1—3. Яке видіння отримав Петро і чому нам потрібно зрозуміти його значення?

 ОСІНЬ 36 року н. е. На пласкому даху будинку, що стоїть на морському узбережжі, у променях теплого сонця молиться Петро. Уже декілька днів він гостює в Симона, який живе в портовому містечку Йоппія. Це свідчить про його неупередженість, адже не кожен єврей захотів би ночувати в людини, яка вичиняє шкури a. Але невдовзі Петро довідається, наскільки безстороннім є його Бог Єгова.

² Під час молитви Петро отримав видіння. Побачене ним викликало б замішання у будь-якого юдея. З неба спустилося щось схоже на велике лляне полотнище. У ньому були тварини, які за Законом вважалися нечистими. Коли Єгова наказав Петру зарізати та з’їсти їх, він відповів: «Я ніколи не їв нічого опоганеного та нечистого». Тоді до апостола тричі пролунав голос: «Не називай більше опоганеним те, що Бог очистив» (Дії 10:14—16). Видіння збентежило Петра, але невдовзі він отримав пояснення.

³ Що ж означало це видіння? Оскільки воно проливає світло на те, як Єгова ставиться до людей, нам потрібно зрозуміти його суть. Ми не зможемо давати ґрунтовне свідчення про Боже Царство, якщо не будемо дивитись на людей так, як Єгова. Щоб зрозуміти значення цього видіння, розгляньмо пов’язані з ним події.

4, 5. Хто такий Корнилій і що відбулося, коли він молився?

⁴ Петро не знав, що напередодні в місті Кесарія, яке лежить за 50 кілометрів на північ від Йоппії, чоловік на ім’я Корнилій b теж  отримав видіння від Бога. Корнилій, сотник римського загону, був «чоловіком побожним» і зразковим сім’янином, адже «він та ціла його сім’я боялися Бога». Корнилій не був юдейським прозелітом; він був необрізаним язичником. Все ж цей чоловік співчував збіднілим юдеям та допомагав їм. Щирість цього сотника видно з того, що він «постійно звертався до Бога в палких молитвах» (Дії 10:2).

⁵ Приблизно о 15:00, коли Корнилій молився, він побачив у видінні ангела, який сказав: «Твої молитви і дари милосердя дійшли до Бога, і він згадав про них» (Дії 10:4). Отримавши від ангела детальні вказівки, Корнилій відрядив декількох чоловіків до Петра. Апостол мав, так би мовити, відчинити двері, які до цього часу для Корнилія були зачинені. Настав час, щоб цей богобоязливий сотник почув добру новину про спасіння.

6, 7. а) Як Бог відповідає на молитви людей, які хочуть знайти правду про нього? Наведи приклад. б) Який висновок можна зробити?

⁶ Чи в наш час Бог відповідає на молитви щирих людей, які шукають правду про нього? Ось приклад. В Албанії одна жінка взяла журнал «Вартова башта», в якому була стаття про виховання дітей c. Вона сказала сестрі, яка прийшла до неї: «Уявляєте, я молилась до Бога, аби він допоміг мені виховувати моїх дочок. Це він послав вас! Ви принесли саме те, що мені було потрібно». Наша сестра розпочала біблійне вивчення з жінкою і її дочками. Згодом чоловік цієї жінки також почав вивчати Біблію.

⁷ По цілому світі такі випадки трапляються настільки часто, що це навряд чи простий збіг обставин. Тож який висновок можна зробити? По-перше,  Єгова відповідає на молитви людей, що справді бажають знайти правду (1 Цар. 8:41—43; Пс. 65:2). По-друге, в проповідуванні нас підтримують ангели (Об’яв. 14:6, 7).

8, 9. Що Бог відкрив Петру через святий дух і що зробив Петро?

⁸ Петро все ще на даху будинку. Він «у замішанні», бо не розуміє, що це видіння могло б означати. Тим часом до будинку підходять посланці від Корнилія (Дії 10:17). Чи Петро, який тричі сказав, що не їстиме нічого нечистого, піде з цими чоловіками і ввійде в дім язичника? Через святий дух Бог виявив йому свою волю, сказавши: «Ось троє чоловіків запитують про тебе. Устань, зійди вниз і без вагань іди з ними, бо це я їх послав» (Дії 10:19, 20). Без сумніву, видіння допомогло апостолу послухатися керівництва святого духу.

⁹ Коли Петро дізнався, що Корнилій отримав вказівку від Бога послати за ним людей, він запросив посланців у дім і «гостинно їх прийняв» (Дії 10:23а). Як бачимо, апостол відразу почав змінювати свої погляди відповідно до того, що зрозумів із видіння.

10. Як Єгова веде свій народ і які запитання нам варто поставити собі?

