(бл. 20—10 рр. до н. е.— бл. 50 р. н. е.) — юдейський письменник і філософ, який жив в Александрії (Єгипет). Часто його називали Філоном Александрійським, але також він був відомий як Філон Юдейський з огляду на його юдейське походження.

Рідною мовою Філона, як і багатьох юдеїв, що жили в той час у Єгипті, була грецька. Він використовував Септуагінту, грецький переклад Єврейських Писань, як основу для своїх біблійних досліджень. Те, як у своїх працях Філон використовує деякі грецькі слова, згадані в Грецьких Писаннях, допомагає краще зрозуміти значення цих слів. Тому його праці мають цінність для дослідників Біблії. (Див. коментар до Мт 19:28.)

Філон вважав, що юдаїзм — єдина правдива релігія, тому намагався привести язичників до Бога і зробити юдаїзм привабливим для них. Проте він змішував біблійні вчення з грецькою філософією, наприклад з вченнями Платона. Хоча Філон обстоював існування Бога, він стверджував, що Бог «не має конкретних рис» і що він «незбагненний», а отже не може мати особистого імені.

Праці Філона були одним з чинників, під впливом яких багато номінальних християн згодом прийняли небіблійне вчення про безсмертну душу. Крім того, вчення Філона про Логос, тобто Слово, посприяло розвитку небіблійної доктрини про Трійцю.