Цікаві події минулого року

ПОДІЇ минулого року ще більше підтверджують те, що ми живемо на пізньому етапі «останніх днів», які в Божому Слові описуються як «скрутні часи, коли жити буде дуже важко» (2 Тим. 3:1). І тоді як обставини в ці останні дні погіршуються, стає чимраз очевидніше, що Єгова благословляє своїх вірних слуг по всій землі. Свідкам Єгови доводиться зносити наслідки стихійних лих, вони стають жертвами злочинів і насилля, борються з хворобами, пригніченням, труднощами похилого віку, протидією чи байдужістю. Але завдяки силі від Єгови вони продовжують ‘витривало бігти в забігу, який їм визначено’ (Євр. 12:1).

«КІНЕЦЬ ФАЛЬШИВОЇ РЕЛІГІЇ ВЖЕ БЛИЗЬКО!»

У жовтні та листопаді 2006 року Свідки Єгови взяли ще активнішу участь у праці проповідування по цілій  землі — вони розповсюджували «Вісті Царства» № 37, «Кінець фальшивої релігії вже близько!». Яку ж реакцію викликала ця потужна звістка?

«Ви попали в саму точку!» — сказав один чоловік у Швеції, якого дуже непокоїло лицемірство фальшивої релігії. Багато людей, подібно як цей чоловік, почали вивчати Біблію, прочитавши «Вісті Царства».

Непал.

У Катманду сестра на ім’я Діл дала «Вісті Царства» чоловіку, який регулярно відвідував церкву. Два місяці перед тим його покинула дружина через те, що він багато пив. Коли Діл та її чоловік, Будда, прийшли до чоловіка знову, щоб обговорити «Вісті Царства», той сказав, що йому не подобається поведінка деяких членів церкви. Він сказав також, що в його церкві не навчають того, про що він довідався від Свідків Єгови. Брат показав йому Об’явлення 18:2—4 і пояснив, чому необхідно вийти з «Вавилона Великого». Коли до чоловіка прийшли втретє, з ним було розпочато вивчення за допомогою уроку 13 з брошури «Чого Бог вимагає». Під час п’ятих відвідин брат і сестра зустріли дружину, яка повернулась додому. Вона знала про Свідків Єгови, і наша звістка їй сподобалась. А на сьомий раз той чоловік з дружиною вже вивчали брошуру разом. Дружина сказала: «Мій чоловік тепер не п’є».

Бразилія.

Один таксист, водій мотоцикла, отримав «Вісті Царства» і в особливий спосіб звернув на них увагу багатьох людей: він прикріпив буклет собі ззаду на куртку і не знімав його кілька днів. Тож пасажири, поки їхали, обов’язково мусили бачити першу сторінку буклета.

Дві сестри у Бразилії, підійшовши до одного будинку, не повірили очам, побачивши на ньому вивішене попередження: «Ви можете зайти, але живими звідси не вийдете». Перелякані сестри спитали двох братів, що робити  в цій ситуації. Брати вирішили піти до того дому. Вони помолились до Єгови і попросили його керівництва, а відтак поплескали в долоні, сповістивши таким чином про свій прихід. Господар дому, який був поліцейським, з приємністю взяв «Вісті Царства». Він пояснив, що робить у будинку ремонт і ззаду на подвір’ї має багато будівельних матеріалів. Тож він вивісив такий знак на домі, щоб відстрашити злодіїв. Коли вісники прийшли до нього повторно, він погодився вивчати Біблію.

Монголія.

Цецеґмаа багато разів пробувала свідчити своїй старшій сестрі. Хоча її сестра і була кілька разів на зібраннях, а також два роки поспіль приходила на Спомин, вона не дуже цікавилась правдою і відмовилась від біблійного вивчення. Коли ж вона побачили вдома у сестри «Вісті Царства» № 37, цей буклет викликав у неї зацікавлення. Під час розмови, яка тривала дві години, вона ставила багато запитань, а Цецеґмаа відповідала на них, користуючись Біблією. Старшу сестру вразило почуте, і вона висловила бажання більше дізнатись про все, тож тепер з нею регулярно проводиться біблійне вивчення.

Грузія.

Наші сестри запропонували «Вісті Царства» одній жінці, яка спитала їх, чи цей буклет на релігійну тему. Отримавши ствердну відповідь, вона взяла буклет і пообіцяла його прочитати. Коли сестри прийшли до жінки знову, вона запитала їх, чи не обманює її православна церква. Жінку турбували обставини у світі і занепад моральних цінностей серед молоді. Вона сказала, що їй важко знайти спільну мову зі своїми дітьми. Свідки звернули її увагу на 2 Тимофія 3:1—5 і дали їй книжку «Чого вчить Біблія». Коли сестри вже йшли, жінка сказала: «Я переконана, що ваша релігія правдива. Не можу не похвалити вашу молодь за те, як вона вдягається, а також за чесність та високі моральні норми». Тепер ця жінка регулярно читає наші журнали.

 Бангладеш.

