1, 2. Чому подорож Варнави і Савла була особливою і як їхнє служіння було пов’язане з виконанням слів з Дії 1:8?

 ДЛЯ братів і сестер в Антіохії це був визначний день. Під керівництвом святого духу з усіх пророків та вчителів було вибрано Варнаву a і Савла, щоб вони звіщали добру новину в далеких краях (Дії 13:1, 2). Подібні доручення ці духовно зрілі чоловіки виконували і раніше. Однак вони подорожували лише в ті місця, де вже були учні Христа (Дії 8:14; 11:22). Цього разу Варнава і Савл, а також Іван Марко, який мав допомагати їм, вирушали туди, де більшість людей ще ніколи не чула доброї новини.

² Приблизно 14 років тому Ісус сказав своїм послідовникам: «Будете моїми свідками в Єрусалимі, в усій Юдеї, Самарії і навіть у найвіддаленіших куточках землі» (Дії 1:8). Місіонерське служіння Варнави і Савла мало посприяти виконанню цих пророчих слів Ісуса b.

3. Чому в I столітті подорожі на великі відстані були виснажливими?

³ Сьогодні на автомобілях і літаках люди долають великі відстані за лічені години. У I столітті такого транспорту не було. Подорожувати доводилось пішки, часто нерівними ґрунтовими дорогами. За день мандрівник міг пройти не більше 30 кілометрів c. Тож, вирушаючи в місіонерську подорож, Варнава і Савл розуміли, що їм доведеться докладати багато зусиль і йти на великі жертви. Однак це не послабило їхнього бажання розпочати нове служіння (Матв. 16:24).

4. а) Як Варнава і Савл отримали доручення і як на це зреагували їхні одновірці? б) Як християни підтримують тих, кому доручають теократичні обов’язки?

 ⁴ Чому саме Варнава і Савл отримали доручення служити місіонерами? (Дії 13:2). У Біблії про це нічого не сказано. Але ми знаємо, що цих чоловіків було вибрано під керівництвом святого духу. Немає жодного натяку на те, що пророки і вчителі зі збору в Антіохії виступили проти такого рішення. Навпаки, вони повністю підтримали його. Уяви, що відчували Варнава і Савл, коли їхні духовні брати без тіні заздрості «після посту і молитви... поклали на [них] руки та відіслали їх» (Дії 13:3). Нам також необхідно підтримувати тих, кому доручають теократичні обов’язки, у тому числі старійшин. Ми не заздримо їм, а «за все, що вони роблять, виявля[ємо] їм надзвичайно глибоку пошану з любов’ю» (1 Фес. 5:13).

5. Розкажи про служіння Варнави і Савла на Кіпрі.

⁵ Після того як Варнава і Савл прийшли до Селевкії, портового містечка біля Антіохії, вони попливли на Кіпр, який лежав приблизно за 160 кілометрів на захід d. Варнава був родом із Кіпру,  тому дуже хотів проповідувати добру новину в рідних краях. Прибувши в Саламіс, що на східному березі острова, вони, не гаючи часу, відразу «почали звіщати слово Боже в юдейських синагогах» e (Дії 13:5). Варнава і Савл пройшли з одного кінця острова в інший і, очевидно, проповідували в його головних містах. Залежно від обраного маршруту вони могли подолати неабиякий шлях — приблизно 220 кілометрів!

6, 7. а) Ким був Сергій Павло і чому Вар-Ісус намагався відвернути його увагу від доброї новини? б) Що зробив Савл?

⁶ У I столітті на острові Кіпр процвітало фальшиве поклоніння. Варнава і Савл переконалися в цьому, коли прибули в Пафос, що на західному узбережжі острова. Тут вони зустріли «одного юдея, на ім’я Вар-Ісус,— чарівника і лжепророка», який «служив у проконсула Сергія Павла, розумного чоловіка» f. У ті часи багато освічених римлян, навіть такий розумний чоловік, як Сергій Павло, у важливі моменти свого життя зверталися по допомогу до чарівників або астрологів. Але, зацікавившись звісткою про Царство, Сергій Павло «прагнув послухати Боже слово». Це було зовсім не до вподоби Вар-Ісусу, який взяв собі псевдонім Еліма, що означає «чарівник» (Дії 13:6—8).

