Цікаві події минулого року

ОСТАННІМИ роками зросла кількість стихійних лих, і для багатьох країн світу 2005 службовий рік не був винятком. На жаль, ці трагедії також зачепили життя наших братів. Але, як ми побачимо, випробування дають нагоду виявити християнську любов. Вона зміцнює братство і притягує до правди щиросердих людей (Мал. 3:18; Ів. 13:35).

Крім того, збільшення кількості стихійних лих змусило багатьох людей глибше замислитись над майбутнім і над тим, що у житті найважливіше. І ми мали прекрасну нагоду допомогти таким людям зрозуміти значення світових  подій за допомогою брошури «Пильнуйте!», яку розповсюджували під час спеціальної кампанії. У багатьох країнах ця кампанія розпочалась 18 жовтня 2004 року. Вона принесла чудові результати.

Кампанія розповсюдження брошури «Пильнуйте!»

Аргентина. «Якби трапилося стихійне лихо, хто б, на вашу думку, мав шанс врятуватись — погана людина, добра чи та, яка послухалась попередження?» Такий ефективний вступ використовувала наша сестра, пропонуючи брошуру «Пильнуйте!» в території, де люди байдуже ставились до біблійної звістки.

Брат на ім’я Хуан дав брошуру 16-річному хлопцю, який, прочитавши її, із захопленням переповів прочитане своєму батькові. Прагнучи отримати більше інформації, батько сам прочитав брошуру і навіть переглянув наведені біблійні вірші. Він був настільки вражений, що почав вивчати брошуру разом зі своєю сім’єю. Коли Хуан знову відвідав цю родину, то запропонував чоловіку вивчати Біблію, на що той відказав: «Це саме те, що нам потрібне,— сімейне біблійне вивчення». Ви, мабуть, здогадались, що було по тому.

Франція. Жослін запропонувала брошуру «Пильнуйте!» молодій жінці на ім’я Алісія, яка вже колись вивчала Біблію. Вона з радістю прийняла брошуру і погодилась вивчати її з Жослін. Алісія також постановила регулярно читати Біблію. Жослін розповідає: «Усього через два тижні вона сказала, що біблійна оповідь про життя Ісуса зворушила її до сліз».

Алісія сказала своєму хлопцю, що прагне узаконити з ним стосунки, щоб догоджати Богові, а також повідомила, що хоче стати Свідком Єгови. Вона дуже здивувалась, коли її друг відповів: «Добре. Я не заважатиму тобі робити  те, що вимагає Бог». Незабаром Алісія вперше відвідала районний конгрес.

Мадагаскар. Нана — мати двох дівчаток. Ще в підлітковому віці вона разом зі своїми батьками ходила на зібрання. Однак коли її батьки перестали служити Єгові, вона припинила відвідувати ці християнські зустрічі. Під час спеціальної кампанії Нана отримала від місіонерки брошуру і погодилась на вивчення Біблії. Тепер вона приходить на всі зібрання разом з двома доньками і докладає зусиль, щоб стати неохрещеним вісником. Більш того, її батьки також погодились вивчати брошуру. А їхній 14-річний син Жосіа навіть проводить вивчення зі своїм другом, який почав регулярно відвідувати християнські зібрання.

Нігерія. «У період спеціальної кампанії померла моя мама. Це дало мені нагоду свідчити односельчанам»,— розповідає один піонер. «До похорону родичі плакали і кидалися в розпачі на землю. Я спитав їх: “Чому ви так поводитесь? Ми всі відчуваємо біль через смерть мами, але вона спить сном смерті і підніметься у час воскресіння”. Хоч у мене самого в очах стояли сльози, я відкрив брошуру “Пильнуйте!” на 8-й сторінці і показав малюнок, який зображав воскресіння. Потім пояснив, як воно відбуватиметься. У результаті я розповсюдив 195 брошур, у тому числі 45 примірників брошури “Пильнуйте!”. На похороні ми разом з братами роздали 100 номерів “Вартової башти” за 1 травня 2005 року. У журналі розглядалась тема “Чи померлі житимуть знову?”».

Росія. Ірина, яка служить спеціальною піонеркою в місті Зеленоградську, пише: «Ми з сестрою запропонували брошуру “Пильнуйте!” жінці на ім’я Алла. Вона запросила нас до себе. Алла була сильно стурбована через те, що люди стали надзвичайно жорстокими. Ми домовились відвідати її знову. Через кілька днів на вулиці нас покликала  якась жінка. Це була Алла. Вона дякувала за брошуру і, витягнувши її з сумки, показала думки, які вона для себе виділила. Тепер з Аллою проводиться регулярне вивчення за допомогою брошури “Чого Бог вимагає”».

В іншому місці, теж у Росії, стався такий випадок. Віра та її чоловік Віталій зупинились біля дорожнього кіоску, в якому працювала Вірина знайома. Люда (так звали жінку) ще раніше говорила про те, що не хоче обговорювати Біблію зі Свідками. Тож Віра вагалася, чи пропонувати їй брошуру. Однак Віталій заохочував її це зробити. Віра дуже здивувалась, коли знайома прийняла публікацію. Через два дні Люда зателефонувала і сказала: «Якщо з однієї брошури я довідалась так багато, то уявляю, скільки я змогла б навчитись завдяки регулярному вивченню Біблії». Незважаючи на опір родичів, Люда відразу ж почала вивчати Біблію і відвідувати зібрання. Вивчення було розпочато також з її сином і донькою. «Цікаво, що кілька років тому,— каже Віра,— Люда отримала книжку “Знання”, але не виявила зацікавлення. А от брошура “Пильнуйте!” досягла її серця».

