Проповідуємо і навчаємо по всій землі

МАБУТЬ, слова Ісуса збентежили його учнів, які жили в І столітті. Він передрік, що їх будуть ненавидіти всі народи: їх убиватимуть і віддаватимуть на страждання. Крім того, багато хто відпаде від віри і стане зрадником. Але відразу після цього Ісус запевнив учнів, що добра новина буде проповідуватися по всій землі (Матв. 24:9—14). Чи справді, незважаючи на переслідування, звістка про Царство успішно проголошується по всій землі? Відповідь ви знайдете, прочитавши цей «Щорічник».

 Звіт за 2010 рік

Кількість філіалів Свідків Єгови: 116

Кількість країн, що здали звіт: 236

Кількість зборів: 107 210

Загальна кількість присутніх на Спомині: 18 706 895

Загальна кількість учасників Спомину: 11 202

Найвища кількість вісників Царства: 7 508 050

Середня кількість вісників Царства щомісяця: 7 224 930

Відсоток росту в порівнянні з 2009 роком: 2,5

Кількість охрещених: 294 368

Середня кількість допоміжних піонерів щомісяця: 287 960

Середня кількість піонерів щомісяця: 844 901

Кількість годин служіння: 1 604 764 248

Середня кількість біблійних вивчень щомісяця: 8 058 359

У 2010 службовому році Свідки Єгови витратили понад 155 мільйонів доларів на потреби спеціальних піонерів, місіонерів та роз’їзних наглядачів, які служили на призначених їм територіях.

◼ По цілому світі у філіалах служить 20 062 особи. Усі вони є членами Всесвітнього ордену спеціальних повночасних служителів Свідків Єгови.

 АФРИКА

КІЛЬКІСТЬ КРАЇН І ТЕРИТОРІЙ: 57

НАСЕЛЕННЯ: 888 219 101

КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ: 1 222 352

КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ: 2 596 614

ВОНИ ШУКАЛИ ПРАВДУ. У маленькому селі на Мадагаскарі 80 людей вирішили залишити протестантську церкву. Вони побудували собі храм і почали шукати правдиву релігію, по черзі перевіряючи всі місцеві віросповідання. Вони дійшли висновку, що католики не вивчають Біблії, а в лютеранській церкві є розбіжності. Адвентисти сьомого дня, на їхню думку, мають надто багато заборон, а п’ятидесятники не навчають правди. Тож селяни звернулись до нашого брата і попросили  вивчати з ними Біблію. Брат охоче погодився.

Кілька вісників зустрілося з групою із 26 людей у храмі, який селяни самі збудували. Вони хотіли отримати знання з Біблії. Брати за допомогою 15-го розділу книжки «Чого вчить Біблія» пояснили, як знайти релігію, котру схвалює Бог. Присутні були задоволені цим поясненням. Наступного разу на зустріч з братами прийшло 73 особи. А на третій раз — аж 142!

ПОМИЛКОВЕ ПОВІДОМЛЕННЯ. Сестра Менен, яка живе в Ефіопії, вирішила підбадьорити свою зацікавлену і вислала їй СМС-повідомлення з річним віршем на 2009 рік. Однак Менен набрала неправильний номер, і повідомлення отримала інша жінка. Вона знову і знову перечитувала його: «“Давайте ґрунтовне свідчення, звіщаючи добру новину” (Дії 20:24, НС)». Оскільки жінка була богобоязливою, вона погоджувалась з цими словами, але не знала, що треба робити. Крім того, її спантеличував загадковий підпис «НС [Переклад нового світу]». Минали тижні, а слова з повідомлення все не йшли їй з голови. Врешті-решт жінка зателефонувала на номер, з якого було відправлене повідомлення. Наша сестра здивувалася, але не пропустила нагоди відповісти жінці на її щирі запитання. Завдяки цьому почалося вивчення Біблії, яке проводиться двічі на тиждень.

