Всесвітній звіт

◼ ЄВРОПА

Кількість країн: 46

Населення: 728 162 887

Кількість вісників: 1 476 554

Кількість біблійних вивчень: 697 044

Для декого дорога до правди дуже довга. В 1951 році Степонес, як політичний в’язень, відбував покарання в таборі у Казахстані. Там він працював з Едвардесом, ревним молодим Свідком з Литви, якого ув’язнили за друкування журналу «Вартова башта». Едвардес постійно ділився біблійною надією, і згодом Степонес переконався, що знайшов правду. Степонес вийшов на волю 1955 року. На прощання Едвардес йому сказав: «Можливо, ми ще зустрінемось». Хоча Степонес не був охрещений, працівники радянських органів держбезпеки вважали, що він став Свідком Єгови.  Міліція вдерлася в його помешкання і конфіскувала усі записи з адресами братів. У результаті він втратив зв’язок з Божим народом.

Минуло сорок сім років. Увесь цей час Степонес жив на півночі Литви у невеликому селі, де не було жодного Свідка. Проте навесні 2002 року йому вдалося отримати кілька публікацій і надіслати купон у литовський філіал Свідків Єгови з проханням про книжку «Секрет сімейного щастя». Степонес розповідає: «Я послав купон, сподіваючись знову відновити контакт з братами». До нього приїхало подружжя спеціальних піонерів, і вони розпочали з ним біблійне вивчення. Менш як через рік у віці 80 років Степонес охрестився.

Чи він зустрівся з Едвардесом, який майже півстоліття тому сказав: «Можливо, ми ще зустрінемось»? Так! Ця радісна зустріч відбулася наступного дня після хрещення Степонеса: два чоловіки, тепер вже духовні брати, змогли міцно обняти один одного.

У Великобританії Тім і Сем, одинадцятирічні неохрещені вісники, брали участь у служінні разом з мамою Тіма. Хлопчики не мали належних сумок для служіння, тому що на покупку не було грошей. Перед тим як юні вісники вирушили проповідувати, їхні матері згадали про цю потребу в молитві. В останньому домі, який вони мали відвідати того ранку, Тім почав розмову з господаркою і зачитав їй біблійний вірш. Жінка перервала його і запитала, з якої він релігії. Коли Тім відповів, що є Свідком Єгови, вона дорікнула йому, а тоді сказала його матері, що не розуміє, як можуть Свідки лишати своїх дітей вмирати, відмовляючись від переливання крові.

Тімова мати запропонувала запитати про це самих хлопців, і жінка відразу ж звернулась до них. Тім пояснив, що завжди обиратиме альтернативні методи лікування згідно  з навченим Біблією сумлінням. Тоді Сем розповів, як його сестра після альтернативних методів лікування одужала швидше від пацієнтів, котрим перелили кров.

Господарка дому знову звернулася до матері Тіма. Вона несхвально висловилась про те, що малих дітей водять від дому до дому. Обидва хлопці відповіли, що їм подобається проповідувати, і додали, що ліпше ходити від дому до дому, ніж вештатися вулицями, як їхні однолітки. Вражена такою відповіддю, жінка попросила хлопчиків хвилинку зачекати, а сама пішла в будинок. Яка ж несподіванка їх чекала: повернувшись, вона вручила обом нові шкіряні сумки, які чудово підходили для служіння! Виявилось, жінка заробляла на життя продажем сумок. Юні вісники побачили, що ставлення жінки змінилося, і вирішили домовитись про повторні відвідини. Коли вони прощалися, вийшла 94-річна мати господарки будинку. Вона чула всю розмову і підійшла до дверей, щоб попросити Тімову маму відвідати її у власному домі.

У Португалії дві сестри під час проповідування побачили на автобусній зупинці оголошення: «Вивчаю психологію і готую наукову працю про забобони. Якщо ви можете мені допомогти, будь ласка, пишіть на електронну адресу...». Того дня сестри якраз пропонували «Вартову башту», в якій була стаття «Чи забобони керують вашим життям?». Отож вони вирішили написати на електронну адресу і запропонувати журнал.

Через тиждень жінка, котра помістила оголошення на автобусній зупинці, прислала відповідь: «Дякую за вашу увагу. Вибачте, що не відразу вам відписала. Я б хотіла отримати журнал, про який ви згадуєте. Останнім часом Свідки підходили до мене саме тоді, коли я бігла на роботу або поспішала на автобус, тому я не могла порозмовляти з ними. Знаю, що ви пропонуєте курс біблійного вивчення, і мені б хотілося мати таке вивчення».

