ЧИ ТИ сьогодні вже їв? (...) А хто приготував тобі їжу? (...) Можливо, це зробила мама або хтось інший, але чому ж тоді треба дякувати за їжу Богові? (...) Тому що Бог дає ріст усьому, що ми їмо. Однак нам також треба дякувати людині, яка приготувала або подала нам їжу.

Деколи ми забуваємо дякувати іншим за те, що вони нам роблять, правда? Коли Великий Учитель був на землі, кілька прокажених забули подякувати йому.

Знаєш, хто такий прокажений? (...) Прокажений — це людина, яка страждає від хвороби, що називається проказа. Через цю хворобу в деяких людей можуть навіть відпадати шматки тіла. Коли Ісус був на землі, прокажені жили окремо від інших. Якщо прокажений бачив, що до нього хтось наближається, то повинен був кричати, попереджаючи його триматися подалі. Це робилося для того, аби здорові люди не підходили надто близько і не заразилися проказою.

Ісус був дуже милосердним до прокажених. Якось по дорозі до Єрусалима Ісус проходив через одне містечко. Коли він наближався до містечка, йому на зустріч вийшло десятеро прокажених. Вони чули, що Ісус мав силу від Бога зцілювати усілякі хвороби.

Прокажені не підійшли до Ісуса близько, а стояли звіддаля. Вони вірили, що Ісус може уздоровити їх від  прокази. Побачивши Великого Вчителя, прокажені почали кричати йому: ‘Ісусе, Учителю, поможи нам!’

Чи тобі шкода хворих людей? (...) Ісусові було шкода. Він знав, як неприємно бути прокаженим. Тому відповів їм: «Підіть і покажіться священикам» (Луки 17:11—14).

Чому Ісус сказав їм зробити це? Через закон, який Єгова дав своєму народу щодо прокажених. Згідно з тим законом, Божий священик мав оглянути тіло прокаженого. Священик повинен був сказати прокаженому, чи він повністю позбувся хвороби. Якщо хворий одужував, то міг знову жити разом із здоровими людьми (Левит 13:16, 17).

 Але ті прокажені все ще були хворі. Чи пішли вони до священика, як сказав їм Ісус? (...) Так, вони відразу пішли. Ці чоловіки, мабуть, повірили, що Ісус зцілить їхню хворобу. Що ж сталося далі?

По дорозі до священика вони зцілилися, тобто одужали від своєї хвороби. Рани на тілі загоїлися. Вони стали здоровими! Це була нагорода за те, що вони повірили в Ісуса. Як же вони раділи! Але що їм потрібно було зробити, щоб виявити вдячність? Що б зробив ти? (...)

Один зі зцілених чоловіків повернувся до Ісуса. Він почав прославляти Єгову, вихваляючи його добрими словами. Він зробив правильно, оскільки був зцілений силою від Бога. Той чоловік упав на коліна перед Великим Учителем і подякував йому. Він був дуже вдячний за те, що зробив для нього Ісус.

Що ж сталося з дев’ятьма іншими чоловіками? Ісус запитав: ‘Хіба не десятьох прокажених було зцілено? Де ж інші дев’ять? Чому лише один повернувся віддати хвалу Богові?’

 Дійсно, лише один з десяти віддав хвалу, тобто прославив Бога, і повернувся подякувати Ісусу. Крім того, цей чоловік був самарянином, людиною з іншої країни. Решта дев’ять чоловіків не подякували ані Богу, ані Ісусові (Луки 17:15—19).

На кого з цих чоловіків подібний ти? Ми всі хочемо бути подібними на самарянина, правда? (...) Тож, коли хтось робить нам добро, про що не треба забувати? (...) Треба дякувати. Люди часто забувають сказати «дякую». Але дякувати потрібно. Коли ми дякуємо, це подобається Богу Єгові та його Синові Ісусу.

Якщо ти подумаєш, то пригадаєш багато добра, яке зробили тобі інші. Скажи, чи ти колись хворів? (...) Мабуть, ти ніколи не хворів так сильно, як ті десять прокажених, але, напевно, колись мав сильну застуду або ж у тебе дуже болів живіт. Чи хтось доглядав за тобою? (...) Можливо, тобі давали ліки або робили щось інше для тебе? Чи ти тішився, що тобі допомогли одужати? (...)

Самарянин подякував Ісусу за вздоровлення, і це потішило Ісуса. Як ти думаєш, чи будуть радіти твої тато з мамою, коли ти подякуєш їм за все, що вони роблять для тебе? (...) Так, вони зрадіють.

 Деякі люди роблять щось для тебе кожного дня або щотижня. Можливо, це їхня робота, і вони люблять її. Але може бути, що ти забуваєш сказати їм «дякую». Приміром, твоя вчителька тяжко працює, щоб навчати тебе. Звичайно, це її робота. Але вона радітиме, якщо ти подякуєш їй за допомогу в навчанні.

Часом люди роблять для тебе якісь дрібні послуги. Чи хтось притримував для тебе двері? А може, хтось передавав тобі їжу за обідом? Треба дякувати навіть за дрібниці.

Якщо ми не забуваємо дякувати людям на землі, то, мабуть, не забудемо подякувати і нашому небесному Батькові. І нам є за що дякувати Єгові! Він дав нам життя і все те, що робить життя приємним. У нас є багато підстав віддавати славу Богові, щодня вихваляючи його добрими словами.