Суміш ароматичних смол і бальзамів, яка повільно згоряла, виділяючи приємний аромат. Для використання у святому наметі і храмі виготовляли особливий фіміам з чотирьох складників. Він удень і вночі горів у Святому на жертовнику для спалювання фіміаму, а в День примирення його спалювали у Найсвятішому. Фіміам символізував приємні Богові молитви його вірних служителів. Спалювання фіміаму не вимагалося від християн (Вх 30:34, 35; Лв 16:13; Об 5:8).