Чи є життя після смерті?

«Дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову... Як помре чоловік, то чи він оживе?» (Мойсей, стародавній пророк).

1—3. У чому шукають розради рідні та близькі померлих?

НЬЮ-ЙОРК, траурний зал, друзі та рідні проходять один за одним повз відкриту труну. Вони дивляться на мертвого сімнадцятирічного юнака. Шкільним друзям важко його впізнати: через хіміотерапію в нього поріділо волосся; він дуже схуд, бо хворів на рак. Невже це їхній товариш? Лише місяць тому в нього було безліч ідей, запитань, він був сповнений енергією — він жив! Приголомшена горем мати намагається вгамувати почуття безнадії та розрадити себе думкою, що її син якимось чином продовжує жити. Знову і знову вона зі сльозами повторює те, чого її навчили: «Томмі тепер щасливіший. Бог хотів, щоб Томмі був із ним на небі».

² За 11 000 кілометрів від Нью-Йорка, у Джамнагарі (Індія), три сини п’ятдесятивосьмирічного бізнесмена кладуть тіло свого батька на похоронне вогнище. При яскравому світлі полудневого сонця старший син починає кремацію: він підпалює смолоскипом купу дров, виливає суміш солодких пахощів та ладану на мертве тіло батька. Хрускіт багаття заглушується голосом брахмана: він знову і знову вимовляє мантри на санскриті: «Хай душа, що ніколи не помирає, і далі намагається об’єднатися з абсолютом».

³ Спостерігаючи, як спалюється тіло, кожний з трьох братів запитує себе: «Чи я вірю в життя після смерті?» Вони навчалися в різних частинах світу, і тому їхні погляди розходяться. Наймолодший впевнений у тому, що любий батько буде перевтілений для ліпшого життя. Середній брат вважає: мертві немовби сплять і нічого не тямлять. Найстарший лише намагається примиритися з реальністю смерті, бо, на його думку, ніхто точно не знає, що стається з нами, коли ми помираємо.

Одне запитання, багато відповідей

4. Яке запитання відвіку бентежить людство?

⁴ Чи є життя після смерті? Це запитання хвилює людей вже тисячі років. «Навіть теологи не можуть однозначно відповісти [на таке запитання]»,— відзначив католицький богослов Ганс Кюнґ. Немає такої країни, де б люди не розмірковували над цим відвічним запитанням, тож пропонованих відповідей більше ніж достатньо.

5—8. Як різні релігії пояснюють, що стається після смерті?

⁵ Багато номінальних християн вірять у рай на небі та пекло. Індуси — у реінкарнацію. Пояснюючи погляди мусульман, Амір Муавія, співпрацівник Ісламського релігійного центру, зауважив: «Ми віримо, що після смерті настає судний день,  коли людина стає перед Богом Аллахом, так само як стають перед судом». Тоді, за ісламським вченням, Аллах вирішує на основі вчинків людини, де її місце: у раю чи в пеклі.

⁶ У Шрі-Ланці, коли в домі хтось помирає, як буддисти, так і католики залишають двері та вікна навстіж відчиненими. Горить лампада, покійник лежить в труні ногами до дверей. Це, як вважається, допомагає духові, або душі, померлого залишити дім.

⁷ За даними Рональда М. Берндта, співпрацівника Університету Західної Австралії, австралійські аборигени вірять у «духовну незнищенність людської істоти». Серед африканських племен поширене вірування в те, що після смерті звичайні люди перетворюються на привидів, а високопоставлені особи потрапляють у ряди духів предків, котрих шануватимуть і до котрих звертатимуться з проханнями як до невидимих керівників общини.

⁸ У деяких країнах вірування про так звані душі померлих змішались з місцевими звичаями та вченням номінального християнства. Наприклад, коли хтось помирає, католики та протестанти у Західній Африці зазвичай накривають чимось дзеркала, аби ніхто не побачив у них духа небіжчика. Потім, через 40 днів після смерті людини, рідні та друзі відзначають вознесіння душі померлого на небо.

Поширена тема

9, 10. Яка догма спільна для більшості релігій?

⁹ Відповіді на питання про стан померлих настільки ж різні, наскільки різноманітні звичаї та вірування людей. Втім, у більшості релігій є спільна догма: щось у людині — душа або дух — безсмертне і продовжує жити після смерті особи.

¹⁰ Саме віра у безсмертя душі є спільною для тисяч сект та віросповідань загальновизнаного християнства. Юдаїзм також прийняв це положення як офіційну доктрину. В індуїзмі на віруванні про безсмертя душі ґрунтується вчення про реінкарнацію. Мусульмани вірять, що душа з’являється разом з тілом і продовжує жити після його смерті. Інші релігії, скажімо африканський анімізм, синтоїзм і навіть буддизм, теж проповідують свої варіанти цього вірування.

11. Як деякі мислителі ставляться до ідеї про безсмертя душі?

¹¹ Дехто навпаки переконаний у тому, що свідоме життя закінчується в момент смерті. На думку таких людей, вірити у безособову нематеріальну душу, відділену від тіла, яка відчуває та мислить,— цілком нерозумно. Міґель де Унамуно, іспанський вчений та письменник XX сторіччя, висловився так: «Вірити у безсмертя душі означає прагнути, аби душа була безсмертною, але прагнути з такою силою, щоб це бажання затьмарило здоровий глузд». Серед тих, хто не вірив у безсмертя особи, можна назвати таких античних філософів, як Арістотель та Епікур, лікар Гіппократ, шотландський філософ Дейвід Юм, арабський мислитель Аверроес та перший прем’єр-міністр незалежної Індії Джавахарлал Неру.

12, 13. Які важливі запитання виникають стосовно вчення про безсмертя душі?

¹² Постає питання: чи справді ми маємо безсмертну душу? Коли душа не безсмертна, то як таке хибне вчення стало невід’ємною частиною більшості сучасних релігій? Де виникла ідея про безсмертя душі? І якщо насправді душа припиняє існування в момент смерті, чи є майбутнє для людини, котра померла?

¹³ Чи можна отримати правдиві та переконливі відповіді на вказані запитання? Так! Ви знайдете відповіді на ці та інші запитання на сторінках нашої брошури. Але передусім з’ясуймо, як виникла доктрина про безсмертя душі.

[Запитання для вивчення]