1. На кого покладався Павло та його товариші?

 ВІД середземноморського острова Мальта в Італію прямує великий корабель, який везе зерно. Його ніс прикрашає знак «Сини Зевса». Іде 59 рік н. е. На цьому кораблі пливе ув’язнений апостол Павло, якого супроводжують Лука та Аристарх (Дії 27:2). Вони, на відміну від команди корабля, не шукають захисту в синів грецького бога Зевса — близнюків Кастора і Поллукса. (Дивись коментар до Дії 28:11 в nwtsty.) Павло і його товариші служать Єгові. Вони вірять, що Павло буде свідчити про правду в Римі і стоятиме перед цезарем, як і говорив Єгова (Дії 23:11; 27:24).

2, 3. Яким маршрутом рухався корабель і яку підтримку Павло мав упродовж усієї подорожі?

² Через три дні, які мандрівники провели в Сиракузах — чудовому сицилійському місті, яке своїм значенням майже не поступалося Афінам і Риму, вони вирушили до Регія, що на півдні Італії. Потім, коли подув південний вітер, корабель досить швидко подолав 320 кілометрів і наступного дня дістався італійського порту Путеолі (неподалік сучасного Неаполя) (Дії 28:12, 13).

³ Подорож Павла до Рима наближалась до кінця. Невдовзі він мав стати перед імператором Нероном. Від початку подорожі і аж до її кінця «Бог усілякої потіхи» був з Павлом (2 Кор. 1:3). Як ми побачимо, Бог віддано підтримував Павла, а він ніколи не втрачав місіонерського за́палу.

4, 5. а) Як Павла і його товаришів зустріли в Путеолі і чому Павло мав велику свободу дій? б) Які плоди може принести хороша поведінка християнина навіть під час ув’язнення?

⁴ У Путеолі Павло з Лукою і Аристархом «знайшли братів, і вони впросили [їх] залишитися в них на сім днів» (Дії 28:14). Який чудовий приклад гостинності та щедрості! Безсумнівно, місцеві брати були в стократ винагороджені підбадьорливим спілкуванням з Павлом і його товаришами. Але як же в’язень, який був під  пильним наглядом охоронців, міг мати таку свободу? Можливо, апостол завоював цілковиту довіру охоронців.

⁵ У наші часи служителі Єгови, які опиняються в тюрмах чи концтаборах, нерідко також мають більше свободи, ніж інші, завдяки своїй християнській поведінці. Наприклад, у Румунії один чоловік, якому присудили 75 років ув’язнення за грабіж, почав вивчати Боже Слово і дуже змінився. Після цього йому доручили без охорони ходити в місто і купувати деякі товари для тюрми. Безперечно, наша добра поведінка передусім прославляє Єгову (1 Пет. 2:12).

6, 7. Як виявилась глибока любов братів з Рима?

⁶ З Путеолі Павло і його товариші, можливо, приблизно 50 кілометрів ішли пішки до Капуї, щоб дістатись до Аппієвої дороги, яка вела до Рима. З цієї славнозвісної дороги, мощеної великими пласкими каменями вулканічного походження, відкривалися чудові краєвиди; іноді око милувало Середземне море. Дорога пролягала також через Понтійські болота — багнисту місцевість приблизно за 60 кілометрів від Рима — та через Аппіїв ринок. Коли брати в Римі дізнались про те, що можуть зустрітися з Павлом, дехто з них, як пише Лука, пішли аж до Аппієвого ринку, а інші чекали біля Трьох Заїздів — місця для відпочинку, що приблизно за 50 кілометрів від Рима. Як же сильно ці брати любили Павла! (Дії 28:15).

⁷ На Аппієвому ринку втомленому подорожньому годі було відпочити. Римський поет-сатирик Горацій писав, що тут «юрмилися моряки і непривітні власники заїжджих дворів». За його словами, вода на ринку була огидною.  Він навіть відмовлявся там їсти. Однак попри незручності брати, що прийшли сюди з Рима зустріти Павла і його товаришів, з радістю чекали на них, щоб супроводжувати їх на останньому етапі подорожі.

8. Чому Павло подякував Богові, побачивши братів?

⁸ Як розповідає Лука, Павло, побачивши братів, «подякував Богові та підбадьорився» (Дії 28:15). Апостол відчув приплив сил і радість уже тоді, коли здалека побачив їх. Когось із цих братів він міг знати особисто. Чому Павло подякував Богові? Він розумів, що безкорислива любов — це складова плоду духу (Гал. 5:22). У наш час святий дух також спонукує християн жертвувати своїми інтересами заради інших і потішати засмучених (1 Фес. 5:11, 14).

9. Як ми можемо виявляти охочий дух, наслідуючи братів, котрі зустрічали Павла?