МАЛЕНЬКА ПІОНЕРКА. Персіс, яка живе в Камеруні, стала неохрещеним вісником у шість років. У своєму першому звіті вона вказала, що має десять біблійних вивчень. Секретар збору подумав, що це помилка, і вирішив поговорити з Персіс. Дівчинка запевнила, що справді має десять учнів. Тоді брат  запитав: «А як ти знаєш, скільки часу проводиш у служінні, якщо в тебе немає годинника?» Персіс відповіла, що шкільна перерва триває годину. Вона починала проповідувати на початку перерви, а закінчувала, коли дзвенів дзвінок. Сміливе проповідування дівчинки вплинуло на її маму і двоюрідну сестру, які згодом стали неохрещеними вісниками. Тепер десятирічна Персіс охрещена і, хоча вчиться в школі, служить допоміжним піонером. Її восьмирічна подружка, Аасі, вже неохрещений вісник. Одна жінка, яка вивчає Біблію, сказала про цих дівчат: «Мені було приємно бачити, що на зібранні діти вітаються зі всіма, особливо зі старенькими, і лише потім сідають поряд з батьками. У моїй церкві такого немає. Ці діти, коли виростуть, будуть дуже хорошими людьми».

 АМЕРИКА

КІЛЬКІСТЬ КРАЇН І ТЕРИТОРІЙ: 55

НАСЕЛЕННЯ: 918 834 998

КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ: 3 673 750

КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ: 3 967 184

ВОНА НЕ ПОСТУКАЛА. Міріам, яка живе в Болівії, протягом цілого тижня молилася. Її прохання було таким: «Боже, допоможи мені наблизитись до тебе. Але, будь ласка, не через Свідків Єгови. Нехай вони не стукають у мої двері».

Через кілька днів у помешканні Міріам пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила Кенді, спеціальна піонерка. Вона запропонувала Міріам журнали, які пообіцяла принести через годину. Жінка погодилась. За годину Кенді була вже біля дверей. Міріам різко відчинила і сказала Кенді заходити. А сама почала ходити туди-сюди по кімнаті, хитаючи головою. Було видно, що жінка збентежена. Кенді запитала, в чому річ. «Як же так! — вигукнула Міріам.— Цілий тиждень я молила Бога показати мені, як жити. Але я казала, що не хочу, аби він допомагав через Свідків Єгови, які завжди стукають у мої двері! І тут ви мені подзвонили, а не постукали! Після вашого дзвінка я годину молилася про те, щоб ви не приходили. А ви прийшли! Я просто вражена! Видно, Бог хоче, щоб саме ви, Свідки Єгови, допомогли мені». Сестра відразу почала біблійне вивчення.

 КИНУЛИ, ДУМАЮЧИ, ЩО ВІН МЕРТВИЙ. Пасенсі був відомим капітеном, тобто вождем села, в Суринамі. Він мав дружні стосунки з гранманом — володарем усіх поселень в околицях ріки. Пасенсі з гордістю захищав місцеві традиції і протистояв Свідкам Єгови, вважаючи, що вони руйнують звичаї.

Якось один молодий чоловік заявив, що може визначити, хто з селян займається чаклунством. Він та його прибічники плавали на своїх каное по річці і били звинувачених у чаклунстві та забирали все їхнє майно. Люди платили цьому чоловікові великі гроші, щоб «очистити» того, хто нібито мав нечистого духа. Серед багатьох невинних жертв опинився і Пасенсі, якого чоловіки побили і кинули, думаючи, що він мертвий. Навіть друг Пасенсі, гранман, не захистив його, побоюючись за своє життя і добру репутацію. Друзям і родичам було заборонено допомагати тим, кого підозрювали в чаклунстві. Однак зять Пасенсі наважився відвезти  його в село, де жили переважно Свідки Єгови. Брати порадились і вирішили допомогти Пасенсі, розуміючи, що йдуть на великий ризик. Його переправили на каное в поблизьке село, в якому один брат працював на польовому аеродромі, а звідти — літаком у місто на лікування.

