Цікаві події минулого року

У ТОЙ час як люди у світі переживають неспокійні часи, Божий народ втішається духовним маєтком, який постійно збільшується (Мал. 3:12, 18). Роздумуючи про такий ріст, пригадується обіцянка Ісуса, яку він дав своїм учням перед вознесінням на небо: «Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку» (Матв. 28:20).

Події минулого року є чітким доказом того, що Ісусова чудова обіцянка збувається. Спершу хотілося б згадати обласні конгреси «Ходіть з Богом» — духовні бенкети, організовані для служителів Єгови.

 Конгреси «Ходіть з Богом»

Пророк Михей у своєму пророцтві показав явну різницю між праведними й неправедними: «Усі-бо народи ходитимуть кожен ім’ям свого бога, а ми будем ходити Ім’ям Господа, нашого Бога, на віки-віків!» (Мих. 4:5). Як сказав промовець у ключовій промові, ці слова відображають погляд вірних чоловіків давнини, наприклад Еноха і Ноя, котрі ходили з Богом навіть у найскрутніших обставинах (Бут. 5:22—24; 6:9, 22). Ми маємо прекрасну нагоду наслідувати їхній чудовий приклад!

Чи обласний конгрес додав вам рішучості і далі «ходити Ім’ям Господа»? Чому б не переглянути записи, які ви робили на конгресі? Так ви пригадаєте цікаві думки і отримаєте ще більше користі з програми.

Випуск нових публікацій

Чи на території вашого збору є люди, які розмовляють іноземною мовою? Тоді ви, мабуть, вже використовували брошурку «Добра новина для людей з усіх народів». Вона вийшла на 32, 64 та 96 сторінках. Кількість мов, поданих у цій брошурці, залежить від потреб кожної країни. Отож, вирушаючи в служіння, ніколи не забувайте це хороше нове знаряддя. І якщо зустрінете людину, яка не розмовляє вашою мовою, зробіть три кроки, описані на 2-й сторінці брошурки. Від цього може залежати життя людей!

У ключовій промові другого дня конгресу промовець, пригадавши слова річного вірша на 2004 рік «Пильнуйте... Будьте готові», оголосив про випуск нової брошури «Пильнуйте!» (Матв. 24:42, 44). Завдяки цій публікації багато хто усвідомить, у який невідкладний час ми живемо, і задумається про майбутнє та про вражаючі події, що незабаром відбуватимуться. Промовець також наголосив, що вона допоможе і нам долати чимало труднощів  і проблем повсякденного життя та зберігати духовну рівновагу у час випробувань.

Школа для роз’їзних наглядачів

За останні шість років понад 600 районних і обласних наглядачів з Канади і США, у тому числі з Аляски та Гавайських островів, навчались у 13 класах Школи для роз’їзних наглядачів, яка проходила в Освітньому центрі Товариства «Вартова башта» в Патерсоні (Нью-Йорк). А в 2004 службовому році ця школа пройшла аж у 87 філіалах. До 23 філіалів на навчання приїздили студенти з інших країн. Наприклад, до Німеччини були запрошені брати з Австрії, Ізраїлю, Македонії, Туреччини та Швейцарії. Португалія приймала студентів з Люксембурга та з численних островів, як-от з Азорських, Кабо-Верде, Мадейра та Сан-Томе і Принсіпі. У Кенії навчались роз’їзні наглядачі з Ефіопії, Руанди, Танзанії, Уганди та інших африканських країн.

Програма навчання охоплює усі галузі служіння районних та обласних наглядачів. Мета навчання полягає у тому, аби допомогти цим братам, які так важко трудяться, бути більш ефективними — ставати ліпшими вчителями у зборах й на конгресах, а також подавати добрий приклад у благовісницькій праці (2 Тим. 2:2; 4:5; 1 Пет. 5:2, 3). Крім того, їх заохочувалось працювати над своєю духовністю, і, допомагаючи іншим, вміло та з проникливістю застосовувати біблійні вірші.

Оскільки навчання здебільшого відбувалось у філіалах, роз’їзні наглядачі та їхні дружини мали можливість ближче познайомитись із життям бетелівців. Студенти одного класу написали: «Ми отримали духовний пожиток із багатьох бетелівських заходів. Нам дуже подобалась програма ранкового поклоніння, у тому числі читання Біблії та «Щорічника». Незважаючи на те, що треба було готувати  багато домашніх завдань, у понеділок ввечері ми відвідували родинне вивчення «Вартової башти» та підбадьорювались від спілкування з іншими».

Після обіду протягом години студенти по черзі працювали у відділі служіння. Брати з цього відділу навчили їх, як ефективніше співпрацювати з філіалом, виконувати його вказівки та точно і зрозуміло оформляти звіти.

