Спочатку це була назва місцевості, а пізніше римської провінції в центральній частині Анатолії (згодом відомої як Мала Азія), що в сучасній Туреччині.

Цю місцевість заселяли люди, яких греки називали гала́тай, оскільки вони були родом з Галлії, що в Західній Європі; саме звідси походить назва Галатія. Багато галлів (відомих також як кельти), мігруючи зі своєї батьківщини, Галлії, дійшли аж до протоки Босфор. Приблизно в 278—277 рр. до н. е., коли цар Віфінії найняв їх у своє військо, вони перетнули Босфор. За їхню службу їм виділили велику територію в центральній Анатолії, яка стала царством Галатія. Ці наймані воїни взяли з собою дружин і дітей. Спочатку цей народ, очевидно, не одружувався з місцевими мешканцями і так протягом деякого часу зміг зберегти свою кельтську культуру, релігію і мову. Але згодом вони перейняли поклоніння місцевим богам і богиням. Їхній останній цар, Амінта, став маріонеткою в руках Римської імперії. За правління Амінти його царство розширилось за початкові межі Галатії. Амінта загинув у бою в 25 році до н. е., і тоді ціле його царство стало римською провінцією Галатія.

Протягом століть кордони цієї римської провінції не раз змінювалися. За днів Павла Галатія була однією з найбільших провінцій Римської імперії. До її складу входили початкова територія Галатії, східна Фригія, Лікаонія, Ісаврія, а також частини Пісідії, Памфілії та Пафлагонії разом з регіоном Понт, що на північному сході. (Див. додаток Б13; див. також «Вступ до Галатів» і коментар до Гл 1:2.)