Грецьке слово зелоте́с вказує на того, хто є ревним, запальним. Зелотами називали членів юдейської секти, яка активно діяла у I столітті н. е. Вони боролися за звільнення свого краю від римського панування, вдаючись до силових методів.

Римське панування виклика́ло в юдейському суспільстві сильне релігійне і політичне напруження. Йосиф Флавій, праці якого є головним джерелом інформації про цей неспокійний період, згадує, що з’явились різні юдейські угруповання, які вели визвольну боротьбу. Одним з таких угруповань були зелоти. Як видно зі значення їхньої назви, зелоти ревно боролись за свободу юдейського народу і, керуючись месіанськими ідеями, були готові вдаватися до насилля. Вони з презирством ставилися навіть до своїх співвітчизників, які хотіли підтримувати мирні стосунки з римською владою. Заворушення, підняті зелотами, не принесли юдеям визволення. Натомість їхня діяльність призвела до національного лиха — римляни знищили Єрусалим та його храм в 70 році н. е. Деякі зелоти, можливо, втекли в Масаду, фортецю на вершині гори, яку захопили сікарії (кинджальники). У 73 році н. е. юдеї в Масаді після дворічного перебування в облозі вчинили масове самогубство, щоб не потрапити в руки римлян.