ХТО є твоїм Богом? Чому це питання таке важливе? (...) Тому що люди поклоняються багатьом богам (1 Коринтян 8:5). Коли апостол Павло отримав силу від Єгови і зцілив чоловіка, який до того ніколи не ходив, люди закричали: «Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!» Ті люди хотіли поклонитися Павлу та його другу Варнаві. Вони називали Павла Гермесом, а Варнаву — Зевсом, тобто іменами своїх фальшивих богів.

Але Павло і Варнава не дозволили, щоб люди поклонилися їм. Вони кинулися у натовп і закричали: ‘Наверніться від цих марнот до живого Бога’ (Дії 14:8—15). Хто є «живим Богом», який усе створив? (...) Правильно, це Єгова, «Всевишній, на цілій землі». Ісус назвав Єгову «єдиним правдивим Богом». Тож, хто тоді заслуговує поклоніння? (...) Тільки Єгова! (Вихід 15:3; Псалом 83:19; Івана 17:3; Об’явлення 4:11).

Більшість людей поклоняється не «єдиному правдивому Богу», а іншим богам. Часто вони поклоняються предметам, які самі виготовляють з дерева, каменя й металу (Вихід 32:3—7; Левит 26:1; Ісаї 44:14—17). Навіть чоловіків і жінок, які стали відомими, деколи називають богами, зірками чи кумирами. А чи правильно віддавати їм славу? (...)

Після того як Савл став апостолом Павлом, він написав: ‘Бог цього віку засліпив розум невіруючим’ (2 Коринтян 4:4). Хто є цим богом? (...) Правильно, Сатана Диявол! Сатані вдалося схилити людей до поклоніння іншим людям і предметам.

 Що Ісус відповів Сатані, коли той намагався змусити Ісуса впасти перед ним і поклонитися йому? (...) «Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому» (Матвія 4:10). Отже, Ісус ясно показав, що поклонятися треба тільки Єгові. Прочитаймо історію про юнаків, які знали, кому треба поклонятися. Їх звали Шадрах, Мешах і Авед-Неґо.

Ці молоді євреї, які належали до Божого ізраїльського народу, потрапили у полон до Вавилону. Цар тої країни, якого звали Навуходоносор, побудував велетенську золоту статую. Одного разу він наказав, щоб під звуки музики всі схилилися до землі перед статуєю. «А той, хто не впаде й не поклониться, тієї хвилі буде вкинений до середини палахкотючої огненної печі»,— застерігав цар. Що б ти зробив у такій ситуації? (...)

 Як правило, Шадрах, Мешах і Авед-Неґо робили все, що наказував цар. Тепер же вони відмовилися. Знаєш чому? (...) Тому що закон Бога вимагав: ‘Хай не буде у тебе жодних богів, окрім мене. Не роби собі різьбленого зображення і не вклоняйся перед ним’ (Вихід 20:3—5). Отже Шадрах, Мешах і Авед-Неґо послухалися закону Єгови, а не царського наказу.

Цар дуже розлютився і наказав негайно привести до нього трьох юнаків. Він запитав їх: ‘Чи це правда, що ви моїм богам не служите? Я дам вам ще одну можливість. Тепер, як тільки почуєте звуки музики, падайте і вклоняйтеся статуї, яку я зробив. А якщо не поклонитеся, то вас вкинуть до вогняної печі. І хто той бог, що врятує вас з моїх рук?’

Що ж тепер зроблять ці юнаки? А що б ти зробив на їхньому місці? (...) Вони відповіли царю: ‘Наш Бог, якому ми служимо, може врятувати нас. І навіть якщо він цього не зробить, ми все одно не будемо служити твоїм богам. Ми не будемо вклонятися твоїй золотій статуї’.

Цар шаленів від злості. Він віддав наказ: ‘Напаліть піч у сім разів сильніше, ніж завжди!’ Потім він сказав своїм дужим  слугам зв’язати Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо і вкинути їх у піч! Піч була така гаряча, що цареві слуги, які вкидали у неї юнаків, померли від жару! А що ж сталося з трьома євреями?

Шадрах, Мешах та Авед-Неґо впали у саму середину вогню. Але раптом вони звелися на ноги! З ними нічого не трапилося. І вони вже не були зв’язані. Як таке може бути? (...) Цар подивився у вогонь і дуже налякався. ‘Хіба не трьох чоловіків ми вкинули до вогню?’— запитав він. Слуги відповіли: ‘Так, о царю’.

Тоді цар сказав: ‘Дивіться! Я бачу там чотирьох чоловіків, і вогонь не шкодить жодному з них’. Чи ти знаєш, хто був тим четвертим чоловіком? (...) Це був ангел Єгови. Він захистив трьох євреїв від вогню.

Побачивши це, цар підійшов до дверей печі й крикнув: «Шадраху, Мешаху та Авед-Неґо, раби Його, Бога Всевишнього,— вийдіть і прийдіть!» Коли вони вийшли, всі побачили, що вогонь їх не  попік. Від них навіть не було чути запаху диму. Тоді цар сказав: ‘Благословенний Бог Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, що послав ангела і врятував своїх служителів, які не поклонялися іншому богу, а тільки Богу своєму’ (Даниїла, 3-й розділ).

З тих давніх подій ми можемо взяти урок для себе. Навіть у наш час люди використовують для поклоніння різні ідоли: статуї, картини та інші предмети. В одній енциклопедії сказано: «Прапор, як і хрест, є святим» («Американська енциклопедія»). Ідоли можуть бути виготовлені з дерева, каменя, металу чи тканини. Перші учні Ісуса не поклонялися римському правителю (імператору), і це, за словами історика Деніела Маннікса, можна прирівняти до відмови салютувати прапору або повторювати присягу на вірність державі.

Отже, як ти вважаєш, хіба для Бога має значення, з чого зроблено релігійний ідол: з тканини, дерева, каменя чи металу? (...) Чи буде правильно, якщо служитель Єгови поклонятиметься такому предмету? (...) Шадрах, Мешах та Авед-Неґо не зробили б такого, і через це вони подобалися Єгові. А як ти можеш наслідувати їхній приклад? (...)