Всесвітній звіт

АЗІЯ І БЛИЗЬКИЙ СХІД

КІЛЬКІСТЬ КРАЇН: 47

НАСЕЛЕННЯ: 3 930 343 401

КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ: 591 750

КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ: 477 609

Японія.

Міхо невдовзі мала народити дитину, тому вже не могла проповідувати так, як раніше. Але вона хотіла і далі бути піонером, тож у наглядача служіння попросила територію з обмеженим доступом до помешкань. Старійшина дав їй приблизно 100 адрес у житлових будинках, які добре охоронялися. Міхо телефонувала усім, кому могла. Спершу ніхто не хотів слухати, тому вона всього за 30 хвилин опрацювала свою територію. Міхо вирішила поєднати свідчення по телефону з писанням листів. Під час розмови вона звертала увагу на кожен звук чи голос, який лунав з телефонної трубки. Якщо, наприклад, чула плач дитини, то вже знала, про що напише свого короткого листа. Відіславши листа, Міхо телефонувала знову. Вона пояснювала, чому варто застосовувати біблійні поради, про які писала в листі. Одна жінка відмовилась розмовляти з нею по телефону, тож Міхо написала їй листа. Коли сестра зателефонувала до тої жінки ще раз, трубку взяла її донька шкільного віку, яка прочитала листа Міхо. Сестра свідчила дівчині та пообіцяла прислати листа з біблійними порадами, які могли б знадобитись їй у школі. Вкінці Міхо  сказала, що зателефонує знову. Наступного разу трубку підняла господиня і розповіла, що дочка має у школі проблеми і що розмова з Міхо дуже їй допомогла. Після кількох бесід і листів мати з дочкою погодились на вивчення Біблії.

Непал.

Прем, шкільний учитель, довгий час шукав правду. Він читав Біблію і ходив до церкви поблизу школи, де працював, але не знаходив відповідей на свої запитання. До того ж він був розчарований місцевим пастором, який постійно випрошував пожертви. Прем молився, щоб Бог допоміг йому знайти церкву, котра вчить правди. Згодом цей чоловік переїхав до іншої місцевості і став учителювати в школі. Він розпитував у нових сусідів, де тут є церква. У будинку, в якому мешкав Прем, жив школяр. Його мама кілька разів відвідала зібрання Свідків Єгови, тож хлопець відвів Према до Залу Царства. На зібранні виголошувалась промова про Боже Царство. Ця тема особливо цікавила вчителя, і з ним розпочали біблійне вивчення. Прем та його сім’я нарешті знайшли відповіді на свої запитання. Тепер усі вони відвідують зібрання. Бажаючи стати Свідками Єгови, вони надіслали до своєї церкви листа зі зреченням.

Тайвань.

На щорічній олімпіаді з літератури учні молодших класів отримали завдання написати твір на тему «Моя улюблена книжка». Десятирічна Вейчжен написала, що її улюбленою книгою є Біблія, оскільки вона містить точні пророцтва і дає добрі поради. Дівчина також пояснила, що Біблія відповіла на її запитання, на які вчителі й однокласники не могли правильно відповісти. Вейчжен у своєму творі написала: «Наш вчитель говорить, що пращурами людей були мавпи. Я подумала, якщо ми походимо від мавп, то чи не повинні  виявляти їм повагу і вдячність? Чому ж у зоопарках їх тримають у клітках? Чи це не лиходійство? Однак Біблія чітко показує, що ми не походимо від мавп. Наші прабатьки були створені на Божу подобу з земного пороху». Свій твір дівчина закінчила такими словами: «У давнину говорили, що книги — це справжні скарби. Я вважаю Біблію ціннішою за золото. Тому вона стала моєю улюбленою книгою». Твір Вейчжен здобув перше місце навіть серед творів старшокласників, хоча сама дівчина вчиться тільки у четвертому класі. Розповідаючи цю історію, дівчина процитувала Євреїв 4:12 і додала: «За мій успіх вся хвала належить лише Єгові».

Монголія.