⁹ Святий дух спонукує братів і сестер приймати в себе районних наглядачів, місіонерів та інших повночасних служителів. Багато хто з цих служителів пішов на великі жертви, щоб більше часу віддавати служінню Єгові. Запитай себе: «Що я можу зробити під час візиту районного наглядача? Чи можу виявити щедрість до нього і його дружини? Чи можу запланувати піти з ними в служіння?» Ти отримаєш багато благословень, так само як і брати з Рима, що прийшли на зустріч з Павлом. Вони дуже раділи, слухаючи, як Павло і його товариші розповідали численні підбадьорливі випадки зі служіння (Дії 15:3, 4).

10. В яких умовах жив Павло в Римі і що він зробив невдовзі після закінчення подорожі?

¹⁰ Коли брати прибули в Рим, «Павлові дозволили там жити самому під охороною воїна» (Дії 28:16). В’язнів, яких тримали під домашнім арештом, ланцюгом приковували до охоронця. Але Павлу, віснику Царства, ланцюги не завадили проповідувати. Тому, перепочивши після подорожі лише три дні, він скликав впливових юдеїв Рима, щоб розповісти про себе і дати їм свідчення.

11, 12. Як Павло в розмові з місцевими юдеями спробував розвіяти упередження, яке в них могло бути?

¹¹ «Брати,— сказав Павло,— хоча я не зробив нічого проти свого народу чи проти звичаїв наших прабатьків, мене з Єрусалима віддали як в’язня в руки римлян. А ті, провівши допит, хотіли звільнити мене, бо я не вчинив нічого, за що заслуговував би смерті. Оскільки юдеї виступали проти мого звільнення, я був змушений  вимагати суду цезаря. Але я зробив це зовсім не тому, що хотів у чомусь звинуватити свій народ» (Дії 28:17—19).

¹² Називаючи юдеїв «братами», Павло намагався знайти з ними спільну мову і розвіяти упередження, яке в них могло бути (1 Кор. 9:20). Крім того, він показав, що прибув до Рима не для того, щоб звинувачувати свій народ, а щоб стати перед цезарем. Однак місцеві юдеї нічого не знали про те, що Павло вимагав суду цезаря (Дії 28:21). Чому ніхто з Юдеї не повідомив їм про це? Як зазначено в одній довідковій праці, «корабель, на якому приплив Павло, прибув в Італію, напевно, одним з перших після зими. Юдеї ще не встигли прибути з Єрусалима чи передати якогось листа».

13, 14. Як Павло почав говорити про Царство і як ми можемо наслідувати його приклад?

¹³ Тепер Павло почав говорити про Царство так, щоб викликати в юдеїв інтерес. Він сказав: «Саме з цієї причини я прагнув побачитися і поговорити з вами, бо я закутий у цей ланцюг за надію Ізраїля» (Дії 28:20). Звичайно, ця надія була пов’язана з Месією і його Царством, про що проповідували християни. Юдейські старійшини відповіли Павлу: «Ми згідні: варто послухати, що́ ти про це думаєш, бо нам відомо, як скрізь виступають проти цієї секти» (Дії 28:22).

 ¹⁴ Коли ми звіщаємо добру новину, можна наслідувати Павла і використовувати запитання та думки, які спонукують до роздумів. Чудові поради можна знайти в таких публікаціях, як «Обговорення на основі Писань», «Отримуй користь зі Школи теократичного служіння» та «Удосконалюймо вміння читати і навчати». Чи ти використовуєш ці публікації?

15. У чому Павло подав приклад, проповідуючи юдеям?

¹⁵ У визначений день до Павла прийшло «значно більше» юдеїв. Павло «з ранку до вечора пояснював їм суть справи: давав ґрунтовне свідчення про Боже Царство і наводив переконливі докази про Ісуса як із Закону Мойсея, так і з Пророків» (Дії 28:23). Розгляньмо цей уривок уважніше та подивімось, чого ми можемо навчитись. По-перше, у розмові Павло зосередився на Божому Царстві. По-друге, він «наводив переконливі докази». По-третє, він спирався на Боже Слово. По-четверте, він свідчив самовіддано, «з ранку до вечора». Який чудовий приклад для нас! Чого ж Павло досяг? Як повідомляє Лука, «декотрі повірили його словам, а інші ні». Виникла незгода, і присутні «стали розходитися» (Дії 28:24, 25а).

16—18. Чому реакція римських юдеїв не здивувала Павла і чому нам не слід ображатися, коли люди відмовляються нас слухати?

¹⁶ Павла не здивувало те, як повелися юдеї. Щось подібне ставалося й раніше, крім того, про таку реакцію передрікалось у Божому Слові (Дії 13:42—47; 18:5, 6; 19:8, 9). Тому Павло промовив: «Святий дух добре сказав вашим прабатькам через пророка Ісаю: “Піди до цього народу і скажи: «Ви будете чути, але так і не зрозумієте, будете дивитися, але так і не побачите. Адже серце тих людей огрубіло»”» (Дії 28:25б—27). Слово «огрубіло» в тексті оригіналу передає думку про те, що серце «затверділо» або «стало товстим», від чого воно стало нечутливим до звістки про Царство. Як сумно!

