1, 2. Чому переслідування в Єрусалимі не були для Павла несподіванкою?

 ПАВЛО щойно уникнув розправи розгніваного натовпу в Єрусалимі і знову опинився під вартою. Він не дивувався, що його переслідують. Адже він знав, що в Єрусалимі на нього чекають «ув’язнення та лиха» (Дії 20:22, 23). Хоча Павлові не було відомо, що́ саме йому доведеться знести, він розумів, що страждатиме за Ісусове ім’я (Дії 9:16).

² Християнські пророки попереджали Павла про те, що його зв’яжуть і віддадуть «в руки людей з інших народів» (Дії 21:4, 10, 11). Зовсім недавно юрба юдеїв намагалася вбити його, а трохи згодом під час суперечки члени Синедріону ледь не роздерли його на шматки. Тепер апостола ув’язнили і тримають під охороною римських воїнів. Що ж чекає Павла попереду? Судові слухання і нові випробування (Дії 21:31; 23:10). Безумовно, апостол Павло дуже потребував підбадьорення.

3. Що допомагає нам не припиняти проповідницького служіння?

³ Ми знаємо, що в цей час кінця «всі, хто хоче виявляти відданість Богу і жити в єдності з Христом Ісусом, також будуть переслідувані» (2 Тим. 3:12). Тому нам необхідна підтримка, щоб продовжувати служіння. Ми дуже вдячні за своєчасне підбадьорення, яке отримуємо від «вірного і розсудливого раба» через публікації та християнські зібрання (Матв. 24:45). Єгова запевнив нас, що жоден ворог доброї новини не буде мати успіху. Ніхто не зможе знищити Божих служителів як групу чи зупинити проповідування (Ісаї 54:17; Єрем. 1:19). Але повернімося до апостола Павла. Чи отримав він підбадьорення, щоб попри труднощі далі давати ґрунтовне свідчення? Хто і як зміцнив його і як він відгукнувся на допомогу?

4, 5. Хто і як підбадьорив Павла і чому це було дуже вчасно?

⁴ Апостол Павло отримав підбадьорення наступної ночі після того, як його врятували від розправи в Синедріоні. У натхненій  розповіді говориться: «Господь став коло Павла і сказав: “Будь відважним! Бо, як ти ґрунтовно свідчив про мене в Єрусалимі, так повинен свідчити і в Римі”» (Дії 23:11). Цими словами Ісус запевнив Павла в тому, що він не загине. Тепер Павло знав, що залишиться живим і в Римі розповідатиме про Ісуса.

⁵ Таке підбадьорення було дуже вчасним. Адже наступного дня понад 40 юдеїв «вчинили змову і зв’язали себе клятвою, що не будуть ні їсти, ні пити, поки не вб’ють Павла». Те, що юдеї скріпили змову присягою, свідчило про їхнє тверде рішення вбити апостола. Вони навіть вважали, що з ними може статися щось лихе, якщо їхній задум провалиться (Дії 23:12—15). За їхнім планом, який схвалили старші священики і старійшини, Павла мали привести назад до Синедріону, ніби для з’ясування деяких питань. Насправді юдеї збирались по дорозі влаштувати засідку, щоб напасти на Павла і вбити його.

6. Як була розкрита змова проти Павла і чого юні християни можуть навчитися з цієї розповіді?

⁶ Однак про змову почув племінник Павла і все йому розповів. Павло послав юнака з цією новиною до римського воєначальника Клавдія Лісія (Дії 23:16—22). Єгова любить юнаків і дівчат, які, подібно до Павлового племінника, ім’я якого ми не знаємо, мужньо жертвують собою заради Божих служителів і вірно з усіх сил сприяють справам Царства.

7, 8. Що зробив Клавдій Лісій, аби врятувати Павла?

⁷ Почувши про змову, Клавдій Лісій, який командував 1000 воїнів, наказав зібрати військову охорону з 470 воїнів, списоносців та вершників і того ж вечора відвезти Павла з Єрусалима до Кесарії. Там його мали передати наміснику Феліксу a. У Кесарії — столиці римської провінції Юдея — жило багато євреїв, однак переважало в ній язичницьке населення. На відміну від Єрусалима, де кипіли релігійні пристрасті і часто виникали заворушення, в Кесарії було набагато більше порядку. Крім того, тут стояли головні римські війська провінції.

