Всесвітній звіт

◼ АЗІЯ І БЛИЗЬКИЙ СХІД

Кількість країн і територій: 47

Населення: 3 896 182 946

Кількість вісників: 582 360

Кількість біблійних вивчень: 453 069

Киргизстан. Світлана, яка служить допоміжною піонеркою, ніяк не могла застати мешканців певного будинку, розташованого на її території. Якось вона проходила повз нього і подумала, що немає сенсу туди заходити, оскільки нікого не застане вдома. Все-таки вона вирішила зробити ще одну спробу і була приємно здивована, зустрівши там молоду жінку. Ця жінка рада була зустріти когось зі Свідків Єгови і сказала, що вона вивчала Біблію, але втратила контакт з братами. Світлана запитала, чи хоче вона регулярно отримувати журнали, і почула, що  їй потрібні не лише журнали, а й регулярне домашнє біблійне вивчення! Сестра відразу розпочала вивчення, і тепер ця зацікавлена відвідує християнські зібрання.

Японія. Дві сестри проповідували в діловій території і зайшли до офісу одного юриста, про якого всі знали, що він допомагає знедоленим людям. Там вони зустріли жінку, яка, посилаючись на свою зайнятість, не захотіла їх слухати, хоч і прийняла від них журнали. Пізніше сестрам вдалося застати її знову, коли вона була сама. Вони ще не встигли з жінкою привітатись, як вона сердито запитала: «Чому вбивають безгрішних дітей? Чому світ тепер такий злий? Я хочу почути переконливі пояснення! Якщо ви знаєте відповіді, то скажіть мені!» Протягом години вони обговорювали питання про всесвітнє володарювання, і ставлення цієї жінки до сестер поступово змінилось. Вона подякувала їм за те, що вони за допомогою Біблії відповіли на запитання, на котрі, їй здавалось, ніхто не може відповісти. Коли сестри виходили, вона дала їм свою домашню адресу та номер телефону і сказала: «Зазвичай я нікому не даю їх — лише своїм найближчим друзям, але з вами зовсім інша справа. Я хочу порозмовляти з вами знову. Те, що ми обговорили, дуже важливе». З нею було розпочато біблійне вивчення.

Непал. Одна жінка відвідувала церкву впродовж багатьох років, але її бентежили суперечки й жадібність, які вона бачила серед прихожан. Хоча її чоловік став пастором, але виявилося, що він крав пожертвувані гроші, і його вигнали з церкви. Він почав напиватись і перестав утримувати сім’ю. Жінка стала відчайдушно шукати правди і щодня молилася. Вона пішла працювати на пункт прийому макулатури, щоб утримувати сім’ю. Одного разу, сортуючи книжки, журнали та газети, вона знайшла книжку «З’єднані в поклонінні єдиному правдивому  Богові», яку сховала у своєму одязі і взяла додому. Щодня вона читала цю книжку і продовжувала молитися. Якось в її двері постукала Бішну, спеціальна піонерка. Жінці сподобалося те, що говорила Бішну, і вона запросила її додому. З часом вона побачила схожість між тим, що розповідала Бішну, і тим, про що говорилося в книжці. Зрештою жінка показала книжку Бішну і дуже зраділа, коли дізналася, що це одна з наших публікацій. Тепер вона регулярно вивчає Біблію і разом з дітьми відвідує всі зібрання.

Шрі-Ланка. Хоча Пунчібанда ще не був неохрещеним вісником, він вирішив неформально проповідувати звістку про Царство. Він завів розмову з вуличним жебраком, який сказав, що його найстарша дочка важко хворіла і померла. Раніше вони ходили до церкви Божа Асамблея, надіючись на чудодійне зцілення, але чуда не сталося. Пунчібанда пояснив, що в наш час Бог не здійснює чудесних зцілень, але всі хвороби зникнуть, коли прийде Боже Царство. Він дав йому журнали на цю тему, а пізніше запросив його до Залу Царства. Жебрак, прийшовши додому, розповів членам своєї сім’ї про запрошення і показав журнали. Його дружина сказала, що вона теж отримала журнали і запрошення прийти до Залу Царства. Цей чоловік вирішив піти спочатку сам. Брати і сестри сердечно його зустріли. Тепер він, його дружина, син та двоє дочок відвідують зібрання і з радістю спілкуються з народом Єгови.