¹⁰ Єгова і далі веде свій народ (Присл. 4:18). Через святий дух він керує «вірним і розсудливим рабом» (Матв. 24:45). Інколи відбуваються деякі організаційні зміни, а часом ми отримуємо нове пояснення певних біблійних вчень. Тому варто запитати себе: як я реагую на такі зміни? Чи підкоряюся керівництву Божого духу?

11, 12. Що Петро зробив, коли прийшов у Кесарію, і що він зрозумів?

¹¹ Наступного дня Петро та ще дев’ятеро чоловіків — троє посланців Корнилія та «шестеро [єврейських] братів» з Йоппії — пішли в Кесарію (Дії 11:12). Чекаючи на них, Корнилій «покликав своїх родичів та близьких друзів». Усі вони були язичниками (Дії 10:24). У Кесарії Петро зробив те, чого раніше нізащо не зробив би: він увійшов у дім необрізаного язичника. Петро пояснив: «Ви добре знаєте, що юдею не дозволено наближатися до людини з іншого народу або спілкуватися з нею. Але Бог показав мені, що я нікого не повинен називати опоганеним чи нечистим» (Дії 10:28). Петро збагнув, що видіння, яке він бачив, стосувалося не лише їжі. Він «нікого [навіть язичника] не повинен називати опоганеним чи нечистим».

 ¹² Домашні Корнилія і його гості хотіли почути, що скаже Петро. Тож Корнилій звернувся до нього: «Тепер усі ми стоїмо перед Богом і хочемо вислухати те, що Єгова звелів тобі розповісти нам» (Дії 10:33). Уяви, якби хтось із зацікавлених сказав тобі щось подібне! Апостол почав з таких слів: «Тепер я добре розумію, що Бог безсторонній і в кожному народі йому до вподоби той, хто боїться його та робить те, що правильне» (Дії 10:34, 35). Петро зрозумів, що Божий погляд на людей не залежить від раси, національності або інших факторів. Тоді він дав свідчення про служіння, смерть і воскресіння Ісуса.

13, 14. а) Чому навернення Корнилія та інших язичників у 36 році н. е.— особлива подія? б) Чому нам не слід судити про людей за їхньою расою, національністю або зовнішністю?

¹³ «Коли Петро ще говорив», відбулось щось дивовижне: «на людей з інших народів» зійшов святий дух (Дії 10:44, 45). Це єдиний згаданий у Біблії випадок, коли люди були помазані святим духом перед своїм хрещенням. Усвідомлюючи, що це знак Божого схвалення, Петро «наказав їм [язичникам] охреститися» (Дії 10:48). Наверненням цих язичників у 36 році н. е. завершився період особливої прихильності Єгови до юдеїв (Дан. 9:24—27). Петро використав третій і останній з «ключів від небесного Царства» (Матв. 16:19). Тоді необрізані язичники отримали можливість стати духом помазаними християнами.

¹⁴ Ми розуміємо, що «Бог безсторонній» (Рим. 2:11). Його воля полягає в тому, «щоб усілякі люди врятувалися» (1 Тим. 2:4). Тож ніколи не судімо людей за зовнішніми ознаками. Наше завдання — давати ґрунтовне свідчення про Боже Царство, проповідуючи усім людям, незважаючи на їхню расу, національність, зовнішність або релігійне походження.

15, 16. Чому деякі християни з юдеїв сперечалися з Петром і як він пояснив свої дії?

¹⁵ Бажаючи розповісти про все, що трапилось, Петро вирушив у Єрусалим. Але звістка про те, що необрізані язичники «прийняли Боже слово», випередила його. Коли Петро прийшов до Єрусалима, «прихильники обрізання почали його осуджувати». Їх непокоїло, що він «ввійшов у дім необрізаних і їв з ними» (Дії 11:1—3). Питання полягало не в тому, чи язичники могли ставати учнями Христа. Проблема була в іншому: християни з євреїв вважали, що новонавернені не отримають схвалення Єгови, якщо не дотримуватимуться  Мойсеєвого закону, в тому числі вимоги обрізуватись. Деякому було важко змиритися з тим, що Мойсеїв закон вже недійсний.

¹⁶ Як Петро пояснив те, що сталося? Згідно з Дії 11:4—16, він перелічив чотири докази Божого керівництва: 1) видіння, яке отримав (вірші 4—10); 2) керівництво святого духу (вірші 11, 12); 3) поява ангела Корнилію (вірші 13, 14) і 4) вилиття святого духу на язичників (вірші 15, 16). Петро завершив своє пояснення риторичним запитанням: «Отже, коли Бог дав їм [язичникам] той же дар [святий дух], що й нам [євреям] — тим, хто повірив у Господа Ісуса Христа, то хто я такий, щоб перешкоджати Богові?» (Дії 11:17).

17, 18. а) Яке питання постало перед християнами з євреїв? б) Чому зберігати єдність у зборі нелегко і про що нам варто запитати себе?