Щоп’ятниці були спеціальні лекції, які відвідували не лише наглядачі, але й їхні дружини. Ці вірні християнські сестри отримували духовне підбадьорення. Сестрам нагадали про необхідність і далі подавати гарний приклад покори в сім’ї, а також навчали, як можна допомагати своїм чоловікам, співпрацюючи з сестрами у зборах. Один роз’їзний наглядач порівняв ці щотижневі промови до «смачного духовного десерту».

На цій школі важливе значення надавалось Біблії, особливо «Перекладу нового світу Святого Письма» (з примітками). Один студент з Німеччини сказав: «Я планую послуговуватись Біблією з примітками під час особистого вивчення та на зібраннях збору. Тільки тепер я повністю зрозумів, наскільки цінне це видання». За словами одного брата з Великобританії, котрий вже довгий час служить роз’їзним наглядачем, його духовність та вміння навчати поліпшились завдяки тому, що Божому Слову приділялось багато уваги. Він написав: «Я зрозумів, що в промові значно важливіше зачитувати і пояснювати біблійні вірші, ніж наводити влучні ілюстрації».

Багато студентів написали схвальні відгуки про цю школу. Один брат з США каже: «Наші серця переповнює вдячність Єгові та його організації за те підбадьорення й навчання, які так необхідні у нашому призначенні. Хочеться і далі вірно служити Єгові, ще більше цінувати його шляхи і виявляти любов до його дорогоцінних  овець». Студент з Франції написав: «Програма навчання допомогла мені ліпше зрозуміти, чому вкрай важливо з любов’ю поводитись з братами і сестрами та робити все, аби вони почувались щасливими у служінні Єгові». Почуття багатьох братів відображають слова роз’їзного наглядача з Португалії: «На цій школі я отримав найцінніше навчання за всі роки свого служіння».

А ось що каже один з інструкторів школи: «Це привілей і водночас велика відповідальність навчати чоловіків, які пізніше даватимуть керівництво у зборах. Адже воно впливатиме на життя тисяч наших братів і сестер. Ми сподіваємось, що з благословенням Єгови користь від такого навчання буде довготривалою» (Як. 3:1).

На кінець 2004 службового року понад 1700 роз’їзних наглядачів відвідали цю школу, яка проводилась 14 мовами. У 2005 службовому році таке навчання продовжуватиметься і в інших філіалах.

Юридичні справи

Дев’ятнадцятого травня 2004 року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у Страсбурзі (Франція) виніс рішення у справі «Лоттер проти Болгарії». Колишні місіонери Свідків Єгови, Лоттери, звернулись до суду, оскільки через релігійні погляди уряд хотів депортувати їх з Болгарії. Болгарський уряд погодився виплатити їм компенсацію та скасувати рішення про позбавлення Лоттерів права на проживання в країні. Уряд також вирішив опублікувати підтвердження правового статусу Свідків Єгови в Болгарії, адже в 1998 році вони були офіційно зареєстровані.

Шістнадцятого грудня 2003 року ЄСПЛ виніс рішення на користь Серафін Палау-Мартінез, за яке проголосувало шість з семи осіб. Суд постановив, що Франція порушила батьківські права сестри Палау-Мартінез. Серафін звернулась до Європейського суду після того, як  її позбавили права опіки над її двома дітьми. Апеляційні суди Франції вирішили, що треба «охоронити [дітей] від жорстоких, фанатичних принципів виховання, які застосовують... Свідки Єгови». ЄСПЛ проголосив, що апеляційні суди Франції зовсім не керувалися інтересами дітей і не брали до уваги ті реальні умови, в яких живуть діти. Їхнє рішення є прикладом релігійної дискримінації.

Свідки Єгови в Грузії роками зносили напади релігійних фанатиків, багатьох з яких сьогодні ув’язнено. Цього року тамтешні брати мали змогу спокійно відвідати обласний конгрес «Ходіть з Богом». Безцінним подарунком для братів став «Переклад нового світу Християнських Грецьких Писань» грузинською мовою. Також 28 листопада 2003 року Міністерство юстиції Грузії зареєструвало місцевий філіал Пенсільванського біблійного і трактатного товариства «Вартова башта». Хоча Верховний суд Грузії у 1998 році видав рішення зняти з реєстрації корпорацію Свідків Єгови, однак сьогодні, на радість братів, цю корпорацію офіційно зареєстровано.

Проте кілька справ громадян Грузії було передано на розгляд Європейського суду з прав людини. Тож приємно бачити, що обставини братів у Грузії поліпшуються.

Ще з 1990 року брати в Німеччині безуспішно намагались здобути для нашої релігійної організації статус корпорації, зареєстрованої згідно з публічним правом. Коли Федеральний  адміністративний суд Німеччини став вимагати від Свідків Єгови більшої відданості «кесарю», ніж того вимагає закон, Федеральний конституційний суд анулював попереднє рішення як неконституційне і відіслав справу на повторне слухання (Марка 12:17). Двадцять п’ятого березня 2004 року адміністративний суд розпочав друге слухання цієї справи. Суд запросив більше інформації про нашу позицію стосовно крові, виховання дітей, позбавлення спілкування зі збором та нейтралітету. Головуючий суддя заявив, що рішення суду має базуватись на достовірних фактах — статистичних даних та офіційних документах, а не на сумнівних цитатах з Інтернету чи листах вороже настроєних осіб.

