• КІЛЬКІСТЬ КРАЇН І ТЕРИТОРІЙ: 239

• КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ: 7 782 346

• КІЛЬКІСТЬ ГОДИН СЛУЖІННЯ: 1 748 697 447

• КІЛЬКІСТЬ БІБЛІЙНИХ ВИВЧЕНЬ: 8 759 988

• КІЛЬКІСТЬ КРАЇН І ТЕРИТОРІЙ: 58

• НАСЕЛЕННЯ: 968 989 710

• КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ: 1 312 429

• КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ: 2 999 639

Вона відмовилась від аборту

В Аддис-Абебі, столиці Ефіопії, живе власниця магазину, на ім’я Сабе. Якось до неї підійшли дві сестри і запропонували «Пробудись!» про аборт. Сабе запросила їх увійти і, розплакавшись, розповіла, що якраз збиралася зробити аборт. Сестри були настільки зворушені, що теж заплакали. Після розмови жінка вирішила,  що буде народжувати, і рішуче пояснила своєму чоловіку чому. Пройшов час, і Сабе народила чудову дівчинку. Згодом Сабе почала вивчати Біблію, охрестилася і нині служить піонеркою. Її чоловік також став братом, а в квітні 2012 року охрестилося двоє їхніх старших дітей.

«Чи можна зайти і порозмовляти з ним?»

Районний наглядач з Ефіопії разом з іншим братом проповідував від дому до дому. З одного будинку вийшла покоївка, і брати спитали, чи можуть поговорити з господарем. Жінка відповіла, що ні, тож брати попросили передати йому літературу. Покоївка спершу пішла спитати господаря дозволу і, повернувшись, пояснила, що він хоче подивитись на ці публікації.

Брати дали жінці журнал. Через кілька хвилин вона повернулась і сказала, що господар погодився прочитати його. Тоді брати запитали: «Якщо господар не в стані вийти, чи можна зайти і порозмовляти з ним?» Жінка знову пішла спитати дозволу. Цього разу її довго не було, і брати засумнівались, чи вона взагалі вийде. Зрештою жінка вийшла і запросила братів увійти. Вони дізнались, що Їргу, господар дому,— літній чоловік, який вже десять років прикутий до ліжка і навіть не може сидіти. Покоївка затрималась, бо мусила допомогти йому одягнутись і поприбирати в кімнаті.

 Брати дали Їргу свідчення, і він погодився на біблійне вивчення. З часом його здоров’я поліпшилось: він міг вставати з ліжка і пересуватись на інвалідному візку. Їргу почав відвідувати зібрання і недавно охрестився на обласному конгресі.

Церква, якій належали батькові книжки

Кальвіну із Зімбабве було 4 роки, коли помер його батько. Він залишив синові сумку, в якій був «Переклад нового світу» і перший том книжки «Пророцтво Ісаї — світло для всього людства». Батько заохотив Кальвіна: «Тримайся церкви, якій належать ці книжки, бо там правда».

Згодом у Кальвіна померла і мама, тож його забрала бабуся. Впродовж дев’яти років Кальвін відмовлявся ходити з бабцею до церкви, кажучи, що одного дня він знайде церкву, якій належать батькові книжки.

Якось бабуся Кальвіна познайомилась з нашою сестрою. Не знаючи, що та Свідок, вона розповіла про внука, який не хоче ходити до церкви, а кожної неділі читає батькові книжки. Сестра поцікавилась, що то за книжки. «Це примітивні книжки Вартової башти»,— відповіла бабуся.

Сестра захотіла зустрітися з Кальвіном. І, коли зустріч відбулася, хлопець дуже зрадів. Сестра відразу розпочала з ним біблійне вивчення за допомогою книжки «Чого насправді вчить Біблія?». Кальвін попри опір бабусі став відвідувати всі зібрання. Він рішуче тримається правди і з нетерпінням очікує зустрічі з мамою і татом, які воскреснуть у новому світі. У серпні 2012 року Кальвін охрестився.

 «Бог, якому ти служиш, дуже сильний»

Каро живе в Уганді. Вже через місяць після того, як Каро почала вивчати Біблію, її чоловік Мартін, який займався чаклунством, став чинити їй сильний спротив. «Через твої книжки предки не хочуть заходити до нашого дому»,— кричав він. Мартін жорстоко поводився з Каро і погрожував вбити її, якщо вона не припинить біблійного вивчення. Крім того, він перестав забезпечувати сім’ю матеріально, але Каро не злякалася. Вона продовжувала набувати точних знань і сама дбала про сім’ю, вирощуючи різну городину. Коли жінка побачила, що її життю справді загрожує небезпека, то втекла з дому. Увесь цей час Каро старалась якось заробити на себе. Дізнавшись, що її діти захворіли, вона купила на всі свої гроші ліки для них.

Трохи згодом до Каро зателефонував її чоловік та сказав: «Прошу тебе, повертайся додому. Я бачу, що Бог, якому ти служиш, дуже сильний і підтримує тебе. Попроси тих людей, які тебе навчають, аби вони вчили і мене. Я справді хочу змінити своє життя». Мартін дотримав свого слова, і сьогодні їхня сім’я по-справжньому щаслива. У серпні 2012 року на конгресі Мартін і Каро охрестилися.

