Всесвітній звіт

АФРИКА

КІЛЬКІСТЬ КРАЇН І ТЕРИТОРІЙ: 57

НАСЕЛЕННЯ: 848 582 269

КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ: 1 122 493

КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ: 2 202 217

Руанда.

По дорозі зі школи дев’ятирічна дівчинка знайшла пакунок з великою сумою грошей. Батьки цієї дівчинки вивчали Біблію зі Свідками Єгови. Знаючи, що важливо поводитись чесно, вони розшукали чоловіка, якому належали гроші, і повернули їх. Чоловік запитав дівчинку: «Якщо я дам тобі грошей у винагороду, що ти з ними зробиш?» «Куплю Біблію»,— відповіла дівчинка.

Здивувавшись, чоловік сказав: «Гм, а я думав, що ти захочеш купити собі плаття або взуття. У тебе все таке стареньке». Але дівчинка відповіла, що ліпше вона купить Біблію. Чоловікові було цікаво, чому її батьки не залишили собі знайдених грошей. Дізнавшись, що вони вивчають Біблію зі Свідками Єгови, він купив дві Біблії — одну для дівчинки, а одну для своєї сім’ї. Крім того, він попросив Свідків проводити біблійне вивчення з його сім’єю. Тепер обидві сім’ї роблять духовний поступ.

Центральноафриканська Республіка.

Теодора боролась з надмірною сором’язливістю і врешті-решт з допомогою Єгови перемогла її. Теодора виростала в християнській сім’ї, але через сором’язливість рідко приходила в Зал Царства. А коли все-таки приходила, то сиділа сама, ніколи ні з ким не розмовляла і йшла  додому відразу після кінцевої пісні та молитви. З часом Теодора перестала пропускати зібрання, але рідко віталася за руку з тими, хто підходив до неї. Згодом вона почала відповідати на зібраннях і підходити до братів і сестер, щоб привітатися з ними. Величезним кроком уперед для Теодори була участь у проповідуванні. Сусідські дівчата сміялися з неї, тому Теодорі не хотілося проповідувати. Однак вона молилась до Єгови і просила в нього сили. Тепер вона вже охрещена, служить допоміжним піонером і дає чудові коментарі на зібраннях. Теодора проводить чотири біблійні вивчення, причому одне — з сусідською дівчиною, яка раніше з неї насміхалась.

Мадагаскар.

Районний наглядач з дружиною мав відвідати збір у сільській місцевості. По дорозі вони зіткнулися з викрадачами худоби, які були озброєні сокирами і списами. Попросивши в Єгови мужності, дружина наглядача запропонувала їм буклет «Життя без тривог. Чи це лише мрія?» і сказала: «Сьогодні люди живуть у страху. Але невдовзі Бог знищить злий світ і встановить новий, в якому пануватиме мир». Один бандит уважно вислухав сестру і взяв буклет.

Наступного року на конгресі до цієї сестри підійшов якийсь чоловік і запитав, чи вона його пам’ятає. Він сказав, що був серед тих бандитів, з якими вона та її чоловік зустрілись на дорозі, і що він — саме той, хто взяв у неї буклет. Чоловік вів далі: «Ми тоді якраз поверталися після одного нападу. Твої слова змусили мене замислитись. Я подумав: “Ми не боїмося поліцейських чи солдатів, бо можемо втекти від них. Але як я втечу від Бога, коли він буде знищувати злих людей?” Тоді я вирішив більше дізнатись про Бога. Повернувшись додому, я пішов до сусіда, який вивчав Біблію зі спеціальним піонером, і попросив проводити  вивчення також зі мною. На цьому конгресі я збираюся охреститись».

Мозамбік.

У 1992 році, коли Мадалені було лише трохи за тридцять, вона потрапила в автомобільну аварію, після якої перестала ходити. Тому Мадалена майже весь час була вдома. Її батько очолював традиційну релігійну групу, яка проводила свої зустрічі у його садку. Якось, через три роки після аварії, він розговорився зі Свідками, які прийшли до них додому. Почувши розмову і те, що брати запитували про неї, Мадалена запросила їх у дім. Її дуже зворушило, що Свідки щиро цікавились нею. Вона погодилась на біблійне вивчення і глибоко цінувала знання, котрі здобувала. Свідки бачили, з яким бажанням Мадалена навчається про Єгову, і не раз допомагали їй, наприклад, підвозили на зібрання. У 2002 році Мадалена присвятила своє життя Єгові.

