Міста левітів, де той, хто ненавмисно когось убив, міг знайти сховок від месника за кров. Мойсей та Ісус Навин за наказом Єгови виділили шість таких міст по всьому Обіцяному краю. Прибувши до міста-сховища, людина при міській брамі розповідала старійшинам, що сталося, і після того їй дозволяли залишитися в місті. Щоб такою можливістю не скористався той, хто скоїв навмисне вбивство, утікач мав стати перед судом у місті, де сталося вбивство, і довести свою невинність. Якщо втікача визнавали невинним, він повертався у місто-сховище і не мав права виходити за його межі до кінця свого життя або до смерті первосвященика (Чс 35:6, 11—15, 22—29; ІсН 20:2—8).