У бланку, який заповнюють призовники Греції, у переліку різних релігій можна знайти назву «єговісти, або міленарії». Вбачаючи в цьому зневажливе ставлення до Свідків Єгови, філіал у Греції звернувся із скаргою до Міністерства оборони. Двадцять четвертого березня 2004 року Свідки Єгови отримали відповідь. У ній говорилося, що Міністерство не мало наміру ображати нашу організацію, вживаючи такі терміни, тому «негайно виправить це неправильне формулювання». Тепер у бланку буде назва «Християнські Свідки Єгови».

У Перу Свідків Єгови роками визнавали законною релігією. Однак у листопаді 1997 року Міністерство освіти стало відхиляти прохання Свідків про звільнення від податків на нашу літературу, вимагаючи значних сум грошей за розмитнення цієї літератури. Справу було передано в суд. Одинадцятого грудня 2003 року суддя виніс рішення на користь Свідків Єгови. Він заявив, що дії міністерства були «безпідставними, недоречними і незрозумілими». Поведінка урядовців, за словами судді, відображала «упередження і зневажливе ставлення». Отож проблема з ввозом літератури швидко вирішилась.

 Пуерто-Рико — незалежна держава, асоційована із США. В Пуерто-Рико закон дозволяє, аби деякі квартали охоронялися і навколо них була огорожа чи мури. Це іноді створює перешкоди у польовому служінні. На таких територіях поліцейські навіть арештовували вісників. Спроби вирішити цю справу без суду виявились марними. Отож справа була передана до Федерального окружного суду Пуерто-Рико з проханням визнати такий закон антиконституційним та вважати його порушенням свободи слова і віросповідання. Поки що рішення суду немає.

Двадцять восьмого жовтня 2003 року Бухарестський апеляційний суд виніс рішення № 1756, у якому зобов’язав уряд Румунії включити Свідків Єгови до списку визнаних законом релігій, що підпадають під спеціальну систему оподаткування. Шостого лютого 2004 року урядовий бюлетень № 112 опублікував список «офіційно зареєстрованих релігій у Румунії». У цьому списку були й Свідки Єгови.

Двадцять першого березня 2004 року в Республіці Корея Районний суд Сеула виправдав трьох братів, які були звинувачені у злочині — відмові од військової служби з релігійних міркувань. Вперше у Кореї суд визнав право відмовитися від служби у війську через сумління. Сотні братів у Кореї перебувають в ув’язнені за те, що вчинили «злочин» — ‘перекували свої серпи на лемеші’ (Ісаї 2:4). На жаль, ні Верховний, ні Конституційний суд не хоче захищати наших братів на основі конституції Кореї, яка гарантує право свободи віросповідання. Однак нещодавно законодавчий орган Кореї видав закон, що передбачає проходження цивільної служби для юнаків призовного віку, які відповідають встановленим вимогам (Прип. 21:1).

Завдяки рішенню Верховного суду США у справі «Вартова башта» проти села Страттон» Свідки Єгови і далі  можуть проповідувати від дому до дому. Наприклад, в штаті Нью-Йорк поліцейські постійно вимагали від Свідків Єгови дозволу на публічне служіння. Коли начальник поліції довідався про цю ситуацію та про рішення суду, він написав: «Мені соромно за вчинки моїх підлеглих, і я хочу вибачитись за всі незручності, які вам спричиняли».

У штаті Іллінойс поліційний відділок в одній з місцевостей був зобов’язаний повідомити усіх своїх поліцейських та патрульні служби, що з огляду на рішення Верховного суду США «Свідки Єгови не повинні пред’являти дозволу на проповідування від дому до дому». Далі там було сказано: «Вони не зобов’язані сповіщати нас, коли вони проповідують».

А 8 жовтня 2003 року Верховний суд штату Айова виніс рішення на користь Лестера Кемпбела, який відмовився від переливання крові. Брату Кемпбелу виплатили компенсацію за те, що йому після операції влили його кров, попри письмову і усну відмову від цієї процедури. Суд першої інстанції виніс рішення на користь хірурга і лікарні. Однак Верховний суд штату Айова відхилив це рішення і заявив, що, оскільки Лестер Кемпбел відмовився від цієї процедури, медики, переливши йому кров без його згоди, порушили загальноприйняті норми лікування пацієнта. Також суд прийняв рішення, аби братові виплатили компенсацію.

