1, 2. В яку подорож вирушає Павло і що його могло непокоїти?

 ПАВЛОВІ раз у раз пригадуються слова Феста, адже від них залежало його найближче майбутнє. «Підеш до цезаря»,— сказав намісник. Павло вже провів під арештом два роки, тож довга подорож до Рима принаймні якось урізноманітнить його життя (Дії 25:12). Однак Павло не з чужих вуст знає, що морські подорожі — це не тільки свіжий вітерець чи гарні краєвиди. До того ж перед подорожжю до кесаря він роздумує над багатьма серйозними питаннями.

² Павлу не раз доводилося бувати «в небезпеці... на морі»: він пережив три корабельні аварії і навіть провів день і ніч у відкритому морі (2 Кор. 11:25, 26). Крім того, ця подорож відрізнятиметься від місіонерських подорожей, в які він вирушав як вільна людина. Цього разу Павло ув’язнений, і подолати відстань у понад 3000 кілометрів з Кесарії до Рима, напевно, буде нелегко. Чи в дорозі з ним нічого не станеться? Чи не вирушає він назустріч неминучій смерті? Адже він постане перед судом наймогутнішого на той час правителя у світі Сатани.

3. Чого Павло палко прагнув і що ми обговоримо в цьому розділі?

³ Як ти думаєш, чи Павло піддався відчаю, розмірковуючи про те, що́ з ним може статися? Він не знав, які саме випробування його чекають, але знав, що вони будуть важкими. Однак він не хотів втрачати радість від служіння через страх перед обставинами, на які він не міг вплинути (Матв. 6:27, 34). Павло чудово розумів, що воля Єгови полягає в тому, щоб він за кожної нагоди проповідував добру новину про Боже Царство, навіть коли стоятиме перед правителями (Дії 9:15). Павло хотів виконувати це завдання, хоч би що з ним сталося. Чи ми так само палко прагнемо виконувати Божу волю? Тож вирушаймо разом з Павлом і подивімося, чого ми можемо навчитись від нього.

4. На якому кораблі починається подорож Павла і хто його супроводжує?

⁴ Нагляд за Павлом та іншими в’язнями доручили римському воєначальнику Юлію. Він вирішив сісти на торговий корабель,  який прибув до Кесарії з Адраміта, портового міста на західному узбережжі Малої Азії, що лежало навпроти міста Мітилени (острів Лесбос). Корабель узяв курс на північ, а потім на захід. У портах, де він зупинявся, його розвантажували і завантажували. Такі кораблі не були пристосовані для потреб пасажирів, а тим більше в’язнів. (Дивись рамку  «Морські подорожі в давні часи».) На щастя, Павло не залишився на цьому кораблі без підтримки. З ним були його одновірці — Аристарх і Лука. Саме Лука згодом написав про цю подорож. Чи Аристарх і Лука мусили заплатити за себе, чи вони супроводжували Павла як його слуги,— невідомо (Дії 27:1, 2).

5. Хто попіклувався про Павла в Сидоні і чого це нас вчить?

⁵ У перший день подорожі корабель подолав приблизно 110 кілометрів у північному напрямку. Зупинку зробили в Сидоні, що на узбережжі Сирії. Очевидно, Юлій вирізняв Павла серед в’язнів, адже той був римським громадянином і його вину не було доведено (Дії 22:27, 28; 26:31, 32). Юлій дозволив йому зійти на берег, щоб побачитися з братами і сестрами. Як же вони, мабуть, зраділи, що можуть чимось допомогти апостолу, який так довго пробув в ув’язненні! А в яких ситуаціях ти можеш виявити щедрість і завдяки цьому отримати радість? (Дії 27:3).

6—8. Опиши подорож Павла з Сидона до Кніда і розкажи, які можливості для свідчення Павло, скоріш за все, використав.