Одинокий проповідник

Дейвід жив у місті, що за сотні кілометрів від його рідного дому в Кенії, і там почав вивчати Біблію зі Свідками Єгови. Однак за короткий час йому треба було повертатися до свого села Локічар, що на північному заході Кенії. Найближчий  збір у тій віддаленій місцевості був за 165 кілометрів у місті Лодварі. Протягом чотирьох років Дейвід майже не мав контактів зі Свідками, але розповідав сусідам і родичам ті істини, про які дізнався на біблійному вивченні. Дехто зацікавився правдою, і невдовзі Дейвід сам проводив кілька біблійних вивчень. У 2007 році Дейвід зустрівся з братами у Лодварі та став двічі на місяць їздити на вивчення, добираючись туди мотоциклом, таксі та мікроавтобусом.

Чим більше Дейвід набував знань з Біблії, тим запопадливіше проповідував. Будучи ще неохрещеним, він збудував поблизу свого дому своєрідний Зал Царства з глини, накрив його соломою та проводив там зібрання із зацікавленими. Однак не всім подобалась його проповідницька діяльність, і протягом двох років він зносив словесну та фізичну наругу від односельчан. Якось вони навіть побили Дейвіда до непритомності, звинувачуючи в тому, що він поширює по селі «поклоніння Дияволу». Після цього Дейвід поскаржився місцевій владі і насилля припинилося, тож він міг знову вільно проповідувати. «Правда є найважливішою у моєму житті,— каже Дейвід.— Жодна протидія не зупинить мене».

У 2009 році Дейвід охрестився, і нині є повночасним піонером та служителем збору. Хоча він разом зі своїм 15-літнім сином — єдині вісники в тій території, у квітні 2012 року на Спомин Христової смерті, який відбувався у тимчасовому Залі Царства, прийшло 60 їхніх односельчан.

 «Доведіть на основі Писань, що це неправда»

Жанет, котра служить сталою піонеркою в Гані, під час довгої поїздки автобусом читала книжку «Чого вчить Біблія». На зупинці до автобуса зайшов проповідник і виголосив промову, а потім почав просити пасажирів пожертвувати гроші для його служіння.

— Ви сказали, що Бог та Ісус — це одне,— звернулась до нього Жанет.— Хто ж тоді говорив до Ісуса під час його хрещення?

— Це свята тайна,— відповів проповідник.

Жанет відкрила четвертий розділ книжки «Чого вчить Біблія», вибрала з нього певні біблійні вірші та попросила кількох пасажирів прочитати їх. Потім Жанет пояснила, яка різниця між Ісусом та Всемогутнім Богом Єговою.

— Ти відьма,— заявив проповідник.

Почувши це, пасажири стали захищати Жанет. «Доведіть на основі Писань, що це неправда,— казали вони,— а не обзивайте жінку відьмою». Роздратований проповідник вискочив з автобуса на наступній зупинці. Молода жінка, яка сиділа поряд з Жанет, сказала: «Я думала, що Єгова — це назва церкви Свідків, а виявляється, це Боже ім’я».

Розмова продовжилась, і Жанет взяла в тієї жінки номер телефону, пообіцявши зв’язатися з нею. Коли ця жінка повернулась додому, то розповіла про все своїй бабусі. Бабуся теж здивувалась, почувши, що Єгова — це ім’я Бога. Згодом Жанет домовилась, щоб інші Свідки проводили біблійне вивчення з тією жінкою та її бабусею. Вони обидві тепер відвідують зібрання.

• КІЛЬКІСТЬ КРАЇН І ТЕРИТОРІЙ: 57

• НАСЕЛЕННЯ: 946 087 916

• КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ: 3 861 145

• КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ: 4 196 922

Вона знайшла правду там, де не очікувала

Охоронець в’язниці у Болівії намагався втихомирити 20-літню Андре, яка лаялась і погрожувала йому. Андре була жорстокою і міцною, тому інші боялися її. Але Свідок Єгови, на ім’я Лейді, яку несправедливо ув’язнили, не боялась Андре, а лише співчувала їй. Кожного ранку Лейді вголос читала якусь  пісню зі свого пісенника. Почувши ці пісні, Андре спитала: «Ти Свідок Єгови?»

Лейді відповіла, що так, тоді Андре сказала: «Моя мама теж Свідок Єгови, і раніше я ходила з нею на зібрання. Мама вивчала зі мною Біблію». Андре не стрималась і розплакалася. Протягом кількох днів Лейді обговорювала з Андре біблійні думки, і, коли прийшов час на слухання справи Андре, вони разом попросили в Єгови допомоги і керівництва. Андре звільнили, і вона продовжувала набувати знань про Єгову. За короткий час ця жінка стала неохрещеним вісником і тепер готується до хрещення.

Лейді не розчарувалась через несправедливе ув’язнення, а ефективно використала час і розпочала 21 біблійне вивчення. Після звільнення вона тричі на тиждень відвідує у в’язниці своїх зацікавлених.

Сайт спонукав їх до дій

Якось у неділю навесні 2011 року до Залу Царства в Канаді зайшло гарно вбране подружжя з двома дітьми. Усі подумали, що це Свідки з іншого міста. Служитель збору, на ім’я Домінік, відразу впізнав голову тієї сім’ї. Домінік вивчав Біблію з цим чоловіком, якого звали Марк-Андре, 17 років тому. Впродовж двох років він з дружиною Джосі завантажували та читали журнали «Вартова башта» і «Пробудись!» з нашого сайту  www.pr418.com. Завдяки цьому вони зрозуміли, що повинні піти до Залу Царства. З Марком-Андре і Джосі було розпочато біблійне вивчення, і вже через два місяці вони щотижня проводили сімейне поклоніння. Ця сім’я не пропускає жодного зібрання і робить швидкий духовний поступ. У травні 2012 року Джосі виступила на Школі теократичного служіння зі своїм першим завданням.