Ліван. Одна спеціальна піонерка, яка походить з Філіппін, розповідає: «Під час свідчення на вулиці я зустріла філіппінку. Я відвідала її на роботі і розпочала біблійне вивчення. Жінка ставила багато запитань; іноді, не вислухавши відповіді на одне запитання, вона вже ставила друге. Однак зрештою на неї почали тиснути її близькі друзі,  які були активними членами церкви. На жаль, вона піддалася тиску і перестала вивчати Біблію, хоч я заохочувала її не припиняти. Проте я сказала собі: “Якщо вона має щире серце, то згодом продовжить вивчати”. Минув рік, а я все ще думала про неї. Тому вирішила написати їй листа і сказати, що я пам’ятаю про неї і хочу зустрітися з нею знову. Вона зателефонувала мені, і ми зустрілися. Цього разу я побачила, що вона значно більше цікавилася правдою. Думки, які ми обговорювали раніше, все ще були в її серці, і вона їх добре пам’ятала. Ця жінка розповіла, що відвідала багато церков, але в жодній не знайшла правди. Тому вона поновила вивчення, зробила поступ і тепер є охрещеною сестрою. Її 12-річний син став неохрещеним вісником».

Індія. Одна сестра пише: «Під час праці від дому до дому ми помітили дівчину, яка, побачивши нас, ввійшла до свого дому. Незабаром ми зустріли чоловіка, який наказав нам забиратися геть. Ідучи звідтіля, ми побачили, як з ним розмовляла ця дівчина. Пізніше, коли ми чекали автобус, вона під’їхала до нас на велосипеді і сказала: “Я знаю, що Єгова є правдивим Богом. Навчіть, будь ласка, мене Біблії. Я ввійшла до свого дому, щоб запросити вас до себе, але власник був проти цього”. Ми запитали, як вона дізналася, що Єгова є правдивим Богом. Дівчина розповіла, що два роки тому вона їхала в автобусі і побачила щось подібне на велике християнське зібрання. То був один із наших обласних конгресів. Вона вийшла з автобуса і була присутня на конгресі всі три дні. Вона сподівалася, що Свідки Єгови прийдуть до неї додому. Побачивши її зацікавлення, ми пішли з нею до дому нашої сестри і розпочали біблійне вивчення. З того часу дівчина регулярно відвідує зібрання і робить хороший духовний поступ».

 ◼ АФРИКА

Кількість країн і територій: 56

Населення: 781 767 134

Кількість вісників: 1 015 718

Кількість біблійних вивчень: 1 820 540

Уганда. Люсі є Свідком і працює у великому медичному диспансері. Під час ревізії була виявлена велика недостача грошей. Тому всіх працівників, включаючи й Люсі, зібрали разом. Їх попросили присягнутися, що вони не вчинили цієї крадіжки. Коли підійшла черга Люсі покласти руку на Біблію і заявити про свою невинність, вона розгорнула Біблію на Приповістей 15:3 і замість присяги прочитала вголос: «Очі Господні на кожному місці,— позирають на злих та на добрих». На мить  запала повна тиша. Раптом до начальника підійшов винуватець і признався йому у скоєному. Начальник порадив усім пам’ятати «вірш Люсі». Пізніше Люсі підвищили зарплату і доручили ключі від диспансеру.

Бенін. Жозюе зносив багато глузувань у школі. Коли в класі він давав неправильну відповідь, то декотрі учні насміхалися з нього, говорячи: «Священик Єгови, як ти можеш помилятись?» Інші також робили глузливі зауваження, на зразок: «Він занадто багато часу тратить, ходячи всюди зі своїм портфелем».

Жозюе каже: «Я особливо боявся зустріти своїх однокласників під час служіння у вихідні». Він молився про це і порадився зі старійшиною, який заохотив його бути рішучим, збільшити участь у проповідницькому служінні та сміливо пропонувати літературу однокласникам. Жозюе говорить, що досяг потрійного успіху: «Тепер я часто служу допоміжним піонером. Двох однокласників, які колись постійно підсміювались наді мною, я навчаю Біблії. Також моя успішність значно поліпшилась».