⁶ Потім корабель вирушив з Сидона і, йдучи вздовж узбережжя, минув Кілікію і місто Тарс, в якому Павло виростав. Лука більше не пише про зупинки, але згадує небезпечні «зустрічні вітри» (Дії 27:4, 5). Можна уявити, як Павло використовує кожну нагоду, щоб звіщати добру новину. Він, безсумнівно, свідчив в’язням, морякам і воїнам, що були на борту, а також людям у портах,  в яких корабель зупинявся. Чи ми теж за кожної нагоди проповідуємо тим, хто поряд з нами?

⁷ З часом корабель зайшов до Мири, міста на південному узбережжі Малої Азії. Тут Павло та інші мали пересісти на інший корабель, який прямував до Рима (Дії 27:6). У ті часи, коли Єгипет був житницею Римської імперії, єгипетські кораблі з зерном зупинялися в Мирі. Юлій знайшов один із таких кораблів і посадив на нього воїнів та в’язнів. Це судно мало бути набагато більшим від попереднього. На ньому перевозили пшеницю; до того ж на його борту було 276 людей — моряків, воїнів, в’язнів та, мабуть, інших подорожніх, які хотіли потрапити в Рим. Завдяки зміні кораблів Павло міг свідчити більшій кількості людей, і він, безперечно, використав цю можливість.

⁸ Наступна зупинка була в Кніді на південному заході Малої Азії. Якщо дув попутний вітер, корабель міг дістатися туди приблизно за один день. Однак, як розповідає Лука, мандрівники «повільно пливли досить довгий час і ледве добралися до Кніда» (Дії 27:7а). Погодні умови гіршали. (Дивись рамку  «Зустрічні вітри Середземномор’я».) Уяви, скільки хвилювання принесла людям подорож у розбурханих водах.

9, 10. Які труднощі виникли неподалік острова Крит?

⁹ Капітан корабля планував іти на захід від Кніда, але, як написав Лука, «вітер не давав... просуватися вперед» (Дії 27:7б). Коли корабель віддалився від берега, сильний зустрічний вітер з північного заходу почав нести його, мабуть з великою швидкістю, на південь. Острів Крит захищав від вітрів корабель, що прямував до Рима, так само, як раніше острів Кіпр захистив корабель, який віз Павла до Мири. Після того як корабель оминув мис Салмона, що на сході Криту, справи пішли трохи ліпше. Річ у тім, що корабель опинився з підвітряного південного боку острова, де вітри не були такими сильними. З яким полегшенням усі зітхнули! Однак наближалась зима, тому подорожні мали причини для хвилювання.

¹⁰ Лука зазначив: «З труднощами пройшовши вздовж берега [Криту], ми підійшли до однієї гавані за назвою Добра Пристань». Управляти кораблем навіть під прикриттям острова було важко. Нарешті він став на якір у невеличкій бухті. Вважається, що вона лежала неподалік того місця, де берегова лінія повертає на північ. Лука каже, що «пройшло чимало часу», перш ніж вони знову вийшли в море. Але плавання у вересні — жовтні вже було дуже небезпечним (Дії 27:8, 9).

11. Яку пораду дав Павло і яке рішення було прийняте?

 ¹¹ Хтось, напевно, звернувся до Павла за порадою, адже він не раз подорожував Середземним морем. Він застеріг, що, коли корабель продовжить подорож, вони зазнають великих втрат, навіть загинуть люди. Але стерновий і власник корабля мали іншу думку; можливо, вони хотіли знайти безпечніший сховок. Вони переконали Юлія, і більшість вирішила, що треба спробувати дістатися Фінікса, порту, що лежав далі на північ. Тут гавань, мабуть, була просторіша і більш придатна для зимівлі. Тож, коли з півдня подув легкий вітерець, який ніби й не віщував нічого поганого, корабель вийшов у море (Дії 27:10—13).

12. Що трапилося після того, як корабель вийшов з Криту, і що робили моряки, щоб врятуватися?

