Якось уночі Навуходоносору приснився страшний сон. Тоді цар скликав своїх мудреців, щоб вони пояснили його сон. Але ніхто з них не зміг цього зробити. Зрештою до царя прийшов Даниїл.

Навуходоносор сказав Даниїлу: «Мені приснилося дерево. Воно виросло таким великим, що досягло неба і його було видно аж до краю землі. Дерево мало гарне листя і приносило рясні плоди. У його тіні ховалися звірі, а на гілках гніздилися птахи. Раптом з неба зійшов ангел і вигукнув: “Зрубайте дерево і пообтинайте його гілки, а пень з корінням залиште в землі і одягніть на нього залізні та мідні пута. Серце дерева хай перетвориться з людського на тваринне, і так нехай пройде сім часів. Тоді всі люди зрозуміють, що Бог є Правителем і що він може дати царство, кому захоче”».

Єгова пояснив Даниїлу значення цього сна. Зрозумівши його, він дуже налякався і сказав: «О царю, я хотів би, щоб цей сон був про твоїх ворогів, але він про тебе. Велике дерево, яке було зрубано,— це ти. Ти втратиш своє царство і їстимеш траву в полі, наче дикий звір. Але потім знову станеш царем, бо ангел сказав залишити пень з корінням».

Минув рік. Навуходоносор прогулювався по даху свого палацу. Подивившись на Вавилон, він у захваті вигукнув: «Яке ж величне місто я побудував! Який же я могутній!» Він ще не закінчив говорити, як голос з неба промовив: «Навуходоносоре! Тепер ти втратив своє царство».

У ту ж мить Навуходоносор втратив розум і став подібний до дикого звіра. Його вигнали з палацу, і він почав жити з польовими звірами. Волосся його виросло і стало як орлине пір’я, а нігті — як пташині пазурі.

 Через сім років до Навуходоносора повернувся розум, і Єгова знову зробив його царем Вавилону. Після того він сказав: «Я вихваляю Єгову, царя небес. Тепер я знаю, що лише Єгова є Правителем над усіма. Він впокорює гордих і може дати царство, кому захоче».