Дев’ятнадцятирічна Ріхел розповсюджувала «Вісті Царства» № 37 у території, яка раніше не опрацьовувалась. Хоча добиратись туди було досить далеко, Ріхел вирішила для себе, що мусить туди дістатись, адже це спеціальна кампанія. Біля других дверей вона зустріла двох дівчат, які належали до християнської церкви. Лише два місяці перед тим у них помер батько. «Чому Бог дозволив, що в нас таке сталось?» — спитали вони. Ріхел відповіла з Біблії, тоді дівчата з радістю взяли «Вісті Царства» і сказали: «Це Бог послав вас до нашого дому». Побачивши, наскільки дівчата прагнуть духовних знань, Ріхел запропонувала вивчати з ними Біблію, і ті радо погодились. Вони хороші учениці і мають багато запитань. Ріхел часто доводиться шукати додаткову інформацію, але вона відчуває велике задоволення від того, що навчає правди духовно голодних людей.

 Вірменія.

До сталої піонерки Елізи зателефонувала Ліліт, яка колись вивчала Біблію. Вона сказала: «Ти обов’язково мусиш скасувати всі свої плани на завтра і прийти до мене, щоб ми відновили вивчення». Що ж сталось? Коли Ліліт тільки почала вивчати Біблію зі Свідками Єгови, її чоловік сказав їй: «Вибирай: або я, або Єгова». Тож вона перестала навчатись. І ось тепер, через два роки, коли вона гуляла з дітьми в парку, їй дали «Вісті Царства» № 37. Це настільки розпалило її зацікавлення, що вона сміливо сказала чоловікові: «Пожити якихось 50 років у доброму здоров’ї, а тоді померти — може, тебе це і задовольняє, але мене — ні!» Потім вона пообіцяла чоловіку, що біблійне вивчення допоможе їй подолати негативні риси характеру, після чого він перестав чинити протидію. Тепер вона вивчає Біблію за згодою чоловіка, який дивиться за дітьми у той час, коли в неї вивчення.

Камбоджа.

Під час спеціальної кампанії місіонер на ім’я Юеґ розмовляв з одним мусульманином. Прочитавши «Вісті Царства», чоловік погодився, що релігії не повинні брати участь у війнах. Його самого дуже розчарувала власна релігія, яка, за його словами, через екстремістів здобула собі погану славу. Юеґ прочитав чоловіку Псалом 46:10 і пояснив, що Бог обіцяє припинити у світі війни. Наступного тижня Юеґ приніс книжку «Чого вчить Біблія». Тепер той чоловік дуже цінує Біблію і з ним проводиться регулярне біблійне вивчення.

Росія.

«Я знаю, що у вас правда і що ваш Бог, Єгова, знищить усі фальшиві релігії, а вашу залишить» — так сказав двом сестрам православний священик, який взяв у них «Вісті Царства». Потім він розповів їм, що́ йому відомо про небесну надію і рай на землі. Сестри спитали його, чому він залишається у своїй релігії, якщо знає, що вона буде знищена. «Розумієте,— відповів він,— це моя робота. У мене є три квартири і чотири машини. Я не можу все це покинути».

 СПЕЦІАЛЬНА КАМПАНІЯ ОГОЛОШЕННЯ СПОМИНУ

У понеділок 2 квітня 2007 року Свідки Єгови по всій землі звеличували Божу незаслужену доброту і любов, коли відзначали Господню вечерю. Готуючись до цієї важливої події, вони з 17 березня по 2 квітня розповсюджували по цілій землі спеціальні запрошення. У цей період активнішої діяльності багато зацікавлених осіб, а також дітей скористались нагодою і почали звіщати добру новину.

Сполучені Штати Америки.

У той вечір, коли мав бути Спомин, брат, який чергував у всесвітньому центрі Свідків Єгови в Брукліні (Нью-Йорк), близько двох годин відповідав на телефонні дзвінки людей, які хотіли довідатись, куди їм можна прийти на Спомин. Багато хто дзвонив власне тому, що отримав запрошення. Одна жінка сказала: «Я щойно прийшла додому і побачила запрошення на вашу подію сьогодні ввечері. Мені б хотілось піти, але я не знаю точно, о котрій годині це буде».

Шістнадцятирічна Жаклін дала своїй вчительці запрошення на Спомин і пояснила, наскільки важлива ця подія. На її здивування, вчителька прийшла. Спомин проходив у Залі конгресів Свідків Єгови, тож після програми Жаклін зробила своїй вчительці екскурсію по комплексу. Вчительку вразили чистота і порядок. Особливе враження на неї справило те, що цілу цю споруду  побудували й утримують добровольці. Вчителька сказала, що їй дуже сподобалась промова, а тоді спитала: «До кого мені звернутися стосовно вивчення Біблії, про яке згадав промовець?» Жаклін з радістю відповіла: «А хоч і до мене!» Жаклін стала проводити з учителькою біблійне вивчення кожного понеділка після уроків.

Південно-Африканська Республіка.