Ефіопія. Майже два роки тому Аснакеч знайшла водійські права і повернула їх власнику, жінці на ім’я Ельза. Здивована чесністю Аснакеч, вона захотіла віддячитись їй грошима. Наша сестра відмовилась узяти гроші і запропонувала Ельзі брошуру «Чого Бог вимагає від нас?». Наступного дня з Ельзою розпочалося вивчення Біблії. Жінка сказала, що ім’я Єгова не було для неї чимось новим: її батько, який є священиком, колись говорив їй про нього. Разом зі своєю сім’єю вона відвідала обласний конгрес, і її чоловік також почав вивчати Біблію. Коли батько Ельзи дізнався про це, то дуже розізлився і назвав Свідків Єгови нікчемними людьми. Маючи твердий намір і далі вивчати Біблію, Ельза ввічливо  сказала йому, що Свідки зовсім не такі, як він їх називає. Батько дуже збентежився і взяв без дозволу дочки брошуру «Чого Бог вимагає». Він прочитав її декілька разів, і прочитане сильно вплинуло на нього. Після того, благословляючи перехожих, він вже не казав, що робить це в ім’я Трійці. Незабаром його стали вважати відступником, і дехто навіть хотів побити його. Тому він переїхав до Аддис-Абеби, де також почав вивчати Біблію. Ельза охрестилась разом із сімома членами своєї родини. Її чоловік і син теж роблять хороший поступ.

Кот д’Івуар. Андерсон залишив брошуру «Чого Бог вимагає від нас?» крамареві, який регулярно читав Біблію. Невдовзі розпочалося біблійне вивчення. Чоловіка особливо зацікавив урок «Родинне життя, яке схвалюється Богом». Він пояснив: «Я не знав, що кожний із партнерів відіграє у подружжі певну роль. Коли я пізно приходив додому, то не терпів жодних зауважень своєї дружини. Я міг сказати їй: “Я — чоловік і можу йти з дому, коли захочу; ти — дружина і повинна піклуватись про дім”. Тепер я відразу після роботи приходжу додому і допомагаю дружині по господарству».

Кенія. Семирічний хлопчик, який вчився у другому класі, почув про візит районного наглядача. За тиждень до візиту він звернувся до директора школи з проханням дозволити йому відвідати зібрання у вівторок після обіду. Йому дозволили. Але наступного дня хлопчика відправили зі школи додому з наказом прийти з батьками та районним наглядачем. Отож районний наглядач прийшов до школи разом з батьком хлопчика. Директор дуже здивувався, побачивши, що гість справді приїхав і годину йшов крутими пагорбами, щоб зустрітися з директором школи. Він узяв літературу і з того часу ставиться до Свідків привітно та готовий їм допомагати.

 Малаві. Під час проповідницького служіння одному брату часто дошкуляв чоловік на велосипеді. Коли він бачив, що брат проповідує, то зупинявся і старався сперечатись. Він навіть намагався відібрати у брата Біблію. Одного разу, коли брат проводив біблійне вивчення, цей чоловік проїжджав неподалік. Захотівши щось поправити у велосипеді, він встромив руку між спиці переднього колеса і сильно поранив собі пальці. Хоча багато людей бачило, що цьому чоловікові було дуже боляче, однак на поміч йому прийшов лише наш брат. Він перев’язав чоловіку поранені пальці і домовився, щоб його забрали в лікарню. Пізніше брат відвідав хворого вдома. Чоловікові було соромно за свою колишню поведінку, і він щиро признався, що поводився з братом так погано тому, що повірив неправдивим чуткам. Він сказав: «Ви дійсно поклоняєтесь єдиному правдивому Богові. Я ніколи не думав, що після мого жахливого поводження з вами ви будете настільки добре ставитись до мене».

Камерун. Юна сестра сиділа у переповненій приймальні лікарні, коли ввійшов старий хворий чоловік. Оскільки всі місця були зайняті, йому довелося стояти. Сестра згадує: «Мені стало шкода цього чоловіка, і я запропонувала йому своє місце. Хворі в приймальні почали перешіптуватися, тому що, поступившись своїм місцем, я поступилась і своєю чергою до лікаря. Незабаром одна жінка підійшла до мене і запитала, до якої релігії я належу. Я сказала, що є Свідком Єгови. Вона похвалила мене, бо, на її думку, дуже мало молодих людей так вчинило б. Я скористалася з нагоди дати свідчення їй та іншим за допомогою деяких буклетів, які мала із собою. Мені вдалося відповісти на багато запитань. Декотрі присутні змінили свою думку про Свідків Єгови і говорили, що вислухають їх, коли ті прийдуть до них додому».

