Вчення проникає в юдаїзм, християнство та іслам

«Релігія є одним із способів примирення людей з тим фактом, що одного дня вони помруть. Їм обіцяють чи краще життя за порогом смерті, чи переродження або й те й інше» (ҐЕРХАРД ГЕРМ, НІМЕЦЬКИЙ ДОСЛІДНИК).

1. Яке вчення бере за основу більшість релігій, обіцяючи потойбічне життя?

ОБІЦЯЮЧИ потойбічне життя, практично кожна релігія бере за основу вчення про безсмертну душу, яка після смерті людини переходить в інший світ або переселяється в якусь істоту. Як зазначалось у попередньому розділі, віра в безсмертя людини була невід’ємною частиною східних релігій від їхнього зародження. А що сказати про юдаїзм, християнство та іслам? Як те вчення стало основним у цих релігіях?

Ідеї грецької філософії засвоюються юдаїзмом

2, 3. Згідно з «Юдейською енциклопедією», чи вчать про безсмертя душі Святі єврейські Писання?

² Історія юдаїзму почалась приблизно 4000 років тому з Авраама. Святі єврейські Писання створювались з XVI сторіччя до н. е. і були завершені майже тоді, коли Сократ і Платон сформулювали теорію про безсмертя душі. Чи вчать ці Писання, що душа безсмертна?

³ Ось як відповідає «Юдейська енциклопедія» (англ.): «Вірування у безсмертя душі набуло чітких обрисів і стійкої форми... й стало одним із наріжних каменів юдейської та християнської релігій уже в післябіблійний час». Там також зазначено: «У біблійний період особу розглядали як неподільне ціле. Тому ніхто не робив чіткої різниці між душею і тілом». Стародавні євреї вірили у воскресіння мертвих, але це «слід відрізняти від віри у... безсмертя душі»,— наголошується в енциклопедії.

4—6. Як доктрина про безсмертя душі стала «одним із наріжних каменів» юдаїзму?

⁴ Тож як доктрина про безсмертя душі стала «одним із наріжних каменів» юдаїзму? Відповідь знаходимо в історії. У 332 році до н. е. Александр Македонський з блискавичною швидкістю захопив майже весь Близький Схід. Євреї прийняли його в Єрусалимі з великою радістю. Як розповідає єврейський історик першого століття Йосиф Флавій, євреї навіть показали полководцю пророцтво з книги Даниїла (написаної понад 200 років до того), яке чітко описує завоювання Александра, зображуючи його «царем Греції» (Даниїла 8:5—8, 21). Намір Александра запровадити грецьку культуру, мову та філософію в усій імперії продовжували втілювати його наступники. Змішання двох культур, грецької та єврейської, було неминучим.

⁵ На початку III сторіччя до н. е. розпочалась робота над першим перекладом Єврейських Писань на грецьку мову, результатом чого став переклад за назвою  «Септуагінта». Завдяки Септуагінті багато язичників ознайомилися з єврейською релігією та пройнялися до неї повагою, а дехто навіть навернувся в юдаїзм. З іншого боку, євреї стали вивчати грецьку філософську думку, і серед них з’явились філософи, що було цілком новим явищем. Одним з єврейських філософів першого сторіччя н. е. був Філон Александрійський.

⁶ Філон, шанувальник Платона, спробував викласти юдаїзм поняттями грецької філософії. «Утворивши унікальний синтез платонівської та біблійної традицій, Філон проклав шлях християнським [а також єврейським] мислителям»,— зазначено в книжці «Небеса. Історія» (англ.). Якого погляду додержувався Філон стосовно душі? У тій же книжці говориться: «На його думку, смерть повертає душу в попередній стан, той, в якому вона перебувала до народження. Оскільки душа належить до духовного світу, життя в тілі є лише коротким, часом невдалим, епізодом». Серед інших єврейських мислителів, які вірили у безсмертя душі — Ісаак Ісраелі, відомий єврейський лікар X сторіччя, та Мойсей Мендельсон, німецько-єврейський філософ XVIII сторіччя.

7, 8. а) Як описує душу Талмуд? б) Що вчить про душу пізня містична література юдаїзму?

⁷ Значний вплив на розвиток єврейської думки справив Талмуд — письмовий звід так званого усного закону, пізніших його коментарів і тлумачень, який укладали рабини, починаючи з II сторіччя н. е. до середніх віків. «Рабини, що створювали Талмуд,— говориться в «Юдейській енциклопедії»,— вірили у нескінченне існування душі після смерті». Талмуд навіть згадує про померлих, які спілкуються з живими. «Ймовірно, [рабини] через вплив платонізму вірили у передіснування душ»,— написано в «Енциклопедії релігії та етики» (англ.).