 Сестри розповідають: «Коли ми відвідали жінку перший раз, вона засипала нас запитаннями. Ми дали їй книжку «Знання» і домовились про вивчення Біблії. Вона завжди добре готується до вивчення і тепер відвідує всі зібрання збору».

Ліна, вісник одного зі зборів, що на півдні Німеччини, проповідувала на вулиці. До неї підійшла жінка і запитала: «Ти мене впізнаєш?» Коли Ліна відповіла, що ні, Татьяна, так звали цю жінку, сказала: «Не дивно. Ми бачилися всього один раз п’ять років тому». Вона пояснила: «Навесні 1998 року ти підійшла до мене на вулиці і запропонувала брошуру «Чого Бог вимагає від нас?». Я відповіла грубо, але була вражена твоїм доброзичливим і привітним ставленням. Отже я вирішила взяти брошуру і вдома її прочитати. Інформація в ній дуже мене зворушила». Згодом двоє Свідків, які не знали Ліни, завітали до дому Татьяни. Прочитане в брошурі спонукало її погодитись на біблійне вивчення. Коли Татьяна знову зустріла Ліну в 2003 році, вона була вже охрещеним Свідком. Окрім того, виявилось, що і вона, і Ліна того місяця служили допоміжними піонерами!

Сестра з міста Пскова (Росія) отримала від філіалу адресу чоловіка, який жив у віддаленій території. На дорогу туди вона витратила багато часу. Коли ж зрештою дісталася до дому чоловіка, виявилось, що він і не думав просити про біблійне вивчення. Чоловік розповів, що придбав у кіоску журнал, в якому знайшов закладку — купон з нашого буклета. Він подумав, що там пропонується приз, тому надіслав купон, сподіваючись на виграш. Тоді сестра сказала: «Ви виграли безкоштовне біблійне вивчення!» Чоловік та його сім’я виявили зацікавлення, і з ними було розпочато вивчення Біблії. Воно проводиться двічі на місяць, оскільки сім’я живе далеко від дому сестри.

 ◼ ОКЕАНІЯ

Кількість країн: 30

Населення: 34 355 946

Кількість вісників: 93 718

Кількість біблійних вивчень: 47 270

В Австралії чотирнадцятирічна Еліс використовувала інформацію з наших журналів, готуючи шкільні завдання. Одного тижня вона написала твір на тему «Куди прямує цей світ?», в якому пояснила за допомогою біблійних пророцтв важливість нашого часу. Вчителька запитала, яку релігію сповідує Еліс. Дівчина сказала, що вивчає Біблію зі Свідками Єгови, і дала вчительці кілька журналів.

Хоча інформація зацікавила цю жінку, вона не спілкувалася зі Свідками через негативні висловлювання про  них одного з вчителів. Втім, спостерігаючи за поведінкою Еліс протягом кількох місяців, вчителька вирішила більше дізнатися про організацію. Її непокоїло те, чи не вплуталась Еліс в небезпечний релігійний культ, тому вона пішла в місцеву бібліотеку і взяла почитати книжку «Свідки Єгови — вісники Божого Царства» (англ.). За вихідні вчителька прочитала усю книжку! Переконавшись, що знайшла правду, вона зателефонувала до мами Еліс і попросила про літературу, а згодом почала вивчати Біблію зі Свідками. Через місяць вона вже приходила на всі зібрання і заохотила свого чоловіка і маму відвідувати недільні зібрання. Вони також почали вивчати Біблію і тепер роблять добрий поступ. Через три місяці вчителька стала неохрещеним вісником і мала перше учнівське завдання у Школі теократичного служіння. Ще через кілька місяців Еліс та її вчителька Лінда охрестилися у той самий день.

Уявіть себе єдиним поклонником Єгови на віддаленому острові! В таких умовах опинилася одна сестра з Маршаллових Островів, коли її чоловік отримав роботу на атолі Меятто. Сусіди запросили її відвідати протестантську церкву, але вона відмовилася. Натомість сестра зосередилася на тому, щоб навчати своїх дітей за допомогою книжки «Моя книга біблійних оповідань». Вона теж розповідала про свою віру сусідам і проповідувала від дому до дому з найменшою дитиною на руках. Згодом кілька осіб виявило зацікавлення, і сьогодні ця сестра проводить з ними біблійні вивчення, використовуючи брошуру «Чого Бог вимагає». Щомісяця вона присилає звіт про служіння у свій колишній збір. Разом з дітьми вона вирушає в довгу подорож човном, аби відвідати Спомин і конгреси, які проводяться на острові Ебай. Члени збору на Ебаї пишуть цій сестрі підбадьорливі листи з випадками  зі служіння й діляться інформацією, яку чують на зібраннях. У свою чергу приклад цієї вірної сестри на віддаленому острові додає сили братам і сестрам у зборі.

