1, 2. Що привело апостола Павла в Єрусалим і з якими труднощами йому доведеться зіткнутися?

 ЄРУСАЛИМ. Павло знову йде його вузенькими метушливими вуличками. Жодне інше місто на землі не відігравало такої важливої ролі в історії Божого народу. Тому мешканці Єрусалима пишаються його славною історією. Багато місцевих християн надають надто великого значення минулому і все ще не узгодили свій погляд зі змінами, які запровадив Єгова. Тому Павло, будучи в Ефесі, вирішує піти до Єрусалима. Він хоче не лише доставити матеріальну допомогу братам, але й допомогти їм виправити мислення (Дії 19:21). Апостол не змінив свого рішення попри загрозу для життя.

² Що чекає Павла в Єрусалимі? Через християн, яких непокоять чутки про нього, виникнуть певні труднощі. Значно більші проблеми спричинять противники християн. Вони висунуть проти Павла фальшиві звинувачення, поб’ють його і намагатимуться вбити. Ці події дадуть Павлові нагоду виступити на свій захист. Своїм смиренням, мужністю і вірою, з якими він долав численні труднощі, апостол подав нам чудовий приклад. Розгляньмо його.

3—5. а) Перед ким Павло виступив в Єрусалимі і про що він розповів? б) Чого ми можемо навчитися з розповіді про зустріч Павла зі старійшинами в Єрусалимі?

³ Наступного дня після прибуття в Єрусалим Павло з товаришами пішов до старійшин збору. Лука не згадує про апостолів; очевидно, вони тоді проповідували в інших частинах світу. В Єрусалимі залишався брат Ісуса, Яків (Гал. 2:9). Імовірно, він головував на зустрічі, на яку «зібрались усі старійшини» (Дії 21:18).

⁴ Павло привітав старійшин і «став детально розповідати про те, що́ Бог зробив серед інших народів, послуговуючись ним у служінні» (Дії 21:19). Брати, мабуть, дуже підбадьорились. Ми теж радіємо,  коли дізнаємось про успіхи в поширенні доброї новини в інших країнах (Присл. 25:25).

⁵ У розмові з братами Павло згадав, що привіз їм допомогу з Європи. Турбота, виявлена братами з далеких країв, дуже зворушила серця старійшин. У книзі Дії говориться: «Почувши це, присутні почали прославляти Бога» (Дії 21:20а). Сьогодні вчасна допомога і підбадьорення теж глибоко зворушують братів і сестер, які стикаються з лихами чи борються з хворобами.

6. Про яку проблему дізнався Павло?

⁶ Потім старійшини сказали Павлу, що в Юдеї через нього виникла проблема: «Бачиш, брате, скільки юдеїв повірило? Тисячі! І всі вони ревно дотримуються Закону. Але до них дійшли чутки, що своїм навчанням ти спонукуєш всіх юдеїв, які живуть серед інших народів, до відступництва від Мойсея і говориш, щоб вони не обріза́ли дітей і не дотримувались усталених звичаїв» a (Дії 21:20б, 21).

7, 8. а) Якого погляду дотримувалось багато християн в Юдеї? б) Чому неправильно вважати, що через свої помилкові погляди християни з юдеїв були відступниками?

⁷ Чому так багато християн досі завзято обстоювали Мойсеїв закон, якщо він був недійсним уже понад 20 років? (Кол. 2:14). У 49 році н. е. апостоли і старійшини в Єрусалимі написали зборам лист, в якому пояснили, що християнам з інших народів не треба обрізуватись  і виконувати Мойсеїв закон (Дії 15:23—29). Однак у цьому листі не йшлося про християн з юдеїв, і чимало з них не розуміли, що вже не потрібно дотримуватись Мойсеєвого закону.

⁸ Чи це означає, що через такий неправильний погляд християни з юдеїв не мали права називатись християнами? Ні, не означає. Адже вони не поклонялись язичницьким богам і не дотримувались язичницьких звичаїв ні раніше, ні тепер. Мойсеїв закон, до якого вони були так сильно прив’язані, дав сам Єгова. У ньому не було нічого демонічного або неправильного. Але цей Закон стосувався старої угоди, замість якої набрала чинності нова. Послух Мойсеєвому закону більше не був вимогою для чистого поклоніння. Християнам з євреїв, які обстоювали цей Закон, важко було повірити в те, що служіння в християнському зборі повністю замінило юдейську систему поклоніння. Вони мали узгодити свої погляди з глибшим розумінням правди b (Єрем. 31:31—34; Луки 22:20).

9. Чого Павло навчав про Мойсеїв закон?