Венесуела. Дружина районного наглядача проводила біля дверей біблійне обговорення з одним подружжям та четвіркою їхніх дітей. Показавши зображення раю на 16-й і 17-й сторінках брошури «Пильнуйте!», вона підкреслила, наскільки важливо, щоб усі члени сім’ї навчались про Бога. Тоді сестра запросила всіх шестеро прийти в четвер увечері на зібрання і домовилась зустріти їх на автобусній зупинці. Прийшовши з чоловіком у домовлений час, вона нікого не застала. Подружжя не знало, що та сім’я вже була в Залі Царства, оскільки сіла в автобус, який приїхав раніше! Тепер з п’ятьма членами цієї сім’ї проводиться регулярне вивчення Біблії. Вони також відвідують зібрання, незважаючи на велику відстань та високу вартість проїзду.

 Одна піонерка постукала в двері, але ніхто не відчинив. Вона повернулась пізніше і застала літнього чоловіка, який вже виходив з дому. Чоловік пояснив, що він майже глухий, і, коли хтось стукає в двері, він нічого не чує. А коли й почує, то йде до дверей надто повільно, так що відвідувачі йдуть, не дочекавшись. Сестра дала чоловікові брошуру «Пильнуйте!» і запросила на зібрання.

На зібранні вона розповіла цей випадок, проте навіть не здогадувалась, що той чоловік сидить у залі! Сьогодні один з братів проводить з ним вивчення. Цей чоловік відвідує всі зібрання і виявляє бажання проповідувати добру новину. Коли його спитали, чому він прийшов на те перше зібрання, чоловік підніс свій примірник брошури «Пильнуйте!» і сказав: «Мене спонукала ця брошура».

Переклад Біблії

Починаючи з кінця ХІХ століття, організація Єгови закупляла Біблії великими партіями і розповсюджувала їх зацікавленим особам, іноді за ціною, яка становила лише 35 відсотків закупівельної вартості. З 1926 року брати стали виготовляти у власних друкарнях деякі англійські видання Біблії, наприклад, «Емфатичний діаглот», «Біблію короля Якова» та «Американський стандартний переклад». А 1961 року англійською мовою вийшов повний «Переклад нового світу Святого Письма» в одному томі.

Що ж сказати про інші мови? На початку XX століття філіали почали купувати Біблії в різних видавництвах і розповсюджували їх людям за ту ж саму ціну. Деякі з цих перекладів були здійснені щирими особами, які навіть вживали у біблійному тексті Боже ім’я Єгова. Однак з часом більшість перекладачів усунули Боже ім’я зі своїх перекладів. Нині дехто робить ще гірше — замінює Боже ім’я іменами місцевих божків! Приміром, у «Буку Лоєра» — перекладі Біблії мовою чичева, яким послуговуються  в Малаві, Мозамбіку і Замбії,— тетраграма передається словом Чаута. Це ім’я племінного бога, яке означає «Великий лучник».

Існує й багато інших перекручень. Наприклад, у перекладі однією з африканських мов євангеліста Луку названо знахарем. А в Біблії мовою тувалу 23-й вірш книги Юди перекладено вже надто вільно. Там сказано: «Виявляйте щиру любов до мужоложників, але пильнуйте, щоб не заразитися їхньою содомією». Однак в оригіналі не згадуються ані мужоложники, ані содомія!

У минулому виготовленням і розповсюдженням Біблій головно займались біблійні товариства. Віднедавна ж деякі біблійні товариства передали свої права на друкування і розповсюдження Біблій церквам християнського світу. Церкви не тільки підняли ціну на Біблії, але й у певних країнах вони не хочуть продавати Біблії Свідкам Єгови. Наприклад, у Киргизстані одна протестантська церква має авторське право на сучасний переклад Християнських Грецьких Писань киргизькою мовою. Часто, коли брати намагаються купити примірник, їх питають: «Ви часом не Свідок Єгови?» або «Чи ви знаєте Боже ім’я?». Якщо відповідь ствердна, Біблію їм не продають.

З огляду на ці та інші чинники Керівний орган вирішив приділити більшу увагу перекладу Біблії. На сьогодні повний «Переклад нового світу» наявний 35 мовами, а «Християнські Грецькі Писання. Переклад нового світу» видано ще 20 мовами. Сьогодні з 33 перекладацьких груп 19 працюють над Єврейськими Писаннями, 11 — над Християнськими Грецькими Писаннями і ще 3 — над Біблією з примітками. Зазвичай група, яка перекладає Біблію, складається з 3—6 осіб. За допомогою комп’ютерних програм і вдосконаленої методики перекладу деякі групи здійснили переклад Християнських Грецьких Писань менш ніж за два роки.

