1, 2. а) Чому учні були здивовані? б) Про які жнива говорив Ісус?

 УЧНІ здивовані, адже Ісус щойно сказав їм: «Підведіть свої очі й погляньте на поля — вони побіліли й готові до жнив». Учні дивляться туди, куди Ісус показує рукою, але бачать, що поля не білі, а ще зелені. Ячмінь щойно зійшов. «Які жнива? До початку збору врожаю ще кілька місяців»,— мабуть, думають вони (Ів. 4:35).

² Проте Ісус не мав на увазі буквальні жнива. Він використав цю нагоду, аби навчити своїх учнів двох важливих уроків, які стосувались духовних жнив, тобто збирання людей. Розгляньмо цю розповідь детальніше.

3. а) Що, можливо, спонукало Ісуса сказати: «Поля... побіліли й готові до жнив»? (Дивіться примітку). б) Як Ісус пояснив свої слова?

³ Ця Ісусова розмова з учнями відбулась під кінець 30 року н. е. неподалік від самарійського міста Сихар. У той час як учні пішли до міста, Ісус залишився біля криниці. Там він поділився духовними істинами з жінкою, яка швидко зрозуміла важливість його слів. Коли повернулися учні, вона поспішила в місто, щоб розповісти сусідам про все, що почула від Ісуса. Її слова дуже зацікавили людей, і багато з них пішло до криниці, аби побачити Ісуса. Вочевидь, саме тоді він, глянувши на поблизькі поля і на натовп самарян, промовив: «Погляньте на поля — вони побіліли й готові до жнив» a. Аби пояснити учням, що маються на увазі духовні, а не буквальні жнива, Ісус додав: «Жнець... збирає плоди для вічного життя» (Ів. 4:5—30, 36).

4. а) Які два уроки щодо жнив дав Ісус? б) Які запитання ми розглянемо?

⁴ Які два важливі уроки щодо духовних жнив Ісус дав своїм учням? По-перше, праця невідкладна. Його слова про те, що поля «побіліли й готові до жнив», були закликом до дій. Щоб наголосити на невідкладності, Ісус промовив: «І жнець вже отримує свою плату». Тобто жнива вже почалися і не можна зволікати. По-друге,  працівники радіють. За словами Ісуса, «і сіяч, і жнець раділи разом» (Ів. 4:35б, 36). Ісус зрадів, побачивши, як «чимало самарян з того міста повірили» в нього. Так само його учні мали відчувати глибоку радість від ревної участі у праці жнив (Ів. 4:39—42). Ця розповідь має велике значення також для нас, бо вона показує, що́ відбувається нині — у найбільші за всі часи духовні жнива. Коли почались сучасні жнива? Хто бере в них участь? Які плоди вони приносять?

5. Хто бере провід у всесвітніх жнивах і як дане Іванові видіння вказує на невідкладність цієї праці?

⁵ У видінні, даному апостолу Івану, Єгова показав, що він призначає Ісуса брати провід у всесвітніх жнивах — збиранні людей. (Прочитайте Об’явлення 14:14—16). У цьому видінні Ісус зображений із короною на голові та серпом у руці. «Золота корона» підтверджує його становище як правлячого Царя. А «гострий серп» — те, що він є Женцем. Словами ангела про те, що «земний урожай вже повністю дозрів», Єгова наголошує на невідкладності праці. Дійсно, «надійшла година жнив», а це значить, що не можна зволікати. У відповідь на Божий наказ: «Замахнися серпом» — Ісус запустив свого серпа, і земля була вижата, тобто були зібрані люди. Це величне видіння нагадує нам, що знову «поля... побіліли й готові до жнив». Чи воно допомагає визначити, коли саме почалися всесвітні жнива? Так.

6. а) Коли розпочалися жнива? б) Коли розпочалось збирання «земного урожаю»? Поясніть.

