1—3. Яка небезпека чекає на Ісуса і як він себе поводить?

 ВЕЛИКА юрба з мечами та палицями вирушає на пошуки Ісуса. У ній можна побачити чимало воїнів. Схоже, ці люди замислили щось лихе. Натовп суне темними вулицями Єрусалима і переходить долину Кедрон в напрямку до Оливкової гори. На небі повний місяць, але вони несуть смолоскипи та світильники. Невже хмари заступають місяць і тому їм треба освітлювати собі шлях? А може, ці озброєні люди сподіваються знайти того, кого шукають, в якомусь темному закутку? Хоч би як там було, одна річ певна: ті, хто думає, що Ісус ховається, зовсім його не знають.

² Ісусу відомо про небезпеку, яка наближається. Все ж він стоїть і чекає. Підходить юрба на чолі з Юдою, його колишнім близьким другом. Юда лицемірно вітається з Ісусом і цілує його — так він зухвало зраджує свого Господа. Проте Ісус зберігає спокій. Він виходить до натовпу й запитує: «Кого ви шукаєте?» — у відповідь чує: «Ісуса назарянина».

³ Зазвичай людей у таких ситуаціях охоплює страх. Можливо, озброєні чоловіки сподіваються такої реакції від Ісуса. Проте Ісус не щулиться зі страху, не втікає і не вдається до брехні. Натомість він просто каже: «Це я». Ісус настільки спокійний і відважний, що люди з натовпу дуже вражені. Вони відсахуються і падають на землю (Івана 18:1—6; Матвія 26:45—50; Марка 14:41—46).

4—6. а) З ким порівнюється Божий Син і чому? б) За яких обставин Ісус виявляв сміливість?

⁴ Чому в такій небезпечній ситуації Ісус залишався абсолютно спокійним і стриманим? Тому що він був  сміливий. Це одна з рис, особливо потрібних керівнику, і жодна людина не може виявляти такої сміливості, як Ісус. З попереднього розділу ми дізналися, наскільки лагідною і смиренною людиною він був. Його слушно названо Агнцем (Івана 1:29). А втім, завдяки своїй сміливості він також названий зовсім по-іншому. У Біблії говориться про Божого Сина: «Ось Лев із племені Юди» (Об’явлення 5:5).

⁵ Образ лева часто пов’язується з такою рисою, як сміливість. Чи доводилось тобі колись стояти перед живим левом? Можливо, це було в зоопарку, і ти почувався безпечно, бо лев сидів у клітці. Але все одно стає моторошно, коли ця велетенська тварина хижо дивиться на тебе. Важко собі уявити, щоб щось могло налякати лева і змусити його тікати. У Божому Слові сказано, що «лев, найсильніший поміж звіриною, який не вступається ні перед ким» (Приповістей 30:30). Христос є таким же сміливим, як лев.

⁶ Обговорімо, як Ісус, подібно до лева, виявляв сміливість, коли обороняв правду, коли обстоював справедливість і коли зносив переслідування. Ми дізна́ємось, як кожен з нас — сміливі ми від природи чи ні — може наслідувати Ісуса, виявляючи цю рису.

7—9. а) Що сталося, коли Ісусу було 12 років, і чому, опинившись в подібній ситуації, дехто б почувався боязко? б) Як Ісус, спілкуючись з учителями в храмі, виявив сміливість?

⁷ У світі, яким править Сатана, «батько брехні», часто потрібна сміливість, щоб обороняти правду (Івана 8:44; 14:30). Ісус відважно стояв за правду вже з самого дитинства. Коли йому було 12 років, він після святкування Пасхи залишився в Єрусалимі без батьків. Протягом трьох днів Марія та Йосип розпачливо шукали сина.  Зрештою вони знайшли його в храмі. Що він робив там? «Він, сидячи посеред учителів, слухав їх і ставив їм запитання» (Луки 2:41—50). Спробуймо уявити цю ситуацію.