Болорцецег, недавно охрещена сестра, довідалась, що помер її родич, а його дружина, Евсанаа, сильно горює. Тому сестра відіслала вдові всі, які мала, наші публікації монгольською мовою. Евсанаа прочитала їх за одну ніч. Наступного дня вона зателефонувала Болорцецег і сказала, що хоче негайно з нею зустрітись та поговорити. Болорцецег разом з іншою сестрою відвідали Евсанаа, яка приготувала цілий список запитань. Жінка уважно слухала відповіді з Біблії. Після довгої розмови сестри пояснили, що ліпше за раз обговорювати лише одну тему, і запропонували біблійне вивчення. Евсанаа погодилась вивчати три рази на тиждень. За місяць часу вона повикидала ідоли та почала ходити на зібрання. Через два місяці після того, як Евсанаа стала вісником, вона захотіла бути допоміжним піонером. Але їй пояснили, що спочатку необхідно охреститись. Вона вирішила проповідувати принаймні 50 годин щомісяця і чекає, щоб охреститись на найближчому конгресі.

 Казахстан.

У місті Рудний один піонер познайомився з молодим чоловіком, на ім’я Микола, який виявив бажання вивчати Біблію. Однак існувала проблема: Микола з сім’єю мешкав у віддаленій сільській місцевості, а в Рудний до своєї рідні він приїздив лише зрідка. Коли брат запитав, чи можна до нього приїхати, Микола пояснив, що до його села 200 кілометрів і туди дуже важко дістатись.

Брат записав адресу Миколи і пообіцяв, що вони знову зустрінуться. Він спланував відвідати те село і попросив поїхати з ним ще одного брата та двох сестер зі збору. Через два тижні вони вирушили у подорож поїздом. Коли брати та сестри приїхали до потрібної станції, то довідались, що до Миколиного села ще 18 кілометрів і туди не ходить жодний транспорт. Єдине, що залишалось,— іти пішки. Але це було нелегко, адже була зима і дув морозний вітер. Через якийсь час повз них проїжджав трактор з великим баком для молока. Водій запропонував підвезти їх, правда, їхати доведеться всередині бака. Брати і сестри подумали, що він жартує, але, оскільки бак був пустим та сухим, погодились. Чоловік сказав, що висадить їх за 7 кілометрів від потрібного місця, і далі їм доведеться йти пішки. Хоча в баку було холодно, все ж вони мали захист від холодного вітру. Знадобилось ще 2 години, аби дістатись до села.

Микола і його дружина Валентина були приємно вражені, коли побачили біля своїх дверей братів та сестер. Вони запропонували гостям зігрітись і поїсти, після цього розпочалось біблійне обговорення. Через два тижні брати з Рудного приїхали ще раз. Піонер згадує: «Микола зустрів нас на залізничній станції. Багато людей у селі хотіли поговорити з «тими, хто приїхав до них у баку для молока». Отже Микола склав список, щоб усі охочі могли з нами зустрітись. Люди, які були  у списку, приходили й погоджувались на біблійне вивчення». Практично всі, хто в цьому селі розпочав вивчати Біблію, зробили духовний поступ. Через два роки Микола і Валентина охрестились. Їхні два сини є неохрещеними вісниками, а Микола нещодавно був призначений старійшиною цієї віддаленої групи.

Грузія.

Піонери проповідували у віддалених гірських районах країни. Щоб дістатись до села аж у кінці гірської дороги, сестрам довелося йти 8 кілометрів. У селі вони проповідували від дому до дому. Невдовзі один старший чоловік зупинив нашу сестру, на ім’я Кетеван. Він зажадав пояснення, чому вона проповідує, якщо не є православною. Сестра намагалась пояснити, але він не слухав. Чоловік звалив сестру з ніг і почав бити ціпком. Дехто з людей бачив, що сталось, і це швидко розійшлось по селу. Згодом сестра знову повернулась у те село, щоб проповідувати. Одна жінка, яка раніше противилась, побачивши сестру, вигукнула: «Вас побили, а ви знову тут! Така сміливість просто вражає. Будь ласка, зайдіть до мого дому і розкажіть мені більше». Після розмови жінка сказала, що Кетеван може завжди до неї заходити і проповідувати їй.

 АФРИКА

КІЛЬКІСТЬ КРАЇН: 57

НАСЕЛЕННЯ: 802 232 357

КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ: 1 043 396

КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ: 1 903 665

Руанда.

Якось перехожі знайшли на дорозі книжку «Ви можете жити вічно в Раю на землі». Вони віднесли її до старійшини своєї протестантської церкви. Він прочитав книжку з великим зацікавленням і розшукав Свідків, які почали вивчати з ним Біблію. Здобувши знання біблійної правди, він залишив свою церкву й охрестився. Цей чоловік так ревно розповідав правду своїм колишнім одновірцям, що 25 осіб теж стали Свідками Єгови. Інший чоловік, який замість нього став старійшиною тої церкви, також почав вивчати Біблію зі Свідками Єгови і зрештою залишив церкву. Нині він відвідує християнські зібрання і бажає бути вісником. Недавно його дружина охрестилась  на спеціальному одноденному конгресі. Лише уявіть, скільки людей пізнало правду завдяки книжці, яку знайшли на дорозі.

