Цікаві події минулого року

НЕЗВАЖАЮЧИ на складні обставини у світі, Свідки Єгови протягом ще одного року радісно й віддано служили Богові. Завдяки благословенню Єгови добра новина «приносить плід і поширюється по всьому світі» (Кол. 1:5, 6). Ми впевнені, що цьогорічний звіт не лише підбадьорить вас, але й зміцнить вашу віру.

 НОВИЙ РОЗПОРЯДОК ДЛЯ ДОПОМІЖНИХ ПІОНЕРІВ

Як же було приємно дізнатися, що у квітні допоміжні піонери зможуть проповідувати 30 або 50 годин. Чимало наших одновірців, які зазвичай не могли взяти участь у такому служінні, охоче використали цю нагоду. Тисячі вісників вперше служили допоміжними піонерами. Отримали радість від цього служіння і багато тих, хто був піонером раніше. А Свідки, яким не вдалося служити піонерами у квітні, доклали всіх зусиль, аби збільшити участь у проповідницькій праці. Які це принесло результати?

Більшість філіалів повідомляли про значні досягнення у своїй території. По цілому світі допоміжними піонерами служили 2 657 377 вісників, а це в п’ять разів перевищує найбільшу кількість піонерів за минулий рік! Вісімдесят відсотків членів всесвітньої родини Бетелю (тобто 16 292 бетелівця з 20 290) теж взяли участь у цьому почесному служінні. Упродовж квітня Свідки Єгови зробили в проповідницькій праці більше, ніж протягом будь-якого іншого місяця в історії нашої організації. Хіба ж це не причина для радості?

Відтоді, як на Гаїті стався сильний землетрус, що забрав майже 300 000 життів, минуло більше року. Тамтешній філіал повідомив про найвищі числа в проповідницькій діяльності за квітень. З 17 009  місцевих вісників 6185 служили допоміжними піонерами. Багато вбитих горем людей отримало необхідну потіху і надію завдяки спеціальній кампанії з розповсюдження брошури «Коли помирає той, кого ви любите», яка нещодавно вийшла гаїтянською креольською мовою.

З особливою трудністю у квітні зіткнулись і наші брати та сестри в Нігерії. Протягом чотирьох відведених для виборів днів (зокрема трьох субот) уряд не дозволяв людям виходити на вулицю з сьомої ранку до п’ятої вечора, хіба що у справах, пов’язаних з виборами. Однак це не згасило піонерського духу. «Наші серця переповнює велика радість і вдячність за всі благословення, які ми відчували в цей місяць»,— написали вісники одного збору. В іншому зборі допоміжними піонерами у квітні служили 92 зі 127 охрещених вісників, у тому числі всі старійшини і служителі збору. Також піонерами служили 555 братів і сестер з 688 членів родини Бетелю.

 Вони здолали труднощі. Жаннетт, яка живе в гористій сільській місцевості в Бурунді, завжди мала бажання служити піонером. Однак через хронічну хворобу серця вона не може далеко ходити пішки чи підніматися на пагорби. Як же зраділа ця сестра, дізнавшись про зменшену норму годин для допоміжних піонерів у квітні! Допомагаючи Жаннетт втілити цю мрію в життя, старійшини подбали, аби вона проповідувала неподалік свого дому. Піонери та вісники теж приводили зацікавлених на біблійні вивчення до неї додому. Під кінець місяця Жаннетт сама розпочала чотири біблійні вивчення. Вона каже: «Я мрію знову служити піонером і впевнена, що Єгова допоможе мені».

Молода сестра з острова Гренада, яка не чує і через певні порушення погано ходить, теж служила у квітні піонером. «Щоб поїхати в служіння, я мусила довго йти до автобуса, а це так важко»,— розповідає сестра. Крім того, в неї не було роботи, тому вона палко молилась до Єгови про допомогу. Сестра не сиділа склавши руки, а у згоді зі своїми молитвами продавала в’язані речі й саморобні прикраси. Пізніше вона сказала: «Я була активно зайнята служінням і відчувала підтримку та підбадьорення братів. Це принесло мені справжнє щастя!»

Хоча Тоші з Японії виповнився 101 рік, вона без вагань заповнила заяву на допоміжного піонера. Тоші не виходить з будинку для людей похилого віку, тому свідчить у листах і проповідує працівникам, які допомагають їй. «Оскільки я погано чую,— пояснює Тоші,— мушу говорити дуже голосно. Завдяки цьому свідчення отримують усі довкола».

У Фелікса, який живе в Коста-Риці, паралізовані руки й ноги, все ж він вирішив служити допоміжним  піонером. Але як йому це вдалося? Біля його дому ставили столик з літературою, і він свідчив перехожим. Щоправда, під кінець місяця Фелікс почувався фізично втомленим. Проте він був духовно бадьорим, адже розпочав чотири біблійні вивчення.

Взяти участь у цій особливій діяльності протягом квітня хотіло й чимало юних вісників. Наприклад, 11-літня Сандра з Іспанії разом зі своїм 7-річним братом Алехандро вирішили в цей місяць збільшити участь у служінні, виконуючи норму допоміжних піонерів. До цього їх спонукав ревний дух у зборі й ентузіазм батьків. Та чи зможуть вони виконати цю норму годин, якщо навіть неохрещені? Діти склали графік служіння, щоб проповідувати стільки ж, скільки й їхні батьки. Потім вони підготувались до служіння і ввечері на сімейному поклонінні прорепетирували вступи. Хоча батьки думали, що дітям буде нелегко, юні вісники не знеохочувались. До 30 квітня усі в сім’ї мали по 30 годин, окрім малого Алехандро, якому бракувало три години. Тож у цей останній день місяця він разом з батьком пішов у служіння, аби покрити свій борг. Наскільки ж щасливою була ця сім’я, що так активно і змістовно провела той місяць!

 Джін з Іспанії пригадує: «Я щодня молилася, аби разом зі своїм чоловіком Філіпом проповідувати у квітні 30 годин». Філіп раніше служив обласним наглядачем, поки йому не поставили діагноз — аневризма судин головного мозку. Тепер він лежав паралізований у місцевій лікарні й навіть не міг говорити. Філіп спілкувався лише очима: щоб сказати «так», він моргав один раз, а «ні» — два рази.