 Те, як Свідки Єгови дбали про Мадалену, справило велике враження на її батьків. Її мати почала відвідувати зібрання і покинула релігію свого чоловіка. Раніше батько Мадалени казав, що ніколи не відмовиться від своєї віри, але згодом також почав ходити на зібрання. Члени його релігійної групи вимагали, щоб він припинив ходити до Свідків, адже він — їхній лідер! Проте він все-таки залишив свою релігію і спалив усі речі, які використовував у фальшивому поклонінні. У 2007 році батьки Мадалени охрестилися. Тепер уся сім’я поклоняється Єгові.

Зімбабве.

Децибел, якій дев’ять років, проповідує своїм однокласникам і вчителям. Одного разу вона помітила, що її вчителька дуже засмучена. Тож Децибел запитала в неї, чи все гаразд. Вчителька розповіла, що в її сестри померла дитина. Децибел пообіцяла принести щось, що могло би її потішити. Дівчинка взяла у батьків брошуру «Коли помирає той, кого ви любите» і наступного дня принесла її в школу. Прочитавши кілька абзаців, вчителька заплакала. Згодом вона надіслала батькам Децибел записку, в якій дякувала за те, що їхня дочка потішила її у важкий час, і за те, як вони її виховали.

Гана.

Абігейл жила на півдні Гани з бабусею і дідусем, які були пресвітеріанами. Її навчили, що Свідки Єгови — фальшиві пророки. Коли Абігейл дізналася, що батьки вивчають Біблію зі Свідками, вона занепокоїлась і написала їм листа з проханням припинити вивчення. Оскільки це не принесло бажаного результату, вона поїхала до батьків, що жили за 1000 кілометрів в іншій частині країни. Абігейл вразило, що вчення про пекло суперечить Біблії. Вона почала вивчати Біблію, разом з батьками ходити на зібрання, а потім стала неохрещеним вісником. Нещодавно Абігейл охрестилася на районному конгресі.

 АМЕРИКА

КІЛЬКІСТЬ КРАЇН І ТЕРИТОРІЙ: 55

НАСЕЛЕННЯ: 898 130 531

КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ: 3 449 038

КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ: 3 548 101

Домініка.

На цьому острові жінки мають звичай прати одяг у річці і сушити його на великих каменях. Якось одна жінка помітила, що неподалік від неї річка несе книжку, дуже схожу на ту, котру вона щотижня вивчає зі Свідками Єгови. Витягнувши книжку з води, жінка поклала її сушитися на каміння і продовжила прати.

Потім жінка зібрала сухий одяг, а про свою знахідку забула. Рибалки, які поверталися з моря, помітили на камені книжку, і один з них взяв її собі. Чоловіка привабила назва книжки «Чого насправді вчить Біблія?», і він почав її читати. Згодом дві піонерки зустріли цього рибалку в його селі. Він розказав їм, що тільки 144 000 людей піде до неба, що Боже Царство почало правити в 1914 році і що на землі невдовзі буде рай. Коли сестри запитали, звідки він усе це знає, чоловік пояснив, як знайшов книжку, і додав, що читає її кожного дня. А потім показав їм книжку з покоробленими від води сторінками.

Одна з піонерок зрозуміла, що це саме та книжка, яку її зацікавлена знайшла в річці. З рибалкою розпочали біблійне вивчення. Тепер він щотижня із задоволенням вивчає Біблію і робить духовний поступ.

 Болівія.