Кот д’Івуар.

Молодий свідок, Беренже, живе в місті Абіджан, столиці країни. Якось, ідучи у служіння, він побачив, як продавщиця хліба загубила купюру, вартістю 5000 франків (10 доларів). Беренже не встиг віддати гроші, котрі щойно підняв, як інша жінка підійшла до нього і почала кричати: «Віддай гроші, вони мої!» Однак коли брат попросив назвати суму, вона ще більше розізлилась і пішла геть. Тоді Беренже наздогнав продавщицю, у якої випали гроші. На його здивування, вона сказала, що нічого не губила і що це його трюк, аби її пограбувати. Зрештою, побачивши щирість і наполегливість Беренже, жінка перерахувала свої гроші. Їй не вистачало 5000 франків, а це вартість 50 буханок хліба.

Беренже розповідає: «Я віддав гроші і пояснив, що мій Бог, Єгова, вчить своїх слуг бути чесними. Жінка подякувала і сказала: «Якби кожен поводився так, як Свідки Єгови, то всі люди були б друзями. Вперше бачу такого чесного юнака». Я залишив їй буклет, а вона пообіцяла відтепер слухати Свідків Єгови. Того дня на різні витрати я мав лише 50 франків, однак був щасливий, бо вчинив правильно».

Демократична Республіка Конго.

Ежен, який є старійшиною, працює прибиральником та сторожем в компанії, що скуповує діаманти. Він пригадує: «Одного вечора до нашого офісу зайшов чоловік, який хотів продати діаманти вартістю 22 000 американських доларів. Проте пакунок з дорогоцінним камінням випав з його кишені. Він почав всюди розпачливо  шукати загублене, але нічого не знайшов. Наступного дня його директор зі співробітником обшукали всю вулицю, але також не знайшли діамантів. Коли я став підмітати біля дверей нашого офісу, то не повірив своїм очам — ось він, пакунок з діамантами! Взявши його, відразу побіг до свого начальника, бельгійця. Він був дуже здивований, що я повернув пакунок. Я пояснив, що є Свідком Єгови і маю шанобливий страх перед моїм Богом. Власника діамантів так сильно вразила моя чесність, що він вигукнув: «Це просто неймовірно!» Один з моїх співпрацівників сказав: «Ежен, ти врятував репутацію нашої фірми». Я відповів: «Дякую. Але вся хвала належить Єгові, адже це він навчив мене бути чесним».

Ангола.

Місіонер на ім’я Жуау служить районним наглядачем. Відвідуючи вісників у сільській місцевості, він хотів показати їм та зацікавленим фільм «Ной з Богом ходив. Давид покладався на Бога». Аби його портативний комп’ютер міг працювати, брат узяв зі собою два гучномовці, невеликий генератор та бензин. У першому селі Жуау поселили в маленькому глиняному домі, де він спланував показати фільм пізно ввечері. Жуау розповідає: «Подивитись фільм прийшло аж 38 осіб. Вони принесли з собою стільці, лавки, каміння, молочні бідони та інші речі, на яких можна сидіти. У домі не було місця навіть для половини охочих подивиться фільм, тому довелось усе влаштувати на дворі під зоряним небом. Я поставив комп’ютер на кілька цеглин, а присутні посідали на землю, постеливши барвисті африканські тканини». Новина про фільм дуже швидко розійшлась по цілій тій місцевості, тож до сіл, які відвідував брат Жуау, приходило чимало людей. «Після фільму вони не хотіли  розходитись. Багато казали, що це був найліпший вечір у їхньому житті, і дякували за такий чудовий дар від Єгови»,— пригадує брат Жуау. За три тижні у тій місцевості фільм подивилось аж 1568 осіб!

Гана.

Віда, яка працює постачальницею продуктів у місті Аккра, боялась привозити свіжі овочі до філіалу Свідків Єгови. Чому? Її пастор сказав, що Свідки вороже ставляться до тих, хто не належить до їхньої релігії. Але коли Віда вперше привезла продукти до філіалу, то була дуже здивована — її зустрічали дружніми усмішками, а працівники кухні ввічливо їй дякували. Через кілька тижнів вона вже знала багатьох служителів філіалу. Віда побачила, що всі вони ставляться до неї доброзичливо і що її пастор говорив неправду.