 Що відчувають брати, коли отримують «Переклад нового світу» рідною мовою? Піонер з Албанії виразив почуття багатьох, коли сказав: «Я плакав. Ще ніколи я не мав подібних почуттів, читаючи Боже Слово. Мені хочеться увібрати в себе кожен вірш!»

Юридичні справи

Вірменія. Восьмого жовтня 2004 року після 15 спроб зареєструвати свою діяльність Свідки Єгови зрештою отримали законне визнання. Проте молодих братів надалі ув’язнюють за відмову від військової служби з релігійних міркувань (Іс. 2:4). Ми сподіваємось, що завдяки цій реєстрації брати зможуть повністю користуватись свободою віросповідання і легально ввозити літературу та проводити конгреси. Уже в червні 2005 року була розмитнена перша партія літератури для братів у Вірменії.

Австрія. Вже понад 30 років Свідки Єгови в цій країні ведуть правову боротьбу за отримання повної релігійної свободи. З огляду на це до Європейського суду з прав людини було подано п’ять заяв. Першого лютого 2005 року суд погодився розглянути дві справи. У них йшлося про братів, яким відмовили у звільненні від військової служби, мотивуючи це тим, що організація Свідків Єгови не вважається релігією. П’ятого липня Європейський суд погодився розглянути цю заяву. Хоча вирішення справи усе ще попереду.

Еритрея. Двадцять четвертого січня 2004 року поліція заарештувала 38 осіб віком від 6 до 94 років. Усі ці чоловіки, жінки і діти належали до збору Саба в місті Асмера. Дехто з них ще не був охрещений. Через три дні наймолодших звільнили з-під варти. Решту 28 відправили до в’язниці за межами міста. Там їх тримали в металевих транспортних контейнерах, в яких було спекотно вдень і холодно вночі. Другого вересня 2004 року — через сім  місяців після арешту — було звільнено двох найстарших братів віком 94 і 87 років. Пізніше звільнили ще інших. Однак шестеро осіб і досі ув’язнені. Вони долучилися до 16 інших братів, з яких троє відбуває покарання вже 11 років. Згадуйте, будь ласка, цих дорогих братів у ваших молитвах (Дії 12:5).

Франція. Як повідомлялося у «Щорічнику» за 2001 рік, влада заднім числом наклала податок на пожертви, отримані у 1993—1996 роках, а також на пожертви, які були отримані після цього. Розміри податку були приголомшливі — 60 відсотків! Крім того, були накладені штрафи. Брати оскаржили такі дії в нижчому, апеляційному та верховному судах, але програли справу. Двадцять п’ятого лютого 2005 року вони подали заяву до Європейського суду з прав людини, посилаючись на очевидну релігійну дискримінацію.

Республіка Грузія. Жорстоке переслідування значно зменшилось. У країну можна ввозити нашу літературу і без перешкод проводити християнські зібрання. Проте в судах усе ще залишається багато справ, пов’язаних з актами насилля в минулому. Чотири заяви наших братів проти Грузії чекають на розгляд у Європейському суді з прав людини. Ці справи стосуються брутального поводження з братами, ліквідації нашого статусу юридичної особи і бездіяльності з боку місцевих судів. Шостого липня 2004 року Європейський суд прийняв на розгляд справу «Збір Свідків Єгови Ґлдані проти Грузії».

Німеччина. Після об’єднання країни брати клопотали, щоб згідно з державним правом Релігійному товариству Свідків Єгови надали статус юридичної особи. Так розпочався 12-річний судовий процес. У 2000 році Федеральний конституційний суд прийняв рішення на користь Свідків Єгови і відкинув ідею, що Свідки повинні виявляти відданість державі всупереч власному християнському  сумлінню. Після цього було прийнято ще інші рішення. Двадцять четвертого березня 2005 року Вищий адміністративний суд Берліна постановив, щоб земля Берлін надала організації Свідків Єгови права юридичної особи згідно з державним правом. Земля Берлін намагається оскаржити це рішення.

Росія. Як повідомлялося в «Щорічнику» за 2005 рік, 26 березня 2004 року Головінський районний суд Москви виніс рішення про заборону всієї діяльності Свідків Єгови в цьому місті. З того часу стало важко орендувати приміщення для проведення зібрань збору та конгресів. Однак 44 збори і 2 групи збираються в комплексі з п’ятьох Залів Царства, який належить організації. Сімнадцять інших зборів Москви проводять зібрання за містом, хоча це дуже незручно і вимагає значних витрат. Ще 31 збір проводить деякі або всі зібрання невеликими групами в приватних помешканнях. Були випадки, коли міліція турбувала братів, однак нікого не заарештовували. Рішення, винесене 26 березня, було оскаржене.

Дев’ятого вересня 2004 року в Європейському суді з прав людини відбулося усне слухання справи «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації». Четвертого жовтня одностайним рішенням суд погодився прийняти цю справу на розгляд. Вона стосувалась однієї посадової особи, яка у квітні 2000 року в Челябінську наказала міліції перервати зібрання збору, в якому зустрічі проводяться мовою жестів. Цю справу ускладнили грубі порушення, які було допущено під час попереднього судового розгляду. Ми чекаємо на рішення суду.