Один збір у віддаленій території, який складається з дев’яти вісників, був дуже здивований, чому з філіалу прийшло тільки одне запрошення на Спомин замість замовлених 500. Пізніше брати дізналися, що у місцевому поштовому відділенні не могли визначити, куди призначався пакунок, який надійшов з філіалу, бо ярлик з адресою відклеївся і загубився. Працівники пошти відкрили пакунок, намагаючись зрозуміти, кому він прийшов і від кого. Коли вони побачили запрошення на Спомин, то вирішили, що ці запрошення мають бути роздані людям, тож працівники  пошти поклали по одному запрошенню в кожну абонентську поштову скриньку і таким чином самі розповсюдили всі запрошення. Брати здогадалися, в чому річ, коли замість належних їм запрошень вони отримали єдине запрошення у поштовій скриньці збору. Як же раділи ті дев’ять вісників, що на Спомині було 42 особи — і з них багато хто прийшов зі своїм запрошенням, яке знайшов у власній поштовій скриньці!

Італія.

Патриція дала своїй зацікавленій, Габріелі, запрошення на Спомин і пояснила, чому важливо бути присутніми на ньому. П’ятирічний син Габріели, Маттіа, який уважно слухав розмову, спитав, чи не можна було б йому взяти одне запрошення і дати його вчительці. Наступного дня Маттіа дав учительці запрошення на Спомин і пояснив, наскільки важлива ця подія, він сказав також, що дуже надіється, що вона прийде. Через декілька днів на батьківських зборах вчителька сказала Габріелі, що її настільки вразила переконаність Маттіа, що вона вирішила прийти на Спомин. Вона пішла на Спомин разом з Габріелою та Маттіа. Вчителька уважно вислухала промову. На неї велике враження справила зразкова поведінка усіх дітей. Після того вчителька сказала, що тепер розуміє, чому Спомин є справді важливою подією, як і казав Маттіа. Пізніше Маттіа дав їй для сина книжку «Моя книга біблійних оповідань», а Габріела і Патриція домовилися з нею зустрітись і продовжити обговорення порушених тем.

Мексика.

Один старійшина проповідував служителю пресвітеріанської церкви і запросив його на Спомин. Той з радістю прийняв запрошення і на здивування старійшини спитав, чи не міг би він отримати більше запрошень, щоб дати їх іншим в його церкві. У вечір Спомину братам приємно було побачити того чоловіка, який прийшов на Спомин разом з 40 членами його церкви; кожен з них мав запрошення, щоб показати його при вході.  Чоловік сказав, що хотіло прийти набагато більше людей, але вони думали, що без запрошень їм не дозволять зайти. Вісники цього збору — всього 11 братів і сестер — надзвичайно раділи, що в них на Спомині була 191 особа!

Австралія.

Молодий чоловік, що вивчає Біблію зі Свідками, почав розповідати про своє біблійне вивчення іншим у гімнастичному залі, де він працює. Розмовляв він і з однією жінкою, яка взяла в нього запрошення на Спомин. Ще підлітком вона чула, як у Залі Царства неподалік співали пісні, і спиталася в батьків, чи можна туди піти. Проте батьки заборонили їй і наказали не мати нічого спільного зі Свідками Єгови. Вона все-таки відвідала декілька зібрань, але втратила контакт зі Свідками, коли разом із сім’єю переїхала в інше місце. І ось тепер, на Спомині, її познайомили із сестрою, яка почала з нею біблійне вивчення. Жінка стала ходити на зібрання збору, а її чоловік також почав цікавитись правдою. Тим часом молодий чоловік, який працює в гімнастичному залі, став неохрещеним вісником і тепер збирається охреститися.

Казахстан.

Одна зацікавлена жінка сказала, що не зможе піти на Спомин, бо в неї малі діти. Проте в день Спомину п’ятирічна дочка тієї жінки вбралася і сама пішла до Залу Царства. Коли мати помітила, що дочки немає, вона почала її розшукувати. Жінка подумала, що дочка, мабуть, пішла на Спомин, ну і, звичайно ж, знайшла її в Залі Царства. Тепер, коли вона сама вже і так прийшла на Спомин, то вирішила сісти поруч із дочкою та уважно вислухати промовця.

ЗАКОННЕ УТВЕРДЖЕННЯ ДОБРОЇ НОВИНИ

Франція.

Починаючи з 1996 року, деякі органи влади у Франції стверджували, що філіал повинен сплачувати податки на відшкодування, яке дається членам родини Бетелю в Лув’є. Однак 28 березня 2007 року Адміністративний  суд Парижа постановив, що не потрібно сплачувати жодних податкових платежів, оскільки члени родини Бетелю не є працівниками, які одержують заробітну плату. Суд зазначив, що «Свідки Єгови, які є постійними членами Бетелю в Лув’є, перебувають у взаємовідносинах, які по суті ґрунтуються на духовній спорідненості з їхньою громадою». Це рішення підтверджує релігійний характер діяльності родини Бетелю і нагадує подібне рішення, винесене вищим адміністративним судом у Бразилії.