«Коли я розповіла йому про новий розпорядок,— продовжує Джін,— він дав зрозуміти, що теж хоче служити допоміжним піонером». Але як досягнути цієї мети?

Протягом минулих місяців Джін і Філіп проповідували хворим і їхнім рідним, а також медперсоналу. «У квітні ми спланували свідчити приблизно годину щодня. Ми збирались розпочинати свідчення прямо в нашій палаті, як тільки Філіп прокинеться і матиме сили моргати очима».

Однак у березні Філіпа перевели в окрему палату. Незважаючи на це, йому і Джін вдалося дотримуватися запланованого графіка, адже вони старались протягом дня розмовляти по кілька хвилин з працівниками лікарні. Одна з медсестер, які взяли книжку «Чого насправді вчить  Біблія?», подивилась Філіпу в очі та пообіцяла наступного дня прийти і прочитати біблійні вірші. Коли медсестра прийшла, Джін попросила її прочитати Івана 17:3 і запитала, як вона розуміє ті слова. Потім Філіп показував очима, чи правильно вона відповіла, чи ні. І так вони продовжували спілкування. Медсестра приходила до палати Філіпа навіть тоді, коли не була на чергуванні. Вона сказала, що молилась до Єгови і просила допомогти їй наблизитись до нього.

Для служителів Єгови можливість збільшити участь у проповідницькій праці — це нагода виявити любов ближнім, відданість небесному Батькові та вдячність за Христову жертву. Свідки з нетерпінням чекають березня 2012 року, коли знову допоміжні піонери зможуть проповідувати 30 або 50 годин.

 ШКОЛИ, ЯКІ НАВЧАЮТЬ ШЛЯХІВ ЄГОВИ

Організація Єгови дуже серйозно ставиться до пророцтва з Ісаї 2:3, де сказано: «Ходіть та зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить». Наприклад, під час Другої світової війни вірний і розсудливий раб зрозумів, що люди з усіх народів мають отримати навчання від Єгови, перш ніж прийде кінець системи Сатани. Тож було організовано дві школи: Біблійну школу «Ґілеад» і Школу теократичного служіння. Нещодавно Керівний орган впровадив певні нововведення щодо шкіл, на яких Божі служителі отримують особливе навчання.

У жовтні 2010 року Школа удосконалення служіння була перейменована на Біблійну школу для неодружених братів. У ній протягом двох місяців можуть навчатись неодружені брати, які служать старійшинами чи служителями збору. На сьогодні по цілому світі цю школу вже закінчили 37 445 братів, багато з яких служить піонерами, роз’їзними наглядачами, місіонерами та бетелівцями.

У липні 2011 року в Паттерсоні (Нью-Йорк) вперше пройшла двомісячна Біблійна школа для подружніх пар. Цю школу можуть відвідати  подружжя, віком від 25 до 50 років, які мають хороше здоров’я, одружені принаймні два роки й останні два роки безперервно служать повночасно. Крім того, чоловік повинен бути старійшиною або служителем збору протягом двох останніх років. З 2012 року ця нова школа проходитиме в тих місцях, де проводиться Біблійна школа для неодружених братів.

Ця нова школа започаткована для того, аби дати спеціальне навчання подружжям, які можуть повніше  служити Єгові та його організації. Більшість її випускників служитимуть сталими піонерами у своїй країні там, де є більша потреба. Однак деякі пари, можливо, будуть призначені тимчасовими спеціальними піонерами або пройдуть навчання на районне служіння. Кілька сімей, котрі відповідатимуть вимогам і матимуть бажання, можуть призначити в іншу країну.

Подружні пари, які прагнуть відвідати цю школу, повинні бути духовно зрілими і виявляти саможертовний дух. Її проводитимуть викладачі Біблійної школи для неодружених братів приблизно за тією ж програмою. Кілька уроків стосуватимуться лише братів, тож дружини підуть у цей час у служіння. Більше подробиць про Біблійну школу для подружніх пар і про вимоги для охочих навчатись у ній можна буде дізнатися на зустрічах, які проводитимуться на обласних конгресах.

Керівний орган також впровадив деякі зміни щодо навчання у Біблійній школі «Ґілеад». 24 жовтня 2011 року розпочалось навчання 132-го класу цієї школи. Відтоді навчатись у ній зможуть подружні пари, котрі вже перебувають у спеціальному повночасному служінні, як-от місіонери, які ще не відвідали цієї школи, спеціальні піонери, роз’їзні наглядачі та бетелівці. Якщо вони вільно розмовляють і пишуть англійською мовою, комітет філіалу їхньої країни може рекомендувати їх на таке навчання.

Випускники Школи «Ґілеад» зможуть допомагати братам у полі та філіалі, служачи місіонерами,  роз’їзними наглядачами чи бетелівцями. Декого призначатимуть до густонаселених територій, аби сприяти проповідницькому служінню та підтримувати збір. Комітети філіалів можуть просити, щоб в їхню територію призначили випускників Школи «Ґілеад», якщо існує така потреба. Вони теж можуть рекомендувати на навчання в цій школі інших кваліфікованих спеціальних служителів. Іноді комітети філіалів можуть просити, щоб ці служителі після закінчення Школи «Ґілеад» знову повернулись у свою країну.

Двічі на рік у Паттерсоні буде проводитись англійською мовою Школа для членів комітету філіалу та їхніх дружин. В окремих випадках на навчання можуть запросити і членів комітету країни. Разом з ними матимуть змогу вдруге відвідати цю школу і члени комітету філіалу, які вже пройшли таке навчання. З цими відповідальними  братами навчатимуться і їхні дружини. Однак на розгляді певних організаційних питань будуть присутні лише брати, а дружини тим часом виконуватимуть різні призначення в Бетелі.

Крім того, щороку в Паттерсоні будуть проводитися два класи Школи для роз’їзних наглядачів і їхніх дружин. Заняття, які тепер проходять у США, відвідують і брати, котрі раніше вже пройшли це навчання. Таких братів буде приблизно половина в кожному класі. Дружини роз’їзних наглядачів матимуть змогу бути присутніми на більшості занять.

Яка ж велика честь отримувати навчання від Єгови! Сам Ісус сказав: «У Пророках написано: “І всі вони будуть навчені Єговою”» (Ів. 6:45; Ісаї 54:13). Ми впевнені, що ці нововведення ще більше сприятимуть нагальній праці проповідування по всій землі, перш ніж прийде кінець.