¹⁷ На закінчення Павло сказав юдеям, що, на відміну від них, інші народи «неодмінно прислу́хаються» (Дії 28:28; Пс. 67:2; Ісаї 11:10). Апостол був твердо переконаний у цьому, адже він знав, що чимало язичників уже відгукнулись на звістку про Царство (Дії 13:48; 14:27).

¹⁸ Як і Павлу, нам теж не слід ображатися, коли люди не відгукуються на добру новину. Зрештою, ми знаємо, що дорогу життя знайде небагато людей (Матв. 7:13, 14). Коли ж хтось схильний до правди і приєднується до нас у правдивому поклонінні, радіймо та щиро приймаймо його (Луки 15:7).

19. Як Павло використовував час, коли перебував під домашнім арештом?

¹⁹ Лука завершує свою розповідь на дуже позитивній ноті: «Цілих два роки Павло жив у будинку, який винаймав. Він гостинно приймав усіх, хто приходив до нього, проповідував їм про Боже Царство і навчав про Господа Ісуса Христа з усією сміливістю і без перешкод» (Дії 28:30, 31). Павло залишив нам видатний приклад гостинності, віри і ревності.

20, 21. Кому принесло користь служіння Павла в Римі?

²⁰ Одним з тих, кого Павло гостинно приймав, був чоловік на ім’я Онисим, раб, який утік з Колосс. Апостол допоміг Онисиму пізнати правду, а той став Павлу «вірним улюбленим братом». Павло навіть називає Онисима «дитиною», каже, що «став [йому] батьком» (Кол. 4:9; Филим. 10—12). Онисим, напевно, дуже підбадьорював Павла a.

²¹ Приклад Павла добре вплинув на інших. Ось що він написав до філіппійців: «Те, що зі мною трапилось, посприяло поширенню доброї новини, бо ціла преторіанська гвардія та всі інші дізнались, що мене закували у в’язничні кайдани за віру в Христа. І більшість братів, які служать Господу, ще відважніше розповідають про Боже слово і не мають страху, бо мої тюремні кайдани додали їм впевненості» (Філ. 1:12—14).

22. Що Павло робив під час ув’язнення в Римі?

²² Під час ув’язнення в Римі Павло написав важливі листи, які ввійшли в Грецькі Писання b. Ці листи принесли велику користь Божим служителям у I столітті. Листи Павла допомагають і сучасним християнам, оскільки його натхнені поради аж ніяк не втратили своєї актуальності (2 Тим. 3:16, 17).

23, 24. З чого видно, що сучасні християни, яких несправедливо ув’язнюють, не втрачають радості, подібно до Павла?

²³ У книзі Дії не говориться про звільнення Павла, але відомо, що він перебував під арештом приблизно чотири роки — два в Кесарії і два в Римі c (Дії 23:35; 24:27). Незважаючи ні на що, Павло з радістю продовжував проповідувати, роблячи все, що було в його силах.  У наші дні чимало служителів Єгови, яких ув’язнили за віру, теж не втрачають радості й охоче проповідують. Ось приклад Адольфо. Його ув’язнили в Іспанії за дотримання християнського нейтралітету. Один військовий сказав йому: «Ти нас дивуєш. Ми робимо твоє життя нестерпним, але чим тобі гірше, тим більше ти усміхаєшся й говориш приємні слова».

²⁴ Згодом Адольфо почали довіряти настільки, що залишали двері його камери відчиненими. Солдати заходили до нього, щоб поговорити про Біблію. Один з охоронців навіть читав Біблію у його камері; Адольфо ж у цей час дивився, чи ніхто не йде. Отже, в’язень охороняв вартового! Нехай такі чудові приклади вірних Свідків допомагають нам «ще відважніше розповіда[ти] про Боже слово і не ма[ти] страху» навіть за важких обставин.

25, 26. Здійснення якого пророцтва Павло бачив протягом неповних 30 років і як це пророцтво виконується в наш час?

²⁵ Апостол Христа під домашнім арештом «проповідував... про Боже Царство» всім, хто до нього приходив. Так закінчується динамічна розповідь книги Дії. У першому її розділі розповідається про доручення, яке Ісус дав своїм послідовникам: «Коли на вас зійде святий дух, ви отримаєте силу і будете моїми свідками в Єрусалимі, в усій Юдеї, Самарії і навіть у найвіддаленіших куточках землі» (Дії 1:8). Не пройшло й 30 років, а звістка про Царство «проповідувалась усьому створінню під небом» d (Кол. 1:23). Це було могутнім свідченням сили Божого духу (Зах. 4:6).

²⁶ У наші дні той самий дух допомагає братам Христа, які ще залишаються на землі, та «іншим вівцям» невпинно давати «ґрунтовне свідчення про Боже Царство» в понад 240 країнах і територіях (Ів. 10:16; Дії 28:23). Чи ти береш активну участь у цій праці?