Туркменістан. За відмову йти до війська з релігійних переконань трьох братів — Мансура Машаріпова, Атамурата Сувханова і Вепу Тувакова — засудили до 18 місяців ув’язнення. Ще одного брата, Бегенча Шахмурадова, засудили на рік. Шістнадцятого лютого 2005 року юридичні  представники Свідків Єгови написали листа в посольство Туркменістану у Вашингтоні з проханням про безумовне звільнення цих чотирьох братів. Шістнадцятого квітня їх усіх звільнили за спеціальною амністією, наданою президентом Туркменістану. Протягом цілого року міліція затримувала і допитувала багатьох братів та сестер, намагаючись змусити їх зректися віри, однак безуспішно.

Рік стихійних лих

У деяких країнах 2004 рік приніс нові стихійні лиха. Як ці трагічні події вплинули на братів?

Карріаку, Гренада і Петіт-Мартинік. Сьомого вересня 2004 року над цими островами пронісся ураган Іван, зруйнувавши понад 90 відсотків домів. Неймовірно, але грабежі після урагану завдали стільки ж збитків, скільки й саме лихо! Брати втратили більшість свого майна, а на острові Гренада були сильно пошкоджені два із шести Залів Царства. Ніхто з братів не зазнав серйозних тілесних ушкоджень.

Філіал у Барбадосі, який опікується цими островами, ще раніше радив зборам включити в програму службового зібрання пункт про те, як поводитись у разі урагану, хоча останній раз це лихо трапилось в тому регіоні аж 1955 року. Одна сестра на Гренаді запитала: «Навіщо витрачати час на такі обговорення, якщо існує чимало важливіших питань?» Коли ж пройшов ураган Іван, вона постановила більше ніколи не ставити під сумнів вказівки організації. Барбадоський філіал швидко сформував комітет з надання допомоги. Філіали в Гайані і Тринідаді теж надали підтримку. Сотні братів із США та островів Карибського моря взяли участь у відбудові.

Ямайка і Кайманові острови. Тут усі брати вціліли, однак ураган Іван завдав багатьом матеріальної шкоди. Як тільки ураган вщух, старійшини зі 199 зборів на цих  островах зв’язалися з вісниками. Один сторонній чоловік сказав: «Ви насправді піклуєтесь одні про одних».

Гаїті. У середині вересня ураган Джін накотився на північну частину Гаїті. Унаслідок цього спустошлива повінь залила прибережне містечко Ґонаїв та довколишню територію. Навіть люди, які шукали порятунку на дахах, опинилися по коліна у воді! Один брат розповів: «Цілу ніч було чути, як обвалюються будинки і кричать люди». Повінь забрала життя 2900 осіб, у тому числі однієї 83-річної сестри.

Ще інший брат сказав: «Я дуже вдячний Єгові. Ми залишили все своє майно і змогли врятуватись». Через кілька днів Свідки з сусідніх міст привезли їжу і питну воду, а філіал прислав цілу вантажівку припасів. Незважаючи на великий об’єм очисних робіт, наприкінці тижня всі брати і сестри прийшли на християнські зібрання і брали участь у проповідницькому служінні. Одна сестра сказала: «Протягом чотирьох днів сорок добровольців доводили до ладу мій дім. Вони навіть його пофарбували! Усе це вразило моїх рідних, які не є Свідками. Одна родичка навіть почала вивчати Біблію».

Сполучені Штати Америки. У серпні і вересні 2004 року в штаті Флорида один за одним прокотилися чотири урагани — Чарлі, Франсіс, Іван і Джін a. Було зруйновано понад 4300 домів наших братів і пошкоджено принаймні десять Залів Царства. Після катастрофи голова Комітету з надання надзвичайної допомоги у Флориді піклувався про те, щоб надані комітетом засоби належно використовувались. Він сказав, що жодна інша група людей не була так добре організована, як Свідки Єгови. Голова комітету повідомив братам, які були відповідальні за надання допомоги, що вони можуть отримати всі необхідні речі.

 Один збір тимчасово винаймав приміщення для проведення зібрань. За кожну зустріч брати платили 50 доларів. Під час першого урагану це приміщення також було пошкоджено. Щоб відремонтувати його, власники найняли робітників, але ті не завершили робіт. Тоді брати запропонували свою допомогу і швидко зробили все необхідне. У відповідь на це власники на три місяці звільнили братів від платні.

Японія. «Від часу, коли Японія почала вести облік тайфунів у 1551 році, [2004 року] їх відбулось найбільше»,— говорилося в одному повідомленні. У префектурах Ніїгата і Фукуї липневі урагани зруйнували понад 34 000 домів та інших будинків, у тому числі один Зал Царства і 60 домів наших братів. Сотні Свідків із сусідніх зборів кинулись на допомогу. Зал Царства повністю відбудували за два тижні.

Свідки Єгови також допомогли вичистити і продезінфікувати доми людей, які жили неподалік від залу. Один чоловік, який ніколи не хотів слухати звістку про Царство, був настільки вдячний, що навіть плакав. А місцева влада високо оцінила зусилля братів і надіслала в комітет з надання допомоги листа вдячності.

Від повеней та обвалів, спричинених двома тайфунами, які пронеслися над Японією у вересні й жовтні, постраждало 100 Свідків. Один брат і сестра загинули. Місто Тойоока в префектурі Хіоґо було затоплене. Районний наглядач відразу почав організовувати допомогу братам, хоча його житло теж було затоплене.