В окремому випадку влада міста Ліона відмовила Свідкам Єгови, які хотіли орендувати муніципальний зал для того, щоб провести Спомин. Однак 15 березня 2007 року суддя адміністративного суду видав розпорядження, аби місто здало зал в оренду Свідкам Єгови. Місто подало апеляцію в Державну раду, але та підтримала рішення адміністративного суду. Державна рада зазначила, що дії міста були «небезпечним і явно незаконним порушенням свободи зборів, яка є однією з основних свобод». Державна рада також наказала місту оплатити судові витрати місцевої громади Свідків Єгови.

Незважаючи на це сприятливе рішення в Ліоні, Свідки Єгови у Франції і далі залишаються мішенню для противників, засобів масової інформації і навіть урядових осіб. Наприклад, у 2005 році в публічному інтерв’ю колишня представниця Національних зборів Франції звинуватила Свідків Єгови у тому, що вони «організовані так, як і всі мафіозні рухи,— за зразком піраміди». Свідки Єгови заперечили це наклепницьке твердження в суді, і в липні 2007 року Апеляційний суд в Руані виніс рішення на користь Свідків, зазначивши, що обвинувачка припустилась «крайнощів у висловлюваннях, які були явно недружелюбні і виходили за рамки прийнятної свободи слова». Французький уряд і далі наполягає на  несправедливому і незаконному оподаткуванні Товариства Свідків Єгови. У даний час це питання розглядається в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ), і брати впевнені, що Єгова їх підтримує.

Узбекистан.

Уже задокументовано понад тисячу випадків арештів, ув’язнень чи нападів на наших братів і сестер. Більшість арештів було здійснено під час відзначення Спомину у 2005 і 2006 роках. Але нам приємно повідомити, що у 2007 році не було жодних повідомлень про якісь проблеми у зв’язку з проведенням Спомину. Однак спокій тривав недовго. Невдовзі після того заарештували брата і сестру й визнали їх винними у злочині, який полягав у навчанні інших своєї релігії. Брата, який є одружений і має двох дітей, засудили до двох років ув’язнення і відразу ж посадили за ґрати. Сестру засудили до двох років виправних робіт, причому 20 відсотків її зарплати має утримувати уряд як покарання.

Грузія.

Третього травня 2007 року ЄСПЛ одноголосно виніс судове рішення проти уряду Грузії за його терпимість до застосування насильства проти Свідків Єгови на релігійному ґрунті. ЄСПЛ видав розпорядження, згідно з яким жертви мали отримати відшкодування. Від жовтня 1999 року до листопада 2002-го на Свідків Єгови було скоєно 138 насильницьких нападів. У деяких випадках при цьому були присутні правоохоронці, однак вони нічого не робили для того, щоб захистити жертв. Суд визнав, що коли попередній уряд Грузії відмовлявся захистити наших братів від релігійних екстремістів, то цим не лише порушив свої зобов’язання, передбачені Європейською конвенцією про захист прав і основних свобод людини, але й порушив релігійну свободу наших братів. Це чітке рішення недвозначно дає зрозуміти, що релігійну свободу не можна ігнорувати і що Свідки Єгови мають бути захищені, навіть якщо їм протидіє більшість.

 Еритрея.

Пройшло п’ять років, відколи уряд вжив жорстких заходів проти всіх незалежних релігійних груп, які діють не під контролем чотирьох схвалених урядом релігій. Отож Свідки Єгови продовжують зазнавати сильного опору. Навіть коли наші брати збираються для поклоніння в приватних домах, їх можуть заарештувати, піддати тортурам і змушувати зректися своєї віри. На квітень 2007 року 24 Свідки Єгови все ще перебували в ув’язненні за відвідування зібрань, проповідування або відмову від військової служби на підставі сумління. Троє ув’язнених Свідків є віком 60 років і більше, десятьох тримають у вкрай жалюгідних умовах, а ще троє перебувають у в’язниці з 1994 року. Всі намагання допомогти нашим братам поки що виявились безуспішними, але ми не втрачаємо надії, що незабаром їхня ситуація поліпшиться, і покладаємось на Єгову, який рятує своїх слуг «від кривди й насилля» (Пс. 72:14).

Андорра.

Брати домагалися легалізації своєї діяльності з 1973 року. Нарешті 14 грудня 2006 року їх було офіційно визнано законом. В Андоррі є понад 150 вісників Царства.

Корея.

Уже понад 50 років братів у Південній Кореї ув’язнюють за відмову виконувати військову повинність. Унаслідок цього п’ятеро братів померло. Після того як були випробувані всі можливі засоби правового захисту в самій Південній Кореї, брати Юн і Чой оскаржили рішення про їхнє засудження до Комітету ООН з прав людини. Третього листопада 2006 року комітет постановив, що у випадку наших братів Південна Корея винна в порушенні прав людини, і наказав, щоб братам було надано відшкодування. Комітет також закликав Південну Корею вжити необхідних заходів для того, щоб на інших осіб, які відмовляються від військової служби на підставі сумління, не чинився тиск і вони не були змушені вибирати: порушити їм свої принципи чи відбувати  покарання у в’язниці. В середньому щомісяця ув’язнюють 70 братів.