Проповідування в Амазонській низовині Болівії попри труднощі приносить багато радості. Якось десятеро піонерів взяли маленький моторний човен, завантажили його наметами, казанками, коробками з біблійною літературою і вирушили в подорож з Рурренабаке до Ріберальти. Вони подолали 800 кілометрів річкою Бені. Брати і сестри побували у більш ніж 70 віддалених поселеннях і розповсюдили там понад 800 книжок, а також багато брошур і буклетів. Приблизно семистам жителям вони показали, як проводяться біблійні вивчення, а потім повернулися, щоб вивчати Біблію з понад двомастами з них. Коли Свідкам треба було їхати далі, люди часто казали: «Чи не могли б ви залишитись ще на трошки, щоб вивчати з нами Біблію?» Один чоловік, дізнавшись, що Свідки вже їдуть, дуже засмутився і упрошував їх залишитись: «Ви зрізали дерево, і тепер з нього треба щось зробити».

Канада.

Норманд багато років працює на металообробному підприємстві в Монреалі. Під час перерви він  завжди читає в їдальні брошуру «Щоденне досліджування Святого Письма». Співпрацівники помітили це, і дехто пристав на його пропозицію щодня обговорювати біблійний вірш. Норманд звертав особливу увагу на те, як прочитане можна застосувати в сімейному житті і у взаєминах з людьми. Якось на такому обговоренні побував один з керівників підприємства. Згодом він закликав Норманда до себе в кабінет і похвалив його, сказавши, що біблійні обговорення добре впливатимуть на працівників і покращать стосунки в колективі.

Коли на обговорення почало приходити більше ніж 30 людей, керівництво попросило Норманда проводити зустрічі маленькими групами в різних місцях. Норманд розповідає: «Тепер щодня я проводжу обговорення в трьох групах. Ці зустрічі мої співпрацівники почали називати «щоденними нагадуваннями». Їм так подобається обговорювати біблійні вірші, що, навіть коли мене нема, цю зустріч проводить хтось із них. Потім вони просять пояснити те, що не змогли зрозуміти». Норманд допомагає своїм колегам роздумувати над біблійними віршами вже п’ять років. Завдяки цьому деякі працівники та члени їхніх сімей — усього понад 40 осіб — пізнали правду.

Барбадос.

Сестра Баркер, якій 89 років, хотіла розпочати біблійне вивчення. Через погане здоров’я вона не може проповідувати від дому до дому, тому проповідувала по телефону. Але розпочати вивчення не вдавалося. На одному зібранні говорили про силу молитви. Підбадьорившись почутим, сестра Баркер стала просити Єгову, щоб він допоміг їй розпочати біблійне вивчення. Через кілька днів вона взяла Біблію, журнали і, стоячи біля свого будинку,  свідчила людям, що час від часу проходили повз неї. Одного дня сестра запропонувала журнали чоловікові, який повертався з роботи. Наступного тижня вона знову побачила його. Чоловік сказав, що йому дуже сподобались журнали, тому сестра Баркер дала йому книжку «Чого вчить Біблія» і запропонувала біблійне вивчення. На радість сестрі, чоловік погодився. Перше заняття відбулося наприкінці березня 2008 року, і тоді сестра дізналась, що чоловік живе по сусідству з нею. Уже через кілька тижнів він почав ходити на зібрання. Сестра Баркер сказала: «Я знала, що Єгова відповідає на молитви, але не думала, що так швидко!»

Чилі.

У Сантьяго одна піонерка їхала в таксі на свою територію і забула на задньому сидінні папку. У ній було досить багато журналів і підписаний примірник «Нашого служіння Царству». Завдяки цьому водій таксі через два дні,— розпитавши Свідків Єгови, які проповідували на вулиці,— знайшов сестру. Щоправда, в папці, яку він повернув, лежав лише аркуш «Нашого служіння Царству». Журналів не було. Водій вибачився за це, пояснивши, що його пасажири переглядали журнали і просили по одному. Так за один день усі журнали розповсюдились самі по собі.

 Нікарагуа.