 Того. Під час опрацювання віддаленої території брати натрапили на молодого чоловіка, який дуже зрадів, побачивши їх. Він показав їм два записники, в яких від руки була переписана ціла книжка «Ви можете жити вічно в Раю на землі» і частина книжки «Усе досліджуйте». Ці публікації він побачив у домі одного пастора євангелічної церкви, в якого жив певний час. Пастор мав дві полиці з книжками, на одній були його улюблені книжки, а на другій — «неважливі». Саме на другій полиці молодий чоловік знайшов наші книжки. Прочитавши декілька сторінок однієї з них, він зацікавився її змістом. Оскільки він не міг взяти книжку і не знав, де її можна дістати, то вирішив її переписати. Коли цей чоловік почав розповідати іншим про прочитане, то і його мати, і пастор були проти цього. Брати залишили йому літературу і допомагають робити духовний поступ.

Південно-Африканська Республіка. Танді — Свідок Єгови, і її начальниця звернулася до неї з проханням порозмовляти з Беллою, співробітницею Танді. У Белли не складалося подружнє життя. Її чоловік був поліцейським і знущався над нею фізично та емоційно. Тому вона вирішила розлучитися з ним. Танді принесла їй два примірники книжки «Секрет сімейного щастя» і порадила Беллі один з них дати чоловікові. Через тиждень Танді порозмовляла з нею і дізналася, що чоловік читає книжку і в їхньому домі настав спокій. Через три місяці Белла сказала Танді, що Бог спас їхнє подружжя, і їм у цьому допомогли молитви і книжка «Сімейне щастя». Коли начальниця Белли почула про це, то порадила всім своїм працівникам, яких було 2000, взяти цю книжку. Танді вже дала співробітникам 96 книжок «Сімейне щастя». Компанія внесла пожертву на всесвітню працю Свідків Єгови.

 ◼ АМЕРИКА

Кількість країн і територій: 56

Населення: 879 073 403

Кількість вісників: 3 199 841

Кількість біблійних вивчень: 3 022 264

Венесуела. Будинок, в якому живе сім’я Свідків, недавно підключили до нової телефонної лінії, і дали їм новий номер телефону. Але через технічні проблеми до них почали звертатися люди, які телефонували до місцевої телестудії, щоб порозмовляти з астрологом. Члени сім’ї вирішили якнайліпше використати цю ситуацію. За допомогою книжки «Обговорення на основі Писань» вони підготували певну інформацію і декілька біблійних уривків для розмов по телефону. Мати, яку звали Грасьєлою,  стала в цьому фахівцем. Якось зателефонувала одна жінка і сказала: «Добрий день! Це ви богиня зірок?»

— Добрий день! Мене звуть Грасьєла. А як ваше ім’я?

— Кармен.

— Кармен, чому ви хочете порозмовляти з богинею зірок? Вам потрібна допомога чи порада?

Кармен розповіла нашій сестрі про свою особисту проблему. Грасьєла сердечно пояснила їй, де можна знайти найліпшу пораду. Вона прочитала уривки з Біблії, а потім запитала: «Як ви думаєте, чи не повинні ми звертатися до нашого Творця, якщо потребуємо надійного керівництва тепер і в майбутньому?» Тоді Кармен призналася, що колись вона вивчала Біблію зі Свідками Єгови. Тож вони домовилися про подальше вивчення. Згодом члени сім’ї Грасьєли розмовляли з багатьма людьми, які шукали підтримки, і часто давали їм добре свідчення. Вони заохочували їх вислухати Свідків, коли ті прийдуть до них додому, а також скеровували їх до місцевого Залу Царства.

Колумбія. У березні 2005 року в сестри, яка жила в Калі, вкрали автомобіль. Його знайшли через декілька днів. Вона та її невіруючий чоловік сиділи у цьому автомобілі, чекаючи приїзду поліції. Але поліція довго не приїжджала, і вони вирішили забрати свою машину. Оскільки під час крадіжки автомобіль використовували для вчинення злочину, то поліція їх зупинила, арештувала і відправила до в’язниці. Опинившись там, сестра стала проповідувати і за короткий час розпочала декілька біблійних вивчень. Одну з тих зацікавлених випускали на волю, і вона захотіла, щоб сестра продовжила з нею вивчення після свого звільнення. Ця жінка також сказала чоловікові, з яким жила на віру, що хоче вийти за нього заміж і жити так, щоб подобатися Богові.