⁸ Пізня містична література юдаїзму, Кабала, навіть вчить про реінкарнацію. Стосовно цього вірування «Нова стандартна юдейська енциклопедія» (англ.) повідомляє: «Ідея виникла, мабуть, в Індії... У Кабалі вона вперше з’являється в книжці «Багір», а потім, з часу написання «Зогару», була визнана містиками і посіла важливе місце у вірі та літературі хасидів». Сьогодні в Ізраїлі ідея про реінкарнацію поширена як юдейське вчення.

9. Якого погляду щодо безсмертя душі додержується більшість течій сучасного юдаїзму?

⁹ Отже, в результаті впливу грецької філософії ідея про безсмертя душі проникла в юдаїзм і тепер визнана більшістю його течій. Як же це вчення було засвоєне загальновизнаним християнством?

Загальновизнане християнство запозичує ідеї Платона

10. Якого висновку дійшов видатний іспанський вчений стосовно віри Ісуса у безсмертя душі?

¹⁰ Основу правдивого християнства заклав Ісус Христос. Міґель де Унамуно, відомий іспанський вчений XX сторіччя, написав про Ісуса: «Він вірив у воскресіння плоті, згідно з юдейською традицією, а не в безсмертя душі, за грецькою платонівською традицією... Докази цього можна знайти у коментарях будь-якого неупередженого автора». Унамуно дійшов такого висновку: «Безсмертя душі... є філософською догмою язичників».

11. Коли грецька філософія почала проникати в християнство?

¹¹ Коли і як ця «філософська догма язичників» проникла у християнство? «Нова британська енциклопедія» зауважує: «Починаючи з середини II сторіччя по Р. Х. християни, що раніше навчались грецької філософії, вважали за необхідне викладати свою віру її поняттями,— як для власного  інтелектуального задоволення, так і для того, щоб навернути освічених язичників. Найліпше їхнім вимогам відповідав платонізм».

12—14. Яку роль відіграли Оріген та Августин у поєднанні платонівської філософії з християнством?

¹² Двоє з цих перших філософів справили надзвичайно великий вплив на християнське вчення. Це були Оріген з Александрії (бл. 185—254 роки н. е.) та Августин Гіппонський (354—430 роки н. е.). Про них у «Новій католицькій енциклопедії» (англ.) сказано: «Саме Оріген на сході та св. Августин на заході запровадили поняття душі як духовної субстанції, а також філософську концепцію її природи». На що спирались Оріген та Августин, формулюючи свої концепції душі?

¹³ Оріген був учнем Климента Александрійського, що «першим з отців повністю запозичив грецьку доктрину душі»,— говорить «Нова католицька енциклопедія». Платонівські ідеї стосовно душі справили на Орігена великий вплив. «[Оріген] запровадив у християнське вчення увесь грандіозний комплекс уявлень про душу, який він запозичив у Платона»,— пише теолог Вернер Єґер у «Гарвардському теологічному огляді» (англ.).

¹⁴ У загальновизнаному християнстві Августина прийнято вважати найбільшим мислителем античності. Перед тим як у віці 33 років прийняти «християнство», Августин вивчав філософію і належав до неоплатоніків *. І після навернення він залишився на позиціях неоплатонізму. «Його розум був перехрестям, де релігія Нового Завіту зійшлась із платонівською традицією грецької філософії»,— повідомляє «Нова британська енциклопедія». «Нова католицька енциклопедія» визнає, що августинова «доктрина [душі], яка стала загальноприйнятою на Заході до кінця XII сторіччя, багато чого запозичила... з неоплатонізму».

15, 16. Чи було змінено церковне вчення про безсмертя душі в період захоплення вченнями Арістотеля у XIII сторіччі?

¹⁵ У XIII сторіччі набули поширення роботи арабських вчених, написаних латинською мовою, які докладно коментували твори Арістотеля. Так вчення цього грецького філософа завоювало велику популярність в Європі. Ідеї Арістотеля справили неабияке враження на католицького схоласта Фому Аквінського. Праці Фоми Аквінського посприяли тому, що погляди Арістотеля вплинули на церковне вчення навіть більше, ніж погляди Платона. Втім, це нове віяння не змінило вчення про безсмертя душі.