Ернесто, який у минулому командував військовим спецпідрозділом, жив у маленькому містечку на узбережжі Карибського моря. У цю місцевість з іншої частини країни переїхав спеціальний піонер Хайро. Під час служіння він зайшов до Ернесто і запропонував йому вивчення Біблії. Спочатку колишній військовий не погоджувався, але брат був наполегливий і вивчення все-таки почалося. Якось Хайро розповів про загибель свого батька, який очолював повстанську армію. Ернесто продовжував навчатись і робив духовний поступ. Увесь цей час він не відкривав Хайро однієї таємниці. Одного разу Ернесто з сумом розповів, що командував загоном, який взяв у полон батька Хайро, і що саме він винний у його смерті. Хайро був вражений. Він не сумнівався, що Ернесто сказав правду, бо наведені ним подробиці збігалися з тим, про що розповідали соратники батька. Ернесто думав, що його дружбі з Хайро прийшов кінець. Але Хайро не зненавидів його та продовжував вивчати з ним Біблію. Згодом Ернесто і його дружина охрестились. Вони з Хайро залишились добрими друзями.

Венесуела.

Брати з містечка Мачікес, що на заході країни, проповідували в рідко опрацьовуваній території біля кордону з Колумбією. Відмов не було! Вождь індіанців юкпа дозволив братам провести Спомин. Стільці для присутніх взяли в сусідів і в місцевій школі. Всього прийшло понад 200 осіб. Після завершення Спомину вождь з повагою звернувся до Свідків від імені місцевих жителів: «Хочемо подякувати Свідкам Єгови. Сподіваємось, що ви ще приїдете до нас. Ви навчаєте нас правди, і ми завжди раді вас бачити!» Тепер у цих місцях проводиться понад п’ятдесят біблійних вивчень.

 АЗІЯ І БЛИЗЬКИЙ СХІД

КІЛЬКІСТЬ КРАЇН І ТЕРИТОРІЙ: 47

НАСЕЛЕННЯ: 4 026 656 360

КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ: 618 088

КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ: 538 957

Тайвань.

Одна сестра розповідає: «Я дуже зраділа, коли в мене з’явилась нагода зустрітися зі своїм братом по батькові. Ми ніколи не бачились, тому що він зі своєю сім’єю живе в місцевості, до якої дуже важко дістатись. Нашій родині, а особливо батькові, було приємно почути, що брат з сім’єю докладає величезних зусиль, аби приїхати до нас. Там, де вони живуть, немає Свідків Єгови. Тож я вирішила обов’язково поділитися з ними доброю новиною. Як же я втішилась, коли дружина брата і його дочка виявили інтерес до Біблії! Але як допомогти їм глибше пізнати наміри Єгови після їхнього від’їзду? Виявилось, що в них є комп’ютер і доступ до Інтернету. Тож, аби продовжити біблійне вивчення, ми з чоловіком купили веб-камеру. Тепер, коли наші рідні читають підручник для вивчення і зачитують вірші з Біблії, ми бачимо їхню реакцію. Завдяки цьому можна визначити, у чому їм допомогти. Добре, що ми можемо ділитися правдою з нашими родичами через Інтернет, адже інакше ми не мали б змоги сприяти їхньому духовному росту».

Непал.

Пурнамайї, яка живе в маленькому містечку, шістнадцять років. Рідний дядько познайомив її з доброю  новиною, і вона почала вивчати Біблію. Тепер Пурнамайя раз на тиждень їздить на зібрання, хоча дорога автобусом займає дві з половиною години в один бік. Дівчині доводиться дуже нелегко. Її батьки хворіють на проказу, і через це вони дуже бідні. Пурнамайя встає рано-вранці та подрібнює каміння на щебінь, щоб заробити грошей для сім’ї. Ще їй доводиться прати, готувати та виконувати іншу хатню роботу. Крім того, вона ходить до школи. Поїздка автобусом на зібрання коштує стільки, скільки в Непалі заробляють за день. Іноді батьки кажуть Пурнамайї, що ліпше б вона ходила до місцевої церкви. Але дівчина знає: про Єгову можна навчитися лише в Залі Царства, тому попри все відвідує зібрання. Недавно, щоб мати гроші на автобус, вона навіть продала годинник, який їй подарувала бабуся. Пурнамайя дає чудові коментарі на зібраннях, а також ділиться знаннями з мешканцями свого містечка. Приклад цієї дівчини дуже підбадьорює усіх, хто її знає.

Малайзія.