У минулому багато братів, які ставали перед таким випробуванням, просто виконували рішення суду, який засуджував їх на півтора року ув’язнення. Однак останнім часом більшість наших молодих братів оскаржують рішення про їхнє засудження, і тепер в судах розглядаються сотні апеляцій. Отож корейський уряд оголосив про свій намір запровадити певну форму альтернативної служби під цивільним наглядом. Час покаже, чи буде запроваджено цей розпорядок і чи він буде прийнятний для осіб, сумління яких дозволяє їм виконувати альтернативну службу.

Аргентина.

У липні 2007 року керівник міністерства юстиції і прав людини підписав міністерську резолюцію, в якій визнавалось, що Даніель Віктор Ґуаґліардо був несправедливо ув’язнений за те, що відмовився служити в армії через своє навчене Біблією сумління. Ця постанова може допомогти іншим особам, яких несправедливо ув’язнили за відмову від військової служби на підставі сумління.

Вірменія.

Проти 19 братів було порушено кримінальні справи, коли ті відмовились виконувати альтернативну службу, яка, по суті, означала для них поступитися своїм християнським нейтралітетом. А у вересні 2006 року в листі з генеральної прокуратури братів сповістили, що розгляд їхніх кримінальних справ припинено. Але уряд ще має запровадити програму альтернативної служби, яка була б прийнятною для християнина. Отже, на середину 2007 року 71 молодий брат відбував покарання у в’язницях строком до трьох років.

Ваган Баятян — один з багатьох молодих Свідків у Вірменії, яких суд притягнув до відповідальності і яких було ув’язнено за дотримання нейтралітету. Після того як його засудили до півтора року ув’язнення, прокурор  попросив суворішого покарання, заявляючи, що відмова брата Баятяна на підставі сумління є «необґрунтованою і небезпечною». Апеляційний суд погодився, і термін ув’язнення було збільшено на рік. Верховний суд підтримав це рішення. Тоді брат Баятян подав скаргу до ЄСПЛ. ЄСПЛ визнав скаргу прийнятною, вказавши таким чином, що він готовий детально дослідити цю справу. Ми надіємося, що успішне завершення цієї справи допоможе брату Баятяну та іншим, хто стикнувся з таким випробуванням.

Азербайджан.

Хоча Свідки Єгови в Азербайджані офіційно зареєстровані, наші брати й сестри там і далі стикаються з багатьма труднощами. Наприклад, у Баку 24 грудня 2006 року понад 200 братів, сестер і зацікавлених осіб зібралися, щоб у мирній атмосфері обговорити біблійні думки. Однак невдовзі туди прибули озброєні поліцейські з працівниками телебачення і місцевими урядовцями з метою зупинити це зібрання. Поліцейські, хоча й не мали ордера на обшук, виламали двері орендованого приміщення і затримали присутніх. Принаймні двох осіб побили. Поліцейські забрали багато біблійної літератури, скриньку для пожертв з її вмістом, юридичні документи і декілька комп’ютерів, які використовувались для перекладу Біблії та біблійної літератури. До кінця дня більшість затриманих звільнили. Проте серед них було шість іноземних добровольців, яких депортували нібито за «ведення релігійної пропаганди». Наших братів в Азербайджані ув’язнюють за відмову від військової служби. Також у них є труднощі з ввезенням літератури в країну.

Ізраїль.

П’ятого лютого 2007 року окружний суд Хайфи постановив, що Міжнародний центр конгресів і виставок у Хайфі дискримінував Свідків Єгови, коли не дозволив їм скористатися його залом для проведення конгресу. Суд наказав центру конгресів відшкодувати Свідкам  частину судових видатків. Як зазначив міністр юстиції, центр конгресів, «здійснюючи свої керівні функції, має обов’язок обходитись з усіма своїми клієнтами на засадах рівності, а цей обов’язок у даному випадку не був виконаний». Завдяки такому позитивному рішенню нашим братам в Ізраїлі буде легше збиратися великими групами для поклоніння.

Таджикистан.

Митні служби конфіскували два вантажі нашої літератури, а до міністерства культури надійшла вимога накласти заборону на нашу літературу та організацію. У такій ворожій атмосфері двох місіонерів, випускників школи «Ґілеад», змусили виїхати з країни. А 11 жовтня 2007 року влада наклала заборону на діяльність Свідків Єгови. Стосовно всіх цих несправедливих дій було подано апеляції, і ми молимося, щоб Єгова уможливив і далі виконувати працю проповідування на цій родючій ниві. У 2007 службовому році зріст тут становив 14 відсотків.

Україна.

