Ісус не тільки зціляв хворих і воскрешав мертвих, він ще й мав владу над дощем і вітром. Якось, помолившись на горі, Ісус побачив, що на Галілейському морі почалася буря. Його апостоли з усіх сил намагались гребти проти вітру. Ісус зійшов вниз і почав іти по воді до човна. Коли апостоли побачили, що хтось іде по воді, то дуже злякались. Але Ісус сказав їм: «Не бійтесь, це я».

Тоді Петро сказав: «Господи, якщо це ти, накажи мені піти до тебе». Ісус відповів: «Йди». Тож Петро посеред бурі вийшов з човна і пішов по воді до Ісуса. Але, підійшовши ближче, він глянув на розбурхане море і налякався. Петро почав тонути і закричав: «Господи, врятуй мене!». Ісус взяв його за руку і сказав: «Чому ти засумнівався? Де твоя віра?»

Тоді Ісус і Петро сіли в човен, і буря одразу втихла. Уявляєш, як почувалися тоді апостоли? Вони почали говорити: «Ти дійсно Божий Син».

Але Ісус втихомирював море не тільки того разу. Якось він з апостолами плив на інший берег моря і заснув на кормі човна. Коли він спав, на морі здійнялася сильна буря. Хвилі вдарялися об човен, тож він наповнився водою. Апостоли розбудили Ісуса. Вони кричали: «Учителю, ми тонемо! Допоможи!» Ісус встав і сказав морю: «Заспокойся!» І в ту ж мить вітер втих і море заспокоїлося. Ісус запитав апостолів: «Де ваша віра?» Вони почали говорити одне одному: «Навіть вітер і море слухаються його». Тож апостоли зрозуміли: якщо вони повністю довірятимуть Ісусові, то їм не треба буде нічого боятися.