«Пригостив бутербродом і віддав свого капелюха»

На обласному конгресі 2010 року в Чилі десятилітній Марсело помітив, що у літнього чоловіка, який сидів поряд, не було літератури.

— Той чоловік не має Біблії,— прошепотів Марсело до мами.

— Показуй йому вірші у своїй,— запропонувала мама. Марсело підсів до чоловіка, якого звали Віктор, і вони разом читали кожен наведений вірш. Під час перерви Марсело сказав мамі: «Він не має нічого поїсти». Мама порадила сину пригостити Віктора, і хлопець запропонував чоловікові бутерброд і гарячий чай. Поки Віктор їв, Марсело показав йому з Біблії всі вірші, які пам’ятав.

Після обіду почало сильно пекти сонце, і схвильований Марсело знову звернувся до мами: «У нього нема капелюха».

Мама сказала: «Дай йому свого». Хлопець так і зробив. Коли програма закінчилась, Марсело з Віктором попрощались.

 На наступному обласному конгресі Марсело став усюди шукати Віктора. Як же він зрадів, побачивши Віктора, який цього разу навіть одягнув краватку. Віктор голосно сказав: «Я тут завдяки цьому хлопцеві. Минулого року мене запросили на конгрес і я прийшов. Цей хлопчик показував мені вірші у своїй Біблії, пригостив бутербродом і віддав свого капелюха. Тепер я вивчаю Біблію!» Сьогодні Віктор вже є неохрещеним вісником.

Похвала журналістки

У своїй статті відома журналістка з Венесуели розповіла випадок, який стався з нею, коли вона звернулась за допомогою до відділу обслуговування клієнтів національної телефонної компанії. Оператор грубо відповів їй і нічим не допоміг. Вона зателефонувала вдруге, і цього разу трубку підняв юнак, на ім’я Мізаел. Він був дуже ввічливим і надав їй необхідну інформацію. Жінка написала: «Впродовж усієї розмови цей молодий чоловік говорив спокійно, з повагою і старався допомогти. Мізаел не лише порадив, як вирішити проблему, але й підказав, що робити у разі майбутніх труднощів».

Коли журналістка похвалила Мізаела, він пояснив, що є Свідком Єгови і намагається ставитись до ближніх так, як вчив Ісус. Жінка зателефонувала до начальника Мізаела і подякувала за такого хорошого працівника. У статті журналістка написала, що Мізаел, який є Свідком Єгови,— зразковий венесуелець. Вкінці вона підсумувала:  «Нам потрібні такі люди, як він, у кожній сфері послуг».

«Не будьте впертими!»

П’ятнадцятирічна Габріела, яка не чує, охрестилась у жовтні 2011 року на обласному конгресі мовою жестів у Еквадорі. Дівчина була такою щасливою, що, прийшовши в понеділок до школи, попросила у вчительки дозволу зробити коротеньке оголошення своїм однокласникам. Вчителька погодилась, тож Габріела вийшла на середину класу і з радістю жестами показала: «Цієї п’ятниці, суботи і неділі я була на конгресі, де охрестилась і стала Свідком Єгови. Також хочу сказати, що ми живемо в останні дні. Часу  залишилось мало! Необхідно негайно робити зміни. Не будьте впертими, майте страх перед Богом!» Всі учні були вражені.

Того ж дня, під час обіду, до Габріели підійшла глуха дівчина Катті, яка була неактивним Свідком, і почала розпитувати про конгрес. Габріела щиро відповіла: «Конгрес був просто чудовий! Тепер я охрещена і хочу залишатись вірною Єгові. Тож мушу тобі сказати, що ми більше не можемо дружити, бо ти ведеш неправильне життя, а це впливатиме на мої стосунки з Богом. Тобі треба змінитись. Молись до Єгови і порозмовляй зі старійшинами. Я впевнена, тобі це вдасться». Завдяки прямій, але сердечній пораді дівчина звернулась до старійшин за допомогою і знову стала активною у служінні.

Їй допоміг ноутбук вчительки

Шістнадцятирічну сестру зі США однокласники почали розпитувати про її релігію. Вона не мала при собі ні літератури, ні Біблії. Сестра хотіла обґрунтувати свої погляди на Божому Слові, тому попросила у вчительки ноутбук і зайшла на наш сайт www.pr418.com. Вона не лише відповіла на усі запитання, але й показала, як користуватись сайтом. Далі сестра пояснила: навіть якщо поряд не буде Свідків, за допомогою сайту ви знайдете відповіді на різні біблійні питання. Під кінець тижня майже ніхто не ставив запитань і сестра поцікавилась чому. Однокласники сказали, що регулярно відвідують наш сайт зі своїх мобільних. Це саме робить і вчителька.