 ВЕЛИКИЙ ЗЕМЛЕТРУС В ЯПОНІЇ

Останнім часом у новинах повідомляють про все нові й нові стихійні лиха, які стаються по світі: землетруси, цунамі, торнадо, урагани, повені, пожежі та виверження вулканів. Оскільки не вдасться описати всі нещодавні нещастя, розповідь про наших одновірців у Японії покаже, з якою мужністю Свідки Єгови долають такі лиха.

У п’ятницю 11 березня 2011 року, о 14:46, Японію сколихнув землетрус магнітудою 9 балів. Поштовхи призвели до цунамі, які стерли з лиця землі чимало міст та сіл вздовж тихоокеанського узбережжя. Загинуло чи пропало безвісти майже 20 000 осіб. У тій місцевості стихія повністю зруйнувала чотири Зали Царства, а в чотирьох інших залах було неможливо проводити зібрання. Аж 235 будинків наших братів та сестер було змито або сильно пошкоджено, і понад тисячу домів потребували ремонту.

Через землетрус і цунамі сталася серйозна аварія на атомній електростанції, в результаті якої відбувся викид радіоактивних елементів. Уряд прийняв рішення про евакуацію тамтешніх мешканців у поблизькі території, і лише за ніч деякі міста перетворилися на привиди. Були змушені виїхати звідтіля і Свідки, тож «зникло» два збори.

З понад 14 000 Свідків Єгови, які жили в найбільш постраждалих районах, 12 вісників загинуло, п’ятьох було серйозно поранено, а двоє зникли безвісти.  Чимало наших одновірців, які пережили цю трагедію, втратили домівки і все майно, а часто і своїх близьких.

«Я ледь встигла посадити в авто маму, яка є інвалідом, і вирушила до призначеного сховку,— розповідає Кійоко з міста Офунато.— Потім я почула запах диму. Вийшовши з машини, я побачила, як наш будинок поглинула велетенська хвиля. Вона наздоганяла й нас! Я швидко допомогла мамі вибратися на насип залізничної колії. І прямо в нас на очах хвиля змела наш автомобіль».

Після землетрусу молодий брат, на ім’я Коічі, намагався добратися до будинку батьків, які мешкали в місті Ісіномакі за 5 кілометрів від моря. Коли він прибув у той район, то побачив, що все навкруги вкрите водою. «Я не мав човна, тому не міг дістатися туди»,— пояснює Коічі. Через три тижні після землетрусу він знайшов свого батька в морзі, а ще через три тижні знайшов там і маму.

 Щойно поштовхи припинилися, Масаакі з міста Січігахама вирішив припаркувати свій автомобіль біля Залу Царства, що приблизно за кілометр від моря. Масаакі пригадує: «Якась сестра теж припаркувала там свою машину. Я подумав, що хвилі цунамі сюди не досягнуть. Раптом земля вкрилась темними водами! Наші автомобілі почали плавати, наче човни. Я встиг відкрити вікно і вибрався на дах машини, а машину сестри забрала хвиля! Я став молитися, щоб Єгова допоміг цій сестрі.

Потім почав іти сніг. Я наскрізь промок, і мене трясло від холоду. Хоча сніг перестав падати, повітря було морозним. Незабаром зайшло сонце, і все огорнула темрява. Небо було всіяне гарними яскравими зірками. Я стояв на даху свого автомобіля — на такому собі острівці посеред крижаної води. Інші люди теж повилазили на купи з уламків або на дахи будівель. Я думав, чи доживу до ранку, і, щоб себе підбадьорити, почав пригадувати промову, яку виголошував два тижні тому. Ця промова мала дуже доречну назву “Де знайти допомогу в час лиха?”. Потім я став співати єдину пісню, яку знав напам’ять, “Мій Батько, мій Бог і Друг”. Співаючи цю пісню раз за разом, я пригадував своє служіння Єгові й у мене з очей котилися сльози.

Хтось з будинку навпроти закричав до мене: “З вами все гаразд? Я зараз допоможу вам!”» Цей чоловік зробив з колод, які плавали у воді, пліт і почав рятувати людей. З його допомогою Масаакі забрався через вікно в чиюсь квартиру на другому поверсі. Як же втішився Масаакі, дізнавшись згодом, що вижила й сестра, машину якої змило!

Кохей і Юко з нетерпінням чекали свого весілля, яке мало відбутися в Залі Царства міста Рікудзен-Таката  в суботу 12 березня. Після того як у п’ятницю молодята зареєстрували свій шлюб у муніципалітеті, почався землетрус. Кохей почув, як по місту транслюють попередження про цунамі, і помчав до найближчого узвишшя. Ось що він пригадує: «Я бачив усе місто в імлі. Не залишилось нічого, окрім кількох великих будинків. До того моменту я ще думав про деякі справи, пов’язані з весіллям, але швидко зрозумів: сталося щось жахливе».

Кохей і Юко протягом усієї суботи допомагали вісникам зі збору. «Із сусідніх зборів надходила допомога. Мені було приємно, що моя дружина не шкодувала ні часу, ні сил, щоб підтримувати братів і сестер. Я вдячний Єгові за таку чудову дружину. Цунамі знесло наш новий будинок, автомобіль і все майно. Проте я безмежно вдячний братству за любов, яку нам виявили».

Фізична, духовна та емоційна допомога. Японський філіал швидко організував три комітети з надання допомоги жертвам стихійного лиха і регулярно посилав своїх представників у постраждалі території. У травні до Японії прибули зі всесвітнього центру Свідків Єгови зональні наглядачі Джеффрі Джексон та Ісак Мерей, які зустрілися з вісниками із найбільш постраждалих районів. Була організована спеціальна зустріч з братами й сестрами тамтешніх зборів, на якій завдяки телефонному зв’язку 2800 Свідків у 21 Залі Царства почули запевнення в любові та турботі міжнародного братства.

Комітети з надання допомоги жертвам стихійного лиха та інші добровольці активно допомагали своїм одновірцям. Японські вісники передусім потребували харчів, води і палива. Крім того, ці комітети надіслали до зборів одяг різних розмірів. Місця, де проходили  зібрання, тимчасово перетворилися на свого роду крамниці: туди привезли дзеркала і вішалки, щоб вісники могли підібрати для себе вбрання.