 Хоча сестра нещодавно молилася про те, щоб знайти більше часу для проповідування, вона ніколи не могла собі уявити, що це буде в тюрмі! Їй надали можливість звільнитися раніше, але вона відмовилася, бо відчувала захист Єгови і була задоволена проповідуванням. Їх з чоловіком звільнили через 45 днів. Вона сказала, що її віра зміцнилася. За цей час брати відвідували її чоловіка і допомагали йому. Двадцять років він не цікавився духовними справами, а тепер почав відвідувати зібрання і висловив бажання вивчати Біблію. Тепер сестра регулярно приїздить до в’язниці, щоб проводити із жінками чотири біблійні вивчення. Вона дякує Єгові за відповідь на свої молитви і за такі щедрі благословення.

Бразилія. Приблизно два роки тому незрячого жебрака Ренільду завжди можна було побачити на базарах його рідного містечка і сусідніх міст. Він отримував пенсію як інвалід, але додатково заробляв собі на життя жебрацтвом, яке приносило йому чималий прибуток. Він придбав автомобіль і мав дім з гарними меблями, а також купляв собі багато харчів, яких зазвичай не було у простих людей цієї збіднілої місцевості. Він почав вивчати Біблію зі Свідками Єгови і поступово став розвивати духовний погляд на життя. Це спонукало його зробити сміливе рішення. Обговоривши з дружиною і трьома дітьми питання про те, як їхня сім’я могла б жити на менший заробіток, Ренільду перестав жебрачити. Невдовзі всі члени сім’ї настільки духовно зросли, що охрестилися на обласному конгресі. Тепер Ренільду знають не як жебрака, а як ревного вісника доброї новини, який щомісяця присвячує в середньому 40 годин проповідницькому служінню.

Еквадор. Один піонер регулярно залишав наші журнали китайською мовою власникові ресторану. Того власника відвідав його друг, що також мав ресторан. Побачивши  наші журнали, друг взяв їх почитати. Він настільки зацікавився, що написав до філіалу в Гонконгу і попросив прислати йому більше журналів, Біблію та книжку «Наблизьтесь до Єгови». Він також попросив про вивчення Біблії. Цю інформацію з Гонконгу передали до еквадорського філіалу, і незабаром двоє піонерів принесли чоловіку замовлену літературу. Через чотири дні вони прийшли знову.Чи він прочитав літературу? Він сказав: «Я почав читати з Буття і дійшов до книги Єзекіїля, але маю декілька запитань. Чому Єгова так добре ставиться до людей? Усе належить йому, тож чому він докладає стільки зусиль, щоб допомогти людству? Що він має з того?» Було розпочате біблійне вивчення, і той чоловік відразу став відвідувати зібрання. Він кинув палити і ходити в казино. Він навіть закривав свій ресторан раніше, щоб відвідувати зібрання. Тепер він готується стати неохрещеним вісником і навчає китайської мови місцевих братів. Ці брати бажають допомагати іншим людям, які розмовляють китайською мовою.

 Гондурас. У січні 2005 року у Гватемалі сестра, на ім’я Флор, проповідувала неформально 15-річному Себастьяну, який працював цирковим клоуном. Він зацікавився звісткою, але не мав часу порозмовляти. Якось він упав з-під купола великого намету і лежав у гіпсі. Тепер у нього було дуже багато часу, щоб подумати про духовні справи. Флор приходила до нього щодня і відповідала на його численні запитання. Незабаром його мати, Доріс, яка була канатохідцем, також зацікавилася правдою, і Флор почала вивчати Біблію і з нею. Повітряна акробатка Даліла і танцюристка Софія, яка раніше вивчала зі Свідками, приєднались до вивчення разом зі своїми доньками. Тож група зросла до семи осіб. Упродовж двох місяців Флор проводила вивчення зі всіма ними по п’ять-сім разів на тиждень.

Коли настав час цирку переїжджати до Гондурасу, Флор заохотила групу відшукувати Свідків у містах їхніх гастролей, щоб можна було й далі вивчати і відвідувати зібрання. Коли вони приїхали до містечка Копан, з ними продовжили вивчати Біблію спеціальні піонери, які там служили. У містечку Грасьяс вивчення проводив інший спеціальний піонер. Коли ця група акторів переїжджала до містечка Санта-Роза-де-Копан, до подружжя місіонерів зателефонували і попросили їх подбати про цю групу впродовж трьох тижнів.