⁸ Історики кажуть, що деякі відомі релігійні провідники мали звичай залишатися після свят і навчати народ на одному з просторих ґанків храму. Люди сідали біля їхніх ніг, щоб слухати і ставити запитання. Ці вчені чоловіки добре знали Мойсеїв Закон та незліченні створені людьми закони й традиції, яких з роками ставало дедалі більше. Як би ти почувався серед таких вчителів? Тобі, мабуть, було б боязко, і це не дивно. А якби тобі було тільки 12 років? Чимало дітей дуже сором’язливі (Єремії 1:6). У школі вони не хочуть привертати увагу вчителів, бояться, щоб їх не запитали чи не викликали до дошки; вони переживають, що опиняться в незручному становищі чи стануть предметом насмішок.

⁹ А от Ісус сидить серед цих вчених чоловіків і не боїться ставити їм глибокі запитання. Мало того, у Біблії розповідається, що «усі... хто чув Ісуса, були просто вражені його відповідями й тим, як добре він усе розумів» (Луки 2:47). Боже Слово не повідомляє, що саме говорив тоді Ісус, але можна не сумніватись: він не підтримував фальшивих вчень, котрі поширювалися тими релігійними провідниками (1 Петра 2:22). Ісус обороняв біблійну правду, і присутні були здивовані тим, з якою проникливістю та сміливістю 12-річний хлопець висловлює свої думки.

10. Як сьогодні християнська молодь виявляє таку ж сміливість, як Ісус?

¹⁰ Сьогодні багато молодих християн наслідують Ісуса. Звичайно, на відміну від нього, вони недосконалі, але вже з юних літ обороняють правду. У школі чи  в інших місцях вони тактовно ставлять людям запитання, уважно вислуховують їх і з повагою розповідають про правду (1 Петра 3:15). Ці юнаки й дівчата часто допомагають своїм однокласникам, вчителям і сусідам ставати послідовниками Христа. Як же така сміливість, мабуть, подобається Єгові! У Біблії ця молодь порівнюється до густої приємної свіжої роси (Псалом 110:3).

11, 12. Як Ісус в дорослому віці сміливо обороняв правду?

¹¹ У дорослому віці Ісус продовжував безстрашно обороняти правду. На самому початку свого служіння він зіткнувся з жахливим протистоянням. Ісус був звичайною людиною з плоті й крові, а не могутнім архангелом, проте він зазнав нападу Сатани, найсильнішого і найнебезпечнішого ворога Єгови. Ісус став на опір Сатані й відкинув його неправильне трактування натхнених Писань. Зрештою він сміливо наказав: «Відійди, Сатано!» (Матвія 4:2—11).

¹² Відважно захищаючи Слово свого Батька від перекручення та неправильного трактування, Ісус показав, чим він буде керуватись у своєму служінні. У той час, як і сьогодні, релігійні провідники навчали неправди. Тож Ісус сказав до них: «Своїми традиціями, які ви самі ж встановили, позбавляєте сили Боже слово» (Марка 7:13). Ці вчені чоловіки мали велику пошану серед людей a, але Ісус не боявся назвати їх сліпими провідниками й лицемірами (Матвія 23:13, 16). Як ми можемо виявляти таку ж сміливість, як Ісус?

13. Про що ми не повинні забувати, намагаючись, як Ісус, виявляти сміливість, і що нас робить щасливими?

¹³ Звичайно, ми, на відміну від Ісуса, не можемо бачити чийогось серця і не маємо влади судити інших. Однак ми можемо, як і він, сміливо обороняти правду.  Наприклад, викриваючи брехню про Бога, його наміри і Слово, ми несемо світло у світ, що перебуває в мороці сатанинської пропаганди (Матвія 5:14; Об’явлення 12:9, 10). Ми допомагаємо людям вийти з-під гніту фальшивих вчень, які породжують у них хворобливий страх і не дозволяють розвивати добрі стосунки з Богом. Ми дуже щасливі, що бачимо сповнення Ісусових слів: «Правда зробить вас вільними» (Івана 8:32).