Брати і сестри були дуже вдячні Єгові за те, що він подбав про їхні фізичні та емоційні потреби. Особливим підбадьоренням для них стали християнські зібрання. «На зібраннях я відчула душевний мир,— написала одна сестра.— Ці духовні заходи повернули мене до життя».

Звістка надії. Японські Свідки були готові відразу нести потіху з Божого Слова до своїх згорьованих сусідів. Група вісників в одному з міст, які не постраждали, проповідувала на вулиці з великим плакатом із написом: «Чому сталась така трагедія? Відповідь міститься в Біблії». Багатьох людей цікавила ця тема, і лише за півтора дня вдалося розповсюдити 177 книжок «Чого вчить Біблія».

Свідки у постраждалих від стихії районах спершу відвідували своїх зацікавлених, робили до них повторні відвідини і потім несли біблійну потіху сусідам. «Коли я прочитала жінці слова з Матвія 6:34,— розповідає Акіко,— вона стала плакати і поділилась своїми тривогами. Тоді я пояснила їй, як Біблія допомагає зберігати душевний мир. Жінка погодилась і подякувала мені. Яка ж я вдячна Богові за Святе Письмо, яке зворушує серця людей!»

«Існує чимало релігій,— зауважив один чоловік,— але ви єдині прийшли в цей нелегкий час». Інший чоловік з повагою підмітив: «Мене просто вражає, що в такий критичний період ви й далі продовжуєте свою працю». А ось що розповів один старійшина: «Багато людей хотіло, щоб ми відвідували їх. Вони казали: “Ви перші, хто прийшов до нас після лиха. Приходьте ще”».

 «ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ» 106 МОВАМИ!

П’ятниця, 15 липня 2011 року, стала особливим днем в історії Божого народу в Латвії та Литві. У промові, яку мали нагоду слухати вісники двох країн, Стівен Летт з Керівного органу оголосив про випуск «Християнських Грецьких Писань. Перекладу нового світу» латиською і литовською мовами. Вони стали 99-ю і 100-ю мовами, якими зроблено цей переклад. Протягом останніх семи років Керівний орган надає особливого значення перекладу Біблії. Тож завдяки цьому «Переклад нового світу» нині доступний вдвічі більшою кількістю мов, ніж у 2004 році. Перекладачі по всьому світі продовжують наполегливо працювати, щоб Біблія була перекладена ще більшою кількістю мов.

Яку ж радість відчувають вісники, коли отримують Боже Слово рідною мовою! «Одна річ — мати Біблію,— каже брат з Центрально-Африканської Республіки,— а зовсім інша — читати її своєю мовою  і розуміти. “Переклад нового світу” мовою санго досягає мого серця. Коли я читаю Євангелія, то тепер можу уявляти біблійних персонажів і розуміти, що вони відчували». Молода сестра з Ефіопії коротко описала почуття багатьох своїх одновірців: «Словом “дякую” не висловиш тих почуттів, які переповнюють мене. Я завжди молилась до Єгови і просила, щоб він подарував нам “Переклад нового світу” нашою мовою. І ось сьогодні я маю цей переклад!»

 ПОВІДОМЛЕННЯ З УСЬОГО СВІТУ

Як припинились погрози сусіда в Росії. Літній сестрі, на ім’я Віра, вже кілька років дошкуляв сусід, якому не подобались Свідки Єгови. Цей чоловік погрожував сестрі та лаявся в присутності внуків, які часто відвідували її. Сестра Віра, пам’ятаючи слова з Римлян 12:18, завжди залишалася спокійною і ніколи не вступала в суперечку. У січні 2011 року сусід став поводитись ще агресивніше. Тож Віра, побоюючись за своє життя, звернулась до дільничного поліцейського, який в березні 2010 року приходив до неї з представницею міськради. Вони перевіряли, чи Віра та інші Свідки, які збиралися в її домі, не займаються екстремістською діяльністю. Але цього разу дільничний сам зрозумів, що ситуація серйозна. Він насварив сусіда і за погрози стягнув з нього штраф у розмірі 3000 рублів (100 доларів). Відтоді проблеми з сусідом припинилися. Щоб виразити свою вдячність, Віра написала листа у поліцейський відділок. Як же вона здивувалась, коли отримала відповідь від начальника поліції. Він подякував їй за приємні слова про дільничного, котрий їй допоміг. У листі також говорилося: «Хоча більшість людей має негативну думку про сучасну поліцію, ваші теплі слова свідчать про довіру до нас». Віра каже, що тепер, проходячи повз її будинок, дільничний постійно цікавиться, чи все гаразд.

 «Сміттяр» з Туреччини. Двоє чоловіків, які недавно почали вивчати Біблію зі Свідками, прийшли на обласний конгрес. Ось що вони написали: «Ми побували наче в казці. Кожен усміхався, і всі були такі привітні й ввічливі. Під час обідньої перерви ми прогулювалися і не почувались чужими серед незнайомих людей. Тоді до нас підійшов брат, який вивчав з нами. Він тримав у руках мішок зі сміттям. Ми подумали, що його робота — збирати сміття, тому вирішили уникнути його. Нам не хотілось, щоб інші думали, ніби ми товаришуємо зі сміттярем. Тож ми повернули в інший бік і спробували зникнути серед натовпу. У нас промайнула думка: “Чому з нами вивчає Біблію якийсь сміттяр, а не той, хто виголошує промови зі сцени?”

Однак згодом під час вивчення з’ясувалося, що цей “сміттяр” служить у філіалі Свідків Єгови і є членом комітету філіалу. Ми продовжили вивчення і через деякий час присвятились Єгові. Ми зрозуміли, що цей брат був дуже смиренним і поводився “як менший” (Луки 9:48). Як же приємно, що вже на першому великому зібранні ми отримали такий цінний урок!»