Це унікальне вивчення, тому що під великим цирковим наметом зустрічаються від семи до десяти осіб. Вивчення відбувається двічі на тиждень, і актори добре готуються, включаючи наймолодшу, 9-річну повітряну акробатку Хульєтту. Коли ця група відвідує зібрання, то після його закінчення їм часто доводиться відразу покидати зал, щоб встигнути переодягтись до початку циркової програми. Але їх це не зупиняє.

 ◼ ОКЕАНІЯ

Кількість країн і територій: 30

Населення: 35 237 787

Кількість вісників: 93 961

Кількість біблійних вивчень: 47 864

Нова Зеландія. Молода сестра, на ім’я Сесілія, під час обідньої перерви читала брошуру, яка ґрунтується на Біблії. Співробітниця запитала її, що вона читає. Коли Сесілія почала пояснювати, послухати її зібралося 15 осіб. Серед них був і начальник Сесілії, який потім запросив її до себе в кабінет. Він сказав їй, що дуже вражений почутим від неї. Більш того, він повідомив працівникам, що буфет буде тепер місцем для обговорення Біблії, а також збільшив для Сесілії обідню перерву, з 30 до 60 хвилин,  щоб вона встигала і обідати, і обговорювати Біблію. Протягом чотирьох тижнів на ці обговорення приходило від 9 до 15 осіб. Із них дві жінки тепер регулярно вивчають Біблію, роблять добрий поступ і проповідують членам своїх сімей та друзям.

Тувалу. Петелі — 14-річна дівчинка, яка майже повністю глуха. Її ім’я в перекладі на українську мову означає «Бетель». Деякі з її родичів — Свідки Єгови, тому вона приходила інколи на зібрання, але це не приносило їй великої користі, оскільки вона не чула і не вміла читати. З власної ініціативи Петелі навчилася читати по губах. Пізніше місіонерка, на ім’я Дейл, почала вивчати з нею брошуру «Утішайтеся вічним життям на землі!». За допомогою ілюстрацій Дейл навчала Петелі про Біблію, а за допомогою тексту вчила її читати. Усе ускладнювалося тим, що Дейл недавно стала місіонеркою і ще не опанувала мови, а дівчинці треба було пояснити, в якому положенні має бути язик, щоб правильно вимовляти слова. Петелі — сумлінна й енергійна дівчинка. Уже через три місяці вона почала читати. Вона та її вчителька разом готують коментарі, щоб брати участь у зібраннях. Петелі старанно тренується заздалегідь і дає чудові коментарі. Вона сідає в Залі Царства в першому ряді, щоб слідкувати за губами промовця. Дейл пише: «Єгова стає справжнім другом для Петелі. Нерідко їй на очі навертаються сльози, коли ми розмовляємо про той час, коли “відчиняться вуха глухим”» (Ісаї 35:5).

 Самоа. Піонерка Елена проводила вивчення Біблії з жінкою, яка належала до методистської церкви. Дім, в якому мешкала жінка, якраз був навпроти будинку місцевого пастора. Вивчення проходило у відкритій частині дому, де пастор легко міг їх побачити. Під час одного з таких вивчень він прийшов до них. Господиня запитала, що йому потрібно. Пастор відповів: «Я шукаю своє порося. Майже місяць я не бачив його». Тоді він звернувся до Елени і запитав її: «Ви не знаєте, чому воно втекло від мене?» Думаючи, що він говорить про буквальне порося, Елена припустила, що воно втекло, оскільки він весь час годував його однаковою їжею. Вона порадила годувати порося чимось іншим. На її здивування, пастор вказав на господиню дому і сказав: «Вона моє порося! — і додав: — Ви вкрали його в мене. Ви повинні негайно припинити вивчення і ніколи більше цього не робити». (У селах Самоа церковні пастори мають дуже велику владу). Жінка заплакала. Елена спробувала заспокоїти її і пояснила, що в Біблії передрікалося, що таке траплятиметься з людьми, які вивчають Біблію.

Елена змінювала день, час і місце проведення вивчення. Вона говорить: «Ми більше не вивчали у відкритій частині будинку, а перейшли в крихітну задню кімнату. Там було дуже жарко, однак принаймні ми могли продовжувати вивчення. Це тривало впродовж двох місяців. Але одного дня після початкової молитви пастор несподівано прийшов знову. Я думала, що пастор хоче перешкодити вивченню, але він поводився зовсім не так, як першого разу».