14, 15. а) Яким чином Ісус роз’яснив, що таке справедливість? б) Яке упередження відкинув Ісус, коли завів розмову з самарянкою?

¹⁴ Біблійне пророцтво передрікало, що Месія «роз’яснить народам, що таке справедливість» (Матвія 12:18; Ісаї 42:1). Ісус почав сповняти це пророцтво ще тут, на землі. Він завжди справедливо й неупереджено поводився з іншими, а це теж вимагало сміливості. Скажімо, Ісус відкидав упередження та фанатизм, які були дуже поширені серед його сучасників.

¹⁵ Коли Ісус розмовляв з самарянкою біля колодязя в місті Сихар, його учні дуже цьому дивувались. Чому? У той час юдеї погорджували самарянами; такі стосунки склалися між ними ще задовго до приходу Ісуса (Ездри 4:4). Крім того, деякі рабини зневажливо ставились  до жінок. Згідно з рабинськими правилами, які пізніше були викладені на письмі, чоловікам не радилося розмовляти з жінками. Ці правила навіть наводили на думку, ніби жінка не гідна, щоб її навчали Божого Закону. Зокрема нечистими вважались самарянки. Ісус відкинув усі ці безпідставні упередження і відкрито навчав самарянку, яка до того ж вела аморальний спосіб життя. Він навіть виявив їй, що є Месією (Івана 4:5—27).

16. Чому для того, щоб залишатись неупередженими, християни мають виявляти сміливість?

¹⁶ Чи ви колись були в товаристві людей, які виявляли упередження? Можливо, вони насміхалися з представників іншої раси чи національності, з презирством висловлювались про осіб протилежної статі або зневажали тих, хто має інше суспільне чи матеріальне становище. Учні Христа не підтримують таких поглядів і докладають зусиль, аби в їхніх серцях не залишилося й сліду упередження (Дії 10:34). А це вимагає від кожного з нас сміливості.

17. Що Ісус зробив у храмі й чому?

¹⁷ Сміливість також спонукувала Ісуса боротися за збереження чистоти Божого народу й за чистоту поклоніння. На початку свого служіння Ісус прийшов до храму в Єрусалимі, там він побачив людей, які займались торгівлею і розмінювали гроші. Ісуса це дуже вразило. Обурений, він повиганяв тих пожадливих чоловіків зі всім, що вони мали (Івана 2:13—17). Те саме він зробив наприкінці свого земного служіння (Марка 11:15—18). Безперечно, такими вчинками він нажив собі ворогів серед впливових людей, але це його не лякало. Чому? Ісус з дитинства називав храм домом свого Батька, і саме так він ставився до Божого храму (Луки 2:49). Бачачи, що опоганюється правдиве поклоніння, Ісус не  міг змиритися з цією несправедливістю. Ревність додала йому сміливості, аби зробити необхідні кроки.

18. Як сучасні християни можуть виявляти сміливість, коли йдеться про чистоту збору?

¹⁸ Сьогодні послідовники Христа теж дбають про збереження чистоти Божого народу і про чистоту поклоніння. Коли вони дізнаю́ться, що хтось зі співхристиян вчинив серйозний гріх, то не затуляють на це очі і не мовчать (1 Коринфян 1:11). Також вони обов’язково повідомлять про вчинений гріх старійшинам збору. Старійшини можуть допомогти духовно хворим особам та захистити овець Єгови від нечистоти (Якова 5:14, 15).

19, 20. а) Яка несправедливість панувала у дні Ісуса і з яким випробуванням він зіткнувся? б) Чому послідовники Христа не втручаються в політику і не вдаються до насилля та яку нагороду вони мають за це?

¹⁹ Але чи можна сказати, що Ісус боровся проти соціальної несправедливості? Слід зазначити, що за його часу також панувала несправедливість. Його батьківщина перебувала під владою Риму. Римляни гнобили євреїв, застосовуючи могутню військову силу, обкладали їх високими податками і навіть втручалися в їхню систему поклоніння. Тож не дивно, що чимало людей хотіло, аби Ісус брав участь у політичних справах (Івана 6:14, 15). І в цій ситуації Ісус виявив сміливість.