Заборона в Москві та її наслідки

В Росії 26 березня 2004 року Головінський міський суд виніс рішення про заборону діяльності Свідків Єгови в Москві, а також позбавлення їх статусу юридичної особи. На це рішення була накладена апеляційна скарга. Проте 16 червня 2004 року Московський апеляційний суд підтвердив рішення суду нижчої інстанції, тож рішення про заборону і позбавлення статусу відразу вступило в силу.  Брати звернулися зі скаргою до Європейського суду, сподіваючись, що слухання справи відбудеться якнайшвидше, оскільки через цю заборону вони зазнають багато труднощів.

Однак ця заборона не послабила запопадливості братів, а, навпаки, спонукала багатьох робити ще більше у служінні Єгові. Така ситуація нагадала слова апостола Павла, які він написав у в’язниці: «Що сталось мені, вийшло більше на успіх Євангелії» (Фил. 1:12).

Так, наприклад, у березні 2004 року знову було найбільше число вісників — 136 034 та проводилось 136 903 біблійних вивчення. Вперше за сім років кількість вивчень перевищувала кількість вісників! А з березня до червня філіал отримав понад 1000 заяв на повночасне служіння, до того ж у квітні знову була найбільша кількість сталих піонерів — 15 489. «Рішення від 16 червня так само стимулювало наших братів до ще активнішої діяльності»,— повідомив філіал. Це зворушило й інших людей, наприклад невіруючих чоловіків наших сестер, і вони почали відвідувати християнські зібрання.

Один студент університету з США якраз був у Росії, коли вийшло рішення про заборону. «Щоб більше довідатись про нашу організацію, він відвідав Бетель, розташований в околицях Санкт-Петербурга,— повідомляє філіал.— Цього студента дуже вразила чистота, яку він побачив там, і гостинність братів». Він не міг зрозуміти, чому хочуть заборонити діяльність Свідків Єгови. Цей юнак попросив деякі наші публікації та відеофільми, щоб, повернувшись до Каліфорнії, показати їх своїм викладачам з факультету релігієзнавства.

Конгреси в Москві пройшли мирно

З 11 по 13 червня, саме перед виходом рішення апеляційного суду, в Москві відбулися два конгреси «Ходіть  з Богом» — один з них на російській мові жестів. Спершу конгреси мали проходити після слухання справи Свідків у Москві, але потім братам з Комітету філіалу вдалось попросити, аби слухання відстрочили. Як повідомили брати, конгреси пройшли мирно і місцева влада добре співпрацювала зі Свідками. До речі, міліціонери, які чергували на вході, отримали наказ не курити і не вживати нецензурної мови.

У московському метро один чоловік фальшиво звинуватив наших сестер у тому, що вони вкрали в нього гроші. Він наполіг, аби сестри пройшли з ним у міліцейське відділення. Там він звинуватив не лише сестер, але й усіх «сектантів», ніби вони навмисне створюють затори на дорогах, щоб обкрадати людей. У відповідь міліціонер подивився на сестер і запитав: «Хто ви?»

Сестри показали свої плакетки і відповіли: «Ми Свідки Єгови і їдемо на конгрес».

Тоді міліціонер повернувся до того чоловіка і сказав: «Свідки Єгови не крадуть. Вибачтесь за те, що образили їх». Потім міліціонер звернувся до сестер: «Поспішайте, бо запізнитесь на конгрес», а чоловіка попросив залишитись, аби продовжити розмову.

Найвища кількість присутніх на конгресі становила 21 291, а 497 осіб охрестилися. На конгресі мовою жестів, який проходив у Залі Царства, було 929 присутніх та 19 охрестилося!

Випробування в Гаїті

Протягом 2004 року в Гаїті відбувались політичні заворушення, що призвели до насилля, нестачі товарів першої необхідності та стрімкого зросту цін. Окрім того, у травні сталась жахлива повінь, в якій загинуло 1500 людей і чимало залишилось без даху над головою. Під час  цього лиха жоден Свідок не загинув, хоча декілька з них втратили свої доми та все майно.

А втім, тамтешні брати чітко бачили, як Єгова дбає про них і не залишає без керівництва. Адже Керівний орган та міжнародне братство виявили жертвам лиха щиру християнську любов і турботу. Вони також надали матеріальну допомогу тим, хто постраждав від стихії. Усе це дуже зміцнило і підбадьорило братів. На допомогу поспішили і місцеві брати, які охоче ділилися їжею та іншими необхідними речами.

Брати з філіалу в Гаїті уважно слідкували за подіями і надавали зборам необхідне керівництво. Наприклад, коли заворушення розгорілись у Порт-о-Пренс, столиці Гаїті, Комітет філіалу порадив старійшинам провести недільне зібрання, яке мало відбутись 29 лютого, на день раніше. Ця порада стала дуже доречною, адже тієї неділі виснажений президент відмовився від своїх повноважень і втік. «Столиця перебувала у хаосі, цілими днями лунали постріли»,— повідомлялось в одній газеті. Філіал написав: «Ніхто не чекав такого розвитку подій. Добратись на зібрання тієї неділі було б просто неможливо. Ми вдячні Єгові за те, що він так подбав про наших братів».