⁹ Про Павла ходили чутки, ніби він навчав юдеїв, які живуть серед інших народів, «щоб вони не обріза́ли дітей і не дотримувались усталених звичаїв». Чи про нього казали правду? Павло був  апостолом для інших народів і цілком підтримував рішення, згідно з яким язичникам не треба було виконувати Мойсеїв закон. Він вказував на помилковість поглядів тих, хто переконував християн з язичників обрізатись на знак підкорення Мойсеєвому закону (Гал. 5:1—7). Крім того, Павло проповідував добру новину юдеям. Він пояснював тим, хто прислуха́вся до нього, що смерть Ісуса скасувала Мойсеїв закон і що праведності слід досягати вірою, а не вчинками, яких вимагав Закон (Рим. 2:28, 29; 3:21—26).

10. Який врівноважений погляд на дотримання Закону і обрізання мав Павло?

¹⁰ І все ж Павло з розумінням ставився до християн, які, вважаючи за потрібне дотримуватись деяких юдейських звичаїв, святкували суботу і не споживали певної їжі (Рим. 14:1—6). Він також не встановлював жодних правил щодо обрізання. Павло навіть обрізав Тимофія, батько якого був греком, щоб юдеї не ставились до нього з підозрою (Дії 16:3). Обрізуватись чи ні, кожен міг вирішити сам. Павло сказав галатам: «Не має значення ні обрı́зання, ні необрı́зання, а тільки віра, яка виявляється через любов» (Гал. 5:6). Однак якби хтось обрізувався заради виконання Мойсеєвого закону або вважав, що це необхідна умова, аби отримати схвалення Єгови, то це було б неправильно. Такий погляд свідчив би про брак віри.

11. Яку пораду старійшини дали Павлу і що він мав зробити? (Дивись примітку.)

¹¹ Хоча чутки про Павла були неправдивими, вони дуже непокоїли християн з юдеїв. Тому старійшини запропонували Павлу таке рішення: «Серед нас є чотири чоловіки, які склали обітницю.  Візьми їх з собою, очисться з ними за обрядом і покрий їхні видатки, щоб вони могли поголити голови. Так усі дізнаються, що чутки про тебе безпідставні, що ти поводишся правильно і що сам теж дотримуєшся Закону» c (Дії 21:23, 24).

12. Як Павло показав свою готовність пристосовуватись до обставин і співпрацювати зі старійшинами?

¹² Павло міг би заперечити, сказавши, що проблема полягає не в чутках про нього, а в тому, що християни з юдеїв ревно тримаються Мойсеєвого закону. Але він був готовий іти на поступки, які не суперечать Божим принципам. Трохи раніше він написав: «Для тих, хто під законом, [я став] тим, хто під законом (хоча сам я не під законом), щоб придбати і їх» (1 Кор. 9:20). У цьому випадку Павло погодився зі старійшинами і став «тим, хто під законом». Цим він подав чудовий приклад, як співпрацювати зі старійшинами і поступатися, коли це необхідно (Євр. 13:17).

13. а) Чому юдеї зчинили переполох у храмі? б) Що врятувало Павла?

¹³ Прихід у храм не приніс бажаного результату. Коли Павло прийшов туди з чоловіками, які дали обітницю, юдеї з Азії вчинили переполох. Вони звинуватили його в тому, що він привів до храму язичників. Павла вбили б, якби не втрутився римський воєначальник. Апостола взяли під варту. (Він вийде на волю лише через чотири роки.) Однак життя Павла все ще було в небезпеці. Воєначальник запитав юдеїв, чому вони накинулись на Павла, а вони почали вигукувати різні звинувачення. Щось зрозуміти в такому гаморі було просто неможливо. Зрештою воїнам довелось забрати Павла. Коли вони вже підходили до казарми, Павло сказав воєначальнику: «Благаю, дозволь мені звернутись до народу» (Дії 21:39). Той дозволив, і Павло мужньо виступив на захист своєї віри.

14, 15. а) Що Павло розповів юдеям? б) Що зробив воєначальник, аби з’ясувати, чому юдеї розгнівались?

¹⁴ «Послухайте, що я скажу на свій захист»,— почав Павло (Дії 22:1). Він звернувся до юдеїв єврейською мовою, і натовп затих.  Павло відверто розповів, чому він став послідовником Христа. У своїй розповіді він використав відомості, які юдеї могли перевірити. Павло навчався біля ніг Гамаліїла, відомого вчителя Закону, і, як присутні знали, переслідував послідовників Христа. Однак на шляху до Дамаска у видінні до нього звернувся воскреслий Христос. Його попутники бачили яскраве світло і чули якийсь голос, але не могли розібрати слів. (Дивись коментарі в Дії 9:7; 22:9 в nwtsty.) Після цього Павло осліп, і в Дамаск його привели за руку. Там Ананій, якого добре знали місцеві юдеї, чудом відновив зір Павла.