Наклеп у Вірменії. Після того як у вірменському місті Севан юнак, який нібито є Свідком, вбив своїх батьків, у засобах мас-медіа розпочалась наклепницька кампанія проти Свідків Єгови. Хоча відразу до мас-медіа надійшло спростування, наклепи не припинялися і на телебаченні показали спеціальний репортаж, в якому й далі стверджувалося, що цей юнак є Свідком. На адресу Свідків Єгови посипались образливі й принизливі звинувачення, а під час того телерепортажу можна було прочитати титри: «Жорстокі та слабкодухі кати Єгови». У програмі  навіть заохочувалось глядачів застосовувати фізичну силу, коли до них прийдуть Свідки. Внаслідок такої брудної пропаганди в країні відчутно зросла ворожість до Свідків Єгови. На телевізійну станцію було подано позов з вимогою спростувати неправдиву інформацію, а також вибачитися і заплатити компенсацію за знеславлення нашого доброго імені. Телестанція погодилась спростувати неправдиву інформацію, але на час виходу цього «Щорічника» ще нічого не зробила. Щоб мирно вирішити це непорозуміння, з нею й досі ведуться переговори.

Майбутні інженери у Венесуелі. У місті Сан-Хосе-де-Гварібе кожного ранку група дітей, ідучи в дитсадок, проходила повз будівельний майданчик Залу Царства. Діти завжди зупинялися на кілька хвилин і з цікавістю розглядали, що там відбувається. Одного дня вихователька запитала їх, ким вони хочуть бути, коли виростуть. Уявіть собі, як вона здивувалась, почувши від кількох дітей: «Хочемо бути інженерами, як Свідки Єгови!» Така відповідь заінтригувала виховательку, тож вона разом з іншою вихователькою повела дітей на прогулянку до будівельного майданчика. Коли вони прийшли, будівельники провели їм екскурсію. Як же малюкам там сподобалося! Особливо вони зраділи, одягнувши кольорові каски. У виховательок виникло багато запитань, і брати мали змогу дати чудове свідчення.

 Канада збільшує друкування журналів. Для того щоб якомога ефективніше використовувати кошти, Керівний орган попросив канадський філіал друкувати «Вартову башту» і «Пробудись!» для усіх зборів Бермудів, Гайани, Канади, США і для більшості островів Карибського моря. З початку 2011 службового року канадський філіал став друкувати в дванадцять разів більше журналів, ніж попереднього року. Тепер Канада друкує журнали 30 мовами, а це майже четверть усіх наших журналів.

День відкритих дверей у Фінляндії. З дозволу Керівного органу в цій країні організували спеціальну кампанію, присвячену діяльності Свідків Єгови та звістці, яку вони проголошують тут упродовж століття. Вісники ревно розповсюджували журнал «Пробудись!» за серпень 2010 року із серією вступних статей «Хто такі Свідки Єгови?». Завдяки цьому відбулося чимало приємних розмов про нашу діяльність. А наприкінці серпня брати організували день відкритих дверей у філіалі. Кожен член родини Бетелю охоче розповідав відвідувачам, яка праця тут виконується. Також були представлені спеціальні експозиції про нашу діяльність. Деякі бетелівці у вбранні 1940—1950-х років демонстрували, як у той час з допомогою плакатів, що одягали на себе, Свідки сповіщали про публічні промови. Кілька відділів підготували невеличкі сувеніри для гостей. Того дня філіал відвідало майже 1500 осіб, і згодом про нашу діяльність схвально відгукувались у газетах, на радіо і телебаченні.

Заворушення в Кот д’Івуарі. Цікаво, що 2011 службовий рік почався дуже позитивно і передвіщав подальший ріст у країні, адже 8656 вісників  проводили тоді 23 019 біблійних вивчень. Однак наприкінці листопада 2010 року через конфлікт, пов’язаний з виборами президента, країну охопив хаос і почались заворушення. У березні-квітні 2011-го в Абіджані, діловій столиці, відбулися сутички, через які місто і навіть країну стали масово покидати мирні жителі. Серед них було й багато наших братів, які, втікаючи, залишили будинки і все своє майно.

А втім, упродовж цього важкого періоду позиція нейтралітету часто ставала для братів захистом. Якось до школи, в якій вчителі та вихователі проводили семінар, вдерлися солдати. Усім присутнім наказали лягти на підлогу і віддати цінні речі. Там був і один Свідок, який віддав свою сумку з багатьма нашими публікаціями. Солдати відразу зрозуміли, що він Свідок Єгови. Вони повернули йому сумку, гроші та мобільний телефон, сказавши: «Ти не становиш для нас жодної загрози».

 ПРИСВЯЧЕННЯ ФІЛІАЛІВ ПРИНОСИТЬ СЛАВУ БОГОВІ

Вісімнадцятого грудня 2006 року розпочалось розширення філіалу в Чилі. Брати звели нове двоповерхове офісне приміщення, триповерховий житловий будинок і велику прибудову до складу. А 16 жовтня 2010 року відбулося присвячення філіалу, на якому з промовою іспанською мовою виступав член Керівного органу Дейвід Сплейн. Цю промову вислухала 5501 особа.

Дев’ятнадцятого лютого 2011 року на присвячення з нагоди розширення офісу в Буркіна-Фасо зібралося 210 братів і сестер. Промову виголосив Джон Кікот з усесвітнього центру. Раніше за проповідницькою працею в цій країні наглядав філіал  у Кот д’Івуарі, а з травня 2011 року цей нагляд здійснює філіал у Беніні. Добра поведінка братів на будівельному майданчику прославила ім’я Єгови. «Там ніколи не почуєш крику,— зауважив один з працівників великої компанії-постачальника.— Нам ще не доводилось працювати на будовах з такими спокійними і щасливими людьми».

Також дуже радісною подією стало присвячення нових приміщень філіалу в Гонконгу, яке відбулося 27 серпня 2011 року. Нові офіси розмістилися на 19-му поверсі 37-поверхового будинку, з якого видно порт Вікторія. (Внизу вказано стрілкою). Промову присвячення виголосив член Керівного органу Стівен Летт. На цій урочистості було 290 присутніх, які зібралися в їдальні, офісах і приміщенні відправки літератури. У новому офісі працюватимуть такі відділи, як перекладацький, службовий, аудіо- і відеозапису, покупок, відправки літератури і бухгалтерія.

 ЮРИДИЧНИЙ ЗВІТ

Всемогутній Бог Єгова запевнив свого вірного пророка Єремію у тому, що ніколи його не покине: «Будуть вони воювати з тобою, та не переможуть тебе: бо Я буду з тобою, щоб спасати тебе й щоб тебе рятувати» (Єрем. 15:20). Як видно з поданих далі повідомлень, теперішні служителі Єгови теж відчувають його захист і підтримку, виконуючи попри опір доручену їм працю проповідування (Матв. 24:9; 28:19, 20).