Пасенсі видужав. Він був дуже зворушений любов’ю тих, кому раніше протидіяв. Пасенсі почав вивчати Біблію і в грудні 2009 року охрестився. Тепер він завзято проповідує добру новину і, хоча йому 80 років, у квітні 2010 року служив допоміжним піонером.

ВІН ДУМАВ, ЩО ЗНАЄ БІБЛІЮ. Якось на зібрання у США прийшов бородатий чоловік з Біблією в руці. Його звали Ерік. Коли один брат привітався з ним, Ерік почав розпитувати його про наші вірування. Він не захотів взяти книжку «Чого вчить Біблія», бо вважав, що вивчати треба тільки Боже Слово. Щодня він прочитував по 20 сторінок Біблії і навіть не міг порахувати, скільки разів прочитав її. Після зібрання Ерік понад три години розмовляв з братом. Наприкінці розмови він вигукнув: «Який жах!» Брат запитав, у чому річ. Ерік відповів: «Я був упевнений, що досить добре знаю Біблію. Однак тепер я бачу, що взагалі її не знаю». Після цього він взяв книжку «Чого вчить Біблія».

Наступного дня Ерік почав вивчати Біблію з тим самим братом. Напередодні він за ніч прочитав перші десять розділів книжки «Чого вчить Біблія». Після цього він дійшов висновку, що нарешті знайшов правду. Вивчення з ним проводилося по три-чотири години п’ять разів на тиждень. Ерік готувався до всіх зібрань і приходив на них разом зі  своєю сім’єю. У перший же тиждень він написав листи в три церкви, повідомляючи про вихід з них. Ерік зголив бороду і перестав відзначати свята. Через два тижні він записався в Школу теократичного служіння, а через місяць став неохрещеним вісником. Ерік охрестився в квітні 2010 року — всього лише через шість місяців після того, як уперше поговорив зі Свідками Єгови.

ОХРЕСТИЛАСЯ В СІМ РОКІВ. Паола з західної Мексики живе з дідусем і бабусею. Коли дівчинці було п’ять років, її бабуся почала вивчати Біблію зі Свідками Єгови. Під час занять Паола все уважно слухала, і правда вкоренилась у її маленькому серці. Бабуся не робила поступу, але Паола стала ходити на зібрання. Збираючись у Зал Царства, вона просила дідуся чи бабусю одягнути її і перевести через дорогу.

 Коли Паола навчилась читати і писати, вона записалась у Школу теократичного служіння і стала вісником. Дівчинка полюбила Єгову і в сім років охрестилася. Якось Паолу запитали, чому вона приходить на зібрання і старанно проповідує, хоча рідні не підтримують її. На це дівчинка, якій тепер уже десять років, відповіла: «Мені дуже подобаються промови, адже вони заохочують вивчати Біблію і допомагають уникати неприємностей. А проповідую я тому, що хочу розповідати людям про майбутнє, яке для них приготував Бог, і про те, що завдяки Біблії вони можуть стати щасливішими вже тепер».

СВІДЧЕННЯ ТИМ, ХТО ПОМИЛИВСЯ НОМЕРОМ. Одній сестрі в Домініканській Республіці заважали працювати часті дзвінки тих, хто помилявся номером. Через кілька днів вона подумала, що могла б проповідувати цим людям. Як вона це робила? Коли хтось помилявся номером, сестра казала, що їй шкода, і додавала: «Дозвольте вас запитати, ви сьогодні вже читали Біблію?» Дехто відразу клав трубку. А якщо хтось казав, що не читав Біблію, сестра ставила наступне запитання: «Ви знаєте, чому це важливо?» Потім вона зачитувала Псалом 1:1—3. Один держслужбовець дуже довго говорив з сестрою і сказав, що в нього немає Біблії. Сестра передала йому Біблію і кілька публікацій. Через два тижні чоловік подзвонив ще раз і подякував за увагу до нього та літературу.