Дванадцятого травня 2007 року у Львові на стадіоні мала бути виголошена спеціальна промова. Але за день до цього дирекція стадіону, піддавшись тиску з боку противників, скасувала угоду щодо використання стадіону. Брати негайно зв’язалися з урядовими особами в Україні та Сполучених Штатах Америки, які могли переконати дирекцію стадіону в тому, що Свідки Єгови не становлять загрози для спокою в місті. Обговорення цієї проблеми продовжувалось навіть у день, коли мала бути виголошена промова. А тим часом до Львова з різних частин України почали з’їжджатись машинами, автобусами і поїздами тисячі Свідків Єгови. Наші брати мирно стояли коло замкнених воріт стадіону і терпеливо чекали — вони з приємністю спілкувались одні з одними і навіть співали пісні Царства. До програми залишалось усього 20 хвилин. Аж ось персонал стадіону погодився відкрити ворота і дозволив братам увійти. Понад 27 000  братів і сестер заповнили трибуни стадіону і були готові слухати підбадьорливу промову зонального наглядача.

Туркменистан.

Свідки Єгови в Туркменистані не зареєстровані. Після деякого затишшя органи влади там знову почали переслідувати наших братів. Однак брати і сестри мужньо, але обачно проводять зібрання і діляться з ближніми доброю новиною (Матв. 10:16). Трьох молодих братів арештували за відмову від військової служби на підставі сумління. Всіх їх було визнано винними; двоє братів отримали умовні вироки, а одного засудили до півтора року ув’язнення. Оскільки умови в тюрмах вкрай погані, на важке становище того брата звернула увагу міжнародна громадськість. Братам-юристам з-за кордону відмовили у візах, щоб не дати їм можливості приїхати в країну і допомогти представити інтереси наших братів у суді. А проте жодна людська влада не може стримати наших молитов про допомогу до Всевишнього (1 Тим. 2:1, 2).

Казахстан.

В районі, де Свідки Єгови ще не зареєстровані, шестеро посадових осіб з прокуратури перервали релігійне зібрання, яке проводилось у домі сестри. На брата, якого навіть не було на зібранні, і п’ятьох сестер наклали великі штрафи. Стосовно всіх їх було подано апеляції.

Туреччина.

Тридцять першого липня 2007 року філіал в Туреччині з радістю отримав підтвердження, що було офіційно зареєстровано Товариство для підтримки Свідків Єгови. Реєстрація відбулась після процесу, який тривав понад два роки. В суді розглядалось порушене урядом питання стосовно конституційності статуту філіалу. Після того як нижчий суд першої інстанції в Стамбулі підтвердив законність статуту, уряд подав апеляцію у Верховний суд. Але Верховний суд підтримав рішення суду першої інстанції, що уможливило нашу реєстрацію.  Нове товариство є для філіалу релігійною юридичною установою, яка може придбати і мати у своєму володінні власність, орендувати приміщення для проведення конгресів, приймати пожертви і захищати юридичні інтереси Свідків Єгови в суді.

Двох Свідків Єгови, які розповсюджували «Вісті Царства» № 37, звинуватили в тому, що вони «непокоять людей», і наклали на них штраф. Однак суд в Шишлі (Стамбул) скасував штраф, зазначивши, що «ознайомлення інших з публікаціями Свідків Єгови... не виходить за рамки свободи думки і віросповідання» і що громадяни Туреччини «мають свободу поширювати свої вірування». Але наші одновірці в Туреччині мають й інші випробування. Наприклад, коли постає питання про нейтралітет, то нашим братам призовного віку загрожують ув’язнення і штрафи.

Як видно з деяких наведених вище повідомлень, Свідки Єгови часто звертаються в Європейський суд з прав людини, коли європейські країни оспорюють наше право поклонятись нашому Богові. На середину 2007 року в цьому суді перебувало під розглядом 22 скарги, котрі стосувались таких питань, як нейтралітет, офіційна реєстрація і переслідування. Наші брати і сестри, які стикаються з такими труднощами,— чи то в Європі, чи по інших місцях,— дуже потребують, щоб ми молились за них (2 Кор. 1:10, 11).

ВІРНІСТЬ І НЕПОРОЧНІСТЬ

В історичній частині «Щорічника» розповідається про те, як наші брати в Росії зберігали непорочність за радянських часів, коли Свідки Єгови були там під забороною. Їм протидіяли жорстоко і брутально. Однак навіть у тих країнах, де ми вільно виконуємо нашу працю, Сатана і його прибічники невідступно намагаються зламати нашу непорочність, вдаючись до більш підступних методів. Але як же тішать серце Єгови його слуги, коли залишаються  вірними! (Прип. 27:11). Нижче наведено декілька прикладів того, як поклонники Бога по цілому світі виявляють у повсякденному житті віру і відданість.

Швеція.