Жінка захотіла довідатись більше, тому попросила, щоб з нею вивчали Біблію, хоча й не вміла читати. За 6 місяців вона навчилась грамоти і вже могла читати свою Біблію. А на недавньому обласному конгресі вона охрестилась. Попри насмішки родичів та колишніх приятелів Віда служить Єгові і навіть змогла допомогти своїй двоюрідній сестрі стати неохрещеним вісником.

Судан.

Одна сестра у служінні від дому до дому зустріла двох дівчат, які погодились її послухати. Але ці дівчата не хотіли, щоб сестра відшукувала вірші в їхній Біблії. Як виявилось пізніше, місцевий священик сказав, що коли хтось зі Свідків Єгови доторкнеться до їхньої Біблії, то все написане в ній буде відразу узгоджуватися з вченнями Свідків. Дівчата навіть боялися потиснути сестрі руку. Проте, самостійно відшукуючи вірші в своїй Біблії, вони побачили, що  пояснення сестри правильні. Дівчата зрозуміли, що священик їх обманював, і вирішили вивчати Біблію. Священик з розпачу пообіцяв дати їм грошей на продукти, аби лиш вони перестали вивчати. Що дівчата відповіли? «Замість того аби наповнити свій шлунок їжею, ми будемо наповнювати свій розум знанням Божого Слова». Нині дівчата ходять на зібрання.

Ефіопія.

Авок не дуже цікавився правдою, хоча його дружина вже 10 років була Свідком. Все ж, коли він поїхав у іншу частину країни на двомісячні курси, то вирішив розшукати Свідків. Там йому порадили зайти в офіс, де працювала наша сестра. Вона не раз молилася, щоб Бог прислав брата допомагати їхньому зборові. Коли сестрі сказали, що якийсь чоловік розшукує Свідків Єгови, вона згадала свої молитви. Побачивши акуратно і гарно вдягненого Авока, сестра подумала, що приїхав брат, про якого молилась. Вона з радістю підбігла до Авока і сердечно з ним привіталась. Він, помітивши її радість, не наважився сказати, що не є Свідком. Авок не хотів розчаровувати сестру, коли та знайомила його з братами. Протягом тих двох місяців Авок відвідував усі зібрання. Після закінчення курсів група сестер запросила його на обід. Перед обідом Авока попросили помолитись. Він пам’ятав, як його дружина дякувала за їжу: вона покривала голову і зверталась до Бога в ім’я Ісуса. Отож він помолився і вони пообідали. Зворушений добротою тамтешніх Свідків, Авок вирішив стати справжнім братом. Коли він повернувся додому, то почав вивчати Біблію і на недавньому районному конгресі охрестився. Дружина Авока дуже щаслива, а він чекає нагоди розповісти свою історію в зборі, де гостював.

 ЄВРОПА

КІЛЬКІСТЬ КРАЇН: 46

НАСЕЛЕННЯ: 730 776 667

КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ: 1 506 019

КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ: 744 319

Україна.

Брати запросили електрика відремонтувати лічильник у Залі Царства. В селі цього чоловіка знали як п’яницю. Ремонтуючи лічильник, він звернув увагу на слова річного вірша «Наблизьтесь до Бога — і він наблизиться до вас» (Як. 4:8). Чоловік на хвильку відірвався від роботи і запитав одного з братів: «Чи справді можливо наблизитись до Бога? А грішники можуть це зробити?» Брат дав відповідь з Біблії і запросив його на зібрання. У неділю чоловік вирішив піти на зібрання, правда не в своє, а сусіднє село, аби люди не бачили, що він іде до Залу Царства. Проте того дня промову виголошував старійшина з його села. Побачивши односельця, чоловік намагався сховатись, але брат підійшов до нього і сердечно привітався. Після цього чоловік вирішив відвідувати зібрання у своєму селі. З ним почали вивчати Біблію, і роком пізніше він охрестився.

Дружина того чоловіка працювала за кордоном. Вона не могла повірити, що її чоловік уже не пиячить і став Свідком Єгови. Тому, аби особисто в цьому переконатись, жінка приїхала додому. Вона дуже зраділа, побачивши, що чоловік більше не п’є і дбає про дітей. Однак їй не подобалось, що він є Свідком Єгови. Одного дня чоловік запитав її: «Чи не могли б ми піти на зібрання цілою сім’єю?» Дружина погодилась. З нею  також розпочали вивчення Біблії, і за короткий час вона і їхні три доньки охрестились. Ось так один біблійний вірш допоміг п’ятьом особам наблизитись до Бога.