⁸ Лісій, як того вимагав римський закон, написав Феліксу листа, в якому виклав суть справи. Він розповів, що, дізнавшись про римське громадянство Павла, врятував його від юдеїв, які «вже збиралися його вбити». Лісій також зазначив, що не вважає Павла винним «ні в чому, за що [він] заслуговував би смерті чи  в’язничних кайданів». Але з огляду на змову Лісій посилає його до Фелікса, аби той вислухав обвинувачів і виніс рішення (Дії 23:25—30).

9. а) Як були порушені права Павла? б) Чому і за яких обставин ми захищаємо свої громадянські права?

⁹ Чи Лісій написав правду? Не зовсім. Він хотів виставити себе у вигідному світлі. Насправді ж він прийшов на допомогу Павлу ще до того, як дізнався, що він римлянин. Крім того, Лісій не написав, що «наказав зв’язати [Павла] двома ланцюгами», а потім звелів, «піддавши бичуванню, допитати» його (Дії 21:30—34; 22:24—29). Так Лісій порушив права римського громадянина. Під час переслідувань, які Сатана розпалює через релігійних фанатиків, наші права і свободи теж порушуються. Але Божі служителі, як і Павло, шукають правового захисту, яке їм гарантує законодавство країни.

10. У чому звинуватили Павла?

¹⁰ У Кесарії Павла тримали «під вартою в  палаці Ірода» (Дії 23:35). Через п’ять днів прибули обвинувачі: первосвященик Ананій, оратор Тертулл та декотрі старійшини. Тертулл почав лестити Феліксу і вихваляти його за те, що він робить для юдеїв b. Перейшовши до суті справи, він сказав, що Павло — «паразит і по всій населеній землі закликає юдеїв до заколоту та є ватажком секти назарян». Тертулл вів далі: «Крім того, він намагався осквернити храм, але ми його схопили». Інші юдеї приєдналися до цих слів, «стверджуючи, що саме так все і було» (Дії 24:5, 6, 9). Заклики до бунту, провід у небезпечній секті та зневага до храму — серйозні звинувачення, на підставі яких людину могли засудити до смерті.

11, 12. Як Павло спростував звинувачення?

¹¹ Потім дали слово Павлу. Він сказав: «Охоче виступлю на свій захист». Павло рішуче відкинув звинувачення, адже він не зневажав храму і не зчиняв заколоту. Він зазначив, що його не було в Єрусалимі багато років і що він прийшов, аби «передати...  пожертви» — дари для християн, які постраждали від голоду та переслідувань. Павло заявив, що, перш ніж увійти в храм, він пройшов «обряд очищення» і робив все, що в його силах, аби «мати чисте сумління перед Богом і людьми» (Дії 24:10—13, 16—18).

¹² Однак Павло визнав, що служить Богу своїх прабатьків і дотримується «вчення, яке ці люди називають сектантським». При цьому Павло наголосив, що вірить «всьому, що написано в Законі і Пророках». Крім того, він, як і дехто з його обвинувачів, вірить, «що буде воскресіння праведних і неправедних». Відтак апостол виступив з вимогою, щоб обвинувачі пред’явили докази його вини: «Нехай ці люди самі розкажуть, що́ поганого вони знайшли в мені, коли я був перед Синедріоном, крім того єдиного, що, стоячи серед них, я вигукнув: “За воскресіння мертвих мене судять сьогодні перед вами!”» (Дії 24:14, 15, 20, 21).

13—15. Який приклад подав Павло в тому, як сміливо свідчити представникам влади?

¹³ Павло залишив нам добрий приклад у тому, що́ говорити представникам влади, коли нас як служителів Єгови звинувачують у підбурюванні до насильства, антиурядовій діяльності або членстві в небезпечній секті. Павло не підлещувався до намісника, як Тертулл. Він говорив шанобливо і з достоїнством. Старанно добираючи слова, він чітко і правдиво виклав факти. Павло  також зазначив, що «юдеї з провінції Азія», які обвинувачували його в зневазі до храму, відсутні на засіданні і що, відповідно до закону, саме вони мали б виступити зі звинуваченнями (Дії 24:18, 19).

¹⁴ Найважливіше, що Павло впевнено говорив про свої переконання. Він не замовчував, що вірить у воскресіння, хоча через це і розгорілася суперечка в Синедріоні (Дії 23:6—10). Чому Павло знову сказав про надію на воскресіння? Тому що давав свідчення про Ісуса і про те, що він воскрес. З цим його обвинувачі ніяк не могли погодитись (Дії 26:6—8, 22, 23). Са́ме питання про воскресіння, а точніше про віру в Ісуса і його воскресіння, породжувало суперечки.