У цей нестабільний період поліція, армія повстанців, а також грабіжники не раз організовували на дорогах засідки, тож уряд запровадив на ніч комендантську годину. Протягом цього часу зібрання закінчувались ще до того, як стемніє, аби брати могли безпечно повертатись додому. У багатьох зборах навіть зросла відвідуваність!

Попри такі події брати були активними у проповідницькому служінні, і це вражало інших. «Те, що ви, Свідки, продовжуєте проповідувати, дуже підбадьорює нас»,— казав дехто. Звичайно, вісники були дуже обачними і розповідали один одному, куди було б безпечно піти в служіння.

 Добра репутація — надійний захист

Філіал в Гаїті написав: «Багато людей добре знають Свідків Єгови і те, що ми політично нейтральні. Саме завдяки цьому наші брати уникнули побоїв та пограбувань». Наприклад, три озброєні групи головорізів влаштували на дорозі засідки. Коли вони зупинили подружжя місіонерів, ця пара зробила дві речі. По-перше, вони сказали, що є Свідками Єгови, і, по-друге, мовчки, а потім голосно помолились. Хтось із бандитів заступився за них і сказав, що Свідки Єгови добрі люди, які не вв’язуються у політику. Отож, їх відпустили і вони безпечно добрались додому.

Якось озброєні молодики зупинили братів з Бетелю. Подібно як місіонери, брати сказали, що є Свідками і помолилися. Їх теж відпустили, а один з нападників сказав: «Ідіть з миром і помоліться за нас!» Іншого бетелівця, який їхав на машині, зупинила поліція. Вони хотіли обшукати машину, чи бува в ній немає зброї. Брат сказав: «Єдина зброя, яку я маю, це Біблія і журнали «Пробудись!» та «Вартова башта». Поліцейські відпустили брата. Відтоді вони вже здалека впізнавали його і пропускали.

Філіал повідомив, що за кілька місяців ситуація в країні стабілізувалась. Але оскільки багато проблем залишались не вирішеними, все ще відчувалось напруження. Тож брати мусили бути обачними.

Вдосконалення друкування в США

З 2002 року за розпорядженням Керівного органу друкування літератури було розподілено у п’яти регіонах. Цими регіонами є Африка, Азія, Європа, Північна і Південна Америка. Завдяки такому розпорядку праця в філіалах буде виконуватись більш ефективно, у тому числі й у філіалі в США, де об’єм робіт, пов’язаних з друкуванням, тепер зменшився.

 Протягом 2004 року друкування, палітурні роботи та відправка літератури відбувалися в Уоллкіллі (Нью-Йорк). Шостого серпня 2002 року брати представили загальний план цього проекту в міському управлінні планування. Після публічного слухання, яке відбулось 3 вересня, цей проект було ухвалено. На річних зборах Пенсільванського біблійного і трактатного товариства «Вартова башта», які проходили 5 жовтня 2002 року, було зроблено оголошення, що Керівний орган дозволив, аби всі три операції відбувались в Уоллкіллі. Товариство замовило два нові друкарські верстати «Літоман» фірми МАН-Роланд та запланувало до лютого 2004 року побудувати для цих верстатів додаткове приміщення.

А як вдалося реалізувати такий масштабний проект всього за 14 місяців? Брати були впевнені, що Єгова покерує  справами і спонукає братів до участі у цьому проекті. Саме так і сталося. Робота почалась у лютому 2003 року і вже до вересня добудова була завершена. А в грудні до нового приміщення перемістили три старі друкарські верстати. У квітні і травні 2004 року придбали два нових верстати, а в червні та липні почали друкувати літературу. Цього ж року у вересні вже функціонували всі п’ять верстатів.

Спершу палітурна майстерня займала 11 поверхів у трьох будівлях комплексу на Адамс-стрит в Брукліні. Сьогодні палітурня розташована на одному поверсі в Уоллкіллі і займає на 58 відсотків меншу площу. Переплетення публікацій в м’які паперові обкладинки почалось у липні 2004 року. А через місяць вийшла перша книжка в твердій обкладинці, виготовлена на новому палітурному устаткуванні, яке складається з 33 машин і поєднане 70 конвеєрами. Довжина такої палітурної лінії — 400 метрів. І вже на початку лінії друковані аркуші відразу зшиваються докупи. За хвилину на цьому устаткуванні виготовляється 120 книжок у твердій обкладинці. Тепер для виконання цієї праці необхідно лише 25 операторів, а це на 66 відсотків менше, ніж було раніше. Палітурня почала працювати на повну силу в жовтні 2004 року.

А з листопада 2004 року в Уоллкіллі діє відділ відправки, де замовлення зборів на літературу виконується за допомогою нової комп’ютеризованої системи. Тепер цей відділ займає площу на 45 відсотків меншу, ніж у Брукліні. Комп’ютери визначають об’єм вантажу, який треба відправити, і підбирають для нього відповідні коробки. Конвеєр довжиною 800 метрів переправляє кожне замовлення на спеціальну платформу, з якої відвантажують літературу. Згодом вантажівки розвозять літературу по зборах і брати отримують своє замовлення.