¹⁶ Арістотель вчив, що душа нерозривно пов’язана з тілом і не існує окремо після смерті, а якщо в людині і є щось вічне, то це абстрактний безособовий інтелект. Такий погляд суперечив церковному вченню про індивідуальну душу, яка переживає смерть. Тому Фома Аквінський видозмінив арістотелівську ідею про душу, заявивши, що безсмертя душі можна довести шляхом міркувань. Так церковне вчення про безсмертя душі залишилось недоторканим.

17, 18. а) Чи впровадила Реформація XVI сторіччя зміни у вчення про душу? б) Якого погляду дотримується більшість віросповідань загальновизнаного християнства щодо питання про безсмертя душі?

¹⁷ Протягом XIV — XV сторіч, у добу раннього Відродження, відновився інтерес до Платона. Для сприяння вивченню  платонівської філософії представники знаменитого роду Медічі допомогли заснувати Академію у Флоренції (Італія). У XVI — XVII сторіччях інтерес до Арістотеля зменшився. Вчення про душу не було змінено і під час Реформації XVI сторіччя. Хоча протестантські реформатори відкинули вчення про чистилище, вони визнали ідею вічної кари та нагороди.

¹⁸ Отже, вчення про безсмертя душі визнають майже усі віросповідання загальновизнаного християнства. Звернувши на це увагу, американський вчений написав: «Релігія для переважної більшості наших людей означає виключно безсмертя. А Бог є джерелом безсмертя».

Безсмертя та іслам

19. Коли і ким був заснований іслам?

¹⁹ Історія ісламу починається з того, що Мухаммед у віці 40 років став пророком. Мусульмани вважають, що він одержував відкриття протягом 20—23 років, приблизно від 610 року н. е. до смерті у 632 році н. е. Ці відкриття записані у Корані, священній книзі мусульман. Коли виник іслам, платонівська концепція душі вже утвердилась в юдаїзмі та загальновизнаному християнстві.

20, 21. Як уявляють потойбічне життя мусульмани?

²⁰ Мусульмани вірять, що їхня релігія є вершиною відкриттів, які були дані вірним євреям та християнам давнини. Коран згадує як Єврейські, так і Грецькі Писання. Проте щодо вчення про безсмертну душу, Коран розходиться з цими Писаннями. Він вчить, що людина має душу, яка продовжує своє існування після смерті тіла. Там також говориться про воскресіння мертвих, Судний день та остаточне приречення душі: життя у небесному райському саді або кара у вогняному пеклі.

²¹ Мусульмани вважають, що душа померлого переходить у Барзах або за «Перепону», у «місце або стан, в якому люди перебувають після смерті перед Судом» (Сура 23:99, 100, «Святий кур’ан», примітка). Там душа є в стані свідомості і переживає те, що називають «карою в могилі», якщо людина була злою, — або насолоджується щастям, якщо була вірною. Проте, вірні також повинні зазнати певних мук через те, що за життя вчинили деякі гріхи. Судного дня кожен отримує свій вічний присуд і цим завершується перехідний стан.

22. Які суперечливі теорії приречення душі висунули деякі арабські філософи?

²² Якщо в юдаїзмі та християнстві вчення про безсмертя душі з’явилось під впливом платонізму, то в ісламі воно існувало від свого заснування. Це не означає, що арабські вчені не намагались синтезувати ісламські вчення з грецькою філософією. На арабський світ значно вплинули праці Арістотеля. Відомі арабські вчені, такі як Авіценна та Аверроес, викладали та витлумачували погляди Арістотеля. Однак, намагаючись узгодити грецькі уявлення про душу з мусульманськими вченнями, вони розвинули різні теорії. Наприклад, Авіценна вважав, що індивідуальна душа безсмертна. Аверроес же доводив протилежне. Незважаючи на це, мусульмани продовжують вірити у безсмертя душі.

23. Чого навчають юдаїзм, загальновизнане християнство та іслам про душу?

²³ Зрозуміло, отже, юдаїзм, загальновизнане християнство та іслам вчать доктрини про безсмертя душі.

[Примітки]

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 14]

Завоювання Александра Македонського обумовило змішання грецької та єврейської культур.

[Ілюстрації на сторінці 15]

Оріген (вгорі) і Августин намагались поєднати платонізм з християнством.

[Ілюстрації на сторінці 16]

Авіценна (вгорі) вважав, що індивідуальна душа безсмертна. Аверроес заперечував це твердження.