• КІЛЬКІСТЬ КРАЇН І ТЕРИТОРІЙ: 48

• НАСЕЛЕННЯ: 4 222 869 785

• КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ: 674 608

• КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ: 662 736

Брошура стримала їх від насилля

Група Свідків з Індонезії йшла на похорон через невеличке село. Брат-піонер помітив, що на узбіччі стоїть кілька молодих осіб. Він підійшов, порозмовляв з ними і залишив брошуру «Слухайся Бога і живи вічно». Згодом тією ж дорогою поверталась додому сестра. Її зупинив чоловік, який тримав в руках брошуру  «Слухайся Бога і живи вічно». Він подякував сестрі за те, що вона дала його дітям цю публікацію. «Брошура врятувала моїм дітям життя»,— пояснив він. Сестра не знала, про що йдеться, і попросила чоловіка все розповісти. Той батько розказав, що хлопці збиралися напасти на одне село. Згідно з місцевими звичаями, вони мали помститися за свого друга, якого побили. Однак з брошури хлопці дізналися, що люди, які чинять насилля, не житимуть у Раю. Тож вони заспокоїлися, відмовилися від свого плану та розійшлися. Біблійна звістка, поміщена в брошурі, стримала їх від насилля.

Трансвестит робить зміни

Рек виховувався в порядній сім’ї в Камбоджі, але з раннього дитинства він і його брат-близнюк відчували себе жінками. Хлопці гралися ляльками, і їм хотілося носити дівчачий одяг. Їхня мама дуже переживала і соромилась через це, та не знала, як допомогти. Вони йшли до школи одягнені як хлопці і там відразу перевдягались. У 16 років близнюки взяли участь у конкурсі краси серед трансвеститів, і після цього їм відкрився шлях до шоу-бізнесу. Вони виступали в телевізійних шоу та комедійних програмах. Невдовзі Рек потрапив у товариство інших трансвеститів і став гомосексуалістом.

Мама Река почала ходити до церкви і кликала його з собою. Хоча він погодився носити чоловічий одяг, однак відмовився обрізати довге волосся.  Коли Рек приходив до церкви, пастор часто кидав зневажливі коментарі на його адресу та насміхався над ним. Незважаючи на це, Рек сподівався, що пастор навчить його Біблії. Цілий тиждень він вставав дуже рано і кілька кілометрів їхав на велосипеді до церкви, але пастор не хотів його вчити і завжди знаходив якісь виправдання. Наступного тижня пастор навіть не вийшов до Река, і це дуже обурило хлопця.

Коли юнак повернувся додому, його брат сказав, що приходила якась жінка і пропонувала безкоштовне біблійне вивчення. Вона залишила книжку «Чого насправді вчить Біблія?». Тож близнюки почали вивчати Біблію разом з тою сестрою та її чоловіком. Через півроку брат Река припинив вивчення, оскільки не був готовий до змін. А на Река дуже вплинули слова з 1 Коринфян 6:9, 10. Прочитавши їх, він зрозумів, що йому слід робити. Завдяки ретельному вивченню Біблії, молитвам і зібранням Рек зміг змінити своє життя. Тепер вивчає Біблію та духовно прогресує і мама Река. Коли цей юнак охрестився, мама зі слізьми на очах сказала: «Яка я щаслива, що мій син охрестився і став чоловіком». Сьогодні Рек служить сталим піонером.

Біблія допомогла їй порвати зі спіритизмом

Ор-Я займалася спіритизмом, зціляла людей та передрікала майбутнє. Подружжя спеціальних піонерів, які служать у Хайфі (Ізраїль), познайомилися з нею, проповідуючи від дому до дому. Побачивши їх, жінка сказала: «Якщо ви говорите про Бога, заходьте!» У її помешканні  було повно предметів, пов’язаних зі спіритизмом. Ор-Я стверджувала, що отримує звістки від Бога через дух померлого рабина.

Коли подружжя запропонувало їй домашнє біблійне вивчення за допомогою книжки «Чого вчить Біблія», вона погодилась. Два дні до того жінка молилася до Бога, щоб він послав їй когось, хто вивчав би з нею саму Біблію, але без рабинських тлумачень. Через місяць жінка поцікавилась: «Чи є ще люди, які поділяють ваші вірування?» Тож Ор-Я пішла на зібрання. Вона була вражена теплотою та любов’ю, яку виявляли до неї. І з того часу вона стала відвідувати усі зібрання.

Після двох місяців вивчення Ор-Я дізналась про майбутній конгрес і запитала, чи на таких конгресах хрестяться. «Якщо так,— сказала вона,— то у вас залишається лише два місяці, щоб підготувати мене до хрещення!» Жінка стала робити зміни. Спершу вона повикидала всю дорогу спіритичну атрибутику. Потім зовсім відмовилась від свого ремесла і почала проповідувати, пропонуючи усім колишнім клієнтам журнали та книжку «Чого вчить Біблія». Навіть коли Ор-Я захворіла, то вже не лікувалась спіритичними методами, як раніше. Покинувши спіритизм, ця жінка чотири місяці не мала жодного заробітку. Вона хотіла виділяти більше часу на духовні справи, тому шукала таку роботу, щоб працювати по шість годин і то тільки чотири дні на тиждень. Зрештою вона знайшла  роботу, продала свій великий будинок і орендувала маленьку квартиру.

Пройшов час, і Ор-Я вже відповідала вимогам до хрещення, але за тиждень до конгресу зламала ногу. Це не зупинило Ор-Я, і, незважаючи на гіпс, вона охрестилася. Сьогодні Ор-Я ревно проповідує та вивчає Біблію зі своїми колишніми клієнтами.