Помешкання піонерки було затоплене більш ніж на метр. Місцеві брати повністю вичистили його від болота. Це дуже вразило власника квартири, який не був Свідком. Сестра сказала: «Я не раз чула про те, як організація Єгови надає допомогу, але тепер я побачила це на власні очі. Я пишаюся нашим Богом Єговою та його організацією».

 Також у жовтні на півночі Японії стався великий землетрус, унаслідок якого загинуло 40 осіб. Понад 100 000 людей були вимушені покинути свої доми. Лихо завдало шкоди понад 200 сім’ям Свідків, однак ніхто з братів не постраждав. Один Зал Царства став непридатний для користування. Поштовхи почалися якраз тоді, коли старійшини району зібралися для підготовки районного конгресу. Що ж вони зробили? Користуючись вказівками з філіалу та з регіонального будівельного комітету, брати негайно почали організовувати допомогу постраждалим. «Нас заохотили мати духовний погляд на те, що відбувається»,— сказав один старійшина. Отже брати провели районний конгрес, і його відвідали навіть ті, хто постраждав від землетрусу.

«Землетрус сколихнув серце мого чоловіка»,— розповідає одна сестра, дім якої був пошкоджений. Її чоловік не є Свідком. Побачивши, як Свідки виявляли християнську любов, надаючи допомогу, він уперше в житті прийшов  на зібрання збору. Він сказав: «Вашій організації можна повністю довіряти. Вона ніколи не розчарує нас».

Філіппіни. У другій половині 2004 року тайфуни пронеслися над провінціями Кесон і Орора. Тоді загинула сім’я Свідків, у тому числі четверо дітей. Їхній дім затопило водою і багном. Коли почалася повінь, районний наглядач на ім’я Філімон Марістела відвідував збори в Кесоні. Він пише: «Зал Царства затопило в лічені хвилини, вода підхопила і понесла мій джип. Ми з дружиною і двома іншими братами провели ніч на даху залу. Вода підступила до самого карнизу. Наступного дня о третій годині, коли я спустився вниз, вода ще сягала мені по груди».

Попри небезпеку брат Марістела пішов шукати вісників, щоб переконатися, чи з ними все гаразд. У Дінґалані (провінція Орора) один старійшина мав нагоду евакуюватись на вертольоті, але він вирішив залишитись, щоб допомогти своїм християнським братам і сестрам.

Цунамі, якому не було рівних

Двадцять шостого грудня 2004 року біля західного узбережжя північної частини острова Суматра (Індонезія) відбувся землетрус магнітудою 9. Цей землетрус спричинив найбільш спустошливе цунамі, про яке тільки чула історія. За підрахунками, кількість осіб, які загинули або пропали безвісти, перевищила 280 000! Навіть у Сомалі (Африка), що лежить по інший бік Індійського океану, хвилі забрали життя близько 290 осіб.

Індонезія. Хоча ця країна втратила найбільше людей, ніхто зі Свідків чи зацікавлених осіб не загинув. Через хвилю насильства багато Свідків ще раніше втекли вглиб країни з провінції Ачех, яка найбільше постраждала від цунамі. Острів Ніас також зазнав сильних руйнувань, проте братам вдалося дістатись безпечних місць і врятуватись.

 Індія. Ніхто з братів не загинув, проте багато з них втратили доми і майно. Лакшмі з міста Пондічеррі ходила проповідувати, коли почула про цунамі. Повернувшись додому, сестра побачила, що її глиняний будиночок, який лежав за три кілометри від моря, був сильно пошкоджений. Брати допомогли вичистити його і відремонтувати.

У Мадрасі 13-річний Навін грав у крикет, коли побачив великі хвилі. Він негайно повідомив про це мамі та сестрі, і вони змогли втекти в більш безпечне місце. Однак їм довелось пробиратися по воді, яка напливала з моря і несла з собою різноманітні предмети й багато людських тіл.

Семирічна Ліні разом з дядьком і двоюрідним братом відпочивала на пляжі біля Канніякумарі, коли її підхопила хвиля. Ліні застрягла в дерев’яній огорожі, а з моря продовжувала напливати вода. Дядькові і двоюрідному брату вдалось урятуватись. Хоча дядько погано бачив через те, що загубив окуляри, він невпинно шукав Ліні. Невдовзі він почув, як Ліні серед бурхливого потоку води кличе Єгову, і поспішив на допомогу. Тепер Ліні всім розповідає, що Єгова почув її молитву.

Андаманські і Нікобарські острови. Мері з восьмирічним сином Алвіном відвідувала родичів. Раптом будинок затрясло, і всі вибігли на вулицю. Мері побачила стіну води, яка неслася до берега. Саме тоді під’їхав автобус. Вона з сином вскочила до нього, і їм вдалось утекти. Однак інші люди побігли назад у доми, щоб забрати речі, і їх змило водою. Проїхавши автобусом невелику відстань, усі відчули ще один поштовх. Тоді люди вибігли з автобуса і подалися на узвишшя, де вже зібралося близько 500 осіб. На їхніх очах потік води підхопив автобус і поніс його геть, а в місці, де вони стояли, вода піднялась на півметра.