 Хочеться висловити велику вдячність за допомогу усім братам і сестрам. У цей проект були залучені служителі Бетелю, тимчасові добровольці, групи братів з п’яти штатів, які працюють під керівництвом Регіональних будівельних комітетів, а також брати, які щедро жертвували обладнання та матеріали. Слід подякувати і тим, хто ‘з радістю надавав’ матеріальну підтримку (2 Кор. 9:7, 11).

Зміни у Брукліні

Оскільки друкування, палітурні роботи та відправку літератури стали здійснювати в Уоллкіллі, то в бруклінському Бетелі відбулися певні зміни. Історична і дуже зворушлива подія сталася 29 квітня 2004 року. Того вечора Макс Ларсон, який понад 60 років служив наглядачем друкарні, оголосив, що в Брукліні перестає працювати останній друкарський верстат і після 84 років тут припиняється друкування літератури. Таке оголошення у багатьох викликало змішані почуття. І вже через кілька тижнів палітурню було закрито.

Брати передбачили, що завдяки таким змінам деякі приміщення в Брукліні звільняться, тож у червні 2003 року Керівний орган оголосив про можливий продаж будівлі на Фермен-стрит, 360. У п’ятницю, 18 червня 2004 року, було прийнято остаточне рішення щодо продажу. Пральню, офіси та майстерні, які займали у цій будівлі 93 000 квадратних метрів, перенесли у приміщення на Адамс-стрит, 117.

Окрім того, тепер реконструюють будівлю на Колумбія-Хайтс, 107. Житлову частину планують закінчити у другій половині 2005 року, а повністю реконструкцію буде завершено у вересні 2006 року. У реконструйованому приміщені поселяться понад 300 членів родини Бетелю, там теж буде склад, Зал Царства, бібліотека, приймальня, офіси, пральня для приватного користування, а навколо будівлі планують посадити парк.

 Допомога для подальшого росту

Такі країни, як Бразилія, Великобританія, Мексика, Південно-Африканська Республіка та Японія, також отримали друкарські верстати «Літоман» фірми МАН-Роланд. Філіал в Англії перший встановив цей верстат, який вони придбали в липні 2003 року, а в жовтні почалося друкування літератури. На цьому верстаті друкують 750 000 журналів за день — 1,5 мільйона журналів за дві зміни. Це майже втричі більше, ніж на старому.

На новому верстаті друкуються і сфальцьовані аркуші для Біблій та інших публікацій. Філіал у ПАР, наприклад, вже надрукував аркуші для «Перекладу нового світу» (англ.) південноафриканською мовою сесуто. Філіал у Японії повідомляє, що для того, аби перелаштувати верстат з випуску маленьких книжок на великі, раніше треба було затратити цілий день. Тепер це займає одну годину. Також на друкування мільйону буклетів йшло десять днів, а нині ця процедура займає лише п’ять годин. За перші три місяці на новому верстаті в Японії надрукували 12 мільйонів буклетів, 12 мільйонів журналів і брошур, 240 000 книжок та 48 000 Біблій.

Завдяки новому устаткуванню література автоматично підрізається, рахується, складається у стоси, обгортається і на неї клеяться етикетки. Окрім того, друкарські форми стали виготовляти більш ефективним і точним способом, використовуючи комп’ютерне обладнання. Тепер вже не потрібні фотографічні плівки, а це значно зменшило обсяг праці. Філіал у Англії повідомив, що таке вдосконалення дозволило не лише друкувати більше літератури, але й зменшити кількість персоналу.

Навчання у Німеччині

Групи з шести філіалів прибули на фірму МАН-Роланд до Німеччини на навчання. Їх вчили працювати на новому  обладнанні представники цієї фірми. Інструктори, які не є Свідками Єгови, звикли, що їхні студенти розглядають навчання як нагоду відпочити, тому такого ставлення очікували і від братів. Але вони були дуже вражені, побачивши, як сумлінно брати взялися за навчання. До того ж Свідки попросили раніше починати та пізніше закінчувати заняття, аби отримати більшу користь з цього курсу навчання.

Оскільки теоретичні і практичні заняття проходили англійською мовою, для декого з учнів це було особливою трудністю. Так, наприклад, делегація з Японія ще перед виїздом до Німеччини докладала неабияких зусиль, щоб поліпшити свої знання англійської. Дехто навіть тимчасово перейшов до англомовних зборів.

Бетелівці дають гарне свідчення

Згодом, коли друкарські верстати прибули до філіалів, їх встановлювали працівники МАН-Роланд, а служителі Бетелю допомагали. Чудова атмосфера у всіх шести філіалах дуже позитивно вплинула на працівників цієї фірми. Чоловік, який допомагав у лондонському Бетелі, сказав братам: «Коли вчора ввечері я повертався додому, то зустрів у саду свого сусіда. Раніше він мені зовсім не подобався, але вчора я 20 хвилин проговорив з ним і зрозумів, що він досить приємний чоловік». Також цей працівник розповів, що дружина помітила в його поведінці значні зміни. «Ти став привітним, посміхаєшся і вітаєшся з людьми»,— каже вона.