Він був присутній на вивченні і навіть ставив запитання. Після вивчення він звернувся до жінки: «Хочу тобі щось розповісти. Учора ввечері ми поїхали в місто, а дорогою додому наша машина зламалася біля якогось села.  Одне подружжя і ще один молодий чоловік прийшли, щоб відремонтувати машину. Але вона все одно не заводилась. Тож вони запропонували відвезти нас додому, а машину залишити в них. Сівши в їхню машину, я побачив “Вартові башти” та інші публікації. Я подумав, що ці люди, мабуть, належать до тієї самої церкви, що й ця жінка, яка приходить до тебе».

Після цього жінка сказала: «Звичайно! Це діти Елени». Він попросив пробачення і сказав: «Продовжуйте робити те, що ви робите. Тепер я знаю, що Свідки Єгови — дуже хороші й сердечні люди. Пробачте мене за те, що я говорив раніше. Таке навчання допомагатиме людям моєї церкви змінюватися». Відтоді вивчення проходить уже не в маленькій задушній кімнаті, а в прохолоднішій відкритій частині дому, на очах у пастора, який більше не заважає його проведенню.

Сайпан. На цьому острові правда про Боже Царство глибоко торкнулася серця жінки, на ім’я Хелен. Вона вивчала Біблію з місіонеркою і захотіла якось виразити свою вдячність за те, про що дізнавалась. Одного разу після вивчення Хелен дала місіонерці маленький мішечок і сказала: «У мене мало що є, але я хочу пожертвувати це на працю проповідування». У мішечку була гарна перлина з її рідного острова Понпей. Хелен запропонувала продати перлину, щоб зробити пожертву. Перлина була чудової якості, і ювелір з радістю купив її за 100 американських доларів. Ці гроші принесли Хелен, щоб вона вирішила, скільки пожертвувати, але вона не взяла їх і сказала: «Покладіть у скриньку їх усі». Що спонукало її до такої щедрості? Як у притчі, розказаній колись Ісусом, Хелен знайшла більш дорогоцінну перлину — надію на Царство (Матвія 13:45, 46).

 ◼ ЄВРОПА

Кількість країн і територій: 46

Населення: 731 536 437

Кількість вісників: 1 498 142

Кількість біблійних вивчень: 717 797

Білорусь. Павло і Майя — чоловік і дружина, які служать спеціальними піонерами,— відвідували Школу піонерів. Якось увечері вони вийшли прогулятися. Вони не планували проповідувати, однак взяли з собою брошурку «Добра новина для людей з усіх народів». Помітивши двох іноземців, Павло і Майя вирішили дати їм свідчення. Їм удалося з’ясувати, що ці чоловіки приїхали з Пакистану і розмовляють мовою урду. Пам’ятаючи про брошурку, вони дали її прочитати чоловікам.  Один з них виявив зацікавлення і погодився на біблійне вивчення. Того ж тижня він прийшов на зібрання збору. Спілкування з народом Єгови принесло йому велике підбадьорення, так що він сказав: «За три роки в Мінську я вперше зустрів справжніх християн». Цей чоловік продовжує вивчати Біблію.

Великобританія. Річард служить старійшиною. Він незрячий, у нього є тренований собака-поводир Ірвін. Служіння від дому до дому виявилося великою проблемою для Ірвіна, адже його спеціально навчали запам’ятовувати кожне місце, яке відвідує Річард. Коли Річард розповів про це тим, хто дав йому собаку, йому пояснили, що для Ірвіна такий вид служіння — надто складне завдання. Йому порекомендували ходити з Ірвіном у ділову територію, де собака звикне до різних місць, які він відвідуватиме регулярно. Річарду завжди було дещо страшно проповідувати в діловій території, але з допомогою Ірвіна він уже невдовзі добре опанував цей вид служіння.

Угорщина. Один районний наглядач написав: «У травні 2004 року ми зустріли чоловіка, на ім’я Чаба, який працював у саду. Він сказав, що є членом церковної ради. Після короткої розмови ми розсталися. Через два дні ми прийшли з книжкою “Знання” і розпочали з ним біблійне вивчення. Наприкінці нашого візиту він сказав, що у нього проблеми з пічкою. Я сказав, що знаю брата, який вміє робити такий ремонт, і що я дам йому телефонний номер Чаби. Коли брати знову навідалися до нього, щоб підтримати зацікавлення, він віддав їм книжку, не бажаючи вивчати далі. А тим часом Чабі зателефонував брат, котрого я порекомендував йому, аби відремонтувати пічку. Цей брат  три дні ремонтував пічку і годинами розмовляв з ним про правду. Чаба знову почав вивчати Біблію, і до нього приєдналася також дружина. У травні 2005 року він став неохрещеним вісником. Коли я відвідував збір, то проповідував з ним. Тоді він уперше пішов у служіння. Його духовному росту значною мірою посприяло дружнє, турботливе ставлення братів, а також те, що він побачив різницю між поведінкою Свідків і парафіян його церкви».