Іншим разом молода жінка запитала: «Ви Свідок Єгови?» Після відповіді сестри вона заплакала і сказала, що є неактивною вісницею. Сестра підбадьорила її і домовилась, щоб їй надали духовну допомогу. Жінка відновила служіння.

 АЗІЯ

КІЛЬКІСТЬ КРАЇН І ТЕРИТОРІЙ: 47

НАСЕЛЕННЯ: 4 587 021 833

КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ: 652 251

КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ: 601 306

САМАРЯНКА. Це було спекотним літнім днем у Казахстані. Під час проповідування двоє піонерів побачили жінку, яка набирала воду з колодязя. Брат попросив у неї води, і поки він пив, сестра їй свідчила. Жінка зацікавилась і запросила піонерів у дім, щоб вони розповіли їй більше. В кінці розмови, яка тривала досить довго, піонери дали жінці літературу. Сестра сказала, що повернеться через два дні.

Піонерка прийшла, як і обіцяла. Вона була зі своєю мамою, яка також є Свідком. Жінка чекала на подвір’ї, тримаючи в руках публікації, які їй залишили піонери. Вона віддала їх сестрі і вигукнула: «Це — від Свідків Єгови! Ви — російська релігія!»

Мама піонерки сказала, що на прощання хоче зачитати вірш зі Святого Письма. Щоб показати жінці Боже ім’я, вона прочитала Вихід 3:15: «[Єгова], Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова послав мене до вас». На здивування сестер, жінка запросила їх у дім. Чому ж вона так швидко змінила своє ставлення? Виявилось, що її прадідів звали Авраам, Ісак і Яків. Жінка  вирішила: якщо Єгова був Богом її предків, то вона не повинна проганяти його Свідків. Наступного разу жінка почала вивчати Біблію. Її бажання пізнати правду було настільки сильним, що заняття проводились двічі на тиждень. Незважаючи на протидію своїх синів, жінка духовно росла і тепер є неохрещеним вісником. Крім того, її невістка і мати невістки вивчають Біблію та регулярно приходять на зібрання. У зборі цю жінку називають самарянкою, тому що перша зустріч з нею нагадувала випадок, записаний в Івана 4:3—15.

«У МЕНЕ Є КІЛЬКА ЗАПИТАНЬ ПРО БІБЛІЮ». Одна старенька сестра з Кіпру, яка служить піонером, пише: «У середу зранку я погано почувалась, але хотіла проповідувати на вулиці, а не залишатися вдома. Тому я помолилась до Єгови і попросила, щоб він послав когось, хто матиме час і сяде поряд зі мною на лавочці, щоб я могла почати біблійне вивчення. Невдовзі підійшов молодий чоловік з Непалу. У мене в руці були журнали. Перш ніж я встигла щось сказати, чоловік запитав мене, що це за журнали. Коли я відповіла, що вони ґрунтуються на Біблії, він сказав: “Я маю час, можна сісти поряд з вами? У мене є кілька запитань про Біблію”.

Я зраділа такій можливості, адже саме про це просила в Єгови. Чоловік запитав: “По-перше, скажіть, будь ласка, чого насправді вчить Біблія?” Від здивування я не могла відразу відповісти! Я дістала з сумки книжку «Чого насправді вчить Біблія?» і показала чоловікові. Він  подивився на неї, потім на мене і промовив: “Неймовірно! Назва книжки звучить так само, як моє запитання!” Отже, я почала біблійне вивчення прямо на лавочці в парку. Тепер цей молодий чоловік регулярно вивчає Біблію і не пропускає зібрань. Крім того, він хоче записатись у Школу теократичного служіння. Я з власного досвіду знаю, що важливо покладатись на силу Єгови і дотримуватись у служінні його вказівок, навіть якщо я погано почуваюсь».

