УЯВИ, що хтось дав тобі чудовий подарунок. Як би ти повівся? (...) Чи ти б тільки подякував, а тоді забув би того, хто дав тобі подарунок? Чи ти б пам’ятав цю людину і те, що вона для тебе зробила? (...)

Бог дав нам чудовий подарунок. Єгова послав свого Сина на землю, щоб він помер за нас. А чи ти знаєш, чому Ісусу треба було за нас померти? (...) Нам дуже важливо це зрозуміти.

Як ми довідалися з 23-го розділу, Адам згрішив, коли порушив досконалий Божий закон. І ми отримали гріх від Адама, нашого спільного батька. Отож, як ти думаєш, чого нам усім потрібно? (...) Нам потрібно нового батька, який би прожив на землі досконале життя. Як на твою думку, хто міг би стати для нас таким батьком? (...) Ісус.

Єгова послав Ісуса на землю, щоб він став нам батьком замість Адама. У Біблії сказано: «Перша людина Адам став душею живою», а останній Адам — то дух оживляючий». Хто був першим Адамом? (...) Правильно, той чоловік, якого Бог створив із земного пороху. А хто є другим Адамом? (...) Ісус. Біблія показує це, коли каже: «Перша людина [Адам] — з землі, земна, друга Людина [Ісус] — із неба» (1 Коринтян 15:45, 47; Буття 2:7).

Оскільки Бог узяв життя Ісуса з неба і переніс його всередину жінки, на ім’я Марія, то Ісус не отримав від  Адама гріха. Ось чому Ісус був досконалою людиною (Луки 1:30—35). Коли народився Ісус, ангел сказав пастухам: «Сьогодні... народився для вас Спаситель» (Луки 2:11). Однак аби стати нашим Спасителем, що треба було зробити маленькому Ісусу? (...) Спочатку йому треба було вирости і стати дорослим чоловіком, таким, як Адам. Тоді Ісус міг стати ‘другим Адамом’.

Ісус, наш Спаситель, стане також нашим «Отцем вічности». Так його названо у Біблії (Ісаї 9:5, 6). Досконалий Ісус може стати нашим батьком замість Адама, який через гріх став недосконалим. Отже, якщо ми захочемо, ‘другий Адам’ стане нам за батька. Проте для Бога Єгови Ісус є Сином.

Навчившись про Ісуса, ми можемо прийняти його як свого Спасителя. Чи ти пам’ятаєш, від чого нам треба спастися? (...) Правильно, від гріха й смерті, які ми вспадкували від Адама. Досконале життя дорослого чоловіка, яке Ісус пожертвував, тобто віддав, за нас, називається викупом. Єгова дав викуп, щоб ми могли позбутися своїх гріхів (Матвія 20:28; Римлян 5:8; 6:23).

Безумовно, ми не хочемо забути, що́ Бог і його Син зробили для нас, правда? (...) Ісус особливим чином показав своїм  учням, як не забувати про нього. Це допоможе також нам пам’ятати все, що він для нас зробив. Поговорімо про це.

Уяви, що ти опинився у горішній кімнаті одного з будинків у Єрусалимі. Ніч. Ісус зі своїми апостолами зібралися за столом. На столі є печене м’ясо молодого баранчика, пласкі хлібини та червоне вино. Це особлива вечеря. Знаєш чому? (...)

Ця вечеря нагадує їм про те, що зробив Єгова сотні років тому, коли ізраїльтяни, його народ, були рабами в Єгипті. Тоді Єгова сказав своїм людям: ‘Нехай  кожна сім’я заб’є молодого баранчика і його кров’ю помастить одвірки своїх будинків’. Потім він додав: ‘Зайдіть у свої будинки й їжте м’ясо баранчика’.

Ізраїльтяни послухалися наказу Єгови. Тієї ж ночі Божий ангел перейшов Єгиптом. У більшості будинків ангел повбивав дітей-первістків. Але коли ангел бачив кров баранчика на одвірках будинку, то обминав його. У таких будинках діти не померли. Дізнавшись, що́ зробив ангел Єгови, фараон, цар Єгипту, дуже налякався. Тому фараон сказав ізраїльтянам: ‘Можете собі йти. Забирайтеся з Єгипту!’ Тоді вони навантажили свої речі на верблюдів і ослів та й пішли.

Єгова не хотів, аби його народ забув, як він звільнив їх. Тому він сказав: ‘Один раз у рік будете їсти таку ж їжу, як їли цього вечора’. Вони називали цю особливу вечерю Пасхою. Тої ночі ангел обминав будинки, позначені кров’ю (Вихід 12:1—13, 24—27, 31).

Ісус та його апостоли пригадують ті події, коли їдять пасхальну вечерю. Потім Ісус робить щось дуже важливе. Однак перед цим невірний апостол Юда йде від них. Тоді Ісус бере одну з хлібин, які залишилися, молиться над нею, ламає і передає своїм учням. ‘Беріть, їжте’,— каже він. А далі додає: ‘Цей хліб представляє моє тіло, яке я віддам, коли помру за вас’.

Після цього Ісус бере чашу з червоним вином. Ще раз подякувавши Богові в молитві, він передає чашу по колу і каже: «Пийте з неї всі». А тоді продовжує: ‘Це вино представляє мою кров. Скоро я проллю свою кров, щоб звільнити вас від гріхів. Робіть це, щоб пам’ятати мене’ (Матвія 26:26—28; 1 Коринтян 11:23—26).

 Чи ти помітив, що́ Ісус сказав робити учням, аби пам’ятати його? (...) Їм уже не треба було їсти пасхальної вечері. Замість цього один раз на рік вони мали їсти особливу вечерю і згадувати про Ісуса та його смерть. Ця вечеря називається Господня Вечеря. Сьогодні ми часто називаємо її Спомином. Чому? (...) Тому що вона пригадує нам те, що Ісус і його Отець, Бог Єгова, зробили для нас.

Хліб повинен пригадати нам тіло Ісуса. Він охоче віддав своє тіло, щоб ми могли жити вічно. А червоне вино? (...) Воно нагадує нам про цінність крові Ісуса. Його кров набагато цінніша, ніж кров пасхального баранчика в Єгипті. Знаєш чому? (...) У Біблії говориться, що кров Ісуса дає нам прощення гріхів. А коли ми позбудемося своїх гріхів, то вже не будемо хворіти, старіти і помирати. Про це нам треба роздумувати, коли приходимо на Спомин.

Чи всі можуть їсти хліб і пити вино на Спомині? (...) Ісус сказав до тих, хто їв і пив: ‘Ви будете в моєму царстві і сидітимете зі мною на небесних тронах’ (Луки 22:19, 20, 30). Це означає, що вони підуть на небо і будуть там царями з Ісусом. Тому тільки ті, хто має надію царювати з Ісусом на небі, можуть споживати хліб і вино.

Але навіть тим, хто не їсть хліба і не п’є вина, треба приходити на Спомин. Знаєш чому? (...) Тому що Ісус віддав своє життя і за нас. Приходячи на Спомин, ми показуємо, що не забули цього. Ми пам’ятаємо про чудовий подарунок від Бога.