¹² Та подорож недовго була спокійною: з північного сходу «налетів шалений вітер». Корабель поплив «під прикриттям острівця за назвою Кавда», що приблизно за 65 кілометрів від Доброї Пристані. І все ж його могло віднести на південь і кинути на мілину біля узбережжя Африки. Думаючи про порятунок, моряки витягнули на борт шлюпку. Це було нелегко, бо вона, мабуть, уже наповнилась водою. Потім, протягнувши під днищем канати або ланцюги, вони обв’язали ними корабель, щоб він не розвалився. Крім того, вони спустили снасті (ймовірно, грот, тобто головне вітрило) і намагались утримати корабель проти вітру, доки не вщухне буря. Тільки уяви собі, наскільки це було жахливо! Нічого не допомагало, буря шалено жбурляла кораблем. На третій день почали викидати за борт спорядження, очевидно, для того, щоб корабель залишався на плаву (Дії 27:14—19).

13. Що переживали в бурю люди на кораблі?

¹³ Усіх, хто був на кораблі, охопив страх. Однак Павло з товаришами не впадав у відчай. Господь запевнив Павла в тому, що він буде свідчити в Римі; потім це підтвердив ангел (Дії 19:21; 23:11). Але вже протягом двох тижнів буря не вщухала ні на мить. Безперервний дощ і густі хмари закривали сонце й зорі, тож стерновий не міг визначити, де перебуває корабель і куди його несе. Люди давно нічого не їли, адже все заливало дощем; було холодно і страшно, до того ж давалася взнаки морська хвороба.

14, 15. а) Чому Павло, звертаючись до попутників, нагадав їм своє застереження? б) Про що нам говорить звістка надії, якою ділився Павло?

¹⁴ Павло встав, щоб звернутися до людей. Він нагадав про своє застереження, але не для того, щоб зайвий раз дорікнути. Події, які розгорталися в усіх на очах, доводили правдивість його слів і показували, що його варто слухатись. Павло вів далі: «Благаю: наберіться  мужності, бо жоден з вас не загине, ми втратимо тільки корабель» (Дії 27:21, 22). Мабуть, ці слова всіх дуже потішили. Павло теж радів, що Єгова дав йому добру звістку, якою він міг поділитися з попутниками. Нам важливо пам’ятати про те, що Єгова дорожить життям кожної людини. Для нього цінні всі. Апостол Петро написав: «Єгова... не хоче, щоб хтось був знищений, він хоче, щоб усі прийшли до каяття» (2 Пет. 3:9). Отже, нам потрібно старанно ділитися звісткою надії з якомога більшою кількістю людей. Адже їхнє життя під загрозою.

¹⁵ Напевно, на кораблі Павло багато свідчив про «надію на обіцянку, яку Бог дав» людям (Дії 26:6; Кол. 1:5). А тепер, коли от-от станеться катастрофа, Павло говорить про те, що і моряки, і пасажири зможуть врятуватись: «Вночі мені з’явився ангел Бога... Ангел сказав: “Не бійся, Павле. Ти маєш стати перед цезарем, і заради тебе Бог збереже життя всім, хто з тобою пливе”». Тоді Павло підбадьорив людей: «Наберіться мужності, бо я вірю Богові, що все станеться  саме так, як мені було сказано. Нас має викинути на якийсь острів» (Дії 27:23—26).

16, 17. а) За яких обставин Павло помолився і як його молитва вплинула на присутніх? б) Як справдились його слова?

