1—3. а) Кого Павло взяв у подорож і що ми про нього знаємо? б) Про що ми дізна́ємось з цього розділу?

 ПРОСТУЮЧИ нерівною дорогою, апостол Павло уважно дивиться на свого товариша, що йде поряд. Цього енергійного юнака звати Тимофій. Йому приблизно 20 років. З кожним кроком він віддаляється від рідної домівки. Далеко позаду залишились Іконія та Лістра. Що чекає Павла і Тимофія? Для Павла це вже друга місіонерська подорож. Тож він знає, що їм доведеться пережити багато труднощів. Як з ними впорається Тимофій?

² Павло впевнений у Тимофієві, мабуть, більше, ніж той сам у собі. Нещодавні події показали Павлові, що в місіонерських подорожах йому потрібен надійний товариш. Павло розуміє, що для того, аби зміцняти збори, роз’їзні служителі повинні бути рішучими, стійкими і мати єдність у поглядах. Чому? До такого висновку Павло дійшов після суперечки з Варнавою.

³ Читаючи цей розділ, ми довідаємось, як залагоджувати непорозуміння і чому Павло взяв у подорож саме Тимофія. Крім того, ми розглянемо, в чому полягає роль роз’їзних наглядачів сьогодні.

4. Що Павло планував зробити під час другої місіонерської подорожі?

⁴ З попереднього розділу ми дізнались, як Павло, Варнава, Юда та Сила підбадьорили збір в Антіохії, повідомивши рішення керівного органу щодо обрізання. Через деякий час Павло сказав Варнаві: «Повертаймося і відвідаймо братів у кожному місті, де ми звіщали слово Єгови, і подивімося, як у них справи» (Дії 15:36). Він думав не про те, щоб просто погостювати в новонавернених братів. Про мету другої місіонерської подорожі Павла можна дізнатися з книги Дії. По-перше, він планував передати братам постанови від керівного органу (Дії 16:4). По-друге, як роз’їзний наглядач, Павло хотів підбадьорити братів і сестер,  допомагаючи їм зміцняти свою віру (Рим. 1:11, 12). Як сучасна організація Свідків Єгови наслідує приклад, залишений апостолами?

5. Як у наші дні Керівний орган передає вказівки зборам і підбадьорює їх?

⁵ У наші дні Христос керує своїм збором через Керівний орган Свідків Єгови. Члени Керівного органу — помазані святим духом вірні чоловіки — передають вказівки зборам і підбадьорюють братів та сестер по всьому світі через листи, друковані та електронні публікації, зібрання тощо. Керівний орган намагається підтримувати якнайтісніший зв’язок з кожним збором. У цьому йому допомагають роз’їзні наглядачі. Тисячі старійшин призначені безпосередньо Керівним органом для служіння районними наглядачами.

6, 7. Яку працю виконують районні наглядачі?

⁶ Під час візитів у збори районні наглядачі приділяють вісникам особисту увагу і підбадьорюють їх думками з Біблії. Вони наслідують приклад перших християн, зокрема апостола Павла, який закликав іншого наглядача: «Проповідуй слово, роби це невідкладно як у сприятливий, так і у важкий час, докоряй, напучуй, настійно заохочуй і при цьому повною мірою виявляй терпеливість та послуговуйся мистецтвом навчати... Займайся працею проповідника доброї новини» (2 Тим. 4:2, 5).

⁷ Слухаючись цього заклику, районні наглядачі (якщо вони одружені, то і їхні дружини) разом з місцевими вісниками беруть участь у різних видах служіння. Вони є ревними проповідниками та вмілими вчителями, і це зміцняє збори (Рим. 12:11; 2 Тим. 2:15). Районних наглядачів цінують передусім за їхню любов і саможертовність. Вони подорожують за будь-якої погоди і не зупиняються перед небезпеками, які трапляються на їхньому шляху (Філ. 2:3, 4). Виголошуючи біблійні промови, районні наглядачі підбадьорюють, навчають і наставляють збори. Вісникам варто роздумувати над тим, яких добрих результатів ці брати досягають своєю поведінкою, і наслідувати їхню віру (Євр. 13:7).