Після того як вода спала, Мері повернулась на хвильку додому. Їй вдалося відшукати Біблію і брошурку «Щоденне  досліджування Святого Письма», які в подальші дні були для неї джерелом сили. Коли стало відомо, що кораблі заберуть людей з острова, сотні осіб побігли до берега і позаходили у воду, сподіваючись потрапити в човни. Щодня протягом багатьох годин Мері з сином стояли по пояс у воді і чекали. Довкола них плавали людські тіла. Через шість днів після цунамі човен врешті-решт забрав їх з острова. Оскільки багато людей звинувачували в трагедії Бога, Мері мала нагоду дати чудове свідчення. У результаті її братова тепер вивчає Біблію і відвідує християнські зібрання.

Прасанті з п’ятирічним сином Йоашем пішла до Гат-Бею провідати свого літнього батька Прасада Рао, який теж є Свідком. Відчувши землетрус і побачивши хвилі, вони побігли на узвишшя. Вода піднялась на п’ять метрів над дорогою і накрила дім Прасада. Його ліжка, холодильник, телевізор і запас книжок «Найбільша Людина», призначений для цілого збору, плавали у воді. Згодом люди, які вціліли, знайшли кілька цих книжок і почали їх читати. Протягом п’яти днів Прасад, Прасанті та Йоаш харчувалися продуктами, які вдавалося віднайти. Їм докучали комарі і мухи. Коли прибули човни, Прасанті та Йоаш з багатьма іншими йшли по груди у воді назустріч своїм рятівникам. Неподалік плавали крокодили! До того ж Прасанті була на шостому місяці вагітності. Її батько приєднався до них пізніше.

На острові Тересса змило водою всі будинки. Тринадцятеро братів і сестер провели шість днів у джунглях, зносячи голод та укуси комах. Потім їх евакуювали на острів Каморта, де їм дав притулок брат на ім’я Марк Пол. Він жив на узвишші, і його дім використовували як Зал Царства. Зазвичай зібрання відвідувало 10—12 осіб, а в день цунамі прийшло аж 300! З того часу 18 чоловік почало вивчати Біблію і постійно відвідувати зібрання. До  цього їх спонукала взаємна любов і підтримка, яку вони на власні очі побачили серед народу Єгови.

Шрі-Ланка. Від удару хвиль на цьому острові сильних руйнувань зазнало дві третини узбережжя. Цунамі вдарило в неділю зранку, коли більшість братів були на зібранні, поза зоною небезпеки. Стихія зачепила вісників десятьох зборів. Загинула одна сестра, дім якої змило в океан. Брати гірко оплакували смерть цієї чудової сестри. Загинули також деякі зацікавлені особи. Багато братів втратило своїх рідних. В одного старійшини загинуло 27 родичів! Проте, як повідомив філіал, незважаючи на таке лихо, «брати пережили цю трагедію без духовних втрат».

Бетель був буквально завалений речами першої необхідності. Більшість членів родини Бетелю були зайняті відправкою допомоги. Місцеві брати, які мали транспортні засоби, відвозили речі в зони стихійного лиха. Протягом чотирьох днів вдалося відшукати всіх вісників та забезпечити їх їжею та одягом. На запитання, що їм ще привезти, вони говорили: «Біблії і книжки! Наші змило в океан». Їхню потребу негайно задовольнили.

Коли сталося лихо, районний наглядач на ім’я Джерред Кук перебував у Коломбо. Він вирушив до місця катастрофи і їхав сім годин дорогою, яка із заходом сонця  ставала небезпечною через диких слонів. Прибувши на місце о 22.30, він разом з місцевим братом, в якого затопило дім, негайно пішов відвідувати сім’ї Свідків, щоб передати їм необхідні речі. Вони робили це до самого ранку.

Таїланд. Ніхто з місцевих братів не постраждав і не втратив майна. Однак додому не повернулись кілька осіб з інших країн, які відпочивали в Таїланді. Очевидно, вони загинули. Серед них брат з Фінляндії, подружжя зі Швеції, брат з Австрії і чоловік сестри, який не був Свідком. Два подружжя зі Швеції покинули прибережну зону, пішовши з групою місцевих вісників проповідувати. Коли вони повернулися в готель, то побачили тільки руїни і мертві тіла.

У понеділок зранку після землетрусу головуючому наглядачеві збору в Пхукеті зателефонували брати з таїландського філіалу. Вони повідомили, що сестра з Фінляндії на ім’я Крістіна перебуває в лікарні, до якої потрібно було добиратись півтори години машиною. Наглядач разом з іншим братом негайно вирушили до лікарні. Він пише: «Ще ніколи в житті я не бачив такого горя. У лікарні було повно чоловіків і жінок, які втратили своїх подружніх партнерів чи дітей. Були й діти, які залишились сиротами. Дехто кликав на допомогу, інші сиділи, бездумно втупившись у стелю або собі під ноги. На все це важко було дивитись, і ми час від часу виходили з приміщення, щоб взяти себе в руки і попросити в Бога сили».

Брати відшукали Крістіну. Її якраз готували до операції: вона мала зламану ногу. Крістіна загубила всі свої документи. Після операції ці брати помолились разом з нею і залишались біля її ліжка до глибокої ночі. Через кілька днів Крістіна повернулась літаком у Фінляндію. Брати повідомили, що, незважаючи на таку важку ситуацію, «Крістіна трималася дуже мужньо». На жаль, її чоловік загинув у цунамі.