Греція.

Брат, який щодня їздить на роботу тою самою дорогою, бачив, як одна жінка регулярно приходить до невеликої каплички. Такі каплички у Греції ставлять при дорогах на місці, де хтось загинув. Щоб потішити жінку, брат написав короткого листа про стан померлих і про біблійну надію на воскресіння. Вказавши своє ім’я і номер телефону, брат поклав листа всередину каплички. Наступного дня жінка зателефонувала братові, сказавши, що її зацікавив його лист і вона хоче знати більше. Тепер Свідки Єгови регулярно відвідують цю жінку.

Норвегія.

Після проповідування шестеро сестер пішли в кафе. Вони обговорювали чудову промову, яка була виголошена у Залі Царства два дні тому. У ній ішлося про надію на воскресіння. Через деякий час жінка, яка чула їхню розмову, підійшла і запитала, чи можна до них підсісти. Вона хотіла послухати більше, оскільки недавно померли її батьки. Сестри підбадьорили жінку і попросили номер її телефону. Пізніше одна з тих сестер відвідала жінку і почала з нею вивчати Біблію.

Литва.

Ольга, молода повночасна проповідниця, розпочала біля дверей біблійне вивчення з одною росіянкою. Під час одної з перших розмов жінка попросила Ольгу пояснити вислів «останні дні» (2 Тим. 3:1). Ольга пообіцяла зробити це наступного разу. Сестра протягом місяця приходила багато разів, проте не заставала жінку вдома. Хоча ніхто не відкривав дверей, Ольга бачила, що хтось дивився на неї через вічко. Сестра розповідає: «Я не хотіла думати, що ця жінка вже не бажає  говорити про Біблію, адже за дверима міг бути хтось інший. Тому я вирішила написати листа і відповісти на її запитання. Через три дні знову пішла до неї додому. Як же я зраділа, що нарешті застала її. Лист, а також особисте зацікавлення торкнулося серця тої жінки».

Вона подякувала Ользі, сказавши: «Я кілька разів прочитала вашого листа і все зрозуміла». Після цього було відновлене вивчення Біблії, яке проводилось уже не при дверях, а в помешканні, і за допомогою книжки «Чого вчить Біблія». Тепер, коли Ольга приходить на вивчення, жінка з радістю її зустрічає.

Швейцарія.

У Женеві, де живуть люди багатьох національностей, сестра Марі розмовляла з жінкою з Близького Сходу. Марі вивчає арабську, тому спілкувалася з жінкою її рідною мовою. Сестра сказала, що вірить лише в одного правдивого Бога. Почувши це, жінка обняла її та поцілувала. Відтак розповіла, що була сумною і молилася, коли Марі заговорила до неї. Виявилось, що наступного дня жінка мала повернутись на свою батьківщину. Розгорнувши Біблію, Марі прочитала 1 Петра 3:7 і пояснила, що Бог дуже поважає жінок. Він хоче, аби чоловіки віддавали жінкам пошану і ставились до них з повагою. Здивована жінка запитала: «Ви ангел чи людина? Мій чоловік не робить того, що каже Бог у цьому вірші, і це мене засмучує.  Я постійно прошу в Бога допомоги. І ось підійшли ви, розгорнули книгу і прочитали мені вірша». Тоді жінка попросила Марі написати цей вірш на аркушику паперу. Вона хотіла показати його рідним і розповісти їм про чудову розмову з Марі. Сестрі було шкода, що жінка від’їжджає, але вони домовилися підтримувати зв’язок.

Нідерланди.

У місті Роттердам є один з найбільших портів світу. Товар, який прибуває морем, перевантажують на вантажівки і розвозять до країн Європейського Союзу, а навіть далі. Тому через Нідерланди проїжджає величезна кількість вантажівок. При одному з головних автобанів, який веде до сусідньої Німеччини, розміщена велетенська стоянка вантажівок. Через неї щогодини проходить аж 1500 фур. Оскільки багатьом водіям доводиться робити тут обов’язкову зупинку, наші брати проповідують від вантажівки до вантажівки. На стоянці можна зустріти водіїв з Європи, Близького Сходу і майже всіх колишніх радянських республік. Водіям подобаються наші журнали. Торік брати відвідували цю стоянку 82 рази і розповсюдили понад 10 000 часописів 35 мовами.

 АМЕРИКА

КІЛЬКІСТЬ КРАЇН: 56

НАСЕЛЕННЯ: 883 782 291

КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ: 3 256 287

КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ: 3 111 358

Перу.