У багатьох віддалених селах Папуа — Нової Гвінеї нема електрики. Електричні прилади у тих, хто їх має, працюють на батарейках або генераторах. Одна новоохрещена сестра вирішила показати односельчанам кілька відеофільмів, створених Свідками Єгови, аби вони могли більше дізнатись про Біблію. Вона заробила трохи грошей з продажу овочів, які сама ж виростила, а тоді звернулась до місцевої комерсантки з просьбою дати на прокат телевізор, відеомагнітофон і генератор. Сестра пояснила, що хоче показати усьому селу кілька біблійних відеофільмів, які, на її погляд, мають велику духовну цінність. Почувши це, комерсантка відразу зменшила плату за прокат до символічної суми і сказала, що сама охоче подивиться відеофільми. На показ зійшлося майже все село. Після фільмів багато односельчан сказали, що ніколи не думали, що Свідки Єгови виконують свою працю в таких великих масштабах. Вони також були вражені всесвітнім братством. А цього не було в їхній церкві. Чимало людей, котрі раніше не хотіли розмовляти зі Свідками, запросили сестру до себе, щоб вона більше розповіла про свої вірування.

На Саваї, найбільшому острові Самоа,  голови декотрих сіл забороняли Свідкам Єгови проповідувати. Сестра, яка живе в одному з тих сіл, міцно трималася біблійних принципів під час похорону свого сина. Оскільки похорон мав відбутися в її домі, брати і сестри з двох зборів на острові допомогли прибрати будинок та подвір’я і роздобули генератор. Люди у селі бачили сердечну турботу Свідків. Звичайно, те, як брати організували і провели похорон, цілковито відрізнялося від місцевих звичаїв.

 Через два дні після похорону було зібрано сільську раду, щоб обговорити цю подію. Усі були вражені тим, як Свідки допомагали сім’ї померлого до і після похорону. Керівники села були зворушені похороном, тому одностайно вирішили змінити похоронні звичаї на Фаа-Молімау а Йєова, тобто на звичай Свідків Єгови. Ще через два дні відбулося відзначання Спомину у невеликому Залі Царства за кілька кілометрів від села. Три вантажівки привезли туди багато сімей. Сьогодні брати і сестри можуть без перешкод проповідувати у цьому селі, яке є найбільшим на острові. Двоє спеціальних піонерів проводять там шість біблійних вивчень. На книговивчення приходить чимало зацікавлених, у тому числі один з керівників села.

На Фіджі молодий чоловік сидів під деревом, розмірковуючи про своє життя і майбутнє. Він запросив перехожого сісти поряд. Цим перехожим виявився Свідок, який використав нагоду, щоб дати свідчення. Хоча юнак вже чув біблійну обіцянку про рай на землі, розмова з братом розпалила в нього інтерес. Він вирішив повернутися на острів, де жила його мати, і взятися за вивчення Біблії. Однак члени родини цього молодого чоловіка стали переслідувати його за нову віру: вони знищили його посіви. Сільський староста вигнав його, кажучи, що не дозволить у селі жодної іншої релігії, крім місцевої. Юнак подався на маленький острів, у село свого батька. Там він зробив каное зі старого рифленого заліза і щотижня пропливав кілька кілометрів бурхливими водами, щоб зустрітися зі Свідками. Його сім’я продовжувала чинити йому опір. Цей молодий чоловік був змушений жити як самітник у віддаленій частині острова. Проте згодом він переїхав на головний острів, де був великий збір. Він став неохрещеним вісником і продовжує духовно зростати.

 ◼ АМЕРИКА

Кількість країн: 56

Населення: 857 137 983

Кількість вісників: 3 095 083

Кількість біблійних вивчень: 2 898 369

Одного недільного ранку у вересні 2002 року сестра у Сполучених Штатах прийшла на повторні відвідини до власника крамниці. Оскільки він був зайнятий з покупцями, сестра вирішила почекати. Вона помітила жінку, яка вибирала ма́лу — індуські чотки. Ма́ла — це разок коричневих намистин, які використовують для того, щоб повторювати молитви до багатьох індуських богів. Коли ця жінка, на ім’я Ше, знайшла ма́лу, яка їй сподобалась, наша сестра підійшла і сказала:

 — Вибачте, хочу запитати, чи ця ма́ла зроблена з сандалового дерева?