 Присвячення філіалів

Ангола (8 січня 2005 року). Цей день став віхою у проповідницькій діяльності Свідків Єгови в Анголі, в якій уже майже 40 років точиться громадянська війна. Стівен Летт отримав унікальну нагоду: по-перше, він мав виголосити промову присвячення філіалу в Анголі, і, по-друге, він був першим членом Керівного органу, який відвідав цю країну. На програму приїхало 730 делегатів з 11 країн. Чому виникла потреба побудувати новий комплекс філіалу? У 1975 році найвище число вісників становило 3055 осіб. А наприкінці 2004-го воно зросло у 18 разів, до більш ніж 54 000!

Болгарія (9 жовтня 2004 року). Протягом трьох років 150 міжнародних добровольців і близько 300 місцевих братів брали участь у будівництві нових приміщень філіалу в Софії. Промову присвячення виголосив член Керівного органу Ґерріт Леш. Його слухало 364 особи з 24 країн.

Ефіопія (20 листопада 2004 року). На початку 2004 року 60 членів родини Бетелю жили і працювали в дев’яти різних місцях. Це було дуже незручно. Тепер на окраїні столиці Аддис-Абеба, з її східного боку, розмістився прекрасний новий Бетель. Його побудували на схилі, на висоті понад 2400 метрів над рівнем моря. Інколи ночами тишу переривають лише крики гієн. Промову виголосив брат Ґерріт Леш. Він звернувся до 2230 присутніх, серед яких було 200 іноземних делегатів з 29 країн. У програмі було кілька інтерв’ю з особами, які сиділи у в’язницях і навіть зазнали катувань за свою віру. Донька одного брата, якого було страчено, сказала: «Коли батько воскресне, він дуже зрадіє, довідавшись, що я наслідувала його приклад відданості і служила в Бетелі».

Гана (5 березня 2005 року). Промову присвячення виголосив Малкольм Віґо з нігерійського філіалу. Його  слухало 3243 особи. Було присвячено нові приміщення філіалу: три житлові будинки, 50 кабінетів, будинок з майстернями, Зал Царства, їдальню, кухню і пральню.

Гуам (25 червня 2005 року). Це вже третє присвячення, яке відбулося на Гуамі з 1980 року. Тоді на острові був лише один збір, тепер їх десять. Філіал не тільки відремонтували, але й побудували в ньому новий Зал Царства і двоповерховий житловий будинок. У будівництві допомагало сто міжнародних добровольців з Австралії і Сполучених Штатів Америки. Вони приїхали за власні кошти. Як повідомив філіал, коли місцевий будівельний інспектор почув про це і побачив якість праці, то «здивовано захитав головою». Промову присвячення виголосив брат Лоренс Шепп з перуанського філіалу.

Маврикій (6 листопада 2004 року). Виступити з промовою під час присвячення нових приміщень філіалу доручили Ґерріту Лешу. Було споруджено новий будинок з майстернями і 12 кабінетів для перекладацького відділу. На цю урочисту подію приїхали гості з Європи, Мадагаскару, островів Майотта і Реюньйон, Сейшельських островів та з Південно-Африканської Республіки.

Нікарагуа (4 грудня 2004 року). Понад 330 міжнародних добровольців разом з сотнями місцевих братів побудували нові робочі та житлові приміщення філіалу. Крім того, було споруджено відкритий Зал конгресів на 2400 місць. Промову присвячення виголосив член Керівного органу Семюель Герд. Серед запрошених гостей були місіонери, які колись служили в Нікарагуа. Уявіть, яку радість вони відчували, побачивши не лише своїх колишніх учнів, але й їхніх дітей і навіть онуків!

Панама (19 березня 2005 року). Семюель Герд виступив перед аудиторією, яка налічувала 2967 осіб. Більшість з них служать Єгові вже понад 20 років. Коли розпочались будівельні роботи, брати найняли підіймальний кран  і кранівника, щоб пересунути великі контейнери. Коли кранівник прийшов на будівельний майданчик, то відмовився працювати, мотивуючи це тим, що майданчик не був відповідно підготовлений. Брати намагались вмовити його, але даремно. І коли він вже збирався піти, то спитав: «Між іншим, якої ви релігії?»

«Ми Свідки Єгови»,— відповіли брати.

Тоді він на хвилину замислився і сказав: «Добре, я буду працювати». Що ж змусило його змінити свій намір? Виявилося, що дві наші сестри вивчали Біблію з його дітьми, і він був дуже вдячний за це.

Словаччина (16 квітня 2005 року). Член Керівного органу Теодор Ярач виголосив промову присвячення перед 448 гостями з 21 країни. Наступного дня на стадіоні відбулась спеціальна зустріч. Багато делегатів приїжджало автобусами. Один водій сказав: «Ви такі приємні, радісні люди. Всі зі мною вітаються. І я знаю чому. Це через вашу віру. Зазвичай я вожу дітей і вчителів. З дітьми я маю перший привітатись, а вчителі навіть себе не обтяжують, щоб відповісти: “Добрий день”».