¹⁶ За два жахливих тижні, упродовж яких корабель носило по морю, він подолав приблизно 870 кілометрів. У якийсь момент моряки помітили зміну; можливо, вони почули, як хвилі розбиваються об берег. З корми спустили якорі, щоб судно більше не носило і щоб скерувати ніс корабля до суші, завдяки чому можна було дістатись берега. Тоді ж моряки спробували втекти, але воїни не дали їм цього зробити. Павло сказав воєначальнику і воїнам: «Якщо ці люди не залишаться на кораблі, ви не зможете врятуватися». Тепер, коли корабель вже не кидало на хвилях, Павло попросив усіх поїсти, запевнивши знову, що ніхто не загине. Потім він узяв хліб і «склав перед усіма Богові подяку» (Дії 27:31, 35). Висловивши у своїй молитві подяку, Павло подав гарний приклад Луці, Аристархові та всім християнам. Чи твої публічні молитви теж несуть підбадьорення і потіху?

¹⁷ Після Павлової молитви «всі набралися мужності і теж почали їсти» (Дії 27:36). Потім, щоб корабель став ще легшим і міг безпечніше пристати до берега, з нього знову почали скидати пшеницю. На світанку моряки відрубали якорі, відпустили канати рульових весел і підняли фок, тобто невелике переднє вітрило. Це мало допомогти посадити корабель на мілину. Проте ніс корабля загруз у піску або мулі, а корму почали трощити сильні хвилі. Воїни хотіли вбити в’язнів, щоб ніхто не втік, але Юлій стримав їх від цього. Він наказав усім плисти до берега. Як Павло і передрік, усі 276 осіб врятувалися, «всі уціліли й дістались до суші». Але де ж вони опинилися? (Дії 27:44).

18—20. У чому виявилась велика доброта мешканців Мальти і яке чудо зробив Бог?

¹⁸ Виявилось, що постраждалі опинилися на острові Мальта, південніше Сицилії. (Дивись рамку  «Чи справді це була Мальта?».) Жителі острова, які розмовляли чужою для мандрівників мовою, поставились до них «з величезною добротою» (Дії 28:2). Вони розпалили багаття, біля якого незнайомці, що наскрізь промокли і тремтіли, могли трохи зігрітися попри холод і дощ. За якусь мить сталося чудо.

¹⁹ Павло не сидів склавши руки: він назбирав хмизу і підкидав його у вогонь. Раптом вилізла отруйна гадюка, вкусила його за руку і повисла на ній. Мальтійці вважали, що це якась кара a.

²⁰ Крім того, вони «думали, що він спухне». Як говориться в одній праці, в тексті оригіналу книги Дії тут вжито медичний термін. Немає нічого дивного, адже «Лука, улюблений лікар» використав звичне для нього слово (Дії 28:6; Кол. 4:14). Що ж до Павла, то він просто струсив змію з руки і не зазнав жодної шкоди.

21. а) Які приклади скрупульозності Луки ми знаходимо в цьому уривку? б) Які чуда зробив Павло і як це вплинуло на мешканців Мальти?

²¹ На острові жив заможний землевласник Публій. Імовірно, він був головним римським воєначальником на Мальті. Лука назвав його «головною людиною на острові», вживши такий самий титул, який учені знайшли у двох мальтійських написах. Павло і його попутники гостювали в Публія три дні. У цей час захворів його батько. Лука, вказуючи причину хвороби, зазначив, що чоловік «лежав у гарячці, хворий на дизентерію». Павло помолився, поклав на чоловіка руки, і той видужав. Це чудо настільки вразило остров’ян, що вони почали приводити до Павла хворих для зцілення і приносити йому та його попутникам подарунки і все необхідне (Дії 28:7—10).

22. а) Яку оцінку один учений дав розповіді Луки про подорож до Рима? б) Про що йтиметься в наступному розділі?

²² Опис Павлової подорожі, який ми щойно розглянули, вражає своєю точністю. Один вчений сказав: «Оповідь Луки... є однією з найяскравіших у Біблії. Пишучи про морські подорожі I століття і Східне Середземномор’я, він наводить такі деталі, які можна було зберегти в пам’яті лише завдяки щоденнику». Якщо Лука, подорожуючи з апостолом, вів щоденник, то про наступну частину шляху він мав що написати. Що станеться з Павлом, коли він нарешті прибуде до Рима? Подивімося.