— Так! Я молилась до бога, щоб знайти добру ма́лу, і сьогодні це мені вдалося. Понюхайте її!

— Дійсно, вона дуже гарно пахне! А до якого бога ви будете молитись?

— Або до Гане́ші, або до Шиви чи Ду́рги. Ця ма́ла допоможе мені молитися до них.

— А чи знаєте ви, який бог найвищий?

— Ні, не знаю. В цьому важко розібратися.

— Колись я так само була індуїсткою, поклонялася тим богам і не могла розібратися. Але тепер я знаю, хто Всемогутній Бог. Дозвольте показати вам. [Сестра прочитала Псалом 83:19]. Єгова є Всемогутнім Богом усієї землі. Він вищий, ніж Шива, Ганеша і Дурга. Я можу навчати вас про Всемогутнього Бога, і це нічого не буде вас коштувати.

— Ви справді будете навчати мене про правдивого Бога? Сьогодні я отримала відповідь на всі мої молитви!

— Що ви маєте на увазі?

— Кожного дня я молилася про добру ма́лу, через яку могла б знайти правдивого Бога. Я також молилась про хорошого друга, який би мені допоміг, бо в мене зовсім нікого немає. Як вас звати?

— Мене звати Ма́ла, і я охоче стану тим другом, який допоможе вам знайти керівництво з Біблії.

— Просто не можу повірити! Бог дав мені живу Ма́лу!

Жінки домовились вивчати разом брошуру «Чого Бог вимагає». Тепер Ше регулярно відвідує зібрання і хоче охреститись.

 У Гондурасі місіонерка, яка вивчала іспанську мову, ввійшла в приймальню однієї організації і дала журнали секретарці. Раптом задзвонив телефон, і секретарка щось сказала. Місіонерка подумала, що вона запропонувала їй сісти. Але насправді секретарка попросила сестру вийти. Тим часом в сусідньому офісі жінка молилась про те, щоб розірвати неморальні стосунки з одруженим чоловіком і знайти правдиве поклоніння. Коли вона почула голос нашої сестри у приймальні, то була переконана, що це відповідь на її молитву. Однак, почувши, як секретарка просить сестру вийти, жінка переживала, що не встигне підійти до сестри, щоб порозмовляти. Проте ось що розповіла згодом місіонерка: «Я неправильно зрозуміла слова секретарки і тому все ще сиділа в приймальні, коли до мене підійшла ця жінка. Ми обоє переконані, що це було керівництво Єгови». Кілька років тому жінка читала публікації Свідків Єгови і тепер вирішила серйозно взятися за духовні справи. Вона порвала стосунки з одруженим чоловіком і сьогодні вивчає Біблію та регулярно відвідує зібрання.

Спеціальну піонерку в Сальвадорі призначили у збір, на території якого дуже мало людей відгукувалось на звістку правди. Сестра молилася, аби Єгова допоміг їй знайти зацікавлених. Якось у неділю вона зустріла молодого чоловіка, в них зав’язалась цікава розмова про Біблію. Чоловік узяв книжку «Знання» і погодився, щоб його знову відвідали. Сестра часто заходила, та чоловіка ніколи не було вдома. Вона заставала його дружину, яка не виявляла великого інтересу до Біблії. Однак під час п’ятого візиту ця жінка запросила сестру у дім, хоча сказала: «Тільки на десять хвилин». Піонерка попросила жінку принести книжку «Знання», потім  коротко обговорила декілька думок з тієї книжки і показала, як проводиться біблійне вивчення. Після трьох місяців вивчення жінка почала відвідувати зібрання і робити значний духовний поступ. А чоловік? З часом він приєднався до вивчення і став відвідувати зібрання разом зі своєю сім’єю. Нині ця пара готується офіційно зареєструвати свій шлюб. Наполегливість і молитви принесли чудові результати.