Вірменія. Свідок Єгови, на ім’я Ваган Баятян, був засуджений до двох з половиною років ув’язнення за відмову від військової служби через свої переконання. Після того як він програв у судах усіх інстанцій Вірменії, його справу розглянув Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ). Двадцять сьомого жовтня 2009 року семеро суддів ЄСПЛ винесли рішення проти брата Баятяна на користь Вірменії. Проте одна суддя висловила незгоду, вважаючи таке рішення «несумісним з сучасними європейськими стандартами щодо відмови від військової служби на підставі особистих переконань». У зв’язку з важливістю цієї справи Європейський суд погодився передати її на розгляд у Велику палату, яка складається з 17 суддів.

 Тож 7 липня 2011 року комісія із 17 суддів більшістю голосів, 16 проти одного, вирішила, що Вірменія порушила право на свободу совісті брата Баятяна. Суд зазначив: «Немає підстав сумніватися, що відмова заявника від військової служби керована суто релігійними переконаннями, яких він щиро дотримується і які, безумовно, суперечать його обов’язку проходити військову службу». Сподіваємося, що це історичне рішення посприяє звільненню 69 ув’язнених братів у Вірменії, а також братів, які стикаються з такою ж трудністю в Азербайджані та Туреччині a.

Болгарія. Сімнадцятого квітня 2011 року понад 100 людей, у тому числі жінки, діти та літні особи, мирно відзначали Спомин Христової смерті у Залі Царства в місті Бургасі. Поблизу зібрався розлючений натовп приблизно з 60 осіб і почав кидати великі камені у Свідків, які стояли на вході. Потім кривдники стали прориватися в Зал Царства, однак брати стримували їх. Відразу викликали  поліцію, але вона не поспішала. Під час цього нападу кількох Свідків було поранено, а п’ятьох машина швидкої допомоги забрала до лікарні. Незважаючи на таке брутальне поводження, брати продовжували відзначати Спомин. Свідків Єгови поважають у Болгарії, тому дивно, що стався цей напад і що про нього позитивно висловлювались у засобах масової інформації. Керівний орган подбав, аби 13 філіалів повідомили про цей інцидент посольства Болгарії у своїх країнах. Після цього болгарський уряд висловив негативне ставлення до такого нападу, а місцевий прокурор висунув звинувачення проти восьми порушників.

Південна Корея. Понад 800 Свідків Єгови тут все ще ув’язнені за відмову від військової служби через релігійні переконання. З 1950 року з цієї причини більше ніж 16 000 братів були засуджені до ув’язнення, загальний строк якого становив понад 31 000 років. Чому стільки юнаків займають таку непохитну позицію?

Кожен з них відмовляється служити у війську з огляду на власне сумління. Ось як пояснив на суді свою позицію Кім Джі Кван: «Мене глибоко зворушили біблійні слова про те, що люди “більше не будуть навчатись війни” і що нам потрібно “любити свого ближнього, як самого себе”. Також я дізнався, що правдива любов, яка базується на принципах, може спонукати нас любити навіть ворогів. На основі цих та інших біблійних віршів і твердих особистих переконань я прийняв рішення відмовитися від військової служби» (Ісаї 2:4; Матв. 5:43, 44; 22:36—39).

На даний час юнаки в Південній Кореї не мають можливості проходити альтернативну цивільну  службу. Для вирішення цього питання на підставі десяти справ було подано апеляцію до Конституційного суду Кореї. Одинадцятого листопада 2010 року суд вислухав дебати сторін, зокрема стосовно того, чи Корея порушує права своїх громадян, не даючи можливості проходити альтернативну службу тим, хто відмовляється йти до війська через сумління.

А тим часом 24 березня 2011 року Комітет ООН з прав людини постановив, що Південна Корея, ув’язнивши 100 Свідків Єгови, які відмовилися від військової служби через особисті переконання, порушила визнані на міжнародному рівні стандарти прав людини. (Ці 100 братів оскаржили своє ув’язнення у вищезгаданому Комітеті ООН). Крім того, позитивне рішення у справі брата Баятяна, винесене Великою палатою ЄСПЛ (дивіться звіт з Вірменії, поданий на сторінках 34, 35), було надано Конституційному суду Кореї для прийняття рішення стосовно об’єднаних десяти справ. Попри це 30 серпня 2011 року Конституційний суд Кореї, цілковито ігноруючи рішення ЄСПЛ, підтримав Закон про військову службу і подальше ув’язнення осіб, які відмовляються від військової служби на основі своїх переконань. Зазначивши, що Закон про військову службу суперечить конституційному визнанню свободи совісті, двоє з дев’яти суддів виступили проти, вимагаючи впровадити систему альтернативної цивільної служби.

Туреччина. Тридцять першого липня 2007 року наші брати в цій країні мали особливу причину для радості — вони отримали юридичне визнання як релігійна організація. Незважаючи на деякі труднощі з питанням нейтралітету  і використанням Залів Царства, тут активно ведеться теократична діяльність. Двадцять шостого квітня 2011 року Міністерство національної освіти в Турецькій Республіці розіслало офіційну директиву, в якій зазначалося, що «Свідки Єгови можуть бути звільнені від обов’язкових шкільних занять з релігії». Там також пояснювалося: «Хоча Свідки Єгови не приймають основних вчень християнства, все ж вони є християнською релігією». Таке рішення дуже втішило наших юних братів і сестер, які протягом років отримували погані оцінки за відмову брати участь у заняттях з релігії.

США. У травні 2011 року Апеляційний суд штату Канзас виніс позитивне рішення у справі «Мері Штінемец проти Департаменту охорони здоров’я штату Канзас». Суд постановив, що відмова  штату Канзас зробити сестрі Штінемец в іншому штаті хірургічну операцію без використання крові порушує її конституційні права, які гарантовані державою і штатом. Оскільки в Канзасі не роблять необхідної для сестри операції без використання крові, то суд зобов’язав штат Канзас подбати, аби цю операцію виконали в іншому штаті. Таке рішення стало перемогою не лише для сестри Штінемец, але й для інших вісників США, які отримують державне медичне обслуговування.