¹⁷ Після розповіді Петра християнам з євреїв слід було прийняти важливе рішення. Чи вони відкинуть упередження і приймуть новоохрещених як своїх братів і сестер? У Біблії сказано: «Почувши це, вони [апостоли та інші християни з євреїв] перестали заперечувати і прославили Бога, говорячи: “Виходить, Бог дав можливість покаятись та отримати життя і людям з інших народів”» (Дії 11:18). Єдність збору була збережена.

¹⁸ Сьогодні зберігати єдність теж іноді нелегко, оскільки правдиві служителі Єгови походять «з усіх націй, племен, народів та мов» (Об’яв. 7:9). У багатьох зборах є брати і сестри різних рас, культур та різного походження. Запитай себе: «Чи я викоренив зі свого серця упередження? Чи не дозволяю я світським поглядам — націоналізму, расизму або гордості за свою культуру, регіон чи місто — впливати на моє ставлення до одновірців?» Згадай, як повівся Петро (Кифа) через декілька років після навернення перших язичників. Аби догодити тим, хто мав упередження, він почав уникати  християн, які походили з інших народів. Павло докорив йому за це (Гал. 2:11—14). Отже, пильнуймо, щоб упередження не прокралося в наш розум і серце.

19. Кому почали проповідувати християни з євреїв в Антіохії і з яким результатом?

¹⁹ Чи почали послідовники Ісуса проповідувати необрізаним язичникам? Зверни увагу, що пізніше сталося в сирійському місті Антіохія d. Там існувала велика юдейська громада. Завдяки тому що євреї та язичники ставились одне до одного терпимо, Антіохія була доброю територією для проповідування. Власне тут християни з євреїв почали звіщати добру новину «грекомовним людям» (Дії 11:20). Цей вислів стосувався не лише грекомовних юдеїв, але й необрізаних язичників. Єгова благословив проповідування, і «багато хто повірив» (Дії 11:21).

20, 21. З чого видно, що Варнава був скромним, і як цю рису можемо виявляти ми?

²⁰ Щоб допомогти щирим людям, єрусалимський збір послав до Антіохії Варнаву. Але йому було не під силу подбати про всіх, хто виявляв інтерес до правди. Хто міг найкраще допомогти Варнаві, як не Савл, апостол для інших народів? (Дії 9:15; Рим. 1:5). Варнава не вважав Савла своїм суперником, адже був скромною людиною. Він пішов до Тарса, знайшов Савла і разом з ним повернувся в Антіохію. Впродовж року вони зміцняли учнів у тамтешньому зборі (Дії 11:22—26а).

²¹ Як нам наслідувати скромність Варнави? Для цього необхідно визнавати свої обмежені можливості. У всіх нас різні здібності. Наприклад, комусь легко вдається свідчити неформально чи від дому до дому, але важко робити повторні відвідини або розпочинати біблійні вивчення. Якщо ти хочеш удосконалити свої навички в якійсь галузі служіння, попроси допомоги. Тоді ти станеш умілішим вісником і матимеш більше радості в служінні (1 Кор. 9:26).

22, 23. Як брати з Антіохії показали християнську любов на ділі і як це робить Божий народ сьогодні?

²² В Антіохії «за Божим провидінням учнів вперше почали називати християнами» (Дії 11:26б). Ця назва влучно характеризувала людей, які своїм способом життя наслідували Христа. Чи об’єднували  братерські узи християн з юдеїв та християн з інших народів? Розгляньмо, що сталося, коли 46 року н. е. настав великий голод e. У давні часи від голоду особливо потерпали бідні люди, адже вони не мали ні достатньо грошей, ні запасу продуктів. Більшість християн в Юдеї були бідними, тому потребували матеріальної допомоги. Дізнавшись про те, що вони у скруті, брати з Антіохії, а серед них і християни з інших народів, послали «допомогу братам в Юдеї» (Дії 11:29). Це був справжній доказ християнської любові.

²³ Сьогодні серед Божого народу панує така ж братерська любов. Довідавшись про скрутні обставини, в які потрапили брати в іншій країні чи в нашій місцевості, ми стараємось відразу прийти їм на допомогу. Комітети філіалів швидко організовують комітети з надзвичайних ситуацій, які піклуються про наших братів і сестер, що постраждали через стихійні лиха, зокрема урагани, землетруси і цунамі. Усе це — вираз справжньої братерської любові (Ів. 13:34, 35; 1 Ів. 3:17).

24. Як ми показуємо, що розуміємо важливість видіння, яке отримав Петро?

²⁴ Як правдиві християни, ми розуміємо важливість видіння, яке в I столітті отримав Петро. Ми служимо безсторонньому Богові. Його воля полягає в тому, щоб ми давали ґрунтовне свідчення про Боже Царство людям усіх рас, національностей та соціального становища. Тож проповідуймо звістку про Царство, даючи нагоду кожному відгукнутися на добру новину (Рим. 10:11—13).