Бельгія. Брат неодноразово приходив на повторні відвідини до жінки, будинок якої стояв на розі вулиці. Розмови завжди відбувалися на порозі. Після однієї з таких розмов до брата на вулиці підійшов чоловік, який сказав: «Мої друзі сказали, що зі Свідками Єгови не слід спілкуватися. Але я вступився за вас і відповів їм, що це неправда. Я буду з вами відвертий. Багато разів, гуляючи зі своїм собакою, я стояв за рогом і слухав, як ви розмовляєте з жінкою в цьому будинку. Ви часто говорили про воскресіння і Рай. Я хотів би більше дізнатися про це. Моя дружина зараз у лікарні. На неї напали і 17 разів вдарили ножем. Я в розпачі й не знаю, що мені робити». З цим чоловіком було розпочато домашнє біблійне вивчення.

Італія. Один брат повертався в післяобідній час з роботи. Коли він уже доїжджав до свого дому, його наздогнало двоє чоловіків на мотоциклі. Той, що сидів ззаду, витягнув зброю. Він показав жестом, щоб брат зупинився, що той і зробив. Потім озброєний чоловік відчинив двері машини й наказав брату вийти та віддати всі гроші, які у нього були в кишенях. Брат послухався. Тоді злочинець усівся на місце водія і вже був готовий рушити. Але на приладовій дошці він побачив  «Щорічник Свідків Єгови». Він запитав: «Ви Свідок Єгови?»

«Так, а що?» — відповів брат. Нічого не сказавши, цей чоловік вийшов з машини, вибачився і запропонував брату повернутися в машину. А тим часом інший грабіжник сказав своєму напарнику, що треба віддати й гроші, які вони забрали.

«Ще раз вибачте»,— сказав чоловік зі зброєю, зачиняючи для брата двері машини. Ці люди не пояснювали, чому вони передумали, але, безсумнівно, вони поважали Свідків.

Швеція. У квітні 2003 року один вісник зустрів чоловіка, який взяв книжку «Знання». Тому чоловікові було близько 90 років. Коли він був молодший, то подорожував країною і фотографував чимало церков. За це його обрали почесним членом певної групи в Шведській церкві. Вісник запитав цього чоловіка, чи бачив той в якій-небудь церкві Боже ім’я, а також показав йому фотографію з Божим іменем в одній з церков Швеції. Це зацікавило чоловіка. Він погодився на вивчення Біблії, котре приносило йому велике задоволення. Він сказав: «Я почав читати Біблію ще в дитинстві і думав, що я її досить добре розумію. Але я нічого не розумів, коли порівняти з тим, що знаю тепер». Невдовзі він почав ходити на зібрання в Зал Царства. У червні 2005 року, у 91-річному віці, він отримав своє перше завдання в Школі теократичного служіння. Це було читання Біблії. Тепер він неохрещений вісник і має намір охреститися. Цей чоловік став слухати Свідків Єгови в 2003 році тому, що почув, як в одній телепередачі висловлювалися проти нас. Він хотів знати правду про нас, і тепер він її знає.

[Ілюстрація на сторінці 43]

Світлана, Киргизстан.

[Ілюстрація на сторінці 47]

Люсі, Уганда.

[Ілюстрація на сторінці 52]

Грасьєла, Венесуела.

[Ілюстрація на сторінці 55]

Ренільду зі своєю сім’єю, Бразилія.

[Ілюстрація на сторінці 57]

Дейл і Петелі, Тувалу.

[Ілюстрація на сторінці 57]

Сесілія, Нова Зеландія.

[Ілюстрація на сторінці 58]

Елена, Самоа.

[Ілюстрація на сторінці 61]

Павло і Майя, Білорусь.

[Ілюстрація на сторінці 61]

Річард зі своїм собакою Ірвіном, Великобританія.