Хорхе служить сталим піонером і заробляє на життя, малюючи картини. Якось він проповідував іншому художнику на ім’я Хуберт, і той погодився вивчати Біблію. Незважаючи на сильну протидію з боку родини, друзів та сусідів, Хуберт лише за шість місяців закінчив вивчення книжки «Знання, яке веде до вічного життя». Він молився до Єгови і просив допомогти його родині пізнати правду. Хуберт був приємно здивований, коли його брат Ян почав вивчати Біблію і приходити на зібрання. Наступного тижня до них приєднався Сісар, чоловік їхньої сестри. Згодом почала вивчати і сестра, яка спочатку противилась. Пізніше захотів вивчати однокласник Хуберта, Рейнальдо. Але через опір рідних біблійне вивчення довелося проводити в Хуберта. Відразу після цього Біблію почав вивчати брат Хуберта, Мілтон. Пройшовши перший розділ, Мілтон поділився знаннями зі своїми двома одногрупниками, Дарвіном і Крістіаном, які теж почали вивчати Біблію і відвідувати зібрання. У Хуберта є також два старші брати, Рональд і Мартін. Рональд прийшов на вивчення до  Хубрета з довгим списком біблійних запитань, тож Хорхе пояснив йому, що завдяки вивченню Біблії, він знайде відповіді на всі свої запитання. Рональд погодився. Потім почав вивчати Мартін, а згодом і його дві доньки. Хуберт з Яном охрестились на обласному конгресі «Визволення близько!». У результаті того, що Хорхе поділився з Хубертом біблійною правдою, з Єговою познайомилось 18 осіб.

Бразилія.

Пауло живе і працює на ранчо в північній частині країни. Жінка, з якою він жив і згодом одружився, почала вивчати Біблію. Пауло також погодився на вивчення, але тільки тому, що хотів їй догодити. Одного разу ковбої з ранчо вистежили і вбили ягуара, що крав худобу. Вони вирішили скористатися ситуацією, аби витягнути в господаря ранчо трохи грошей. Ковбої зателефонували йому і сказали, що необхідно найняти професійного мисливця на ягуарів. Пауло підтримав цей план і навіть переповів їхні слова господарю. Однак його почало мучити сумління, оскільки він уже багато чого дізнався з Біблії. Незважаючи на те, що Пауло міг втратити роботу і розгнівати своїх співпрацівників, він зателефонував господарю і розповів йому правду. Чесність Пауло було винагороджено, і пізніше його призначили управителем ранчо. Нині він та його дружина є охрещеними вісниками доброї новини. Наскільки ж приємно бачити, як тепер цей чесний чоловік  разом з дружиною і двома дітьми приїздить своїм трактором до Залу Царства!

Мексика.

Марія — ревний сталий піонер. Якось, відвідуючи батьківські збори у школі, де вчаться її дві доньки, вона помітила, що вчителі занепокоєні бунтарським духом і неморальною поведінкою деяких учнів. Одна вчителька сказала: «Батьки, якщо ви не хочете, аби ваші діти стали вуличними злочинцями, дуже вас прошу, допоможіть нам. Поговоріть зі своєю дитиною. Купіть їй книжку. Поцікавтесь нею, адже вона може мати багато запитань. Не дозвольте, щоб відповіді на них дитина отримувала на вулиці». Після зборів Марія підійшла до директорки школи і спитала про поведінку своїх дочок. Директорка відповіла, що з ними немає жодних проблем. Тоді Марія розповіла про книжку «Запитання молодих людей. Практичні поради» і сказала, що ця публікація може допомогти молоді. Директорка уважно вислухала Марію і попросила примірник для себе. Наступного дня Марія принесла директорці книжку, за яку вона була дуже вдячна. Жінка переглянула її і попросила ще один примірник для шкільного психолога. Коли психолог прочитала цю книжку, то запропонувала ввести її в навчальну програму. Тож директорка замовила по одному примірнику для кожного з дванадцятьох учителів і ще 50 для шкільної бібліотеки.

Уругвай.