Десятого серпня 2011 року Верховний суд штату Канзас виніс позитивне рішення, що гарантувало Моніці Мак-Глорі, яка є Свідком Єгови, право опіки над її сином. Батько хлопчика хотів забрати у сестри Мак-Глорі право опіки над сином, оскільки, за його словами, вона: 1) не погодиться на переливання крові; 2) бере дитину в служіння від дому до дому; 3) навчає сина про Армагеддон, викликаючи ворожі почуття до батька і суспільства.

Верховний суд штату Канзас підтвердив конституційні принципи, викладені ще в 1957 році, в яких сказано: «Потрібно ретельно захищати релігійну свободу, що гарантує наша конституція, а релігійне навчання, яке надається дитині, у жодному разі не має розглядатися як підстава для вирішення питань опіки». Стосовно питання переливання крові суд зазначив: «Ми не можемо керуватись у вирішенні справи [щодо опіки] якимись майбутніми хворобами чи нещасними випадками, що вимагатимуть [переливання крові]».

Франція. Яку ж радість нам принесло рішення ЄСПЛ, винесене 30 червня 2011 року на користь Асоціації Свідків Єгови у Франції! Це рішення  стало кульмінацією у 16-річній юридичній боротьбі, що розпочалась, коли пожертви, які надходили у філіал, обклали надмірним і спірним 60-відсотковим податком. Свідки Єгови є єдиною великою релігійною організацією, яку обклали таким податком. Загалом уряд Франції намагався зобов’язати Свідків Єгови заплатити 58 мільйонів євро (це понад 82 мільйони доларів). А ця сума значно перевищує вартість власності Асоціації. Коли суди всіх інстанцій у Франції підтвердили цей податок, у лютому 2005 року справу було передано до ЄСПЛ.

Тридцятого червня 2011 року семеро суддів ЄСПЛ одноголосно вирішили, що дії Франції, якщо їх підтримати, стануть прямою перешкодою для Свідків Єгови вільно сповідувати свою релігію. Суд підтвердив, що гарантії, які надає Європейська конвенція з прав людини, поширюються і на Свідків Єгови. Цей прецедент має далекосяжні наслідки і буде цінним знаряддям у боротьбі за свободу поклоніння в країнах, що перебувають під юрисдикцією ЄСПЛ, таких, як Болгарія, Вірменія, Грузія і Росія. Також важливим є той факт, що це перший випадок, коли уряд Франції визнано винним у порушенні статті Європейської конвенції про свободу релігії. Французький уряд не оскаржив цього рішення.

Росія. Десятого червня 2010 року Свідки Єгови отримали юридичну перемогу, яка стала історичною. ЄСПЛ виніс рішення проти російського уряду у справі «Свідки Єгови Москви проти Росії». Хоча російський уряд просив, аби це рішення переглянули 17 суддів Великої палати, все ж 13 грудня 2010 року колегія Великої палати відхилила це прохання, визнавши рішення від 10 червня  остаточним. У цьому рішенні зазначалося, що уряд Росії «має юридичне зобов’язання... припинити порушення, які визнав Суд, і виправити, наскільки це можливо, його наслідки». Однак донині уряд не виконав цього рішення. Натомість він вдався до нових способів дошкуляти Свідкам і перешкоджати їм вільно сповідувати свою релігію.

Наприклад, на світанку 25 серпня 2011 року поліцейські провели обшуки в 19 помешканнях Свідків Єгови у Таганрозі. Вони конфіскували релігійну літературу, комп’ютери і документи збору. Такі операції, схоже, пов’язані з попереднім рішенням Верховного суду Російської Федерації про ліквідацію місцевої релігійної організації в Таганрозі і про визнання 34 наших публікацій екстремістськими. На основі рішень російських судів уряд вніс 63 наші публікації до Федерального списку екстремістських матеріалів.

 Брати і сестри також стали жертвами майже 950 нападів, обшуків, арештів і затримань з боку поліції. Російський уряд відкрив 11 кримінальних справ проти наших братів. Крім того, чимало Залів Царства постраждало від вандалізму. Державні органи навіть встановили камери спостереження принаймні в одній сім’ї Свідків, а в багатьох інших прослуховували телефонні розмови й перечитували електронну пошту. Все це робиться з метою сфабрикувати кримінальні справи, прикриваючись антиекстремістським законом.

Однією з таких сфабрикованих справ є справа 35-літнього Олександра Калістратова з Горно-Алтайська. Його звинуватили в «підбурюванні до релігійної ненависті чи ворожості» на основі антиекстремістського закону, який широко критикують правозахисники. Під час судових слухань, що тривали з 7 жовтня 2010-го по 18 березня 2011-го, піддали перехресному допиту 71 свідка. Жоден з них не зміг надати підтвердження хоча б якомусь кримінальному вчинку чи навіть наміру з боку Олександра. Суд ретельно дослідив літературу і вчення Свідків Єгови, і 14 квітня 2011 року суддя винесла виправдувальний вирок. Однак прокурор подав апеляційну скаргу на це рішення, і 26 травня 2011 року Верховний суд Республіки Алтай повернув справу до суду нижчої інстанції на повторне слухання під головуванням іншого судді. Тож брат Калістратов, якого було виправдано, мусить знову проходити нове коло судових слухань і може бути безпідставно засудженим як екстреміст.

Звичайно, судова справа щодо так званої небезпечної діяльності привернула увагу громадськості  до нашої праці в маленькому місті Горно-Алтайську. А як почуваються місцеві Свідки, котрим теж загрожують юридичні переслідування?

«У ці нелегкі часи,— каже сестра, на ім’я Інна,— Біблія стала для мене набагато ціннішою. Тепер брати і сестри мені, наче рідні, і я почуваюся настільки близькою до Єгови, як ніколи раніше». Хоча ряд наших публікацій є забороненими, було розпочато чимало біблійних вивчень лише з допомогою Біблії. Кількість вісників у Республіці Алтай зросла на 24 відсотки. Тепер середня кількість годин, які вісники присвячують служінню, збільшилась на 33 відсотки. Також у порівнянні з минулим роком кількість присутніх на Спомині зросла на 16 відсотків, а це вдвічі перевищує число всіх вісників у республіці!

А тим часом Свідки Єгови в Росії подали 13 нових заяв до ЄСПЛ проти російського уряду. Одна з них стосовно рішення Верховного суду Російської Федерації від 8 грудня 2009 року, а інша — стосовно рішення Верховного суду Республіки Алтай, згідно з яким 18 наших публікацій визнано екстремістськими.