Одна наша сестра, піонерка, яка працює в приватній лікарні, постійно мусить протистояти заграванням з боку своїх співпрацівників. Але вона виробила певну лінію поведінки, для того щоб запобігати таким ситуаціям. Передусім вона від самого початку каже новим працівникам, що є Свідком Єгови, і часто згадує в розмові, що вона одружена. Сестра при кожній нагоді старається розповісти співпрацівникам про спільні інтереси, які об’єднують її з чоловіком, і наголошує на тому, які міцні в них подружні узи. Коли необхідно поговорити з лікарем про того чи іншого пацієнта, вона домовляється зустрітися в їдальні, де є ще інші люди. У непередбачених ситуаціях, коли хтось заходить у приміщення, де вона працює, і закриває за собою двері, сестра відразу звертається до Єгови в молитві і веде себе з людиною дружньо, але по-діловому.

Німеччина.

Мар’ян працює в одній компанії у північній Німеччині вже 13 років. Оскільки йому доводиться працювати по змінах, то часто бувало дуже важко відвідувати всі зібрання впродовж тижня. «Це мене засмучувало, адже я справді ціную наші зібрання,— каже брат.— Я весь час просив Єгову допомогти мені знайти спосіб відвідувати всі зібрання». Брат попросив Бога додати йому мужності і пішов до свого безпосереднього начальника. Той дозволив Мар’яну йти з роботи раніше в ті дні, коли ввечері буде зібрання, але при умові, що Мар’ян до того часу виконає свою роботу. Все йшло добре, поки цього начальника не замінили іншим. Новий начальник не дозволяв Мар’яну йти з роботи раніше. Що ж братові робити? Мар’ян пригадує: «Я з повагою сказав новому начальнику, що хотів би поговорити з директором компанії». В розмові з директором Мар’ян дав йому хороше  свідчення і пояснив, чому він хоче відвідувати зібрання. Директор дозволив Мар’яну йти з роботи раніше в ті дні, коли ввечері зібрання, якщо будуть згідні всі інші в його зміні. Тож Мар’ян скликав своїх співпрацівників, щоб усе пояснити, а також дати їм добре свідчення. Тепер Мар’ян може відвідувати всі зібрання впродовж тижня. «Мені прийшлось поборотись за те, щоб відвідувати зібрання,— говорить Мар’ян,— але завдяки палким молитвам до Єгови я отримав силу, яка перевершує людську».

Великобританія.

Для 16-річної Софі справжнім випробуванням віри є постійні запрошення на шкільні вечірки. Вона говорить: «Хоча деколи виглядає, що зустріч буде цікавою, але я знаю, що коли туди піду, то жалкуватиму про це. Адже на вечірці виникають ситуації, які зрештою можуть призвести до болісних наслідків. Недавно одна дівчина запросила мене на вечірку, запевняючи, що це буде просто „товариська зустріч“. Пізніше я довідалась, що ця зустріч збігалася з її днем народження, який був у ті ж вихідні. Я раділа, що не пішла туди, бо чула пізніше, що в той вечір батьків удома не було і багато її шкільних друзів понапивались. Ось чому я волію проводити час з тими, хто в правді,— відпочивати з братами і сестрами різного віку, які зміцнять мене духовно. Ми з братом запрошуємо до себе і молодих, і старших осіб і тоді граємо на музичних інструментах, влаштовуємо пікніки або просто гуляємо на природі. А якщо хтось запрошує мене піти з ним на вечірку, я питаю себе, як це вплине на мої стосунки з Єговою. Я зрозуміла, що нічого не втрачаєш, коли робиш те, що правильне».

Італія.

Дівчата в школі не раз залицялись до 17-річного Джованні, але одна дівчина була особливо наполегливою. Коли вона побачила, що Джованні зовсім не звертає на неї уваги, то написала йому листа, в якому говорилось: «Я думаю, в нас би щось могло вийти. Ти мені симпатичний. Мені подобається твоя особистість, і не тільки. Сподіваюсь,  ти приймеш правильне рішення. З любов’ю, твоя...». В кінці листа було її ім’я, а на конверті — слід від поцілунку. «Мушу визнати, наступних кілька днів було нелегко,— каже Джованні.— Я запитував себе, чи зустріну я ще в житті таку гарну дівчину, як вона. Коли однокласники довідались про все, вони казали мені обов’язково погодитись на її пропозицію. Вони говорили: „Такий шанс! Не втрать його. Будеш дурнем, якщо відмовиш їй“. Однак я відчував, що перестаю бути християнином. Я молився до Єгови і поговорив про це з батьками. Вони спочатку взагалі розгубились, бо навіть не уявляли, що мені доводиться стикатися з подібними речами. Ми разом детально дослідили цю тему на основі Біблії, і особливо корисною виявилась книжка „Запитання молодих людей. Практичні поради“. Також я порозмовляв із зрілими братами у зборі. Кінець кінцем я прийняв правильне рішення і відмовив тій дівчині. Цікаво, що через мою рішучу позицію однокласники ставляться до мене тепер з більшою повагою».

Мексика.