Член секти знайшов правду

У віддаленій гористій місцевості на Філіппінах було розпочате біблійне вивчення з глухими братами-близнюками, які належали до секти. Вони вірили, що зброя не завдасть шкоди тим, хто носить певні амулети та спеціальні пов’язки. Брати вчилися вправно володіти вогнепальною зброєю, боло й іншими ножами та брали участь у боях проти повстанських груп у горах. Члени секти дозволили хлопцям вивчати Біблію, але за умови, що Свідки Єгови не змушуватимуть їх міняти релігію.

Вісники заохочували близнюків самостійно приймати рішення, керуючись знаннями з Біблії. Один з близнюків зрозумів, що не зможе змінитися і жити за Божими нормами, а інший продовжив вивчення. Щоб підбадьорити хлопця, брат на вивченні відкрив Біблію і мовою жестів сказав: «Самуїле, твоє ім’я є в Біблії. Біблійний персонаж з цим іменем до самої старості вірно служив правдивому Богу Єгові. Ти теж можеш залишатись відданим і слухняним Єгові». Ці слова дуже зворушили Самуїла. «Якщо моє ім’я є в Біблії,— подумав юнак,— то я мушу стати на бік Єгови». Тож він повідомив  членів секти, що залишає їх, та спалив усі амулети й речі, пов’язані зі спіритизмом. Після цього Самуїл зробив швидкий духовний поступ та охрестився. Сьогодні він запопадливо ділиться біблійною правдою з іншими людьми, які не чують.

Вірний Єгові попри переслідування

Раджі живе у віддаленому селі на півночі Індії. Коли він був у четвертому класі і мав дев’ять років, вчитель, Свідок Єгови, прищеплював дітям моральні норми, користуючись книжкою «Навчайся  у Великого Вчителя». Це дуже подобалось Раджі, і він відразу застосовував здобуті знання. Хлопець розповів вчителеві, що більше не обманює, не б’ється з однокласниками і ділиться обідом з тими, хто нічого не має.

Дізнавшись про Рай на землі, Раджі почав розповідати добру новину не тільки у своєму селі, але й коли їхав у поїзді. Це дратувало його батьків, і вони заборонили синові розмовляти про Єгову та Ісуса. Однак Раджі не послухався, і батьки стали бити його. Коли хлопець повертався зі школи, мама забирала його одяг, аби він не виходив на вулицю і нікому не розповідав про Біблію. Батьки не дозволяли хлопцю спати у його ліжку і давали мало їжі. Проте і це не допомогло, тоді вони покликали місцевого священика.

Священик кілька днів жив у їхньому домі та змушував хлопця вклонитися ідолу. Коли Раджі пояснив, що ідол не є живим богом, а лише каменем, священик заохотив хлопця дивитися на ідола очима віри, бо тільки так він побачить у ньому бога. Після такої поради хлопчик взяв аркуш паперу і написав на ньому «100 рупій». Цей аркуш він дав священику і попросив купити за нього шоколад, а решту повернути. Священик сказав, що не є дурнем, адже це звичайний папір, який не має жодної вартості. «Якщо ви дивитиметеся на нього очима віри, то побачите його вартість»,— відповів Раджі. Розлючений священик став схиляти голову хлопчика перед ідолом. «Ви можете схилити мою голову  перед цією статуеткою, але не серце»,— вигукнув Раджі. Зрештою священик пішов від тієї сім’ї. Він сказав, що нічим не може допомогти і якщо залишатиметься в їхньому домі, то сам втратить віру. Потім батьки Раджі перевели сина до іншої школи. Але і там він почав розповідати кожному про Єгову та Рай на землі. Сьогодні Раджі вже 10 років і він далі покладається на Єгову й зберігає міцну віру.

Вона знайшла Біблію, яку шукала

Коли Лариса проповідувала продавцеві книжкового магазину у Вірменії, зайшла жінка і попросила Біблію «Нового світу». Продавець сказала, що в них немає такої Біблії, і запропонувала їй інший вірменський переклад. «А він легкозрозумілий?» — запитала жінка. Продавець прочитала кілька віршів і сказала: «Здається, все зрозуміло». Проте жінка і далі цікавилась Біблією «Нового світу». Лариса згадала, що має в сумці свою Біблію. Вона витягнула її і попросила жінку прочитати напис на титульній сторінці. «Переклад нового світу»,— прочитала жінка. Це була саме та Біблія, яку вона шукала.

Жінка пояснила, що її донька і зять у Греції почали вивчати Біблію зі Свідками Єгови. Оскільки вони ще не вивчили грецької, то попросили маму привезти їм «Переклад нового світу» вірменською. Лариса дала свою Біблію тій жінці і промовила: «Передайте її дітям і скажіть, що це подарунок від Єгови». Жінка дуже зраділа, коли Лариса запропонувала і їй біблійне вивчення. Вони обмінялися номерами телефонів, аби розпочати біблійне вивчення, як тільки жінка повернеться з Греції.

• КІЛЬКІСТЬ КРАЇН І ТЕРИТОРІЙ: 47

• НАСЕЛЕННЯ: 738 679 198

• КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ: 1 595 888

• КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ: 841 260

Циганка повернула гаманець

Ніна, повночасна піонерка з Боснії, вивчає Біблію з сім’єю циган. Якось 10-річна дівчинка з цієї сім’ї знайшла на дорозі гаманець з грішми, кредитними картками та документами. Раніше дівчинка вважала б цю знахідку подарунком від Бога, але тепер, порадившись з мамою, вирішила віддати його у поліцію.  Це був благородний вчинок, адже їхня сім’я жила у скруті і навіть не мала за що купити хліба. Через дві години після того, як вона з мамою віддала гаманець поліції, до них зателефонували і попросили повернутися у відділок. Там на них чекав власник гаманця. Він подякував і як винагороду дав їм 30 доларів, а це майже дводенний заробіток.

