Збірка усного юдейського закону, яка містить релігійні та етичні норми і складається з двох основних частин: Мішни (зводу законів) та Гемари (коментарів до цього зводу).

Існує два Талмуди — Палестинський (бл. 400 р. н. е.) і Вавилонський (бл. 600 р. н. е.). Вавилонський Талмуд значно більший за обсягом і вважається основою рабинського закону. Талмуд, який, на думку юдеїв, є доповненням до Єврейських Писань, містить величезну кількість норм поведінки, що регулюють кожну сферу життя. У середні віки багато євреїв шанували Талмуд більше, ніж Писання.

Хоча Талмуд містить інформацію про юдейські традиції і тлумачення Писань, він навчає керуватись буквою закону, а не справедливістю та любов’ю Бога (Мт 23:23, 24; Лк 11:42). Крім того, з Талмуду видно, як на юдаїзм вплинули забобони і грецька філософія, в тому числі вчення про безсмертну душу. (Див. коментар до Мт 15:2.)