Один чоловік повертався з Аргентини додому в Уругвай. Уже вечоріло, коли він сів на паром, який перетинав затоку Ла-Плата. До нього підійшла дівчинка і запропонувала «Пробудись!» за січень 2006 року із серією статей «Що принесе майбутнє?». Вона була дуже люб’язною, тож чоловік охоче взяв журнал. Прибувши до Монтевідео, пасажири вирушили на головний автовокзал. Чоловік був здивований, коли до нього підійшла старша жінка-Свідок з паличкою. Вона запропонувала йому той  самий номер «Пробудись!», і він взяв його. У цей же вечір, невдовзі після того, як чоловік повернувся додому, хтось постукав у двері. Як ви думаєте, хто це був? Звичайно, Свідки Єгови. Вислухавши короткий вступ, чоловік узяв журнал втретє. Коли сестра згадала про пожертви на справи Царства, він сказав, що вже чув про це, і пішов за грошима. Він також виніс два журнали, які отримав раніше того ж дня. А у відповідь на запитання «Що принесе майбутнє?» він усміхнувся і пожартував: «Я точно знаю, що майбутнє принесе Свідків Єгови!»

Пуерто-Рико.

Сестра відвідувала свою дочку, як раптом у будинок увірвалося двоє злодіїв. Погрожуючи револьвером, вони почали вимагати гроші. Проте коли жінки сказали, що нічого не мають, один грабіжник почав обшукувати дім, а другий наставив на них пістолет. Сестри відразу стали молитися до Єгови. Бандит запитав: «Що ви робите?» Вони відповіли, що є Свідками і що моляться до свого Бога Єгови. У той час як жінки проповідували злодію з пістолетом, повернувся інший бандит і повідомив, що знайшов банківську картку. Відтак усі вони сіли в автомобіль матері і поїхали в банк. По дорозі сестри продовжували проповідувати злодіям, говорячи до них з повагою. Пізніше мати попросила бандита відкласти зброю і, на її здивування, він це зробив, сказавши, що захоплюється її спокоєм. Жінка розповіла, що має сина їхнього віку, і що його майбутнє — справді чудове. Вона спонукувала грабіжників змінитися та дотримуватись доріг Єгови, і тоді вони теж матимуть прекрасне майбутнє. Однак вони і далі їхали до банку, і дочка мусила зняти гроші з рахунку. Потім злодії відвели сестер у провулок та відпустили. Один з них хотів зв’язати їх, але чоловік з пістолетом не дозволив. Він сказав сестрам, що їх охороняє хтось дуже могутній. У минулому ті чоловіки грабували, зв’язували та били багатьох людей в їхній околиці.

 ОКЕАНІЯ

КІЛЬКІСТЬ КРАЇН: 30

НАСЕЛЕННЯ: 35 914 649

КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ: 94 323

КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ: 49 667

Папуа — Нова Гвінея.

Том, колишній солдат, пізнав жахіття війни. Якось у своєму селі він порозмовляв зі Свідками, і його зворушила біблійна обіцянка нового світу без війн. Том почав вивчати Біблію і зробив духовний поступ. Однак перед самим Спомином трапилася ситуація, яка випробувала його віру. Батько Тома колись був пастором Об’єднаної церкви, і тепер Том виконував обов’язки пресвітера. Його церква розташована поруч із Залом Царства. Коли Том заходив до Залу Царства, він побачив своїх одновірців — близьких друзів, співпрацівників та пастора церкви. Усі вони пильно дивилися на Тома. Йому захотілося стати невидимкою, але потім він подумав: «Чому я маю ховатися? Саме тепер настав час сказати людям, що я збираюся стати Свідком Єгови». Після Великодня він підійшов до пастора церкви і спитав: «Ви бачили мене в Залі Царства?»

— Так, я тебе бачив,— відповів пастор, і вони обоє засміялись.

Тоді Том продовжив: «Мій друже, колись я думав, що певний ресторан був найліпшим, поки не дізнався, що в ньому подають зіпсуту їжу. Потім я знайшов інший ресторан, в якому готували здорові й корисні страви. Як же я, скуштувавши добру їжу, можу ходити в старий ресторан!»

 Пастор усе зрозумів і сказав: «Том, нікому не кажи, але я сам регулярно читаю журнал «Пробудись!». Том покинув свою церкву і, незважаючи на численні випробування, став служителем Єгови.

Соломонові острови.

Вісімнадцятого лютого 2006 року 58 вісників закінчили курс вивчення австралійської мови жестів, організований філіалом Свідків Єгови. З того часу десять осіб з вадами слуху почали вивчати Біблію і приходити на зібрання. Одним з них був Мозес. Його сусід так описав вдачу Мозеса: «Це запальний чоловік, який легко вибухає гнівом. Він дуже важка людина і взагалі його складно в будь-чому переконати». Проте коли родич-Свідок, який навчався на цьому курсі, запропонував Мозесу вивчати Біблію, він охоче погодився. Через місяць той чоловік уперше прийшов на зібрання до Залу Царства. Його одяг був розхристаний, волосся довге, а борода запущена і скуйовджена. Мозеса вразила сердечність, з якою його зустріли, і «почуті» біблійні істини. Він здивувався, дізнавшись, що своїм належним одягом та виглядом людина також може прославляти Бога. Коли наступного тижня він прийшов у Зал Царства, брати не впізнали його. Мозес постригся, зголив бороду і охайно вдягнувся. Згодом він змінився й сам. Нині його сусід каже: «Мозес завжди чистий і усміхнений». Мозес зробив духовний поступ і тепер допомагає іншим глухим людям зрозуміти добру новину.