Його зацікавила назва статті

Ніхад з Боснії якраз повертався зі служіння. Коли він підійшов до свого авто, там стояв якийсь чоловік. Ніхад привітався з ним, і той сказав: «Вибачте, я помітив у вашій машині журнал, і мою увагу привернув заголовок “Як бути добрим батьком”. Я дуже захотів почитати цей журнал, тому вже близько години чекаю, поки хтось прийде». Ніхад з радістю дав тому чоловікові журнал і коротеньке свідчення.

Потіха для пригнічених моряків

Одна пара Свідків, проповідуючи у порту в Роттердамі (Нідерланди), зійшла на борт корабля. Вісники помітили, що усі члени екіпажу були пригнічені. Зі сльозами на очах старший механік розповів, що їхній корабель дуже пошкоджений, оскільки зазнав чимало аварій і не раз йому загрожувало зіткнення. Чоловік попросив Свідків помолитися за них. Ті погодились і запропонували виголосити для екіпажу підбадьорливу біблійну промову. Наступного дня о сьомій вечора ця пара  ще з двома вісниками зійшли на корабель, і їх запросили на капітанський місток. З 16 членів екіпажу на зустріч прийшло 15. Її розпочали молитвою, і потім брат виголосив промову «Чи Бог спричиняє стихійні лиха?». Свідки принесли кілька примірників Біблії і допомагали присутнім знаходити вірші, які згадувались у промові. Після кінцевої молитви всі жваво спілкувалися і ніхто не розходився. Екіпаж був дуже вдячним за промову. Один моряк сказав: «Це і є відповідь на наші молитви». Члени команди взяли 20 книжок, а також Біблії та інші публікації. Наприкінці зустрічі капітан дав вісникам конверт, де було 200 доларів, які моряки пожертвували на видавництво літератури.

Відповідь на молитву

Ось що написала Ірене зі Швеції: «Мені 80 років, і через хворобу я не можу ходити у служіння. Я мріяла допомогти пізнати правду комусь з людей, яким раніше проповідувала, і постійно молилась про це до Єгови.

Одного дня до нас зателефонувала якась жінка і трубку взяв мій чоловік. “Вибачте, будь ласка,— сказала жінка,— я звернулась до вас, бо ви єдині, кого я пам’ятаю. Чи могла б ваша дружина пояснювати мені Боже Слово? Я вивчала Біблію 15 чи 20 років тому, але через спротив мого вже покійного чоловіка мусила припинити вивчення”.

Пригадую, що приходила до цієї жінки з сестрою, яка з нею вивчала. Як не дивно, вона запам’ятала мене. Я дуже зраділа цьому дзвінку, і ми відразу домовились про зустріч. Відтоді ми щотижня проводили з нею біблійне вивчення. Ця  жінка прийшла на Спомин та спеціальну промову і стала відвідувати всі зібрання. Яка ж я вдячна Єгові, що він відповів на мою молитву!»

Він не міг вкинути шоколад у скриньку для пожертв

Восьмилітній Серджіо з Італії хотів переконати старійшин, що готовий стати неохрещеним вісником. Якось батько Серджіо йшов до подружжя, якому вже за 70, відремонтувати замок і взяв сина з собою. Серджіо прихопив деякі журнали. «Поки тато працював,— розповідає хлопець,— я запропонував журнали чоловікові. Він так здивувався, що покликав дружину і показав їй журнали. Тоді я записав їхні імена, адресу та номер телефону, щоб зробити повторні відвідини. Після цього жінка дала мені велику плитку шоколаду». Через кілька днів Серджіо разом зі старійшиною свого збору знову пішов до цього подружжя. Хлопець подзвонив, і відчинила жінка. Він пояснив, що приніс для них книжку «Чого насправді вчить Біблія?». Жінка охоче взяла публікацію і вдруге дала хлопцеві шоколад. «Я не міг кинути шоколад у скриньку для пожертв, тому мусив його з’їсти,— пояснив Серджіо.— Але думаю, що старійшини зрозуміли, наскільки сильно я хочу бути неохрещеним вісником».

Пастор зацікавився правдою

Симеон служив пастором церкви в містечку Гурково (Болгарія), де не було жодного Свідка. Ретельно досліджуючи Біблію, він зрозумів, що її вчення розходиться з тим, чого навчає церква. Одного дня в поїзді йому дали наші журнали.  Він був у захопленні, коли прочитав, що Єгова — це правдивий Бог і що немає Трійці. Симеон хотів дізнатися більше, тож написав до філіалу Свідків і до усіх церков, які тільки знав. Відповідь надійшла лише від однієї церкви з порадою «не перейматися такими нісенітницями». А наш філіал подбав, аби Симеона відвідали брати. Двоє Свідків приїхали до нього з міста Казанлика, що за 35 кілометрів від Гурково, і розпочали з ним та його сім’єю біблійне вивчення. Пастору дуже подобалося вивчення, тож він запросив усіх сусідів та друзів. Незабаром на щотижневе  біблійне вивчення приходило приблизно 25 осіб. Після одного вивчення 75-літній сусід зі сльозами на очах сказав: «За годину я дізнався більше, ніж за 30 років у церкві». Брати з Казанлика стали щомісяця проводити в тому містечку зібрання, на яке приходить в середньому 60 осіб. А на Спомині цього року там було аж 79 присутніх.