¹⁵ Подібно до Павла, ми можемо сміливо говорити, черпаючи сили з Ісусових слів: «За ім’я моє всі будуть вас ненавидіти. Але хто витримає до кінця, той спасеться». Чи повинні ми непокоїтись про те, що сказати? Ні, адже Ісус запевнив: «Коли вас схоплять, аби віддати під суд, не тривожтеся наперед, що говорити, а кажіть те, що вам буде дано в ту мить, бо тоді будете говорити не ви, а святий дух» (Марка 13:9—13).

16, 17. а) Що Фелікс сказав під час слухання Павлової справи і що він наказав зробити? б) Чому Фелікс міг злякатися і для чого він потім викликав Павла?

¹⁶ Намісник Фелікс не вперше чув християнські вчення. У книзі Дії говориться: «Оскільки Фелікс був досить добре обізнаний з цією Дорогою, він відклав справу, кажучи: “Як тільки прийде воєначальник Лісій, я винесу рішення щодо вашої справи”. І він наказав сотникові тримати Павла під арештом, але дати йому певну свободу і не забороняти знайомим дбати про його потреби» (Дії 24:22, 23).

¹⁷ Через кілька днів Фелікс зі своєю дружиною Друзіллою, яка була юдейкою, послав за Павлом, аби «послухати, що́ той розповідатиме про віру в Христа Ісуса» (Дії 24:24). Однак коли Павло заговорив про «праведність, самовладання і прийдешній суд, Фелікс злякався». Мабуть, сумління почало докоряти йому за порочний спосіб життя. Тоді він сказав: «Поки що можеш іти, а при нагоді я покличу тебе». Фелікс справді часто викликав Павла, але не для того, щоб познайомитися з правдою, а щоб отримати від нього хабар (Дії 24:25, 26).

18. Чому Павло розповідав Феліксу і його дружині про «праведність, самовладання і прийдешній суд»?

 ¹⁸ Чому Павло говорив Феліксу та його дружині про «праведність, самовладання і прийдешній суд»? Пригадай: вони хотіли знати про «віру в Христа Ісуса», про те, що вимагалося від християнина. Знаючи, що Фелікс розпусний, жорстокий і несправедливий, Павло прямо розповів про вимоги до людей, які хочуть стати Ісусовими послідовниками. Слова Павла чітко показали, наскільки життя Фелікса і його дружини не відповідало високим моральним нормам Бога. Це мало допомогти їм збагнути, що всі люди відповідальні перед Богом за свої думки, слова й діла і що суд, який буде здійснювати Бог, набагато важливіший від суду над Павлом. Не дивно, що Фелікс злякався.

19, 20. а) Що робити, коли люди, які ніби цікавляться правдою, не хочуть змінюватись? б) З чого можна зробити висновок, що Фелікс не збирався допомагати Павлу?

¹⁹ У служінні ми можемо зустріти людей, схожих на Фелікса. Спочатку вони нібито цікавляться правдою, а потім виявляється, що насправді вони шукають власної користі. Нам слід обережно поводитись з такими людьми. Однак ми, як і Павло, можемо тактовно розповідати їм про Божі норми праведності. Можливо, правда зворушить їхні серця. Якщо ж вони і далі будуть триматися грішного способу життя, ми підемо до тих, хто дійсно шукає правду.

²⁰ Чого насправді хотів Фелікс, видно з цих слів: «Через два роки наступником Фелікса став Порцій Фест. А Фелікс, прагнучи догодити юдеям, залишив Павла під арештом» (Дії 24:27). Отже, Фелікс зовсім не збирався допомагати Павлу. Він знав, що послідовники «Дороги» не були заколотниками (Дії 19:23). Він знав і те, що Павло не порушив жодного римського закону. І все ж він тримав апостола під вартою, щоб «догодити юдеям».

21. Що було з Павлом після того, як намісником став Порцій Фест, і що зміцняло Павла?

²¹ Як свідчить останній вірш 24-го розділу книги Дії, Павло все ще перебував в ув’язненні, коли Фелікса замінив Порцій Фест. Відтоді справою Павла займалися різні посадові особи. Цього мужнього апостола повели «до царів та намісників» (Луки 21:12). Як ми побачимо далі, згодом він дасть свідчення наймогутнішому правителю того часу. В усіх цих випробуваннях віра Павла не похитнулась. Він черпав сили з Ісусових слів: «Будь відважним!»