Антоніо, якому зараз 59 років і який охрещений вже 37 років, пригадує: «Коли мені було лише 19, мені поставили діагноз: ювенільний ревматоїдний артрит. Дуже гірко мати хворобу, яка робить тебе повним калікою і тримає в інвалідному візку 35 років. Деколи я занепадаю духом. Але я зайнятий християнською діяльністю, наскільки дозволяє здоров’я, і це мене зміцнює». Сім років  тому ситуація Антоніо ще більше ускладнилась, коли померла його мати, яка за ним доглядала. Як Антоніо дасть собі раду? Він розповідає: «Відтоді я весь час бачу, як Єгова не покидає своїх слуг, а дає їм необхідну допомогу. Збір подбав про те, щоб один брат доглядав за мною, а деякі брати допомогли матеріально, щоб я міг мати найнеобхідніше». Антоніо з нетерпінням чекає того часу, коли сповняться всі обітниці Царства.

«ПОШИР МІСЦЕ НАМЕТУ СВОГО»

«Пошир місце намету свого, а завіси наметні помешкань твоїх повитягай» (Ісаї 54:2). Захопливе сповнення цих пророчих слів можна побачити в наші дні: сьогодні потрібно будувати чимраз більше місць поклоніння і розширяти приміщення філіалів. У минулому році по всій землі на численних будівельних майданчиках кипіла робота. А особливим джерелом радості для Свідків Єгови стало присвячення шести філіалів.

Пуерто-Рико.

Відколи було завершено роботу над останнім приміщенням філіалу, пройшло всього 13 років. Але у філіалі стало більше відділів, тож необхідно було його розширити. Промову присвячення виголосив у суботу 16 вересня 2006 року член Керівного органу Дейвід Сплейн.

Колумбія.

Брати і сестри з 30 країн зібрались у колумбійському філіалі 11 листопада 2006 року на присвячення розбудованих приміщень філіалу у Факататіві, що лежить за 42 кілометри на північний захід від Боготи. Присутніх було 3605 осіб. Багато хто не бачився по 30 чи 40 років, тож тепер був час для гарячих обіймів. Усі з приємністю послухали промову присвячення, яку представив Ґерріт Леш, член Керівного органу.

Фіджі.

Столиця Фіджі, місто Сува, розташована так, що з неї відкривається гарний вигляд на гавань, а всього за п’ять хвилин ходи від центру міста побудовано чудовий  філіал. Його присвячення відбулось у суботу 11 листопада 2006 року, і промову Джефрі Джексона, члена Керівного органу, слухало 410 осіб.

Бурунді.

День 25 листопада 2006 року був незабутнім для Свідків Єгови у цій мальовничій країні в Центральній Африці. З 11 країн сюди прибула 1141 особа, щоб разом з Гаєм Пірсом, членом Керівного органу, бути на присвяченні нових і дуже гарних приміщень філіалу. Єгова справді благословляє свій народ, і ще багато людей приєднаються до нас у поклонінні йому.

Руанда.

За 30 буремних років нашим братам і сестрам в Руанді довелось пережити і заборони, і громадянську війну. Але тепер вони із захопленням вітають у себе Гая Пірса. Він прибув на присвячення їхнього прекрасного нового філіалу, який розмістився в чудовому оточенні мальовничих садів.

Часи геноциду принесли багато горя, тоді деякі брати навіть втратили життя. Але незважаючи на це, праця Єгови і далі успішно виконується в цій країні, яку ще називають «країною тисячі гір». На програму присвячення в суботу 2 грудня 2006 року прибуло 553 особи, в тому числі 112 делегатів з 15 країн.

Уганда.

Новий філіал у південному передмісті столиці країни, Кампали, був присвячений у суботу 20 січня 2007 року. Серед 665 присутніх було 170 делегатів приблизно з 20 філіалів, а також Ентоні Морріс, член Керівного органу, який виголосив промову присвячення.

«ВЕЛИКЕ ВЧИНИВ ГОСПОДЬ»

Безперечно, ми маємо всі причини для радості, коли оглянутись на минулий рік і подумати про дивовижні діла Єгови, які він вчинив. Ми одностайно вторуємо словам псалмоспівця, який із вдячністю сказав: «Велике вчинив Господь з нами,— були радісні ми!» (Пс. 126:3).

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 9]

Справді всесвітня кампанія

У різних країнах людям було важко повірити в те, що «Вісті Царства» розповсюджуються по цілому світі. Наприклад, у  Бразилії один скептично настроєний чоловік сказав віснику почекати, а сам зателефонував другові в США і запитав його, чи він отримав такий буклет. «Так,— відповів друг,— мені його дали десять хвилин тому». Це дуже вразило чоловіка, він узяв «Вісті Царства» і пообіцяв уважно прочитати цей буклет.

[Ілюстрація на сторінці 12]

У поштовій скриньці збору було лише одне запрошення.

[Ілюстрація на сторінці 25]

Антоніо готовий вирушити в служіння.

 [Ілюстрації на сторінках 28, 29]

Присвячення філіалів

Пуерто-Рико.

Руанда.

Колумбія.

 Бурунді.

Фіджі.

Уганда.