ВІН НАВЧАЄ ВБИВЦЮ СВОГО ВНУКА. У Мігеля, який живе на Філіппінах, кілька років тому загинув онук. Його вбивцю, на ім’я Есмеральдо, знайшли, але він не визнав своєї вини в суді. Проте доказів було достатньо, і його ув’язнили.

Згодом один старійшина запросив Мігеля проповідувати в тій в’язниці, де відбував покарання Есмеральдо. Мігель вагався. Але він вирішив піти  і був присутнім на біблійних вивченнях з в’язнями. Під час вивчення він побачив, що до них іде Есмеральдо. Щоб розрядити напружену ситуацію, Мігель лагідно заговорив до нього: «Есмере, я прийшов сюди не сваритися. Я хочу виявляти любов до таких людей, як ти. Дивись, ми вивчаємо Біблію з цим чоловіком. Того, що трапилось з тобою, не сталося б, якби ти знав Боже Слово. Вивчай Біблію разом з нами». На подив Мігеля, Есмеральдо залишився до кінця вивчення. Його дуже зворушило почуте, і він зізнався Мігелю, що справді вбив його внука, та попросив вибачення.

Старійшина не чув їхньої розмови, але йому здалось, що чоловіки знайшли спільну мову. Тому він запропонував Мігелю проводити вивчення з Есмеральдо. Мігель погодився, хоча спочатку йому було страшно, адже він знав, що його внук був не єдиною жертвою цього злочинця. Есмеральдо довго боровся з собою, щоб узгодити своє життя з Божими нормами. Але його зусилля дали хороший плід, і 1 лютого 2010 року він охрестився на знак присвячення Єгові. Мігель простив убивцю свого внука. Тепер він добивається дострокового звільнення Есмеральдо, щоб той міг повнішою мірою брати участь у проповідуванні.

 ЄВРОПА

КІЛЬКІСТЬ КРАЇН І ТЕРИТОРІЙ: 47

НАСЕЛЕННЯ: 739 193 855

КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ: 1 575 094

КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ: 830 888

ЇЇ МРІЇ ЗБУЛИСЯ. Нелені 19 років, вона живе в Болгарії. У неї було дві мрії — охреститись і служити допоміжним піонером. Дівчина страждає на спадкову сенсорно-рухову невропатію, яка є невиліковною. Нелена дихає за допомогою апарата, і це обмежує її можливість пересуватися. Її перша мрія здавалась нездійсненною, адже через свій стан вона не могла потрапити на конгрес. Але коли Нелена мала 18 років, брат виголосив промову до хрещення у неї вдома і дівчину охрестили у ванні.

А як же її мрія стати допоміжним піонером? У сприятливу для Нелени погоду вона близько години може обходитись без апарата. У ті місяці вона подає заяву на піонерське служіння. Хтось із вісників везе її в інвалідному візку від одного дому до іншого. Крім того, Нелена проводить біблійне вивчення по телефону через Інтернет. Іноді сестри зі збору проводять біблійні вивчення  вдома у Нелени, щоб вона могла брати в них участь. Завдяки цьому минулого року Нелена тричі служила допоміжним піонером. Вона говорить: «Я така щаслива, що мої мрії сповнились! Це наблизило мене до Єгови, мого люблячого Творця».