⁷ Вар-Ісус чинив опір поширенню звістки про Царство. Він не хотів втратити становище впливового радника Сергія Павла, тому намагався «відвернути проконсула від віри» (Дії 13:8). Савл не міг байдуже спостерігати за цим. Що ж він зробив? «Савл, якого також називали Павлом, сповнившись святого духу, пильно подивився на  Еліму і сказав: “Чоловіче! Твоє серце сповнене всілякого шахрайства та підлості! Ти син Диявола, ти ворог усього праведного! Невже ти так і не перестанеш викривляти прямі дороги Єгови? Ось на тобі рука Єгови: ти осліпнеш і якийсь час не бачитимеш світла”. У ту ж мить Еліму огорнула густа імла й темрява, і він почав ходити туди-сюди, шукаючи поводиря» g. Як це вплинуло на Сергія Павла? «Проконсул, побачивши, що трапилося, став віруючим, бо його дуже вразило вчення Єгови» (Дії 13:9—12).

8. Як наслідувати сміливість апостола Павла?

⁸ Павло не злякався Вар-Ісуса. Нам теж не треба лякатись, коли хтось намагається похитнути віру людей, які зацікавились звісткою про Царство. Звичайно, наші слова повинні завжди бути «люб’язні, приправлені сіллю» (Кол. 4:6). Але в той же час не можна наражати на небезпеку духовність учня тільки для того, щоб уникнути напруженої ситуації. Не біймося казати правду про фальшиву релігію, яка не перестає «викривляти прямі дороги Єгови» (Дії 13:10). Наслідуймо Павла, сміливо проповідуючи добру новину і навчаючи щирих людей. Навіть якщо підтримка Бога не буде такою очевидною, як у випадку Павла, можна не сумніватися, що Єгова підтримає нас і, послуговуючись святим духом, приведе достойних людей до правди (Ів. 6:44).

9. Який приклад Павло і Варнава подали братам, котрі беруть провід у зборі?

⁹ Варнава та Павло вирушили в плавання з Пафоса до малоазійського міста Пергія, відстань між якими по морю становить приблизно 250 кілометрів. Очевидно, в дорозі відбулися певні зміни.  У Дії 13:13 розповідь про подорожі братів починається так: «Павло разом з чоловіками». Ці слова вказують на те, що тепер провід серед братів брав Павло. Однак Варнава не заздрив йому. Він продовжував виконувати Божу волю пліч-о-пліч з Павлом. Павло і Варнава — приклад для тих, хто бере провід у зборі. Християни не змагаються за якесь видатне становище, вони пам’ятають Ісусові слова: «Усі ж ви — брати». Ісус також сказав: «Той, хто звеличується, буде впокорений, а хто впокорюється, буде звеличений» (Матв. 23:8, 12).

10. Розкажи, з якими труднощами була пов’язана подорож з Пергії до пісідійської Антіохії.

¹⁰ У Пергії Іван Марко покинув Павла і Варнаву та повернувся в Єрусалим. Чому він це зробив, невідомо. Павло з Варнавою продовжили свою подорож до пісідійської Антіохії, що в провінції Галатія. Шлях був нелегким, адже це місто лежало на висоті близько 1100 метрів над рівнем моря. До того ж на крутих гірських дорогах чатували грабіжники. Під час цієї подорожі Павло, ймовірно, захворів h.

11, 12. Як Павло знайшов підхід до присутніх у синагозі?

¹¹ Павло з Варнавою в суботу прийшли в синагогу. Ось що ми читаємо в книзі Дії: «Коли ж закінчилось читання Закону і Пророків, начальники синагоги попросили передати їм: “Брати, якщо маєте для народу якесь слово заохочення, то говоріть”» (Дії 13:15). Павло встав і почав говорити.

¹² Він звернувся до присутніх: «Ізраїльтяни та всі, хто боїться Бога, послухайте!» (Дії 13:16). У синагозі були  юдеї та прозеліти, які не визнавали ролі Ісуса в Божому намірі. Як же Павлу вдалося знайти до них підхід? Насамперед він згадав найважливіші віхи в історії ізраїльського народу. Він сказав, що Єгова «звеличив цих людей, коли вони перебували як чужинці в єгипетському краю»; після звільнення Бог «приблизно 40 років терпів їх у пустелі», а потім «призначив [ханаанський] край їм у спадок» (Дії 13:17—19). Вважається, що Павло посилався на біблійні уривки, які тієї суботи зачитувались у синагозі. У такому разі він ще раз довів, що знав, як бути «усім для усіляких людей» (1 Кор. 9:22).

13. Що допоможе торкнутися серця співрозмовника?