²⁰ Ісус Христос пояснив, що його Царство не належить цьому світові. На власному прикладі він учив своїх послідовників, що не потрібно брати участь у політичних конфліктах. Ісус радив зосереджуватись на проповідуванні доброї новини про Боже Царство (Івана 17:16; 18:36). Він дав важливий урок стосовно християнського нейтралітету. Коли юрба прийшла арештувати Ісуса, Петро відразу вдався до дій: він імпульсивно вихопив меч і поранив одного з чоловіків. До певної міри його  можна зрозуміти. Адже, на перший погляд, насилля було виправданим — тієї ночі хотіли схопити невинну людину, Божого Сина. Але Ісус промовив слова, які стали чітким керівництвом для всіх його послідовників на землі: «Вклади меча назад у його місце, бо кожен, хто візьме меча, від меча й загине» (Матвія 26:51—54). Щоб дотримуватись цього принципу миролюбності, християнам завжди була потрібна сміливість. У наш час, коли люди гинуть від насилля в численних війнах, голокостах чи заколотах, Божий народ завдяки позиції християнського нейтралітету нічим не заплямував своєї репутації. Таке добре ім’я — це чудова нагорода за їхню мужність.

21, 22. а) Яку допомогу отримав Ісус перед найважчим у своєму житті випробуванням? б) Як Ісус виявляв сміливість до самої смерті?

²¹ Син Бога Єгови знав заздалегідь, що на землі йому доведеться зносити суворі переслідування (Ісаї 50:4—7). Його життя не раз було під загрозою. На початку цього розділу описується ситуація, коли він востаннє опинився перед лицем смерті. Як Ісусу вдавалось попри небезпеку залишатись настільки сміливим? Пригадаймо, що́ Ісус робив перед тим, як юрба арештувала його. Він палко молився до Єгови. Чи Бог відповів на його молитву? Так, у Біблії розповідається, що Ісус був «прихильно вислуханий» (Євреїв 5:7). Єгова послав з неба ангела, щоб зміцнити свого відважного Сина (Луки 22:42, 43).

²² Зміцнившись, Ісус звернувся до апостолів: «Вставайте, ходімо» (Матвія 26:46). Скільки сміливості в цих словах! Христос сказав: «Ходімо», хоча знав, що  попросить юрбу відпустити апостолів і вони полишать його та втечуть, а йому доведеться самому зносити найважче випробування. Він був сам, коли його несправедливо й незаконно судили, висміювали та катували, і сам терпів страшні передсмертні муки. І попри все це він залишався сміливим.

23. Чи Ісус повівся необачно, коли йому загрожувала смертельна небезпека? Поясніть.

²³ Чи Ісус поводився необачно? Ні. Необачність не має нічого спільного зі справжньою сміливістю. Ісус вчив своїх послідовників бути обережними й уникати зайвих небезпек, щоб вони і далі чинили Божу волю (Матвія  4:12; 10:16). Але коли Ісуса прийшли арештовувати, він розумів, що цієї небезпеки не уникнути. Адже він добре знав, у чому полягала воля Бога. Ісус був рішуче настроєний зберігати непорочність, тому, не вагаючись, прийняв випробування.

24. Чому ми впевнені, що зможемо відважно вистояти будь-яке випробування?

²⁴ Послідовники Ісуса часто виявляють таку ж сміливість, як їхній Господь. Вони відважно зносять насмішки, переслідування, арешти, ув’язнення, тортури і навіть смерть. Звідки в недосконалих людей така сміливість? Вони її не розвивають просто самі, а, подібно до Ісуса, отримують допомогу від Бога (Филип’ян 4:13). Отож, ніколи не бійся за своє майбутнє. Будь рішуче настроєний зберігати непорочність, і Єгова дасть тобі сміливості. І далі черпай силу з прикладу нашого Провідника, Ісуса Христа, який сказав: «Будьте відважні: я світ переміг» (Івана 16:33).