У БАГАТЬОХ частинах світу люди відзначають релігійні та світські свята, які мають небіблійне походження. Звідки вони походять? Це можна дослідити за допомогою  різних довідкових видань. Розгляньмо кілька прикладів.

Пасха, Великдень. З бігом часу чимало язичницьких звичаїв стало частиною святкування Пасхи, яка спочатку відзначалась на честь виходу ізраїльтян з Єгипту. Згідно з «Релігієзнавчим словником», це свято «запозичило дуже багато із весняних обрядів язичницького культу (випікання пасок, взаємне цілування-христосування, вшанування крашанок, запалювання багать тощо)».

Новий рік. Дата відзначення Нового року і звичаї, пов’язані з ним, різняться залежно від країни. Про походження цього свята в одній енциклопедії сказано так: «Римський правитель Юлій Цезар у 46 році до Р. Х. постановив, що 1 січня буде днем Нового року. Римляни присвятили цей день Янусу, богові воріт, дверей і починань. Місяць січень [лат. Januarius] був названий на честь Януса, який мав два обличчя: одне дивилося вперед, а друге — назад» («The World Book Encyclopedia»). Отже, святкування Нового року ґрунтується на язичницьких традиціях.

Хелловін. В «Американській енциклопедії» говориться: «Деякі елементи звичаїв, пов’язаних з Хелловіном, сягають своїми коренями церемонії друїдів [стародавніх кельтських жерців] з дохристиянських часів. Кельти мали свята на честь двох головних богів — бога сонця і бога померлих... чиє свято відзначалося 1 листопада, коли починався кельтський Новий рік. Це свято померлих поступово влилося у християнські обряди».

Інші свята. Неможливо обговорити всі свята, які відзначаються у світі. Однак свята, які звеличують людей або людські організації, неприйнятні для Єгови (Єремії 17:5—7; Дії 10:25, 26). Пам’ятайте також, що від походження релігійних свят залежить те, чи подобаються вони Богові, чи ні (Ісаї 52:11; Об’явлення 18:4). Біблійні принципи, згадані у 16-му розділі цієї книжки, допоможуть вам визначити, як Бог ставиться до участі у нерелігійних святах.