Коли Малайзія була британською колонією, сюди для  роботи на каучукових плантаціях привозили тисячі людей. Робітники жили в селах, які розкинулись прямо на плантаціях. Чимало цих сіл існує і досі. Однак майже жодне з них не позначають на картах, а дістатися до них дуже важко. Опрацьовуючи непризначену територію, один збір знайшов таке село на каучуковій плантації. Двоє юнаків, які раніше вже брали у Свідків журнали, вирішили допомогти братам. Вони сказали, що можуть провести їх до інших сіл, адже добре знають місцевість. Їдучи на мотоциклах, юнаки показували дорогу, а брати їхали за ними на машинах багнистими ґрунтовими дорогами. Від села до села вони добиралися приблизно по 45 хвилин. З допомогою юнаків брати потрапили до трьох сіл, в які Свідки ще ніколи не приїжджали. Поки брати проповідували, юнаки заохочували жителів брати і прочитувати журнали. За вихідні п’ятдесят вісників розповсюдили понад 5000 журналів.

 ЄВРОПА

КІЛЬКІСТЬ КРАЇН І ТЕРИТОРІЙ: 47

НАСЕЛЕННЯ: 733 775 190

КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ: 1 542 507

КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ: 789 219

Росія.

Тетяна має рак мозку. Кілька років тому їй зробили складну операцію, після якої поклали в палату для невиліковно хворих. Одного дня в палату прийшов православний священик, щоб висповідати хворих. Тетяна помітила, що одна жінка, напружуючи всі свої сили, вийняла гроші і дала їх священику. Коли він вийшов, Тетяна запитала жінку, чи після сповіді вона почувається краще. «Ні,— відказала жінка засмучено.— Я не зрозуміла ні слова з того, що він говорив». Тоді наша сестра розповіла їй про надію на воскресіння. Жінка подякувала і сказала: «Тепер мені справді краще!» Про те, що сталося, дізнався головний лікар і попросив священика більше не приходити. А Тетяну перевели в окрему палату, де вона могла розмовляти з іншими хворими. Лікар також взяв у неї адресу, за якою збиралися Свідки Єгови. Перед тим як лягти в лікарню, Тетяна просила Єгову, щоб він дав їй сили проповідувати. Вона переконана, що Бог відповів на її молитву. Того місяця вона здала звіт про понад сто годин служіння. Стан Тетяни погіршився, і тепер вона не може виходити з дому, але до неї продовжують приходити люди, яким вона проповідувала в лікарні.

 Грузія.

Двох тимчасових спеціальних піонерок призначили служити в місцевості, де немає Свідків Єгови. Якось узимку вони заблукали на своїй території. Сніг лежав по коліна. Шукаючи дорогу, сестри змучились і дуже змерзли. Раптом вони помітили сліди, які вели до будинку, і почали кликати на допомогу. Почувши крик, з-за воріт цього будинку вийшла молода жінка і покликала їх у дім. Як же вони зраділи, що могли зігрітися! Дізнавшись, що її гості — Свідки Єгови, жінка, яку звали Хатуна, розповіла, що відбулося перед їхнім приходом. Вона з рідними молилася, аби Бог відкрив їм правду, і ось — через кілька хвилин перед їхнім будинком з’явилися сестри. Жінка була впевнена, що Бог почув її молитву. Тепер четверо з цієї сім’ї вивчають Біблію, а двоє, Хатуна і її свекруха, стали неохрещеними Свідками.

Великобританія.

Рестон ніколи прямо не пропонував людям біблійне вивчення, але вирішив спробувати цей метод. Перед першими дверима він коротко попросив Єгову додати йому впевненості. Відтак він прямо запропонував Енді, який відкрив двері, біблійне вивчення. Чоловік одразу погодився. Рестон вирішив того ж дня принести йому книжку «Чого насправді вчить Біблія?». Їдучи автобусом до Енді, Рестон побачив, що водій — це чоловік, якому він регулярно приносив «Вартову Башту» і «Пробудись!». Підбадьорений тим, що сталося вранці, він вирішив запропонувати біблійне вивчення і йому.