⁶ В Івановому видінні з 14-го розділу Об’явлення Ісус, Жнець, зображений з короною на голові (вірш 14), а це вказує на те, що він вже став призначеним Царем у 1914 році (Дан. 7:13, 14). Згодом Ісусу наказано розпочати жнива (вірш 15). Такий же порядок подій зображений в Ісусовому прикладі про збирання пшениці, де сказано: «Жнива — це закінчення віку». Тому жнива і закінчення віку почалися в той самий час — 1914 року. Потім «під час жнив» розпочався безпосередній збір пшениці (Матв. 13:30, 39). Оглядаючись у минуле, ми бачимо, що збирання врожаю почалося через кілька років після того, як Ісус став правити як Цар. Спочатку, від 1914 до першої половини 1919 року, Ісус виконував очищення серед своїх помазаних послідовників (Мал. 3:1—3; 1 Пет. 4:17). Тоді, у 1919 році, почався збір «земного урожаю». Ісус одразу почав використовувати щойно призначеного вірного раба, щоб допомогти  нашим братам побачити невідкладність проповідницької праці.

7. а) Що допомогло братам побачити невідкладність проповідницької праці? б) До чого були заохочені наші брати?

⁷ У «Вартовій башті» за липень 1920 року говорилося: «З дослідження Писань випливає, що церква [християнський збір] отримала завдання звіщати про царство». Наприклад, пророчі слова Ісаї допомогли братам побачити, що новина про Царство буде проголошена по цілій землі (Ісаї 49:6; 52:7; 61:1—3). Хоча брати не до кінця знали, як виконається така грандіозна праця, вони вірили, що Єгова їм допоможе. (Прочитайте Ісаї 59:1). Таке розуміння невідкладності праці заохочувало наших братів збільшувати свою активність. Як вони це робили?

8. Які дві важливі істини щодо проповідницької праці збагнули брати у 1921 році?

⁸ «То був найліпший рік; протягом 1921 року звістку правди почула велика кількість людей, більше ніж за попередні роки»,— повідомляла «Вартова башта» за грудень 1921 року. Далі йшлося: «Але все ще є багато роботи... Робімо це з радісним серцем». Зверніть увагу, що брати збагнули дві важливі істини щодо проповідницької праці, які Ісус пояснив своїм апостолам: праця невідкладна і працівники виконують її з радістю.

9. а) Що писала «Вартова башта» у 1954 році про збирання врожаю і чому? б) Як зросла кількість вісників за останні 50 років? (Дивіться таблицю  «Зріст по цілому світі»).

⁹ Упродовж 1930-х років проповідницька праця набрала нового розмаху, бо брати зрозуміли, що звістку про Царство прийме великий натовп інших овець (Ісаї 55:5; Ів. 10:16; Об’яв. 7:9). Як результат, кількість проповідників Царства зросла із 41 000 у 1934 році до 500 000 в 1953 році. У «Вартовій башті» за 1 грудня 1954 року робився висновок: «Таке велике всесвітнє збирання врожаю виконали дух Єгови та сила його Слова» b (Зах. 4:6).

10, 11. Які особливості росту насіння висвітлено у прикладі про гірчичне зернятко?

¹⁰ Ісус у своїх прикладах про Царство передрік те, які плоди принесуть жнива. Розгляньмо приклади про гірчичне зернятко і закваску. Особливу увагу ми зосередимо на тому, як вони стосувалися подій за часу кінця.

¹¹ Приклад про гірчичне зернятко. Чоловік посіяв гірчичне зернятко, і з нього виросло ціле дерево, у вітті якого поселилися птахи. (Прочитайте Матвія 13:31, 32). Які особливості росту зернятка висвітлені в цьому прикладі? 1) Величина росту. «Найдрібніше з усіх» зернятко стає деревом, яке має «великі гілки» (Марка 4:31, 32). 2) Ріст обов’язково відбувається. Зернятко «потрапляє в ґрунт і виростає». Ісус не говорив, що воно, мабуть, виросте. Він чітко сказав: «Виростає». Ріст зернятка ніщо не зупиняє. 3) Гірчичне дерево приваблює до себе птахів і дає притулок. «Небесні птахи прилітають та селяться в його вітті». Як ці три особливості Ісусового прикладу стосуються сучасних духовних жнив?