¹⁵ Далі Павло розповів, що, коли він повернувся до Єрусалима, Ісус з’явився йому в храмі. У цей момент юдеї обурено почали вигукувати: «Геть його! Такий чоловік не достойний жити на землі!» (Дії 22:22). Щоб врятувати Павла, воєначальник наказав відвести його в казарму. Бажаючи все-таки з’ясувати, чому юдеї так розгнівались, він вирішив допитати Павла, піддавши його бичуванню. Тоді Павло використав своє законне право на захист і сказав, що він римський громадянин. Служителі Єгови сьогодні теж захищають свою віру за допомогою закону. (Дивись рамки:  «Права римського громадянина» і  «Правові баталії в наш час».) Коли воєначальник почув, що Павло має римське громадянство, він вирішив усе з’ясувати іншим чином. Наступного дня він скликав Синедріон  — верховний юдейський суд — на особливе засідання і звелів привести на нього Павла.

16, 17. а) Розкажи, що сталося, коли Павло звернувся до Синедріону. б) Як Павло виявив смиренність?

¹⁶ Павло почав свою промову перед Синедріоном такими словами: «Брати! Увесь цей час я жив з абсолютно чистим сумлінням перед Богом» (Дії 23:1). Далі йому не дали говорити. В Біблії сказано: «Почувши це, первосвященик Ананій наказав тим, хто стояв поряд, ударити його по устах» (Дії 23:2). Яка зневага! Це свідчило про сильне упередження до Павла, адже його звинуватили в брехні, навіть не вислухавши. Тож не дивно, що Павло відповів: «А тебе, побілена стіно, вдарить сам Бог. Ти збираєшся судити мене за Законом і водночас порушуєш його, наказуючи мене бити?» (Дії 23:3).

¹⁷ Чоловіки, які стояли поряд, були вражені. Але не тим, що Павла вдарили, а тим, що́ він сказав. Вони вигукнули: «Як ти можеш ображати Божого первосвященика?» Відповідь Павла свідчила про його смиренність і повагу до Закону: «Брати, я не знав, що він первосвященик. Адже написано: “Не говори зі зневагою про правителя свого народу”» d (Дії 23:4, 5; Вих. 22:28). Тоді Павло спробував скерувати розмову в інше русло. Знаючи, що в Синедріоні були фарисеї і садукеї, Павло сказав: «Брати, я фарисей, син фарисеїв, і судять мене за надію на воскресіння мертвих» (Дії 23:6).

18. Чому Павло назвав себе фарисеєм і як ми могли б використати його підхід?

¹⁸ Чому Павло сказав, що він фарисей? Тому що він був «сином фарисеїв», тобто походив з родини, яка належала до цієї секти. Тож  багато хто міг і досі вважати його фарисеєм e. Однак чому Павло послався на віру фарисеїв у воскресіння? Фарисеї вірили, що душа переживає смерть тіла і що душі праведних можуть знову жити в людських тілах. Звичайно, Павло не поділяв цього погляду. Він вірив у воскресіння, про яке говорив Ісус (Ів. 5:25—29). І все ж Павло погоджувався з фарисеями в тому, що людина може жити знову, з чим не погоджувались садукеї, які взагалі не вірили у воскресіння. Ми можемо використовувати підхід Павла в розмовах з віруючими різних конфесій. Наприклад, ми могли б сказати, що, як і вони, віримо в Бога. Звісно, вони вірять у Трійцю, а ми віримо в Бога, про якого розповідається в Біблії. Але і вони, і ми віримо, що він існує.

19. Чому засідання Синедріону закінчилось сваркою?

¹⁹ Павлові слова спричинили гарячу суперечку. Ми читаємо: «Здійнявся сильний крик, і декотрі книжники з-посеред фарисеїв повставали й почали запекло сперечатися, кажучи: “Ми не знаходимо в цьому чоловікові нічого поганого, а якщо з ним говорив дух чи ангел, то...”» (Дії 23:9). Припущення, що з Павлом міг говорити ангел, вкрай обурило садукеїв, адже вони не вірили в ангелів. (Дивись рамку  «Садукеї і фарисеї».) Здійнялась така буча, що воєначальнику знову довелось рятувати апостола (Дії 23:10). Але життя Павла далі було в небезпеці. Що станеться цього разу? Про це ми дізнаємось з наступного розділу.