¹³ Нам теж слід докладати зусиль, щоб співрозмовникам було приємно нас слухати. Наприклад, знаючи, яку релігію сповідує людина, ми виберемо цікаву для неї тему. Крім того, можна наводити ті біблійні вірші, які, ймовірно, їй знайомі. Іноді варто попросити людину зачитувати вірші з її Біблії. Завжди думай, як би ти міг торкнутися серця своїх співрозмовників.

14. а) Як Павло перейшов до думки про прощення гріхів завдяки Ісусу і про що він попередив своїх слухачів? б) Як люди відгукнулись на промову Павла?

¹⁴ Далі Павло сказав, що від ізраїльських царів походить «спаситель, Ісус», про прихід якого звіщав Іван Хреститель. Після цього Павло розповів про те, як Ісуса вбили і як він воскрес з мертвих (Дії 13:20—37). «Тож знайте,— сказав Павло,— через нього ми звіщаємо вам прощення гріхів. І тепер кожен, хто вірить, завдяки Ісусу визнає́ться невинним». Свою промову апостол завершив попередженням: «Вважайте, щоб на вас не сповнилося сказане у Пророках: “Подивіться, глузії, здивуйтесь і повмирайте, бо я здійснюю за ваших днів те, у що ви ніколи не повірите, навіть якщо хтось детально про це розповість”». Слова Павла настільки вразили людей, що вони стали просити, аби він та Варнава розказали їм про це і наступної суботи. «Після того, як збори у синагозі розпустили, багато юдеїв та новонавернених [прозелітів], що поклонялися Богу, пішли за Павлом і Варнавою» (Дії 13:38—43).

15. Що сталося наступної суботи?

¹⁵ Наступної суботи «майже все місто» зібралося, щоб послухати Павла. Це не сподобалось деяким євреям, і вони «почали богозневажними словами заперечувати Павлові слова». Він та Варнава  сміливо сказали їм: «Спочатку слово Боже мало бути сказане вам. Але оскільки ви відкидаєте його і вважаєте себе недостойними вічного життя, ми будемо розповідати його іншим народам. Бо Єгова дав нам такий наказ: “Ти будеш світлом для народів, щоб нести спасіння аж до кінців землі”» (Дії 13:44—47; Ісаї 49:6).

16. Що зробили євреї у відповідь на суворі слова місіонерів і як повелися брати?

¹⁶ Люди з інших народів зраділи, і «всі, хто був схильний прийняти правду, яка веде до вічного життя, стали віруючими» (Дії 13:48). Слово Єгови поширилось по цілому тому краю. Юдеям це не подобалось. Адже, за словами місіонерів, їх чекає покарання від Бога за те, що вони відкинули Месію. «Юдеї підбурили шанованих богобоязливих жінок, а також впливових чоловіків міста, і ті розпалили переслідування проти Павла та Варнави й вигнали їх зі своєї місцевості». Що ж зробили Павло і Варнава? Вони «обтрусили порох зі своїх ніг та пішли в Іконію». Чи це означало, що християнський збір у пісідійській Антіохії припинить своє існування? Ні. Учні, які там залишилися, «далі сповнювалися радістю і святим духом» (Дії 13:50—52).

17—19. Як наслідувати приклад Павла та Варнави і чому це сприятиме радості?

¹⁷ Те, як повелися брати, зіткнувшись з протидією, варте нашої особливої уваги. Ми не припиняємо проповідувати, навіть якщо люди, які займають видатне становище, намагаються перешкодити нам. Однак коли мешканці Антіохії відкинули звістку про Ісуса, Павло і Варнава «обтрусили порох зі своїх ніг». Це був не вияв гніву; брати показали, що знімають з себе відповідальність. Вони розуміли, що відгук людей на звістку залежить не лише від них. Їхня справа — проповідувати. Тому вони пішли звіщати правду в Іконію.

¹⁸ А як велося учням в Антіохії? До них ставились вороже, але це не позбавляло їх радості. Ісус сказав: «Щасливі ті, хто слухає Божі слова й дотримується їх!» (Луки 11:28). Учні в пісідійській Антіохії вирішили дотримуватись Божого слова і саме тому відчували радість.

¹⁹ Нам ніколи не слід забувати, що на нас лежить відповідальність проповідувати добру новину. А приймати звістку чи ні — вирішують наші співрозмовники. Коли хтось не хоче слухати нас, згадаймо приклад перших християн. Якщо ми будемо любити правду і підкорятися дії святого духу, то ніщо не позбавить нас радості (Гал. 5:18, 22).