ТЕПЕР ВІН НОСИТЬ КРАВАТКУ. З нашої сестри, яка живе у Вірменії, глузували на роботі через те, що вона Свідок Єгови. Один співробітник мав звичку говорити, що її заманили в свою релігію «люди в краватках». Сестра багато разів намагалася йому все пояснити, але марно. Зрештою вона вирішила не звертати уваги на його уїдливі зауваження і, наслідуючи Ісуса Христа, нічого не відповідала (Матв. 27:12). Згодом цього чоловіка звільнили з роботи за погану поведінку і за те, що він завдавав неприємностей нашій сестрі. Минуло багато часу. Одного дня на роботу до сестри хтось прийшов. Виявилось, що це той самий співпрацівник, який колись кепкував з неї. Сестру дуже здивував його вигляд. Хоча раніше він насміхався зі Свідків за те, що вони носять краватки, тепер він сам був у краватці і тримав у руках портфель. Чоловік сказав сестрі: «Вибач, будь ласка, за образи. Тепер я знайшов правду». Цей чоловік вивчав Біблію зі Свідками Єгови і, незважаючи на протистояння родини, охрестився і на той момент служив сталим піонером.

«ВИ ЗНАЄТЕ ПАНІ НАДЮ?» Надя служить піонеркою в одному зборі на півночі Італії. У вересні 2009 року вона заговорила по домофону з чоловіком, який одразу перервав її, сказавши, що зовсім недавно померла його дружина і він не хоче розмовляти. Наступної неділі сестра повернулась, щоб поспівчувати чоловікові і розповісти йому про надію на  воскресіння. Але він знову не хотів говорити. Того ж дня на вивченні «Вартової башти» йшлося про одну сестру, яка в листах потішає тих, хто втратив дорогих людей. Надя подумала про вдівця, з яким розмовляла по домофону, і вирішила написати йому лист. У ньому вона хотіла висловити своє співчуття і розказати про те, що Біблія дає надію на воскресіння. Через два дні вона вкинула лист у поштову скриньку того чоловіка.

Пройшло кілька днів. Надя проповідувала на вулиці і зупинила чоловіка, якому було приблизно за 70, щоб прочитати йому вірш з Біблії. Чоловік запитав, чи вона не Свідок Єгови. Надя відповіла, що так. Він пояснив, що до нього приходив хтось зі Свідків і залишив йому чудовий лист, який дуже його зворушив. Потім чоловік запитав сестру: «Ви знаєте пані Надю?» Для нашої сестри це була приємна несподіванка. А як же здивувався чоловік, коли сестра сказала, що вона і є та сама Надя. Вона пообіцяла, що разом зі своїм чоловіком відвідає його. Вдівець погодився вивчати Біблію і регулярно приходить на зібрання.

ВОНИ НЕ В ЗМОЗІ ВИВЧАТИ ЗІ ВСІМА. У містечку Буяновац на півдні Сербії живе чотири Свідки Єгови.  На превелику радість цих вісників на Спомин 2010 року прийшло 460 людей. Старійшини з поблизького збору орендували в Буяноваці приміщення, щоб регулярно проводити зібрання. В середньому на них приходить понад 50 осіб, здебільшого цигани. Зацікавлених так багато, що спеціальні піонери, які були призначені у це містечко, не в змозі вивчати зі всіма. Тому вони вивчають Біблію тільки з тими, хто добре готується до зібрань.

СТО РОКІВ — НЕ МЕЖА! Елін є найстаршим вісником у Швеції. Їй 110 років. Стільки ж було Ісусу Навину (Іс. Нав. 24:29). Елін живе в будинку престарілих і використовує кожну нагоду, щоб поговорити з відвідувачами та з усіма, кого там зустрічає. Вона розповсюджує чимало книжок. Коли один старійшина зі своєю дочкою проповідував по сусідству з будинком престарілих, молода жінка сказала, що Елін свідчила їй і дала книжку. Завдяки цьому почалась хороша розмова a.