[Примітка]

[Вставка на сторінці 14]

«У Пророках написано: “І всі вони будуть навчені Єговою”»

[Вставка на сторінці 25]

«Словом “дякую” не висловиш тих почуттів, які переповнюють мене»

[Рамка на сторінці 12]

Відгуки про допоміжне піонерське служіння

• «Уперше в житті я служила допоміжним піонером. Мені бракує слів, аби висло­вити свою вдячність за таку нагоду!»

• «Дуже дякую за цей новий розпорядок. Він приніс мені море радості».

• «Це стало особливою подією в історії нашого збору».

• «Завдяки тому що стільки вісників служили допоміжними піонерами, у зборі панував дух миру та єдності».

• «Бачу, що Армагеддон уже справді не за горами!» (Так висловився один чоловік, помітивши нашу особливу активність у квітні).

[Рамка на сторінці 43]

ВОНИ «СПІВАЮТЬ ВІД РАДОСТИ»

ЦЕЙ світ, перебуваючи під жорстоким пануванням Сатани, зазнає́ щораз більшого горя (Об’яв. 12:12). А служителі Єгови, на відміну від людей цього світу, «співають від радости серця» (Ісаї 65:13, 14). Вони безупинно запрошують усіх мешканців Землі прийти до правдивого Бога, адже всі, хто надію на Нього складає, тішитимуться і «будуть вічно співати» (Пс. 5:12).

 [Таблиця/Діаграми на сторінці 26]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ДОСТУПНИЙ 106 МОВАМИ

Повний «Переклад нового «Християнські Грецькі

світу»: 62 мовами Писання»: 44 мовами

Албанська Азербайджанська

Англійська Азербайджанська (кириличне письмо)

Арабська Американська мова жестів

Африканс Амхарська

Бемба Бірманська

Болгарська Бразильська мова жестів

Вірменська В’єтнамська

Грецька Гаїтянська креольська мова

Грузинська Ган

Датська Гінді

Ефік Еве

Зулу Естонська

Ібо Італійська мова жестів

Ілоканська Ка́нада

Індонезійська Казахська

Іспанська Кірибаті

Італійська Кікаонде

Йоруба Колумбійська мова жестів

Киргизька Кхмерська

Китайська Латиська

Китайська (спрощене письмо) Литовська

Кіньяруанда Лувале

Кірунді Луганда

Корейська Лозі

Коса Малаялам

Македонська Мексиканська мова жестів

Малагасійська Непальська

Мальтійська Пангасинанська

Нгала Пап’яменту (Кюрасао)

Нідерландська Пенджабська

Німецька Російська мова жестів

Норвезька Санго

Осетинська Сранан-тонго

Педі Тайська

Польська Тамільська

Португальська Ток-пісин

Російська Тонга

Румунська Тумбука

Самоа Узбецька

Себуанська Українська

Сербська Фіджійська

Сербська (латинське письмо) Чітонга

Сесуто Хілігайнон

Сингальська Хірі-моту

Словацька

Словенська

Суахілі

Тагальська

Тві (аквапім)

Тві (ашанті)

Тсвана

Тсонга

Турецька

Угорська

Хорватська

Чеська

Фінська

Французька

Чичева

Шведська

Шона

Японська

[Діаграми]

◀ 76% 24%

У 2011 році принаймні 76 відсотків населення світу мало (повний або частковий) «Переклад нового світу» рідною мовою

110

100

90

80

70

60

50

40

30

20

10

0

1950 1955 1960 1965 1970 1975 1980 1985 1990 1995 2000 2005 2010

[Діаграма на сторінці 8]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

У світі 2 657 377 вісників служили допоміжними піонерами

2,5 (МЛН.)

2,0

1,5

1,0

0,5

0

2008 2009 2010 2011

[Карта на сторінці 35]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

США

ФРАНЦІЯ

БОЛГАРІЯ

ТУРЕЧЧИНА

ВІРМЕНІЯ

АЗЕРБАЙДЖАН

РОСІЯ

ПІВДЕННА КОРЕЯ

[Ілюстрація на сторінці 6]

Вгорі: піонери і вісники приводили зацікавлених до дому Жаннетт на біблійні вивчення. (Дивіться с. 9)

[Ілюстрація на сторінці 7]

Група сталих і допоміжних піонерів вирушають у служіння в Мадриді (Іспанія)

[Ілюстрація на сторінці 10]

Тоші свідчить працівниці, яка допомагає їй у будинку для людей похилого віку

[Ілюстрація на сторінці 11]

Алехандро разом з батьком проповідує в останній день місяця в Сан-Салоні (Барселона, Іспанія)

[Ілюстрація на сторінці 13]

Освітній центр Товариства «Вартова башта» в Паттерсоні (Нью-Йорк)

[Ілюстрація на сторінці 18]

Зал Царства в японському місті Рікудзен-Таката

 [Ілюстрація на сторінці 22]

Вгорі: добровольці розчищають дім нашого брата в місті Сібата (префектура Міягі)

[Ілюстрація на сторінці 22]

Зліва: член комітету філіалу виголошує промову в будинку нашого брата в Рікудзен-Такаті

[Ілюстрація на сторінці 22]

Знизу: добровольці готують обід для делегатів спеціального одноденного конгресу в зоні стихійного лиха

[Ілюстрація на сторінці 24]

Переклади литовською і латиською мовами

[Ілюстрації на сторінці 31]

Історичний знак поблизу стадіону «Янкі» (Нью-Йорк, США)

[Ілюстрація на сторінці 32]

Будівельники офісу в Буркіна-Фасо

[Ілюстрація на сторінці 32]

Офіс у Буркіна-Фасо

[Ілюстрація на сторінці 32]

Філіал у Чилі

[Ілюстрації на сторінці 33]

Нові приміщення філіалу в Гонконгу

[Ілюстрація на сторінці 34]

Європейський суд з прав людини, Страсбург (Франція)

[Ілюстрації на сторінці 38]

Щасливі учні, які вже не зобов’язані відвідувати заняття з релігії, зі своїми табелями успішності

[Ілюстрація на сторінці 41]

Свідки проповідують в Горно-Алтайську (Республіка Алтай)