Тим часом одна літня пасажирка зрозуміла, що Рестон — Свідок, і попросила його прийти до її хворої подруги та помолитися з нею. Рестон сказав, що він з радістю поговорить з цією жінкою і покаже, яку розраду дає Боже Слово. Він дістав книжку «Чого вчить  Біблія» і продемонстрував пасажирці, як проводиться вивчення. Жінка сказала, що хоче вивчати Біблію. Їхню розмову слухав молодий чоловік, який сидів навпроти. Його зацікавили ілюстрації, тому Рестон дав йому книжку. Коли Рестону треба було виходити, він запропонував біблійне вивчення водієві. На його здивування, чоловік погодився і сказав, що в нього є багато запитань. Рестон зайшов до одного брата попросити примірник книжки і відразу пішов до Енді. Той із задоволенням взяв книжку. Енді почав вивчати Біблію і невдовзі вже застосовував те, чого навчався. Він і водій автобуса приходять на зібрання. Рестон проводить 15 біблійних вивчень, причому кожне з них він почав завдяки прямому підходу. Тепер він завжди бере в служіння кілька примірників книжки «Чого вчить Біблія».

Франсуа і Моніка разом з двома своїми дітьми поверталися до машини після служіння. Проте їхня  донечка Шаї, якій два з половиною роки, не хотіла їхати, поки не віддасть останній буклет. Якраз у цей момент під’їхала машина, з якої вийшло дві жінки. Шаї з радістю дала одній з них буклет «Життя без тривог. Чи це лише мрія?», а Моніка пояснила, про що в ньому йдеться. Жінка на ім’я Сієрра зацікавилась і запросила Моніку додому, щоб вона проводила біблійне вивчення з її двома сестрами-підлітками. На першому занятті Сієрра запитала, чи можна, щоб її двоє синів теж вивчали Біблію. Згодом почав вивчати і племінник Сієрри. Сама вона була присутня на всіх вивченнях і ставила багато запитань. Зрештою вона погодилась, щоб з нею також проводили вивчення. Її чоловік теж захотів вивчати Біблію. Пізніше мати Сієрри, а також інші члени родини та їхні друзі попросили про вивчення. Таким чином завдяки наполегливості Шаї почалося 11 біблійних вивчень. Четверо учнів регулярно приходять на зібрання.

Італія.

Дженніфер служить у російськомовному зборі в Мілані. Вона кілька разів розмовляла по телефону з українкою на ім’я Валентина. Якось вони домовились зустрітися на станції метро. Оскільки вони ніколи не бачились, Валентина сказала, що Дженніфер впізнає її по червоній куртці. На станції Дженніфер побачила жінку в червоній куртці, яка на когось чекала, підійшла до неї  і привіталась: «Доброго дня. Ви Валентина?» «Так»,— відповіла жінка. «А я Дженніфер»,— вела далі наша сестра. Але жінка нічого не відказала. Тоді спантеличена Дженніфер запитала: «Ви ж на мене чекаєте?»

«Ні»,— відповіла жінка. Виявилось, що жінка в червоній куртці теж українка, її звати Валентина, але чекає вона на когось іншого. Дженніфер розсміялась і все пояснила. Сестра запропонувала новій знайомій розглянути біблійний вірш, який вона готувала для іншої Валентини. Жінка погодилась і уважно вислухала. Потім вона показала Дженніфер виписаний нею 91-й Псалом та сказала, що дуже любить читати Біблію. Дженніфер розпочала з Валентиною біблійне вивчення. А як же інша Валентина? Дженніфер зустрілася з нею і теж розпочала біблійне вивчення.

Румунія.

Один брат відвідав свого знайомого і порозмовляв з ним та його дружиною на деякі біблійні теми. Їх особливо зацікавило, що Біблія говорить про стосунки між чоловіком і дружиною, але в них не було часу для біблійного вивчення. Подружжя вело здоровий спосіб життя. Чоловік, наприклад, щодня пробігав вісім кілометрів. Після кількох спроб продовжити бесіди на біблійні теми брат спитав цього чоловіка, чи не могли б вони бігати разом. Чоловік погодився. Але брат не мав спортивної підготовки, тому бігти і водночас проповідувати йому було дуже важко. Він каже: «Я проповідував у спортивному костюмі, без Біблії. Тож мені доводилось цитувати біблійні вірші з пам’яті». Через якийсь час інтерес подружжя до Біблії зріс, і брат почав з ними вивчення. Тепер цей чоловік — неохрещений вісник. Він бере активну участь у служінні і разом зі своїми сином та дочкою записався в Школу теократичного служіння.