«Тримайся того, чого тебе вчать»

П’ятнадцятилітня сестра Валя з України помітила, що її вчителька заплакана і одягнена в чорне. Дізнавшись, що у неї померла мама, Валя вирішила потішити її біблійною надією на воскресіння. Вона взяла Біблію та брошури «Що стається з нами, коли ми помираємо?» і «Коли помирає той, кого ви любите» і після уроків підійшла до вчительки. Валя розповідає: «Чекаючи під кабінетом вчительки, я дуже хвилювалася і молилась до Єгови про допомогу». Коли сестра зайшла в кабінет, вчителька запитала:

— Що ти хотіла?

— Я хочу потішити вас, бо розумію, як ви почуваєтеся. Кілька років тому у мене померла бабуся.

Вчителька була зворушена увагою Валі. Вона розплакалася і сказала, що ні родичі, ні колеги не виявили їй такого щирого співчуття. Тоді Валя прочитала й пояснила слова з Об’явлення 21:3, 4. Вчителька взяла брошури і промовила:

— Ти дуже відрізняєшся від інших учнів.

— Я читаю Біблію і стараюсь жити за її принципами, а також слухаюсь батьків,— відповіла Валя.

Згодом на прохання вчительки Валя принесла їй Біблію і книжку «Чого вчить Біблія». Вчителька ще  раз подякувала Валі і сказала: «Твоя релігія є правдивою, і ти маєш дуже хороших батьків, які правильно тебе виховують. І далі тримайся того, чого тебе вчать».

Вона помилилася номером

У перший день обласного конгресу, який проходив 2011 року в Малакасі (Греція), Наталі телефонувала зі свого мобільного батькові. Вона хотіла дізнатися про автобус, що їхав до місця конгресу, але ніхто не відповідав. Згодом з’ясувалось, що вона помилилася номером. За деякий час абонент, якому телефонувала Наталі, побачив пропущений дзвінок і вирішив поцікавитись, хто це. Тоді вже йшла програма конгресу і Наталі замість того, щоб вимкнути телефон, випадково підняла трубку. Сестра навіть не здогадувалась, що чоловік, який телефонував, із зацікавленням слухав промову.

Згодом чоловік вислав Наталі повідомлення: «Хто ви? Священик?» Під кінець ранкової програми Наталі побачила повідомлення і відписала: «Я не священик, а Свідок Єгови, і зараз я на конгресі».

Чоловік зателефонував і в суботу, аби дізнатися, чи конгрес ще триває. Цього разу з ним порозмовляв батько Наталі й дав йому свідчення. Після розмови чоловік сказав: «Лише за кілька хвилин, слухаючи лекцію по телефону, я почув відповіді на багато запитань, які хвилювали мене». Той чоловік і його сім’я потерпали від демонів, проте не розуміли, чому таке відбувається, і нічого не знали про злих духів. Чоловік пояснив: «Я завжди уникав  Свідків Єгови, але тепер, якщо можливо, я хотів би порозмовляти з тим, хто виголошував лекцію».

Це було можливим. Чоловік прийшов на конгрес у неділю і був вражений, побачивши чимало щасливих та гарно одягнених сімей. Там ніде не було сміття, ніхто не лаявся і не курив. «Я навіть не думав, що на нашій планеті існують такі люди, як ви,— зізнався той чоловік.— Складається враження, що я потрапив у інший світ». Батько Наталі повів чоловіка поспілкуватися з головуючим програми, адже саме він виголошував промову, яку слухав чоловік. Атмосфера конгресу і те, що він там дізнався, приємно вразили чоловіка. Він взяв Біблію, книжку «Чого вчить Біблія» і кілька журналів, а також з ним домовились про повторні відвідини.

• КІЛЬКІСТЬ КРАЇН І ТЕРИТОРІЙ: 29

• НАСЕЛЕННЯ: 38 495 300

• КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ: 94 924

• КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ: 59 431

«Це найгарніша пісня, яку я чув»

На острові Савайї, що в Самоа, кожен день у школі розпочинається співанням гімну. П’ятирічна Селіна та шестирічний Левая підійшли до директора і з повагою пояснили, що вони — Свідки Єгови, тому не можуть співати гімн. Діти знали, що за це їх можуть суворо покарати. Однак директор вирішив їх засоромити:  «Ну, добре, якщо вам не можна співати нашої пісні, то заспівайте свою». Діти не розгубились і почали співати пісню за номером 111, «Він покличе». Коли вони закінчили, на очах у директора були сльози. Він промовив: «Це найгарніша пісня, яку я чув. Заспівайте її ще раз». Після того як Селіна і Левая виконали її вдруге, директор сказав: «Відтепер я проситиму, щоб ви співали свої пісні».

Усе життя він молився до Ісуса

Якось пастор однієї церкви на Фіджі вирішив прийти на біблійне вивчення, яке проводили Свідки з його знайомим. На вивченні він дізнався, що Ісус не є Богом. Це настільки стривожило його, що він не міг спати. Дружина пастора помітила це і порадила йому більше не слухати тих людей. Однак нова інформація не давала чоловікові спокою. Тож наступного тижня він знову пішов на вивчення до знайомого. Через кілька днів чоловік прийшов до церкви і сказав, що покидає свою роботу. Таке рішення шокувало і дуже розлютило священиків та його родичів. Адже він не просто кинув церкву, а й відмовився від високооплачуваної роботи. Хоча цей чоловік навчився правди з Біблії, йому було важко молитися до Єгови, бо все життя він молився до Ісуса. Зрештою через кілька місяців він зміг помолитися до Єгови. Сьогодні він сам  ділиться з людьми доброю новиною і допомагає їм пізнати й полюбити Єгову.

