Ми зазнаємо дуже сильного болю, коли близького друга чи родича вилучають зі збору як нерозкаяного грішника. Те, в якій мірі ми будемо слухатися біблійних вказівок стосовно виключених, покаже, наскільки ми любимо Бога і віддані його постановам *. Розгляньмо деякі запитання, які можуть у зв’язку з цим виникнути.

Як потрібно обходитися з виключеним зі збору? Біблія радить, щоб ми «перестали товаришувати з кожним, хто зветься братом, але є розпусником, чи жадібним, чи ідолопоклонником, чи лихословом, чи п’яницею, чи здирником». У цьому ж вірші сказано: «З таким навіть не їжте» (1 Коринфян 5:11). Про поводження з тим, хто «не залишається в Христовому вченні», також читаємо: «Не приймайте такого у своєму домі і не вітайтеся з ним. Бо той, хто з ним вітається, стає спільником в його лихих вчинках» (2 Івана 9—11). Отож, з виключеними особами ми не говоримо на духовні теми і не підтримуємо з ними товариських стосунків. У «Вартовій башті» за 1 жовтня 1982 року, на сторінці 16, сказано: «Звичайне “привіт” може бути першим кроком, який веде до розмови і навіть дружби. Чи хотіли б ми робити той перший крок назустріч виключеній особі?»

Чи справді необхідно уникати будь-яких контактів з виключеним? Так, і для цього існує кілька причин. По-перше, цим ми покажемо, що віддані Богу та його Слову. Ми слухаємось Єгову не лише тоді, коли це легко, але й коли дуже важко. Любов до Бога спонукує дотримуватися всіх його наказів, адже ми усвідомлюємо, що він справедливий та люблячий і що його закони йдуть нам лише на добро (Ісаї 48:17; 1 Івана 5:3). По-друге, якщо ми не спілкуємося з нерозкаяним грішником, то захищаємо себе і решту членів збору від духовної та моральної нечистоти і сприяємо добрій  репутації збору (1 Коринфян 5:6, 7). По-третє, те, що ми сумлінно дотримуємося біблійних принципів, може принести користь самому виключеному. Підтримуючи рішення судового комітету, ми, можливо, торкнемося серця людини, яка згрішила і поки що не прийняла допомоги від старійшин. Втративши дорогоцінні стосунки з близькими людьми, грішник, можливо, буде більш схильний опам’ятатись, усвідомити серйозність вчиненого гріха і докласти зусиль, щоб повернутися до Єгови (Луки 15:17).

А що, коли виключають когось із рідних? Це може стати справжнім випробуванням нашої відданості Єгові, особливо якщо нас із виключеним об’єднували міцні родинні узи. Як нам обходитися з виключеним родичем? Неможливо обговорити кожну ситуацію. Розгляньмо лише два типових випадки.

Іноді виключений член сім’ї продовжує жити разом з найближчими родичами. Оскільки його виключення не кладе край сімейним узам, усі члени сім’ї і далі разом займаються буденними справами. Але слід пам’ятати, що своєю поведінкою виключена особа свідомо порвала духовні зв’язки з вірними Богу членами сім’ї. Отож, віддані Богу члени сім’ї більше не можуть спілкуватися з виключеним на духовні теми. Наприклад, якщо виключений присутній на сімейному поклонінні, він не братиме участі в обговоренні. Однак якщо виключений є неповнолітнім, на батьках і далі лежить відповідальність за його навчання і виховання. Тому любов спонукуватиме їх проводити з такою дитиною біблійне вивчення * (Прислів’я 6:20—22; 29:17).

Буває, що виключений живе окремо від своїх найближчих родичів. Хоча зрідка може виникнути потреба зустрітися з ним для вирішення якоїсь сімейної справи, таке спілкування слід звести до мінімуму. Віддані Богу  члени сім’ї не шукатимуть приводу чи виправдань для спілкування з виключеним родичем, який не живе з ними в одному домі. Навпаки, відданість Єгові та його організації буде спонукувати їх дотримуватися біблійних вказівок щодо виключення зі збору. Їхня вірність Богу служить особі, яка згрішила, лише на благо і може допомогти їй засвоїти повчання * (Євреїв 12:11).