 ОКЕАНІЯ

КІЛЬКІСТЬ КРАЇН І ТЕРИТОРІЙ: 30

НАСЕЛЕННЯ: 37 545 115

КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ: 97 329

КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ: 55 266

Австралія.

Один піонер розповідає: «Жінка на ім’я Пам, яка працює лікарем, попросила мене регулярно приносити їй нові журнали. Вона має дуже щільний графік роботи, тому за останні півроку я зміг застати її вдома лише раз. Увесь цей час я залишав журнали із запискою. Після семи місяців безуспішних намагань зустрітися з нею я залишив журнали разом із запрошенням на обласний конгрес. Я також написав свій номер телефону, але вона так і не подзвонила. У листопаді, після конгресу, я знову прийшов до неї і в дверях знайшов записку для мене.

Пам написала, що їй дуже подобаються журнали і що вона дає їх своїм колегам, а ті у свою чергу — пацієнтам. Ця жінка також згадала, що їй дуже сподобалась «зустріч». Що вона мала на увазі? Пам пояснила, що зробила ксерокопії запрошення і поклала їх у поштові скриньки своїх співпрацівників. До кожного запрошення вона додала записку, в якій вказала, що всі охочі поїхати на конгрес можуть їй зателефонувати. Під кінець тижня шістнадцять лікарів виявили бажання відвідати конгрес. Завдяки запрошенню, яке брат залишив біля дверей, на триденному конгресі побувало сімнадцятеро осіб. Тепер Пам регулярно вивчає книжку “Чого вчить Біблія”,  а з колегами, які їздили на конгрес, вона проводить біблійні обговорення».

Ось що розказав інший брат: «Проходячи біля будинку, в який Свідків просили не заходити, я помітив на веранді чоловіка й жінку. Вони були чимось засмучені і плакали. Я не зміг просто пройти повз них, тому запитав, чи можна їм якось допомогти. Мене запросили в дім. Виявилося, що це подружжя вже три роки не бачило своєї доньки. Дружина була хвора на рак і чекала операції. Її пригнічувала думка, що вона може померти, так і не побачивши доньки. Кілька днів тому ці чоловік і жінка звернулися до свого пастора з церкви харизматів. Але він поставився до їхньої проблеми легковажно і нічим не допоміг. Я запевнив подружжя, що Єгова близький до зламаних серцем.

Приблизно через годину у двері хтось постукав. Спершу я подумав, що це пастор їхньої церкви. Проте за дверима стояла елегантно вдягнена молода жінка. Це була донька господарів, яку вони так чекали. Мені здалося, що в такий зворушливий момент краще піти. Але, на моє здивування, жінка попросила мене залишитись. Вона розповіла, що втягнулась у пияцтво і наркоманію, але вивчення Біблії спонукало її повернутися додому та відновити стосунки з батьками. Недавно вона охрестилася і стала Свідком Єгови». Через кілька днів до батьків цієї сестри зайшов пастор. Вони сказали, що їхня донька стала Свідком Єгови і тому повернулася додому. Не промовивши ні слова, пастор розвернувся, щоб піти. Тоді господар дому попросив його взяти лист, який лежав на столі. У листі подружжя повідомляло, що зрікається колишньої віри.

 Папуа — Нова Гвінея.

Група з 23 братів і сестер вирушила в служіння в рідко опрацьовувану територію. Подорож була непростою: вони багато йшли пішки, піднімалися в гори і переходили вбрід річки. В одному селі сестра порозмовляла зі служителем англіканської церкви, і йому дуже сподобалось пояснення Даниїла 2:44. Він сказав: «Ми тут як загублені вівці». Чоловік взяв журнали і брошури, а також попросив Біблію.