«Я працюю зі Свідками шість тижнів,— відповів він.— І за два тижні я не сказав жодного лайливого слова. Я вже ніколи не вживатиму таких слів».

Після встановлення верстатів у лондонському філіалі, адміністратор фірми МАН-Роланд зателефонував і подякував братам за те, що вони так дбали про їхній персонал. Він сказав, що співпраця була просто бездоганною.

 У деяких філіалах для працівників, які встановлювали верстати, організували їдальню. Цих працівників дуже вразило те, що їх обслуговували так охайно одягнені офіціанти. А один з робітників, який допомагав у японському філіалі, сказав, що ще ніколи не бачив настільки чистої друкарні і такої хорошої організації праці. «На світі немає ліпшого місця»,— висловився він. Крім того, йому дуже сподобалась чесність братів. У жодному іншому місці цей робітник не міг залишити інструменти без нагляду, а тут був впевнений, що їх не вкрадуть. Бажаючи більше дізнатись про Свідків Єгови, він узяв деякі публікації і погодився на екскурсію по Бетелю.

Брати з мексиканського філіалу запросили працівників фірми на Спомин. Чотири з них захотіли прийти, але у них не було належного одягу. Отож вони разом  з бетелівцями поїхали щось купити. Брати дали цим чоловікам Біблії і під час промови на Спомині допомагали їм віднаходити біблійні вірші. Після зібрання працівники фірми так багато фотографувалися і так привітно посміхались, що деякі брати і сестри прийняли їх за бетелівців з німецького філіалу.

Також добре свідоцтво отримали постачальники та всі ті, хто співпрацював із філіалами. Один з цих чоловіків написав до філіалу в США: «Мене дуже вразило те, як діє ваша організація, і особливо мені сподобались ваші люди. Співпраця на жодному іншому будівельному проекті не принесла мені такого задоволення, як співпраця з вами. Ваша організація дала мені надію на майбутнє. Якби вашим запалом та уважністю можна було наповнити пляшки і продавати, то такий продукт, безсумнівно, хотів би купити кожен».

Інший працівник, який брав участь у встановленні верстатів у Мексиці, був приємно вражений спокійною атмосферою, яка панує в Бетелі. У нього виникло безліч запитань, і тепер він разом зі своєю сім’єю вивчає Біблію і робить добрий духовний поступ. А один бригадир місцевої бригади будівельників звернувся із незвичним проханням. «Зазвичай, аби виразити свою вдячність за роботу, нам дають чайові,— каже він.— Чи не могли б ви замість чайових дати кожному по Біблії? З побаченого тут я зрозумів, наскільки знання Біблії цінніше за гроші».

Присвячення філіалу в Індії

«Зрештою 7 грудня 2003 року настав той довгоочікуваний день,— повідомляє філіал у Індії.— Це був день присвячення нашого новозбудованого філіалу в Бангалурі, що на півдні центральної частини Індії».

Розташований на 17 гектарах землі, цей комплекс займає 30 000 квадратних метрів і схожий на містечко. Це  перший у світі великий філіал, який побудувала світська фірма. У філіалі діє очисна система для питної води і стічних вод, а також генератор електричного струму. Там є 122 офісних приміщення, 80 з них для перекладачів, чудовий Зал Царства і велика друкарня. У трьох житлових будинках є гарні кімнати, пральня, їдальня і кухня із сучасним устаткуванням. Проект, на будівництво якого використали чимало місцевих матеріалів, був завершений за два роки.

Праця проповідування про Царство почалась в Індії у 1905 році. Тепер тут здійснюється переклад і друкування літератури 26 індійськими мовами. На програмі присвячення місіонери, які вже десятиліттями служать в Індії, розповіли підбадьорливі випадки, а Стівен Летт з Керівного органу виголосив промову. На програмі було 2933 присутніх, у тому числі 150 гостей з 25 країн.

Присвячення філіалу в Філіппінах

«Ми хочемо, аби для нас будувала «Вартова башта»!» Так говорили деякі будівельники у Манілі, які не є Свідками Єгови, побачивши, як вправно брати працювали на будівництві філіалу в Філіппінах. Коли одна знімальна  група, готуючи документальний фільм про будівельні норми і правила, прийшла до міського інженера, він сказав: «Якщо ви хочете побачити, де у всьому дотримуються правил, відвідайте «Вартову башту».

Брати побудували новий десятиповерховий житловий будинок та деякі інші приміщення, а також реконструювали десятиповерхову будівлю, побудовану 1991 року. А чому виникла потреба в розширенні? З 1991 року до 2003-го кількість вісників зросла на 34 000, і тепер у країні понад 144 000 вісників Царства!

