1, 2. Чому можна сказати, що компас — це дуже важливий прилад, і чим сумління подібне до нього?

МОРЯК веде корабель, який розсікає хвилі у безкрайому океані; мандрівник подорожує безлюдною пустелею; пілот керує літаком у небі, вкритому густими хмарами. Що спільного між цими людьми? Кожен з них може потрапити в біду без компаса, тим більше, коли інші сучасні прилади недоступні.

² Компас — це простий прилад для визначення сторін світу, в якому намагнічена стрілка одним кінцем завжди показує на північ. Справний компас може врятувати життя, особливо якщо його використовують разом з надійною картою. До компаса чимось подібне сумління. Воно є дорогоцінним даром від Єгови (Якова 1:17). Без сумління ми могли б заблукати  на життєвому шляху. Якщо прислуха́тись до нього, воно вкаже правильний напрямок і допоможе його триматись. Тож розгляньмо, що таке сумління і як воно діє. А тоді проаналізуймо таких три питання: 1) як навчати сумління, 2) чому слід зважати на сумління інших і 3) в чому цінність чистого сумління.

3. Що буквально означає грецьке слово, перекладене як «сумління», і яку здатність людини називають цим словом?

³ Грецьке слово, перекладене в Біблії як «сумління», складається з двох частин: «спів» (syn) та «знання» (eidesis) і буквально означає «спів-знання» або «знання самого себе». На відміну від інших земних створінь, ми маємо дану Богом здатність пізнавати самих себе. Тому ми можемо подивитися на себе ніби збоку і дати собі моральну оцінку. Сумління — це внутрішній голос, суддя, який оцінює наші думки і вчинки. Воно може підказати нам правильне рішення і застерегти від неправильного. Відтак, в залежності від нашого вибору, воно або схвалить нас, або буде нам болісно докоряти.

4, 5. а) Звідки ми знаємо, що в Адама і Єви було сумління, і до чого призвело порушення ними Божого закону? б) Наведіть приклади вірних людей дохристиянських часів, які показують, як діє сумління.

⁴ Сумління було закладене в перших чоловіка і жінку ще від самого створення. Це видно з того, що, скоївши гріх, Адам і Єва відчули сором (Буття 3:7, 8). На жаль, докори їхнього сумління вже не могли нічого змінити, перші люди свідомо знехтували Божим законом. Отже, вони з власної волі стали бунтівниками, противниками Бога Єгови. Як досконалі люди, Адам і Єва знали, що́ робили, і тому в них не було шляху назад.

 ⁵ На противагу їм, чимало недосконалих людей реагують на голос свого сумління. Наприклад, вірний чоловік Йов міг по праву сказати: «Я буду триматися своєї справедливості і не відпущу її, поки я живий, серце не засудить мене» * (Йова 27:6). Йов завжди прислухався до свого сумління і узгоджував з ним свої вчинки та рішення. Саме тому він з глибоким задоволенням сказав, що воно його не засуджувало, тобто не мучило почуттям сорому і вини. У Давида були інші почуття. Коли він виявив брак поваги до Саула, якого Єгова помазав на царя, «серце почало докоряти Давиду» (1 Самуїла 24:5). Муки сумління допомогли Давиду, і відтоді він більше не поводився нешанобливо.

6. Що вказує на те, що сумлінням наділені всі люди?

⁶ Чи Єгова наділив сумлінням тільки своїх служителів? Апостол Павло під натхненням Бога написав: «Коли ж люди з інших народів, які не мають закону, з природи виконують те, чого вимагає закон, то вони, хоча й без закону, є законом самі для себе. Вони показують, що суть закону написана в їхніх серцях, і водночас їхнє сумління свідчить разом з ними, а їхні думки звинувачують їх або ж виправдовують» (Римлян 2:14, 15). Отже, навіть ті, хто не знає законів Єгови, не раз діють за його принципами, прислухаючись до свого внутрішнього голосу.

7. Чому сумління може вказувати неправильний напрямок?

⁷ А втім, іноді сумління вказує неправильний напрямок. Чому так відбувається? Якщо біля компаса  покласти металевий предмет, його стрілка більше не буде показувати на північ. До того ж сам по собі компас принесе мало користі, коли в нас немає надійної карти. Так само і сумління: під впливом егоїстичних бажань воно може показувати неправильний напрямок. Якщо ми будемо слухатись тільки його і забудемо про Боже Слово, то не зможемо розрізняти добро і зло у багатьох важливих справах. Тому, щоб на голос сумління справді можна було покладатись, нам потрібна допомога Божого святого духу. Павло написав: «Моє сумління під впливом святого духу свідчить разом зі мною» (Римлян 9:1). Щоб і наше сумління діяло у згоді зі святим духом Єгови, його потрібно навчати.

8. а) Як серце може впливати на наше сумління і на що треба зважати в першу чергу, приймаючи рішення? б) Чому християнину не слід думати, що достатньо мати чисте сумління? (Дивись примітку.)