Маргарита, яка живе у Мексиці, розповідає про свої успіхи в неформальному служінні: «На уроці шиття я почала розмовляти про Біблію зі своєю однокласницею. Вона сказала, що сім’ї Свідків Єгови напевно дуже щасливі, бо Свідки завжди усміхаються і мають добрий настрій. Я підтвердила, що це насправді так, і кожен, хто покладається на Єгову і дотримується біблійних принципів, відчуває справжнє щастя». Маргарита почала проводити з нею домашнє біблійне вивчення, і сьогодні ця однокласниця регулярно відвідує зібрання та продовжує набувати біблійних знань.

У Домініканській Республіці Ана залишила брошуру «Чого Бог вимагає» чоловікові, який виглядав дуже стурбованим. Його дружина була хвора на рак і якраз готувалась до операції. Чоловік сказав, що дружина любить читати і він віднесе брошуру їй у лікарню. Згодом Ана познайомилася з його дружиною, яка сказала: «Ми можемо почати вивчення. Я готова». Пізніше вона пояснила, що у лікарні благала Бога, щоб він скерував її до правдивої релігії. Саме тоді чоловік приніс брошуру «Чого Бог вимагає». Жінка прочитала цю публікацію та усвідомила, що це була відповідь Бога на її молитву. Вона відразу вирішила стати Свідком Єгови. Аби відвідувати зібрання у Залі Царства їй доводилося йти годину лише в один бік, все ж вона зробила швидкий поступ  і невдовзі стала неохрещеним вісником. «Тепер я можу сповнити обіцянку, яку дала Богові»,— сказала жінка. Всього через пів року вона охрестилася на обласному конгресі і нині продовжує з радістю служити Єгові.

Мартı́н, 13-річний вісник з Парагваю, дуже любить свідчити неформально. Якось, повертаючись зі школи додому він свідчив перехожому. Коли хлопець закінчив свідчення, то помітив на вулиці невеликий пакунок. Мартін підняв його і побачив, що там були гроші. Оскільки довкола нікого не було видно, він поклав його в кишеню. Дорогою Мартін розмірковував: «Цих грошей вистачить, щоб заплатити борг за три місяці мого навчання і покрити деякі видатки батьків». А тим часом він непомітно для себе звернув на вулицю, якою зазвичай ніколи не ходив. Там Мартін побачив чоловіка, котрий щось шукав. Чоловік говорив, що загубив 115 000 гуарані (близько 18 американських доларів),— це були гроші, на які він мав жити до кінця місяця. Мартін відразу пригадав слова старійшини, який проходив з ним питання до хрещення. Старійшина сказав: «Ти зіткнешся з багатьма випробуваннями, особливо тепер, перед своїм хрещенням».

Гроші були дуже потрібні Мартіну. Того дня він навіть не мав за що поїсти в школі, не кажучи вже про оплату за навчання. Однак переконаний, що робить правильно, Мартін перепитав, скільки грошей загубив чоловік. Сума точно відповідала тій, яку він знайшов. Отож Мартін віддав гроші, а також запропонував буклет і сказав, що є Свідком Єгови. Від радості чоловік не припиняв дякувати і навіть обняв хлопчика. Він залишив свою адресу, аби Мартін його відвідав. Мартін разом з батьками охрестився на районному конгресі.

 ◼ АЗІЯ І БЛИЗЬКИЙ СХІД

Кількість країн: 47

Населення: 3 931 574 927

Кількість вісників: 568 370

Кількість біблійних вивчень: 417 308

Піонерка, на ім’я Кумı́ко, що живе біля Токіо (Японія), через проблеми зі здоров’ям не могла багато проповідувати від дому до дому. Отож найчастіше вона свідчила в листах. Члени збору давали їй адреси тих, кого не могли застати вдома. Вона писала листи, а вісники доставляли їх за адресою. Упродовж року сестра не отримала жодної відповіді, але не знеохочувалась. Зрештою, написавши коло 1500 листів, вона отримала поштову листівку, в якій говорилося: «Дякую за ваш лист. Мене дуже зацікавило те, про що ви пишете. У наступні дні я  буду вдома і чекатиму вашого візиту». Зі сльозами радості на очах сестра відвідала цю особу і відразу почала біблійне вивчення. Вона каже: «Спочатку я вагалася, чи варто писати листи, але тепер бачу, що, коли ми терпеливо шукаємо вівцеподібних людей, Єгова обов’язково благословляє наші зусилля».