ВОНА ЗНАЙШЛА КНИЖКИ В ЦЕРКВІ. Тетяну, яка живе в Білорусі, здивував телефонний дзвінок молодої незнайомки. Жінка хотіла, щоб хтось відповів на її запитання за допомогою  Біблії. Почалася жвава розмова. Звідки ж у неї був номер телефону Тетяни? З’ясувалось, що жінка знайшла в церкві під лавкою книжку «Чого вчить Біблія» і «Переклад нового світу», а в них був Тетянин номер телефону. А як ці книжки опинилися в церкві? Їх принесла туди мати дівчини, з якою Тетяна вивчала Біблію. Очевидно, вона хотіла, щоб священик сказав, чи можна дочці їх читати. Книжки чомусь залишились під лавкою, де їх і знайшла жінка. Тетяна ще багато разів розмовляла з нею по телефону.

ЗНАХІДКА ДОПОМАГАЄ ДАТИ СВІДЧЕННЯ. Спеціальна піонерка, на ім’я Олена, знайшла на одній із вулиць Мінська (Білорусь) гарне пальто. Воно було чисте, тож піонерка подумала, що його не викинули, а загубили. В кишені лежало 1200 доларів. Оглянувшись, сестра відразу помітила чоловіка, якому, мабуть, і належала ця річ. Він бігав туди-сюди, чогось шукаючи. Олена побігла за ним. Виявилось, що це був бізнесмен з Бангладеш, який живе в Москві. Чоловік надзвичайно зрадів, коли отримав своє пальто разом з грошима. Йому було цікаво, чому сестра повернула йому пальто, та ще й бігла за ним, щоб це зробити. Сестра пояснила, що вона Свідок Єгови. Чоловік сказав, що кілька днів тому двоє Свідків заговорили до нього і він майже півгодини доводив їм, що тільки його релігія правдива. Потім чоловік запитав Олену, як він може віддячити їй за те, що вона повернула йому пальто. Сестра сказала, що не хоче винагороди. Їй хотілося б, щоб після повернення до Москви він почав вивчати Біблію зі Свідками Єгови. Чоловік пообіцяв, що так і зробить.

 ОКЕАНІЯ

КІЛЬКІСТЬ КРАЇН І ТЕРИТОРІЙ: 30

НАСЕЛЕННЯ: 39 384 408

КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ: 101 483

КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ: 62 367

АКТИВНИЙ ПОПРИ РОЗЛАД МОВИ. Хаміш, 23-річний брат, який живе в Австралії, має розлад мови, через що говорить нерозбірливо, а то й взагалі не може вимовити і слова. Однак це не стримує його від виголошення промов і не зменшує його запалу в служінні. Для того щоб виступити з промовою в Залі Царства, Хаміш заздалегідь набирає текст на електронному пристрої, який може озвучувати написане. Під час промови він ставить його на пюпітр і за допомогою клавіатури вибирає потрібний уривок. Синтезований голос вловлюється мікрофоном і підсилюється апаратурою. Коли Хаміш проводить обговорення з аудиторією, він користується цим пристроєм, щоб ставити запитання та дякувати за відповіді. Під час проповідування брат спілкується з людьми приблизно так само: він використовує наперед надруковані речення, біблійні цитати і дуже швидко набирає на  клавіатурі те, що хоче сказати. Завдяки цьому він робить багато повторних відвідин. У 2007 році Хаміша призначили служителем збору, і з того часу він служить допоміжним піонером кілька разів на рік.

ПРОБЛЕМИ З ПРИНТЕРОМ. Дейвід, який живе на острові Нова Каледонія, займається ремонтом комп’ютерів. Одного дня йому подзвонила жінка і сказала, що в неї проблеми з принтером — вона не може роздрукувати електронний документ. Дейвід швидко вирішив проблему, однак його здивував текст: «НЕ ПРИХОДЬТЕ. Ісус у нашому домі. Нам не потрібна інша релігія».

— Вибачте, будь ласка,— сказав Дейвід.— Ремонтуючи ваш принтер, я прочитав те, що було в документі. Дозвольте запитати, чому ви це написали?

— Розумієте, ці Свідки Єгови приходять до нас кожні вихідні! Нам уже набридло. Тепер вони точно не переступлять поріг нашого дому! — відповіла жінка.