Уоллкілл (Нью-Йорк, США) (16 травня 2005 року). «Усі ми прагнемо присвятити цю прекрасну нову друкарню і три житлові будинки єдиному правдивому Богу Єгові»,— ці слова прозвучали в промові присвячення, яку виголосив член Керівного органу Джон Барр. Фундамент нової друкарні почали закладати першого травня 2003 року. А вже через вісім місяців у новому друкарському цеху встановили першу друкарську машину.

Регіональні будівельні комітети з усієї країни, і в першу чергу з поблизьких штатів, прислали фахівців. Частину роботи виконували найняті спеціалісти. Один з них сказав: «Ні за які гроші мені не вдасться змусити своїх робітників працювати так, як ви. Ваші люди вкладають у роботу все серце». Інший керівник проекту зауважив: «За  кілька місяців співпраці з вашою організацією я довідався про свою справу більше, ніж за п’ять років навчання в інституті!» Представник компанії, яка встановлювала конвеєрну лінію, сказав: «Завдяки вам ми зробили все в найкоротший термін. Такого ще не було. Тут усі такі радісні, що сам починаєш радіти. Це прекрасне місце».

Кілька років тому філіал у США мав 15 рулонних офсетних верстатів. Одинадцять з них було в Брукліні і чотири в Уоллкіллі. Тепер кількість верстатів скоротилась до п’яти, і це завдяки більш ефективним технологіям і програмі регіонального друкування, згідно з якою працю перерозподілили по інших філіалах. У новій друкарні також було встановлено спеціальну систему для збору використаного паперу. Обрізки з друкарського і палітурного цехів по розташованих під стелею вентиляційних каналах потрапляють до автоматичних пакувальних пресів. Тоді тюки з макулатурою відправляють на утилізацію до світської фірми. Завдяки цьому філіал зможе щороку економити приблизно 200 000 доларів!

Замбія (25 грудня 2004 року). На програмі присвячення з нагоди розширення філіалу були присутні близько 700 осіб, з яких 374 служать Єгові вже понад 40 років! У промові присвячення Стівен Летт сказав, що учасники будівництва, подібно до рабів з Ісусової притчі, заслуговують на те, щоб їх похвалили: «Молодці»! (Матв. 25:23).

Також під час будови брати дали чудове свідчення. Один запрошений фахівець сказав: «Ви живете в раю».

— Який ви маєте на увазі — буквальний чи духовний? — спитали брати.

— Обидва,— відповів чоловік.

[Примітка]

 [Рамка/Ілюстрації на сторінці 29]

Обласні конгреси «Слухняність Богові»

Як пояснювалось на обласних конгресах «Слухняність Богові», день помсти Єгови переживуть лише ті, хто «знає Бога» та «слухається доброї новини» (2 Фес. 1:6—9). Саме тому ми щиро прагнемо допомогти людям, які через поширені у світі страждання розвинули упереджене або навіть вороже ставлення до Бога. Для цього ми отримали чудові нові посібники — буклет «Всі страждання невдовзі закінчаться!» і книжку «Чого насправді вчить Біблія?».

Новий буклет безперечно потішить багатьох нужденних і хворих людей, а також тих, хто став жертвою війни, стихійного лиха чи несправедливості. Він допоможе їм зрозуміти, що Бог не винний у їхніх стражданнях. Нова ж книжка сподобається тим, хто шукає духовну правду. Стиль її написання простий, зрозумілий і сердечний. Головні думки підкріплені прикладами й унаочнені ілюстраціями. Перш ніж використовувати цю книжку для вивчення з іншими, прочитайте додаток, який містить 14 тем.

 [Таблиця/Ілюстрації на сторінках 12, 13]

ДЕКОТРІ ПОДІЇ 2005 СЛУЖБОВОГО РОКУ

1 вересня 2004 року

8 жовтня. Легалізовано діяльність Свідків Єгови у Вірменії.

9 жовтня. Присвячення філіалу в Болгарії.

18 жовтня. Початок кампанії розповсюдження брошури «Пильнуйте!».

6 листопада. Присвячення філіалу на Маврикію.

20 листопада. Присвячення філіалу в Ефіопії.

4 грудня. Присвячення філіалу в Нікарагуа.

25 грудня. Присвячення філіалу в Замбії.

26 грудня. Землетрус біля острова Суматра (Індонезія) магнітудою 9 спричинив найбільш спустошливе в історії людства цунамі.

1 січня 2005 року

8 січня. Присвячення філіалу в Анголі.

 5 березня. Присвячення філіалу в Гані.

19 березня. Присвячення філіалу в Панамі.

24 березня. Вищий адміністративний суд Берліна надав організації Свідків Єгови у Берліні права юридичної особи.

16 квітня. Присвячення філіалу в Словаччині.

1 травня 2005 року

16 травня. Присвячення друкарні і житлових корпусів в Уоллкіллі (Нью-Йорк).

25 червня. Присвячення філіалу на Гуамі.

31 серпня 2005 року

[Ілюстрація на сторінці 20]

Прибирання пошкодженого повінню Залу Царства (префектура Ніїгата, Японія).

[Ілюстрація на сторінці 24]

Матеріальна допомога для постраждалих у Шрі-Ланці.