В Індії сестра, проповідуючи вранці від дому до дому, постукала в одне помешкання. Двері відчинила жінка, яка була дуже сумною. На підлозі сиділо двоє дітей з порожніми тарілками. Наша сестра поділилася підбадьорливою звісткою про Боже Царство і про благословення, які воно принесе. Жінка уважно вислухала. Тим часом голодні діти постійно просили їсти, але мати не реагувала. Сестра сказала, що почекає, поки жінка нагодує дочок. Тоді жінка розплакалась і пояснила, що додала в їжу отрути. Вона саме збиралася подавати на стіл, коли почула стук у двері. Чоловік цієї жінки був п’яницею, і через сімейні проблеми вона вирішила забрати життя собі і двом маленьким дочкам. Сестра, почувши це, відразу викинула їжу, і побігла в магазин неподалік, щоб купити харчі для сім’ї. Разом вони приготували сніданок і нагодували дітей. Звістка про Царство стала для жінки великою потіхою. Вона погодилася на біблійне вивчення і сьогодні є охрещеним Свідком. З нею на зібрання ходять теж дочки. Недавно до них приєднався її чоловік. Він робить добрий поступ.

Атипова пневмонія! Від цих слів багатьом жителям Тайваню ставало моторошно. Вони зі страхом дивилися новини, в яких розповідалось про поширення цієї хвороби у Гонконзі. Згодом вона перекинулась на Тайвань. Через поширення інфекції у кількох лікарнях було введено карантин. Чимало людей боялися стати жертвами  хвороби. Філіал допоміг зборам придбати термометри, щоб міряти температуру кожного, хто приходив на зібрання. Брати почали робити це до того, як уряд висунув таку вимогу.

Невдовзі уряд звернувся до всіх зареєстрованих релігій з проханням не проповідувати в певних житлових районах. На спеціальному службовому зібранні брати і сестри отримали поради стосовно того, як вони можуть пристосуватися до нових обставин і уникати труднощів. Одна спеціальна піонерка застосувала пораду повторно відвідувати усіх, хто виявив найменший інтерес в території, якої не стосувалось обмеження. У результаті в неї збільшилася кількість біблійних вивчень. Сьогодні декілька з цих нових зацікавлених роблять чудовий поступ. Сестра каже: «Ситуація, що на початку здавалась несприятливою, зробила служіння більш продуктивним».

На Кіпрі одна сестра в служінні почала розмову з жінкою через відчинене вікно на кухні. Жінка була зайнята, тому сестра, сказавши кілька слів, зачитала Псалом 72:12—14 і домовилася зустрітись у зручніший час. Коли сестра прийшла вдруге, то була здивована, що жінка з нетерпінням її чекала. Чому? Її дуже потішили слова з біблійних віршів, і вона думала про них увесь день. Сестра запропонувала домашнє біблійне вивчення, і жінка радо погодилась. Нині вивчення продовжується, і ця жінка дуже цінує те, про що навчається з Божого Слова.

Поло, чоловік із Камбоджі, почав вивчати Біблію з місіонером і зробив добрий поступ. Він відвідував усі п’ять зібрань збору у Пномпені. Згодом його роботодавець сказав йому переїхати у місто Ба́ттамбанг, біля кордону з Таїландом. Оскільки там нема жодного збору,  Поло дав місіонеру номер свого стільникового телефону. Кожної середи і п’ятниці вони впродовж 30 хвилин вивчали Біблію по телефону. Поло також хотів давати коментарі на вивченні «Вартової башти». Збір був далеко, тому Поло писав три-чотири коментарі до наступного вивчення «Вартової башти» і давав їх наглядачу свого книговивчення, котрий зачитував їх на зібранні того тижня. Ревність чоловіка була заохоченням для вісників у зборі. Нині він також намагається свідчити тим, кого зустрічає. Йому часто доводиться подорожувати автобусом до Пномпеня, і він свідчить багатьом людям та заохочує їх відвідувати зібрання. Його мета — стати неохрещеним вісником.

У Монголії дві сестри зустріли 30-річного чоловіка, який попросив їх почекати, а сам виніс зі свого будинку дві книжки — «Людство в пошуках Бога» і «Найбільша Людина, Яка будь-коли жила». Чоловік сказав, що 12 років тому вивчав Біблію зі Свідками Єгови в Польщі. Повернувшись до Монголії в 1993 році, він негайно написав лист з проханням, аби Свідки його відвідали. Однак на той час у Монголії не було Свідків, тому до нього ніхто не прийшов. Через певний час він поїхав до Індії, де протягом п’яти років навчався в університеті. У той період, з 1994 до 1998 року, чоловік не мав жодного контакту зі Свідками Єгови. Лише коли він повернувся до Монголії, то зрештою зустрівся з братами. З ним розпочали домашнє біблійне вивчення, і в квітні 2003 року він вперше відвідав зібрання. Сьогодні цей чоловік з радістю вивчає брошуру «Чого Бог вимагає».

