріт».

У США чимало корінних американців чують добру новину рідною мовою. Нині мовою навахо існує вже кілька публікацій, у тому числі магнітофонна касета з записом брошури «Чого Бог вимагає від нас?». Один вісник написав: «У горах Навахо в найвіддаленішому закутку  нашої території живе колишній пастух овець, якому вже за 80. Він немічний і має поганий зір. Якось внучка того чоловіка запитала, чи хотів би він послухати касету мовою навахо, в якій розповідається про Біблію. Він погодився. Тоді встав зі свого ліжка і вмостився на кушетці, готовий слухати. Якби ви побачили, як світилось його обличчя, коли він слухав уривки з Біблії рідною мовою. Навіть зараз, згадуючи про це, мені навертаються сльози на очі. Тоді дідусь сказав: «Нізхоні», тобто «прекрасно».

У Мозамбіку люди отримують публікації п’ятьма місцевими мовами. Цими мовами випущено також брошуру «Наполегливо займайтесь читанням і писанням», яка допомагає боротися з неписьменністю в цій країні. Це дуже сподобалось президенту Мозамбіку Чіссано, який сказав, що щиро підтримує наші зусилля нести людям біблійну освіту і боротися з неписьменністю.

Журнал «Вартова башта» тепер друкується 146 мовами, а «Пробудись!» — 87 мовами. Це дійсно міжнародні видання, які цінуються людьми по цілому світі за їхню духовну й освітню роль. Ось приклад. На Кірибаті, групі островів Тихого океану, живе 80 000 людей, які розмовляють гілбертською мовою. Свідків там є лише біля 100 осіб, але останніми роками кожен з них щомісяця розповсюджував приблизно по 20 журналів. А в Болгарії трудиться 1200 вісників, які у квітні 2002 року розповсюдили аж 100 000 наших часописів.

 Ми чітко бачимо, що Єгова дає своєму народу все необхідне, аби успішно виконувати призначену ним працю. І добра новина проповідується по цілому світі безліччю мов (Фил. 4:20).

Присвячення філіалів

На чудовому карибському острові Тринідад у 2002 службовому році відбулось присвячення філіалу. Взагалі філіал вже був присвячений Єгові 1985 року, але з того часу на Тринідаді число вісників зросло на 94 відсотки.  Тому всі ті роки у філіалі постійно щось змінювали і добудовували, так що площа приміщень зросла вдвоє. Тож тепер філіал має нові житлові приміщення, офіси, бібліотеку, приймальню, їдальню та кухню. При філіалі є Зал Царства, який теж відновили і розширили. Усю цю роботу виконали місцеві добровольці.

І ось 29 вересня 2001 року 220 делегатів з 14 країн, а також 695 місцевих братів і сестер зібрались на присвячення філіалу. Вони почули цікаву розповідь про історію  теократичної діяльності на острові, в тому числі про таких братів, як Евандер Дж. Ковард та Вільям Р. Браун. Кілька місіонерів та 88-річна сестра, яка все ще є сталим піонером, розповіли цікаві випадки зі служіння на Тринідаді, котрі сталися з ними ще 50 років тому.

Промову присвячення виголосив член Керівного органу Стівен Летт. У промові за назвою «Цінуймо минулі й сучасні Доми Єгови для поклоніння» він наголосив, що Єгові служать люди, а не будинки. Далі брат Летт тепло заохотив братів бути вдячними поклонниками і виявляти це своєю слухняністю та доброю поведінкою.

Наступного дня у місті Порт-оф-Спейн відбулося спеціальне зібрання для тих, хто не зміг побувати на програмі присвячення у самому філіалі. Присутніх було понад 13 000 чоловік. На сусідньому острові Тобаго понад 300 братів і сестер слухали програму, яка транслювалась туди за допомогою телефонного зв’язку. Брат Летт виголосив промову «Оберігай свої стосунки з Єговою, розвиваючи смирення». Усі дуже раділи через те, що було присвячено цей новий розбудований філіал (Повт. 16:15).

Недавно розбудували також філіал у Чеській Республіці. Сюди приїхав член Керівного органу Семюель Ф. Герд, щоб присвятити Єгові один будинок Бетелю, прибудову і два Зали конгресів. Присвячення відбулось у суботу 4 травня 2002 року. Послухати промову брата Герда прийшло 2125 осіб. Наступного дня відбулось спеціальне зібрання, на якому 5286 присутніх вислухали підбадьорливу промову брата Герда за назвою «Відновлюймо силу — не стомлюймось». Програма присвячення дуже підбадьорила братів у Чеській Республіці.

По всьому світі у таких філіалах служить 19 823 посвячених братів і сестер. Усі вони є членами міжнародного Ордену спеціальних повночасних служителів Свідків Єгови.

 [Таблиця/Ілюстрації на сторінках 12, 13]

ДЕКОТРІ ПОДІЇ 2002 СЛУЖБОВОГО РОКУ

1 вересня 2001 року

11 вересня: зруйновано Всесвітній торговельний центр.

29 вересня: присвячення філіалу в Тринідаді.

20 листопада: починається проведення Школи служіння Царству.

1 січня 2002 року

17 січня: виверження вулкана в Конго.

 4 квітня: в Москві відкладено слухання справи про заборону Свідків Єгови.

1 травня 2002 року

4 травня: присвячення філіалу в Чеській Республіці.

9 травня: присвячення меморіальної дошки Свідкам, які постраждали у колишніх нацистських концтаборах.

17 червня: Верховний суд Сполучених Штатів Америки підтримує право проповідувати від дверей до дверей без отримання попереднього дозволу.

31 серпня 2002 року

31 серпня: 6 304 645 вісників у 234 країнах.

[Ілюстрації на сторінці 11]

Вгорі: під час стихійних лих наші брати й сестри виявляють Христову любов.

[Ілюстрація на сторінці 11]

Внизу: Зал Царства в Руанді, який було перетворено на табір біженців.

[Ілюстрація на сторінці 22]

Новосформований Комітет філіалу в США, зліва направо: (сидять) Джон Кікот, Макс Ларсон, Джордж Кауч, Максвелл Ллойд; (стоять) Балтазар Перла, Гарольд Коркен, Ліон Вівер, Вільям Ван де Вал, Джон Ларсон і Ральф Уоллс.

[Ілюстрація на сторінці 26]

«Переклад нового світу» мовою африканс.

[Ілюстрація на сторінці 27]

«Чого Бог вимагає від нас?» мовою навахо.

[Ілюстрації на сторінках 28, 29]

Делегати з 14 країн разом з місцевими братами й сестрами зібрались на церемонію присвячення філіалу на Тринідаді.

[Ілюстрації на сторінці 29]

Брати в Чеській Республіці з радістю брали участь у присвяченні нового будинку Бетелю, прибудови та двох Залів конгресів.