8. Як Варнава відгукнувся на пропозицію Павла?

⁸ Варнава охоче прийняв пропозицію Павла, який сказав: «Відвідаймо братів» (Дії 15:36). Вони вже подорожували вдвох і були добре обізнані з місцевістю та знали тамтешніх мешканців (Дії  13:2—14:28). Тож здавалося, що в цю подорож їм справді варто вирушити разом. Але несподіваний поворот подій розладнав цей задум. У Дії 15:37 говориться: «Варнава вирішив узяти з собою Івана, званого Марком». Варнава не просто запропонував взяти Івана Марка. Він «вирішив» взяти в місіонерську подорож свого двоюрідного брата.

9. Чому Павло не погодився з Варнавою?

⁹ Павло не погоджувався. Чому? У Біблії сказано: «Павло вважав, що його не варто брати, адже він залишив їх у Памфілії і не пішов з ними виконувати працю» (Дії 15:38). Марко супроводжував Павла і Варнаву під час їхньої першої місіонерської подорожі, але пробув з ними недовго (Дії 12:25; 13:13). На початку подорожі, коли вони були в Памфілії, Марко покинув їх і подався додому в Єрусалим. У Біблії не говориться, чому він так зробив, але апостол Павло, очевидно, вважав вчинок Марка легковажним. Павло сумнівався в надійності Марка.

10. До чого призвела незгода між Павлом і Варнавою?

¹⁰ Варнава все-таки наполягав на тому, щоб взяти Марка. Павло не поступався. «Тоді між ними спалахнула гостра суперечка, і вони розсталися»,— говориться в Дії 15:39. Варнава з Марком відплив на рідний Кіпр, а Павло продовжив свою подорож. У Біблії читаємо: «Павло, вибравши Силу, вирушив у дорогу, після того як брати ввірили його незаслуженій доброті Єгови» (Дії 15:40). Павло з Силою «пішов через Сирію та Кілікію, підкріпляючи збори» (Дії 15:41).

11. Які риси необхідні, щоб швидко залагоджувати непорозуміння?

¹¹ Ця історія може нагадати нам про власну недосконалість. Павло і Варнава мали особливі доручення від керівного органу. Павло, ймовірно, став членом керівного органу. І хоч у тій ситуації Павло та Варнава піддалися грішним схильностям, вони не допустили, щоб між ними виросла стіна відчуження. Попри недосконалість ці брати були смиренними і мали розум Христів. Звичайно, потім вони виявили братерську любов і готовність прощати (Еф. 4:1—3). Згодом Павло тісно співпрацював з Марком у служінні a (Кол. 4:10).

12. У чому наглядачі мають наслідувати Павла і Варнаву?

¹² Суперечка, яка спалахнула між Павлом і Варнавою, не є показником того, якими насправді були ці чоловіки. Всі знали,  що Варнава лагідний і щедрий. Цікаво, що його називали не Йосипом (як його звали насправді), а Варнавою, що значить «син потіхи» (Дії 4:36). Павло теж ставився до інших з ніжністю і добротою (1 Фес. 2:7, 8). Наслідуючи Павла і Варнаву, всі християнські наглядачі, в тому числі районні наглядачі, повинні завжди виявляти смирення і лагідно поводитись зі старійшинами та іншими братами і сестрами (1 Пет. 5:2, 3).

13, 14. а) Хто такий Тимофій і коли Павло, очевидно, познайомився з ним? б) Чому Павло звернув на Тимофія особливу увагу? в) Яке завдання отримав Тимофій?

¹³ Під час другої місіонерської подорожі Павло побував у римській провінції Галатія, де вже існувало кілька зборів. Він пішов у Дервію, а потім у Лістру. Далі в книзі Дії розповідається: «Там жив один учень, на ім’я Тимофій; його мати була віруюча єврейка, а батько був грек» b (Дії 16:1).