Двоє Свідків у Шрі-Ланці були здивовані, коли буддистка сердечно запросила їх у свій дім, кажучи, що  вони — відповідь на її молитву! Жінка пояснила, що недавно її дочка вчинила самогубство, після того як вона за щось її покарала. Буддійський священик, до котрого жінка пішла за потіхою, сказав, що дочка народиться знову і повернеться, щоб відімстити. Це жахало жінку. Якось один з її друзів сказав, що християни у таке не вірять. Отож вона почала молитися, аби зустріти справжнього християнина, і сподівалася, що прийде хтось із католиків. Але натомість прийшли Свідки Єгови і потішили її біблійною правдою. Тепер ця жінка вивчає Біблію, незважаючи на переслідування з боку буддійського священика.

У Киргизстані молода жінка багато років відвідувала євангелічну церкву. Читаючи Біблію, вона помітила, що написане там відрізняється від вчень її церкви. Наприклад, вона не розуміла, як Ісус Христос міг бути одночасно і Батьком, і Сином. Вважаючи, що син мусить мати батька, жінка звернулась у щирій молитві до Ісусового Батька і попросила, щоб він допоміг їй знайти відповіді на біблійні питання. Наступного дня її відвідали двоє Свідків Єгови. Вони запитали: «Як ви думаєте, до кого Ісус вчив молитися своїх учнів і яке ім’я заохочував їх святити?» Жінка відразу пригадала свою молитву, в якій просила Ісусового Батька відповісти саме на ці запитання. Вона була просто вражена! Після обговорення в молодої жінки не залишилося сумнівів у тому, що Бог відповів на її молитву. Вона погодилася на регулярне біблійне вивчення і почала відвідувати зібрання Свідків Єгови. Дізнавшись, що Єгова є Батьком Ісуса, жінка почала молитися до Єгови, вживаючи його особисте ім’я. Сьогодні вона робить духовний поступ і ділиться зі своїми родичами знанням, яке сама здобуває.

 ◼ АФРИКА

Кількість країн: 56

Населення: 755 145 559

Кількість вісників: 950 321

Кількість біблійних вивчень: 1 666 518

У багатьох міжміських автобусах Замбії показують відеофільми, які зазвичай сповнені насиллям і неморальністю. Одна місіонерська пара, подорожуючи автобусом до столиці, запитала водія, чи можна показати відеофільм «Біблія. Її вплив на ваше життя». Водій дозволив. «Ми бачили, що пасажири дивилися дуже уважно,— пригадує Рут.— Після фільму ми почали розмовляти з ними і пропонувати буклети і журнали. Відгук був чудовим». Потім місіонери запитали водія, чи можна вдруге включити відеофільм, і думали, що він зробить це через  певний час. Проте водій відразу перемотав касету на початок і включив її. Річард розповідає: «Пасажири охоче подивилися фільм ще раз, а ми тішилися, що виявили ініціативу і попросили дозволу його показати».

Міранда, учениця з Малаві, на перерві показала своїй однокласниці книжку «Секрет сімейного щастя». Їхню розмову почув учитель і відразу викликав Міранду до себе в кабінет. Він запитав, чому вона казала подрузі одружитись. Міранда відповіла, що не заохочувала одружуватись, а пояснювала, як книжка може допомогти сім’ям знайти справжнє щастя. Розлючений учитель став кричати: «Ти ще замала, щоб давати такі поради!»

Міранда вийшла з кабінету розстроєна. Через два дні вчитель знову її викликав. Міранда розповідає про те, що сталося далі: «Вчитель вибачився переді мною і пояснив, що в них з дружиною постійно виникали сварки, і зрештою вони почали жити окремо. Він попросив книжку, яку я показувала однокласниці. Я з радістю дала йому примірник. Ще через два тижні вчитель сказав, що книжка дуже практична і що він показав її дружині. Згодом їхня сім’я об’єдналася».