12. Як Ісусів приклад про гірчичне зернятко стосується теперішніх жнив? (Дивіться також таблицю  «Кількість біблійних вивчень»).

¹² 1) Величина росту. Приклад ілюструє зріст християнського збору і поширення звістки про Царство. Від 1919 року ревні жниварі збирались у відновлений християнський збір. На початках їх було мало, але ця кількість швидко зростала: від 1900-х років і донині цей ріст справді дивовижний (Ісаї 60:22). 2) Ріст обов’язково відбувається. Християнський збір безупинно зростає. Хоч би як Божі вороги старалися переслідуваннями зупинити ріст зернятка, воно і далі росте (Ісаї 54:17). 3) Притулок. «Небесні птахи», які знаходять притулок між гіллям дерева,— це мільйони людей праведного серця з приблизно 240 країн і територій. Вони відгукнулись на звістку про Царство і стали частиною християнського збору (Єзек. 17:23). Тут вони отримують духовну поживу, відсвіження і захист (Ісаї 32:1, 2; 54:13).

13. На які особливості росту вказує приклад про закваску?

¹³ Приклад про закваску. Жінка додає до борошна трохи закваски, від чого заквашується все тісто. (Прочитайте Матвія 13:33). На які особливості росту вказує цей приклад? 1) Ріст призводить до змін. Закваска впливає так, що «заквасилося все тісто». 2) Ріст поширюється всюди. Закваска заквашує всі «три великі міри борошна», тобто все тісто. Як ці дві особливості стосуються духовних жнив за нашого часу?

14. Як Ісусів приклад про закваску стосується теперішніх жнив?

 ¹⁴ 1) Зміни. Закваска символізує звістку про Царство, а тісто є символом людства. Закваска змінює тісто після того, як потрапляє в борошно; так само звістка про Царство спричиняє зміни в серцях людей після того, як вони її приймають (Рим. 12:2). 2) Поширення. Процес заквашування символізує поширення звістки про Царство. Закваска проникає крізь тісто, аж поки заквасить усе. Подібно і звістка про Царство проникає до «найвіддаленіших куточків землі» (Дії 1:8). Ця особливість також вказує на те, що навіть у країнах, де наша діяльність під забороною, звістка про Царство буде поширюватися, хоча, можливо, це непомітно для людських очей.

15. Як виконуються слова з Ісаї 60:5, 22? (Дивіться також супровідну інформацію  «Це здійснив Єгова» і  «Як “найменший” став “могутнім народом”»).

¹⁵ Приблизно за 800 років до того, як Ісус розповів ці два приклади, Єгова через пророка Ісаю яскравою мовою передрік сучасні духовні жнива і пов’язану з ними радість c. Єгова описав, як люди «здалека йдуть» до його  організації. Він також звернувся до «жінки», котра символізує сучасний останок помазанців на землі: «Ти подивишся і засяєш, твоє серце затріпоче і сповниться радістю, бо до тебе попливуть скарби моря, прийдуть до тебе багатства народів» (Ісаї 60:1, 4, 5, 9). І справді, за нашого часу довголітні служителі Єгови сяють з радості, коли бачать, як у їхніх країнах зростає кількість вісників від кількох осіб до багатьох тисяч.

16, 17. Яка одна з причин того, що «і сіяч, і жнець радіють разом»? (Дивіться також  «Два трактати, які зворушили серця двох чоловіків в Амазонії»).

¹⁶ Згадаймо, що Ісус сказав своїм апостолам: «Жнець... збирає плоди для вічного життя, щоб і сіяч, і жнець раділи разом» (Ів. 4:36). Чому ми «радіємо разом» під час усесвітніх жнив? Для цього є кілька підстав.