¹⁴ Очевидно, Павло познайомився з Тимофієм і його рідними ще тоді, коли вперше побував у Галатії приблизно 47 року н. е. Пройшло два-три роки, і тепер Павло звернув особливу увагу на юного Тимофія, про якого «добре відгукувались брати». Він мав хорошу репутацію серед братів не тільки в Лістрі, але й в інших містах. У книзі Дії говориться, що про нього добре відгукувались в Іконії, що за 30 кілометрів від Лістри (Дії 16:2). Під керівництвом святого духу старійшини поклали на юного Тимофія велику відповідальність — допомагати Павлу і Силі в роз’їзному служінні (Дії 16:3).

15, 16. Завдяки чому Тимофій здобув хорошу репутацію?

¹⁵ Завдяки чому Тимофій здобув добру репутацію ще в юному віці? Може, завдяки своїм здібностям, знанням або зовнішності? Справді, все це справляє на людей враження. Одного разу навіть пророк Самуїл склав думку про чоловіка під враженням від його зовнішності. Проте Єгова нагадав пророку: «Бог дивиться не так, як людина: людина дивиться на те, що бачать очі, а Єгова дивиться на серце» (1 Сам. 16:7). Тимофій завоював повагу християн саме завдяки своїм внутрішнім рисам.

¹⁶ Через багато років апостол Павло написав про деякі християнські риси Тимофія. Павло згадав його доброту, саможертовність,  любов і старанність у виконанні теократичних доручень (Філ. 2:20—22). Крім того, Тимофій був відомий своєю «нелицемірною вірою» (2 Тим. 1:5).

17. Як юні християни наслідують Тимофія?

¹⁷ У наш час багато юних християн наслідує Тимофія, розвиваючи в собі риси, приємні Богові. Таким чином вони ще в юному віці здобувають прихильність Єгови і добре ім’я серед його служителів (Присл. 22:1; 1 Тим. 4:15). Вони не ведуть подвійного життя і цим доводять свою нелицемірну віру (Пс. 26:4). Юні християни, як і Тимофій, виконують у зборі чимало роботи. Брати і сестри дуже радіють, коли вони стають вісниками доброї новини, потім присвячуються Єгові та охрещуються.

18. а) Які доручення мали Павло і Тимофій у роз’їзному служінні? б) Які благословення мали збори?

¹⁸ Павло і Тимофій служили разом упродовж багатьох років. Як роз’їзні служителі, вони виконували різні доручення керівного органу. У Біблії говориться: «Подорожуючи містами, вони передавали місцевим братам постанови, які були ухвалені апостолами й старійшинами в Єрусалимі і яких належало дотримуватися» (Дії 16:4). Очевидно, брати і сестри старанно виконували вказівки апостолів та старійшин з Єрусалима. Завдяки цьому «збори зміцнювались у вірі та збільшувалися день за днем» (Дії 16:5).

19, 20. Чому нам слід підкорятися «тим, хто бере провід серед [нас]»?

¹⁹ Свідки Єгови, слухаючись «тих, хто бере провід серед [них]», мають багато благословень (Євр. 13:17). Оскільки сцена цього світу змінюється, нам слід охоче підкорятися вказівкам «вірного і розсудливого раба» (Матв. 24:45; 1 Кор. 7:29—31). Це вбереже нас від духовної катастрофи і допоможе залишатись незаплямованими світом (Як. 1:27).

²⁰ Звичайно, християнські наглядачі, в тому числі члени Керівного органу, недосконалі, так само як були недосконалими Павло, Варнава, Марко та інші помазані старійшини I століття (Рим. 5:12; Як. 3:2). Однак Керівному органу можна довіряти, оскільки він діє згідно з Божим Словом і тримається взірця, залишеного апостолами (2 Тим. 1:13, 14). Це допомагає зборам зміцнюватися у вірі.