⁸ Як сумління допомагає тобі у прийнятті рішень? Деякі люди, вирішуючи щось зробити, беруть до уваги лише свої міркування та почуття. При цьому вони кажуть, що сумління їм не докоряє. Але не забувай, що бажання серця іноді заглушають голос сумління. У Біблії сказано: «Людське серце вкрай зрадливе і здатне на все. Хто може пізнати його?» (Єремії 17:9). Тож, приймаючи якесь рішення, не можна керуватися лише тим, що підказує серце. Зважати слід передусім на погляд Єгови *.

9. Що таке страх перед Богом і як він впливає на наші рішення?

 ⁹ Якщо наше сумління добре навчене, то у прийнятті рішень нами будуть керувати не егоїстичні бажання, а страх перед Богом. Розгляньмо приклад. Вірний намісник Неемія не вимагав сплати податків від мешканців Єрусалима, хоча мав на це повне право. Чому? Йому було навіть страшно подумати, що, наклавши на Божий народ важкі тягарі, він втратить схвалення Єгови. Неемія сказав: «Я ж боявся Бога і так не робив» (Неемії 5:15). Дуже важливо боятися Бога — мати здоровий страх не догодити нашому небесному Батькові. Таке благоговіння перед Єговою спонукуватиме нас звертатися до його Слова, коли ми приймаємо рішення.

10, 11. Які біблійні принципи стосуються вживання алкогольних напоїв і що робити, аби Єгова допоміг їх застосовувати?

¹⁰ Поговорімо, наприклад, про вживання алкоголю. На товариських зустрічах перед нами може постати питання: пити чи не пити спиртні напої? Перш ніж прийняти рішення, необхідно проаналізувати кілька чинників. Які біблійні принципи стосуються цього питання? Боже Слово не засуджує поміркованого вживання алкоголю. У ньому говориться, що вино — це подарунок від Єгови (Псалом 104:14, 15). Але Біблія засуджує п’янство та буйні гулянки (Луки 21:34; Римлян 13:13). Більш того, вона згадує пияцтво серед таких серйозних гріхів, як статева розпуста * (1 Коринфян 6:9, 10).

¹¹ За допомогою біблійних принципів християни  навчають своє сумління і роблять його більш чутливим. Вирішуючи, вживати алкоголь на вечірці чи ні, ми запитаємо себе: що це за вечірка? Чи не перетвориться вона на буйну гулянку? А як я сам ставлюся до алкоголю? Чи я відчуваю потребу в ньому, залежу від нього, випиваю, щоб змінити свій настрій і поведінку? Чи я зможу вчасно зупинитися? Розмірковуючи над біблійними принципами і над тим, як застосовувати їх у житті, варто молитися до Бога про керівництво. (Прочитай Псалом 139:23, 24.) Так ми дозволяємо Єгові вести нас святим духом, а також навчаємо своє сумління діяти згідно з Божими принципами. Однак, приймаючи рішення, нам треба зважати на ще один чинник.

12, 13. Чому у християн різне сумління і як до цього слід ставитись?

¹² Можливо, тебе іноді дивує, наскільки сумління одного християнина відрізняється від сумління іншого. Те, що один вважає зовсім не прийнятним, інший не засуджує, навпаки, йому це подобається. Наприклад, хтось любить зібратись увечері з друзями і випити трохи спиртного, а іншого це непокоїть. Чому ж ми такі різні і як це має впливати на наші рішення?

¹³ Люди відрізняються одне від одного з багатьох причин. Велику роль відіграє наше минуле. Скажімо, хтось мав слабкість, з якою колись наполегливо боровся, можливо, не завжди успішно (1 Царів 8:38, 39). Якщо справа стосується алкоголю, сумління такої людини буде особливо чутливим. Коли вона прийде до тебе в гості і ти запропонуєш їй спиртні  напої, то її сумління слушно підкаже відмовитись від них. Чи варто ображатися, наполягати на своєму? У жодному разі. Пояснив християнин причини своєї відмови чи ні,— може, він не хоче говорити про них у цій ситуації,— братерська любов спонукає тебе поважати його рішення.

14, 15. Стосовно чого сумління християн у І столітті реагувало по-різному і що з огляду на це радив Павло?

¹⁴ Апостол Павло знав, наскільки різнилося сумління перших християн. Деякі з них непокоїлись, чи можна їсти те, що було пожертвувано ідолам, а потім продавалось на ринках (1 Коринфян 10:25). Сумління ж Павла не турбувало його з цього приводу. На його думку, мертвим ідолам не могла належати їжа, яка походила від Єгови і належала йому. І все ж Павло розумів, що дехто мав інший погляд. Можливо, деякі брати, перш ніж стати християнами, були ревними ідолопоклонниками. Тепер усе, що було хоч якось пов’язане з ідолопоклонством, викликало в них неприємні почуття. Як можна було вирішити цю проблему?