У Південно-Африканській Республіці старший чоловік, на ім’я Ерік, багато років вивчав Біблію зі Свідками Єгови, але не міг духовно прогресувати через згубну звичку куріння. Після того як його дружина охрестилася, він поставив собі таку ж мету. Ерік зробив великим шрифтом кілька копій вірша з 2 Коринтян 7:1: «Мої любі, мавши ці обітниці, очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа,— і творімо святиню у Божім страху!» Він помістив аркуші з цими словами у різних місцях свого дому. Щоразу, коли йому хотілося запалити цигарку, Ерік читав біблійний вірш і молився до Єгови,  благаючи про допомогу. У результаті через десять місяців він кинув палити. Нині Ерік є неохрещеним вісником і планує охреститися на наступному обласному конгресі.

На Сейшельських Островах місіонерка, чекаючи на пором, помітила жінку, яка сиділа сама. Хоча сестра була втомлена після активного дня служіння, вона підійшла до неї і запропонувала буклет. Жінка взяла його і сказала, що є індуїсткою. Через кілька днів сестра знову зустріла її на вулиці і домовилася на біблійне вивчення. Чоловік тої жінки був лікарем і сповідував католицизм, однак, прочитавши книжки «Людство в пошуках Бога» і «Знання», він приєднався до вивчення. Якось ця подружня пара запросила сестру з її чоловіком на особливу вечерю. Вони спалили всі релігійні зображення і на цьому багатті приготували вечерю! Невдовзі подружжя почало відвідувати зібрання і брати участь у польовому служінні. Після хрещення обоє стали допоміжними піонерами. Оскільки острів, на якому вони живуть, зовсім невеликий, брата добре знали в цій місцевості. Декотрі почали жартома говорити: «Лікар тепер став священиком». Сьогодні він є службовим помічником, а його дружина служить повночасним піонером.

Ізмаїл, який живе у Зімбабве, вивчив мову жестів, щоб допомагати глухим людям пізнати правду. Одного дня в автобусі він побачив глуху жінку, яка жебрала. Ізмаїл почав їй свідчити і домовився зустрітися ще раз. Він запитав, як її церква пояснює те, що вона глуха. Жінка відповіла: «Кажуть, що це Божа воля». Тоді Ізмаїл пояснив: Бог зовсім не хоче, аби люди були глухими, і цей стан є результатом успадкованого гріха і недосконалості. Брат також розповів, що Бог скоро усуне всі недуги.  Жінка сказала: «Я б хотіла знати, чому моя церква навчила мене неправди». Коли Ізмаїл зустрівся з нею втретє, вона висловилась: «Тепер я вірю в те, що й ви. Я не хочу більше слухати обман». З цією жінкою проводиться біблійне вивчення. Вона регулярно відвідує зібрання збору і хоче стати неохрещеним вісником.

Люди в Гані, щоб звести кінці з кінцями, багато працюють, і через це в них не залишається часу для духовних справ. Одна стала піонерка, проповідуючи від дому до дому, зустріла молодого чоловіка і запитала, чи має він принаймні 5 хвилин для біблійного обговорення. Він відповів: «Удень я завжди зайнятий. Додому я приходжу о восьмій вечора і відразу лягаю спати».

Тоді сестра запитала: «А чи могли б ви пожертвувати кількома хвилинами вашого сну задля вивчення Біблії?»

Чоловік сказав: «Добре, тоді прийдіть після восьмої години». Наступного дня сестра прийшла зі своїм чоловіком рівно о восьмій вечора, коли молодий чоловік тільки-но повернувся з роботи. Почалося біблійне вивчення, і незабаром він уже відвідував зібрання. Згодом він став неохрещеним вісником і зрештою охрестився. Зміни, які цей чоловік зробив у своєму житті, настільки вразили його дружину, що вона також погодилася на біблійне вивчення і невдовзі стала неохрещеним вісником. Сусіди та знайомі чоловіка, знаючи його минуле, не могли повірити своїм очам, коли побачили, що він проповідує від дому до дому. Багато хто цікавився, що змінило чоловіка, який раніше був п’яницею, злодієм, а також вживав наркотики. Отож, 22 жителі містечка попросили про біблійне вивчення. Дванадцять з них уже регулярно відвідують зібрання збору і роблять необхідні зміни, щоб стати неохрещеними вісниками.

[Ілюстрація на сторінці 43]

Степонес і Едвардес, Литва.

[Ілюстрація на сторінці 47]

Еліс та її вчителька Лінда, Австралія.

[Ілюстрація на сторінці 51]

Мала, Сполучені Штати.

[Ілюстрація на сторінці 56]

Куміко, Японія.

[Ілюстрація на сторінці 61]

Рут і Річард, Замбія.