Цей термін стосується тексту Єврейських Писань (відомого як Старий Завіт), який міститься у багатьох єврейських рукописах, створених юдейськими вченими і переписувачами. Ці чоловіки берегли традицію скрупульозно переписувати текст Єврейських Писань і стали відомі як масорети. (Єврейське слово масора́ означає «традиція».) Масорети почали переписувати текст Біблії у VI столітті н. е. Масоретський текст став основою для багатьох сучасних перекладів Єврейських Писань.

Масорети намагалися точно переписувати єврейський текст. Наприклад, вони скрупульозно рахували кількість слів і навіть літер, щоб під час переписування не закралася жодна помилка. Оскільки в єврейській мові, якою був написаний оригінальний текст, були лише приголосні, масорети розробили систему позначення голосних і наголосів, щоб зберегти традиційну вимову. Крім того, вони робили записи на полях та в кінці рукописів про розбіжності, які знайшли у тексті. Тепер такі записи допомагають вченим, які досліджують, як єврейський текст переписувався впродовж століть.

Більшість з наявних 6000 копій Єврейських Писань — це масоретський текст. До найстарших і найавторитетніших масоретських текстів належать Каїрський кодекс Пророків (спочатку датований 895 роком н. е., але нещодавно науковці висунули припущення, що він датується XI століттям н. е.), Алеппський кодекс (прибл. 930 р. н. е.) та Ленінградський кодекс (1008—1009 рр. н. е.). (Див. АЛЕППСЬКИЙ КОДЕКС; ЛЕНІНГРАДСЬКИЙ КОДЕКС.)

Сучасні науковці порівняли масоретський текст з біблійними текстами, знайденими серед рукописів Мертвого моря. Ці рукописи на тисячу років давніші за масоретський текст. Дослідження показало, що протягом століть текст Єврейських Писань переписувався з надзвичайною точністю. (Див. додаток А3.)