Основна їжа ізраїльтян, яку Єгова давав їм впродовж 40 років у пустелі. Вона щоранку, окрім суботи, чудом з’являлася на землі під шаром роси. Коли ізраїльтяни вперше її побачили, то стали питати: «Що це?» (єврейською «ман гу?») (Вх 16:13—15, 35). В інших віршах її названо «небесним зерном» (Пс 78:24), «хлібом з неба» (Пс 105:40) і «хлібом сильних» (Пс 78:25). Ісус також говорив про манну в переносному значенні (Ів 6:49, 50).