Добрий приклад для жінок

У південній частині Тихого океану є острів Макатеа, на якому живе лише 62 людей. Збір Свідків Єгови на Таїті дбає про духовні потреби остров’ян, дев’ять з яких регулярно вивчає Біблію по телефону. У домі одного із зацікавлених збираються приблизно 15 осіб і слухають трансляцію програми зібрань з Таїті. Серед зацікавлених є молода жінка, яка брала провід у своїй церкві та мала стати дияконом. Недавно вона відвідала церкву і повідомила, що більше не ходитиме туди. Вона прочитала з Біблії, чому жінка не повинна навчати у зборі, а також пояснила колишнім одновірцям, яка роль Ісуса Христа і чому Господню Вечерю треба відзначати щороку, а не щонеділі. Крім того, ця зацікавлена показала з Біблії, що споживати від символів повинні лише 144 000, які будуть з Христом у небі. Її приклад спонукав ще одну жінку покинути церкву і розпочати вивчення Біблії зі Свідками.

Його сім’я прийняла запрошення

Двоє старійшин з Соломонових островів запрошували неактивних вісників на Спомин Христової смерті. Вони зайшли до Джошуа, який не ходив на зібрання з 1998 року. Він прийняв запрошення і разом з 20 родичами дві години йшов пішки, аби бути присутнім на цій події. Теплий прийом братів і сестер зворушив Джошуа до сліз. Чимало його родичів прийшло послухати і спеціальну промову, після якої вони звернулись до старійшин  і попросили, щоб з ними вивчали Біблію. Так було розпочато 15 біблійних вивчень.

Він знав відповідь

З понад 1000 островів та атолів, за якими наглядає філіал у Гуамі, більше 100 заселені людьми. Однак лише 13 островів є неподалік збору. На багатьох островах Свідки не проповідували ще жодного разу, тож тамтешні брати шукають способів, як поширювати добру новину і на них. У квітні 2012 року група вісників попливла до Пулуват, одного з найвіддаленіших островів. Цей острів, можна сказати, зовсім відірваний від цивілізації. Остров’яни тут носять лише пов’язки на  стегнах, будують каное-довбанки і живуть з плодів землі.

Одного разу під час служіння вісник запитав юнака, що стається з людьми після смерті.

«Я знаю відповідь на це запитання»,— вигукнув юнак. Він скочив, дістав з полиці книжку «Ви можете жити вічно в Раю на землі» мовою трук і відкрив зміст. Юнак знайшов 8-й розділ за назвою «Що стається після смерті?» і з запалом став пояснювати, що він дізнався.

А звідки у нього книжка? У 2009 році вісники проповідували в доці на найбільшому з островів Чук людям, які прямували до віддалених островів, і дали їм книжки «Жити вічно». Один чоловік з острова Пулуват охоче погодився взяти коробку цих книжок, щоб роздати своїм сусідам. Саме так книжка потрапила до того юнака.

Вісники ще кілька разів приходили до хлопця, підбадьорювали його і показували, як досліджувати цю книжку. Вони також навчили його знаходити біблійні вірші і занотовувати на полях книжки основні думки з них.

Як же приємно знати, що навіть на віддалених островах, де немає телебачення, радіо, газет чи Інтернету, наша література допомагає людям пізнавати правду рідною мовою!

На кожну кулю по причині

Анна була неохрещеним вісником і мала трохи більше двадцяти років, коли на острові Бугенвіль (Папуа — Нова Гвінея) розгорілась громадянська війна. У 1991 році дівчина, а також п’ятеро Свідків і семеро дітей зі збору міста Арава, майже  нічого не взявши з собою, були змушені тікати в буш. Ці вісники два роки жили в покинутих будинках і старались якось себе прогодувати. Вони мали лише Біблію Анни та книжку «З’єднані в поклонінні єдиному правдивому Богові», за допомогою яких проводили зібрання. Ці Свідки разом молилися, співали пісні Царства та проповідували усім, кого зустрічали.

З часом їх знайшли вояки революційної армії і хотіли забрати двох братів до свого війська. Але коли Свідки пояснили свою позицію, вояки поставились до них з повагою. Іншого разу один з військових показав Анні три кулі і сказав: «Якщо не вийдеш за мене заміж, я тебе вб’ю». Проте на кожну кулю Анна навела по причині, чому не може вийти за нього. Найвагоміша з них полягала в тому, що Біблія радить одружуватися «тільки в Господі» (1 Кор. 7:39). Усе зрозумівши, військовий обернувся і пішов.

У 2012 році Анна та ще одна сестра, почувши про велику потребу у вісниках Царства в Араві, переїхали туди. Там вони служать сталими піонерами у віддаленій групі. Коли Анну запитали, чи їй не було важко повернутися в місцевість, де доводилось зносити стільки випробувань під час війни, вона відповіла: «Моє серце переповнює радість, адже ніщо, навіть громадянська війна, не може зупинити працю Єгови».