¹⁵ Павло написав: «Ми, сильні, повинні носити слабкості несильних, а не догоджати собі. Адже навіть Христос не догоджав собі» (Римлян 15:1, 3). Отже, Павло хотів показати, що християни, так само як Христос, повинні ставити інтереси братів вище за свої. Обговорюючи подібну ситуацію, він сказав, що взагалі не їстиме м’яса, аби не давати підстави для спотикання братам, за яких Христос віддав своє життя. (Прочитай 1 Коринфян 8:13; 10:23, 24, 31—33.)

16. Чому християни, сумління яких більш суворе, не повинні засуджувати інших?

¹⁶ А втім, християнам, сумління яких більш суворе,  не слід критикувати інших і вважати, що лише їхня думка у питаннях сумління слушна. (Прочитай Римлян 14:10.) Наше сумління має судити тільки нас, а не когось іншого. Пам’ятаймо Ісусові слова: «Перестаньте судити, щоб і вас не судили» (Матвія 7:1). Жоден з членів збору не повинен дозволяти, щоб різні рішення у питаннях особистого вибору стали приводом для суперечок. Кожен повинен робити все, щоб берегти любов та єдність, зміцнювати, а не пригнічувати одне одного (Римлян 14:19).

17. Що відбувається з сумлінням багатьох людей?

¹⁷ «Зберігайте чисте сумління»,— написав апостол Петро (1 Петра 3:16). Чисте в очах Єгови сумління —  безцінний скарб. Таке сумління є великою рідкістю в наші дні. Апостол Павло писав, що в декого «сумління... немовби припечене залізним тавром» (1 Тимофія 4:2). Розпечене залізо залишає на тілі нечутливі шрами. Сумління багатьох людей, так би мовити, вкрилося шрамами — втратило чутливість і стало мертвим, воно мовчить та не мучить почуттям сорому або вини за якийсь проступок. Справді, багато хто вважає, що без докорів сумління живеться легше.

18, 19. а) Яку користь може принести почуття вини чи сорому? б) Що можна зробити, коли сумління мучить нас за гріхи, в яких ми вже розкаялись?

¹⁸ Насправді ж почуття вини — це сигнал, який подає нам сумління, коли ми зробили щось недобре.  Якщо це почуття спонукує грішника розкаятись, Бог може простити йому навіть дуже серйозний гріх. Наприклад, цар Давид тяжко згрішив, але Бог простив його передусім тому, що той щиро розкаявся. Давид зненавидів свої злі вчинки і твердо вирішив завжди дотримуватися законів Єгови. Завдяки цьому він на власному досвіді переконався, що Єгова добрий і охоче прощає (Псалом 51:1—19; 86:5). Але що робити, коли почуття вини й сорому не покидає нас після того, як ми розкаялись і були прощені?

¹⁹ Іноді сумління стає надто суворим суддею і мучить людину почуттям вини ще дуже довго, навіть коли це вже не приносить ніякої користі. У такому разі слід запевнити своє серце, яке звинувачує нас, що Єгова більший від людського серця з усіма його почуттями. Нам треба вірити в його любов і пробачення, адже ми самі заохочуємо до цього інших людей. (Прочитай 1 Івана 3:19, 20.) Завдяки чистому сумлінню можна мати внутрішній мир, спокій та велику радість — усе те, чого нерідко так бракує людям у світі. Багато з тих, хто серйозно згрішив, відчули на собі, що означає позбутися такого тягаря, і тепер з чистим сумлінням служать Богу Єгові (1 Коринфян 6:11).

20, 21. а) У чому тобі допоможе ця книжка? б) Яку свободу мають християни і як її слід використовувати?

²⁰ Книжка, котру ти зараз читаєш, допоможе тобі знаходити цю радість і зберігати своє сумління чистим до кінця цих тривожних останніх днів світу Сатани. Звичайно, вона не розповість про всі біблійні закони й принципи, які слід брати до уваги, приймаючи рішення в різних повсякденних ситуаціях. У ній немає однозначних, чітких вказівок щодо питань сумління. Мета цієї книжки — допомогти тобі навчити  своє сумління і зробити його чутливим, застосовуючи Боже Слово в житті. На противагу Мойсеєвому закону, закон Христа спонукує жити не стільки за писаними правилами, скільки за сумлінням і принципами (Галатів 6:2). Так Єгова обдаровує християн величезною свободою. Однак через своє Слово Єгова радить нам ніколи не прикривати нею зло (1 Петра 2:16). Навпаки, ця свобода відкриває перед нами чудову можливість виражати свою любов до Бога.

²¹ Якщо, приймаючи рішення, ти будеш з молитвою обдумувати, якими біблійними принципами керуватись, а тоді відповідно діяти, то зможеш продовжувати важливий процес навчання, розпочатий тоді, коли ти лише почав пізнавати Єгову. Крім того, твій розум привчиться розрізняти добро і зло (Євреїв 5:14). Навчене Біблією сумління щодня тобі допомагатиме. Воно, наче компас у руках мандрівника, буде вказувати тобі, яке рішення правильне в очах небесного Батька. Слухаючись навченого сумління, ти завжди перебуватимеш у Божій любові.