Присвячення філіалу відбулося 1 листопада 2003 року. Того сонячного суботнього ранку на програму зібрались члени родини Бетелю, колишні місіонери, гості з 13 країн та понад 2000 місцевих братів і сестер. Усіх разом було 2540 присутніх. Стівен Летт виголосив промову «Цінування місць поклоніння Єгові колись і тепер». А наступного дня 8151 присутній, серед них піонери, старійшини і їхні дружини, вислухали спеціальну програму в Залі конгресів, неподалік манільського метро.

По всьому світі у таких філіалах працює 20 092 посвячених служителі. Усі вони є членами Ордену спеціальних повночасних служителів.

 [Рамка на сторінках 21, 22]

Мене викрали серед білого дня

У полудень в п’ятницю, 19 березня 2004 року, 20-літній Свідок, на ім’я Карл, ішов людною вулицею міста Пейтйонвіль, що в Гаїті. Несподівано озброєні чоловіки, вбрані в чорний одяг, силою заштовхали його в фургон, накрили йому голову каптуром і швидко поїхали з місця події. Карл розповідає:

Після того як ми вийшли з фургона, мене завели до кімнати з іншими заложниками — очевидно, це були студенти університету, яких звинувачували в участі в політичних демонстраціях. Викрадачі поводились чимраз агресивніше — стріляли з рушниць і вбили одного із заложників. Його мертве тіло впало мені до ніг. Потім вони почали допитувати мене і погрожувати. Знервувавшись, вони вдарили мене і повалили на труп вбитого чоловіка.

— Відповідай на наші запитання! — вимагав їхній ватажок.

— Але ж я не маю з політикою нічого спільного,— відповів я.

— Тоді я вб’ю тебе! — закричав він.

— Дозвольте мені перед смертю помолитися до мого Бога Єгови і попросити в нього допомогти моїм батькам і рідним, адже вони мене вже більше не побачать,— попросив я.

— Тільки швидше! Я спішу,— відрізав він.

У той час як я молився вголос, чоловік вийшов з кімнати. Коли він повернувся, я сказав собі подумки: «Карле, це кінець. Приготуйся померти». Але мене чекала несподіванка.

— Чи ти Карл такий-то? — запитав чоловік, назвавши моє прізвище.

— Так,— відповів я, дивуючись, звідки він знає, як мене звати.

Він пояснив мені, що я декілька разів підвозив його своїм автомобілем і тепер, коли він знає, хто я, він не може заподіяти мені шкоди. Очевидно, він пізнав мене, почувши, як я молюся, хоча моя голова була покрита. Він знову вийшов з кімнати і почав щось жваво обговорювати з іншими бандитами. Після цього мене кудись відвезли у фургоні і залишили на дорозі. Цей страшний випадок зміцнив мою віру в Єгову і в силу молитви.

 [Таблиця/Ілюстрації на сторінках 12, 13]

ДЕКОТРІ ПОДІЇ 2004 СЛУЖБОВОГО РОКУ

1 вересня 2003 року

Вересень. У 2004 службовому році проводиться Школа для роз’їзних наглядачів у 88 філіалах.

Жовтень. У філіалі в Великобританії брати починають друкувати на верстатах «Літоман» фірми МАН-Роланд.

28 жовтня. Суд в Румунії виносить рішення включити Свідків Єгови до списку визнаних законом релігій, що підпадають під спеціальну систему оподаткування.

1 листопада. Присвячення філіалу на Філіппінах.

28 листопада. У Грузії Міністерство юстиції реєструє місцевий філіал Свідків Єгови.

7 грудня. Присвячення філіалу в Індії.

1 січня 2004 року

 26 березня. Головінський суд виносить рішення про заборону Свідків Єгови в Москві. На рішення накладено апеляційну скаргу.

Квітень. Росія досягає найвищої кількості сталих піонерів — 15 489 осіб.

29 квітня. Після 84 років безперервної роботи закрито друкарню в Брукліні. Нова друкарня розташувалася в Уоллкіллі.

1 травня 2004 року

Травень. Під час політичних заворушень у Гаїті стається велетенська повінь. Ніхто з братів не загинув.

16 червня. Міський суд Москви підтримав рішення від 26 березня. Рішення про заборону і ліквідацію Свідків набуває юридичної сили. Брати звернулися зі скаргою в Європейський суд з прав людини.

31 серпня 2004 року

[Ілюстрація на сторінці 11]

Видано «Переклад нового світу Християнських Грецьких Писань» грузинською мовою.

[Ілюстрації на сторінці 27]

Брати працюють на одному з двох нових друкарських верстатів фірми МАН-Роланд (Уоллкілл, США).

[Ілюстрація на сторінці 29]

Недавно присвячений філіал у місті Бангалур (Індія).

[Ілюстрація на сторінці 30]

Розширений філіал у Філіппінах.