— А ви знаєте, що вже запросили одного Свідка до себе в дім? — запитав Дейвід.

— Не може бути! Я б ніколи цього не зробила! — вигукнула жінка.

— Я Свідок Єгови, і ви мене запросили.

Жінка здивувалась і зніяковіла. Дейвід тактовно пояснив, чому Свідки Єгови приходять до людей. Почалась розмова, яка тривала дві години. Через кілька днів Дейвід відвідав цю жінку і її чоловіка. За їхніми словами, після цього випадку вони зрозуміли, що Дейвіда до них послав Бог. Тому вони не можуть заборонити йому відвідувати їх. Тепер це подружжя регулярно бере наші журнали.

 БУКЛЕТИ НА КОЖЕН ВИПАДОК. Нейтану 12, він живе в Австралії. Хлопець завжди бере в школу біблійні буклети і регулярно свідчить своїм товаришам. Одного дня, коли Нейтан повертався зі школи, він побачив стареньку жінку, що стояла на своєму подвір’ї. Вона усміхнулась, тож Нейтан усміхнувся їй у відповідь і дав буклет. Жінка розповіла, що три роки тому помер її чоловік. Тоді Нейтан дістав з рюкзака інший буклет «Чи ми ще побачимо тих, кого втратили?». Жінці на очі навернулися сльози, коли вона почула про воскресіння і про те, що невдовзі зможе побачити свого чоловіка в Раю. «Але коли прийде кінець стражданням?» — запитала жінка. Нейтан дістав третій буклет «Всі страждання невдовзі закінчаться!». Жінка запитала, у що ще вірить Нейтан. Тож хлопець дав їй четвертий буклет «У що вірять Свідки Єгови?». Вони попрощалися, і Нейтан пішов. Через кілька тижнів він знову побачив цю жінку. Вона покликала його та обійняла. «Нейтане, вгадай, що сталося! — сказала вона.— Після того як ти дав мені буклети, до мене прийшли дві жінки, Свідки Єгови, і тепер я вивчаю з ними Біблію!»

У НИХ БУЛО ТІЛЬКИ ОДНЕ ЗАПРОШЕННЯ. Майкл допомагав у будівництві нового філіалу на Соломонових островах. Потім він вирішив проповідувати  мешканцям невеликого острова Мбаніка, де він виростав і де живуть його рідні брати. Там не було жодного Свідка. З островом немає регулярного сполучення, на ньому немає пошти і є лише один телефон.

Брат вирушив на Мбаніку з молодим піонером Хенслі. Прибувши на острів, вони одразу спорудили маленький Зал Царства, критий пальмовим листям, і почали запрошувати людей на Спомин смерті Ісуса Христа. Оскільки в братів було одне-єдине запрошення, вони лише показували його і пояснювали важливість події.

За день до Спомину брати дві години пливли човном, щоб дістатися на інший бік острова і запросити сім’ю, яка там жила. Однак вдома були тільки діти. Майкл вирішив залишити їм запрошення. Він дав його старшій дівчинці і попросив передати батькові.

Пополудні наступного дня Майк і Хенслі, які готувалися до проведення Спомину, побачили, що до берега на каное наближається сім’я, яка жила на іншому боці острова. Батько прочитав запрошення і зробив висновок, що Спомин — дуже важлива подія, тож узяв з собою дружину і дітей. Того вечора на Спомин прийшло 52 особи. Майкл і Хенслі продовжують проповідувати на Мбаніці і вивчають Біблію з тими, хто побував на Спомині.

[Примітка]

 [Таблиця на сторінках 40-47]

ЗВІТ ПРО ВСЕСВІТНЮ ДІЯЛЬНІСТЬ СВІДКІВ ЄГОВИ У 2010 СЛУЖБОВОМУ РОЦІ

 (Дивіться публікацію)

 [Карти на сторінках 48-50]

 (Дивіться публікацію)