Таїті.

На маленькому віддаленому атолі Макемо, що лежить приблизно за 600 кілометрів від Таїті, мешкає всього 720 осіб. Жінка на ім’я Равахере познайомилась з правдою, коли гостювала у своїх родичів на Таїті. Повернувшись на Макемо, вона почала вивчати Біблію. Спочатку з нею проводили вивчення за допомогою листів, потім через факс, а пізніше по телефону. Щоб відповідати  нормам Єгови, Равахере зареєструвала свій шлюб і зробила інші зміни в житті. Усе це, незважаючи на протидію декого з родичів, які хотіли, аби вона залишалась мормонкою. Згодом Равахере приїхала на Таїті, щоб стати неохрещеним вісником. Повернувшись додому, вона кожних два тижні отримувала підбадьорливі листи від братів і сестер зі збору на Таїті.

У червні 2006 року районний наглядач з дружиною відвідав Равахере. Він розповів, що Равахере кожні вихідні проповідує від дому до дому. Вона накреслила план своєї території для проповідування і розпочала кілька біблійних вивчень. Равахере викладає наші журнали біля свого кіоску з їжею. Вона також проводить книговивчення, яке відвідує її чоловік.

Фіджі.

Метью, випускник школи «Ґілеад», який служить старійшиною, щотижня проводить біблійне вивчення з чотирма студентами педагогічного коледжу. У цьому закладі представники різних церков вечорами читають проповіді. Адміністрація коледжу запросила їх, аби вони  допомогли їй викоренити розгнуздану поведінку в студентських гуртожитках.

Якось у вечері Метью побачив велику групу студентів у кафетерії коледжу. Близько 250 осіб з Бібліями, записниками і ручками тихо сиділи й чекали на пастора однієї з найбільших церков. Оскільки пастор не прийшов, Метью попросили його замінити. Замість співів і проповідей про пекельний вогонь, до яких звикли студенти, Метью, використовуючи Біблію, виголосив цілковито іншу промову. Тема його імпровізованого виступу була присвячена тому, як молодь може пам’ятати про свого Творця в юнацькі роки. Після промови студенти вистроїлися в чергу, щоб подякувати і потиснути Метью руку. Тепер він з нетерпінням чекає можливості і далі розвивати в студентів інтерес, викликаний завдяки цій несподіваній нагоді.

Австралія.

Проповідуючи від дому до дому, сестри зустріли одну жінку, яка розповіла, що в неї кінцева стадія раку. Вона пакувала речі, аби інші не мали з ними клопотів після того, як вона помре. Жінка сказала, що не має ані родичів, ані друзів, і тому почувається дуже самотньою. Вона теж пояснила, що мала неприємний досвід спілкування з членами деяких релігій, і вважає, що Бог її покинув. Згодом одна з сестер купила букет квітів, і, оскільки жінки не було вдома, залишила його біля дверей, написавши записку. Того ж дня, після обіду, жінка зателефонувала і щиро подякувала, сказавши, що ніхто ще не був таким добрим до неї і не дарував їй квітів. Жінка також вибачилась, що її не було вдома. Коли сестри знову прийшли, вона чекала на них. Сестри дали їй книжку «Чого вчить Біблія» і домовились про біблійне вивчення.

[Ілюстрація на сторінці 43]

Міхо.

[Ілюстрація на сторінці 47]

Ми приїхали в баку для молока.

[Ілюстрація на сторінці 47]

Кетеван.

[Ілюстрація на сторінці 48]

Дехто з колишніх членів церкви.

[Ілюстрація на сторінці 55]

Ольга.

[Ілюстрація на сторінці 55]

Марі.

[Ілюстрація на сторінці 57]

Хуберт, Хорхе і Ян.

[Ілюстрація на сторінці 58]

Пауло з сім’єю.

[Ілюстрації на сторінці 63]

Равахере в своєму кіоску на Макемо.

[Ілюстрація на сторінці 63]

Метью.