¹⁷ По-перше, ми радіємо тим, що в жнивах бере участь Єгова. Коли ми звіщаємо про Царство, то сіємо символічне насіння (Матв. 13:18, 19). А коли допомагаємо комусь стати Христовим послідовником, то збираємо символічний врожай. Кожен з нас відчуває глибоку радість від того, що Єгова впливає на насіння так, що воно «сходить і виростає» (Марка 4:27, 28). Деяке посіяне нами насіння сходить пізніше, і його плоди збирають інші. Можливо, у вас був випадок, подібний до того, який розповіла сестра Джоун з Британії. Вона охрестилася 60 років тому. «Я зустрічала людей, котрі казали, що саме я посіяла насіння правди в їхнє серце, проповідуючи ще колись давно,— розповіла сестра Джоун.— Інші Свідки вивчали з ними Біблію та допомогли стати служителями Єгови, хоч я про це й не знала. Мені дуже приємно, що посіяне мною насіння правди проросло і принесло плоди». (Прочитайте 1 Коринфян 3:6, 7).

18. Яку підставу для радості дають слова з 1 Коринфян 3:8?

¹⁸ По-друге, ми радіємо тим, що, згідно зі словами Павла, «кожен отримає нагороду згідно зі своєю працею» (1 Кор. 3:8). Тобто нагорода дається за участь у роботі, а не за результати цієї роботи. Таке запевнення дуже потішає вісників, які проповідують у територіях, де мало хто відгукується на правду. У Божих очах кожен Свідок, який від щирого серця бере участь у праці сіяння, «приносить багато плодів», а значить має підстави для радості (Ів. 15:8; Матв. 13:23).

19. а) Як виконання Ісусового пророцтва з Матвія 24:14 сприяє нашій радості? б) Про що варто пам’ятати, навіть коли ми ще нікого не навчали правди?

¹⁹ По-третє, ми радіємо тим, що беремо участь у виконанні пророцтва. Розгляньмо Ісусову відповідь на запитання апостолів: «Яка буде ознака твоєї присутності  та закінчення цього віку?» Він пояснив, що складовою тієї ознаки буде всесвітня проповідницька праця. Чи він мав на увазі навчання майбутніх послідовників? Ні. Ісус казав: «Цю добру новину про Царство будуть проповідувати по цілій населеній землі на свідчення» (Матв. 24:3, 14). Отже, складовою ознаки є проповідування про Царство, тобто сіяння зерен правди. Проповідуючи добру новину про Царство, варто пам’ятати: навіть якщо ми не навчаємо когось правди, ми проповідуємо «на свідчення» d. Незалежно від ставлення людей до проповідування ми виконуємо Ісусове пророцтво і маємо честь служити «Божими співпрацівниками» (1 Кор. 3:9). Це дуже вагома підстава для радості!

20, 21. а) Як виконуються слова з Малахії 1:11? б) Що ви постановили стосовно праці жнив і чому?

²⁰ У першому сторіччі Ісус допоміг апостолам побачити невідкладність праці жнив. Від 1919 року він допомагає своїм сучасним послідовникам також розуміти цю істину. Завдяки цьому Божий народ щораз активніше бере участь у служінні, і жнива не зупиняються. Як передрік пророк Малахія, нині проповідування відбувається «від сходу сонця до його заходу» (Мал. 1:11, примітка). Дійсно, від сходу до заходу сонця — у будь-якому куточку нашої планети — сіячі та жниварі разом працюють і радіють. Від сходу до заходу сонця — тобто від ранку до ночі, протягом цілого дня — ми працюємо з почуттям невідкладності.

²¹ За останні 100 років мала групка Божих служителів перетворилась на «могутній народ». Через це серце кожного з нас «тріпоче і сповнюється радістю» (Ісаї 60:5, 22). Нехай ця радість та наша любов до Єгови, «Господаря жнив», спонукує кожного з нас і далі брати участь у найбільших за всі часи жнивах аж до їхнього завершення (Луки 10:2).