Через три дні сестри проповідували в іншому селі двом молодим жінкам, котрим дуже сподобалась звістка про Царство. Коли батько цих жінок повернувся з городу, вони розказали йому про те, що дізналися з Біблії. Але він захотів сам усе почути і домовився, що прийде до братів і сестер у хижку, в якій вони мали переночувати. Цей чоловік був старійшиною села, тому наказав, щоб для братів і сестер приготували їжу і принесли їм. Ввечері, несучи світильник, він разом з іншими селянами прийшов до Свідків і сказав: «Ми дуже здивувалися, що ви приїхали до нас. У нашому селі Свідків Єгови ще ніколи не було». Прочитавши Матвія 24:14, брати пояснили причину свого приїзду, розповіли про благословення, які принесе Царство, і залишили літературу.

На п’ятий день своєї подорожі, приблизно о першій дня, брати потрапили ще в одне село. Селяни подумали, що гості збираються заночувати в них, і почали готувати для них навіс. Однак брати пояснили, що хочуть порозмовляти зі всіма мешканцями і виїхати того ж дня. Усі уважно слухали Свідків, а старійшина села дав їм кокосів, бананів та плодів папайї.

 Фіджі.

У сільській місцевості піонерам доводиться багато ходити ґрунтовими дорогами. Дві піонерки, Нагамма і її дочка Решма, запропонували сліпій сестрі Ушлі ходити разом у служіння, щоб вона один місяць могла бути піонером. День у день, ведучи Ушлу під руки, сестри долали багато кілометрів. Одного дощового дня сім’я, що сиділа в себе на веранді, побачила, як наші сестри перебираються через калюжі на багнистій дорозі. Ці люди помітили, що, коли сліпа жінка ступила в калюжу і забризкала собі ногу, дві інші нахилилися, щоб витерти бруд. Не стримавши цікавості, голова родини покликав  сестер і запитав: «Щодня ми бачимо, як ви все ходите і ходите. Чим ви займаєтесь?» Сестри пояснили, що вони ходять до людей, аби проводити біблійні вивчення. Чоловік на це сказав: «Коли це настільки важливо, що ви ходите в таку далечінь, я теж хочу вас послухати!» Сестри почали біблійне вивчення з цією сім’єю.

Гуам.

На острові Тініан філіппінка на ім’я Ліза працювала хатньою робітницею. Коли приходили Свідки Єгови, вона часто просила в них журнали «Вартова башта» і «Пробудись!». І, хоча Ліза казала, що їй подобається читати ці журнали, вона брала їх для розпалювання вогню.

Навесні 2007 року Ліза втратила роботу, і, оскільки їй не було куди йти, вона спала на березі океану. Одного дня вона йшла повз Зал Царства. Біля нього сиділи дві сестри. Вони пригостили Лізу манго і завели з нею розмову. Коли наступного дня Ліза проходила повз Зал Царства, ті ж сестри знову заговорили з нею. Під час розмови дівчина сказала: «Можливо, я прийду у вашу церкву». Сестри трохи зніяковіли, що досі самі не запросили її, і запропонували Лізі прийти на зібрання ввечері. Вона погодилась, сподіваючись на те, що Свідки допоможуть їй знайти роботу.

Щирість братів і сестер та їхня турбота про інших справили на Лізу приємне враження. Вона була зворушена до сліз, адже прийшла на зібрання з корисливих спонук. Їй пригадалося, скільки журналів вона спалила. Любов братів і сестер зігріла серце Лізи, і відтоді вона приходила на всі зібрання та регулярно вивчала Біблію. Ліза знайшла роботу, стала вісником і в лютому 2008 року охрестилась.

[Ілюстрація на сторінці 45]

Мадалена

[Ілюстрація на сторінці 48]

Вивчення «Вартової башти» на моторному човні

[Ілюстрація на сторінці 50]

Сестра Баркер терпеливо чекає на перехожих, щоб поділитися доброю новиною

[Ілюстрація на сторінці 53]

Пурнамайя подрібнює каміння на щебінь, щоб заробити грошей для сім’ї

[Ілюстрація на сторінці 54]

Сестри проповідують індіанці на каучуковій плантації

[Ілюстрація на сторінці 57]

Рестон вивчає Біблію з Енді

[Ілюстрація на сторінці 58]

Шаї

[Ілюстрація на сторінці 63]

Нагамма і Решма допомагають Ушлі