Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

РОЗДІЛ 21

Чи хвалитися правильно?

Чи хвалитися правильно?

ЩО ТАКЕ хвастощі? Чи ти знаєш? (...) Ось один приклад. Чи колись доводилося тобі робити те, чого не вмієш? Скажімо, копнути футбольний м’яч або стрибнути через скакалку? Чи хтось казав тоді: «Ха! Ха! Ха! А я вмію ліпше, ніж ти»? (...) Це значить, що така особа хвастала, тобто хвалилася.

Що ти відчуваєш, коли хтось хвалиться? Тобі це подобається? (...) А як ти думаєш, що відчувають люди, коли хвалишся ти? (...) Чи правильно буде казати комусь: «Я ліпший, ніж ти»? (...) Чи подобаються такі люди Єгові? (...)

Великий Учитель знав людей, які вважали себе ліпшими за інших. Самі вони хвалилися і хвастали, а на інших людей дивилися з погордою. Одного разу Ісус розповів їм історію, щоб показати, наскільки неправильно хвалитися. Послухай її.

Це розповідь про фарисея і митника. Фарисеї були релігійними вчителями і часто поводилися так, наче були праведнішими і святішими за інших людей. Так-от, фарисей, про якого розповідав Ісус, пішов помолитися у Божий храм в Єрусалимі.

Чому Богові подобався митник, а не фарисей?

Ісус сказав, що в храм прийшов помолитися також митник, тобто збирач податків. Більшість людей не любили митників. Вони вважали, що митники завжди обдурюють їх. І це правда, оскільки багато митників були нечесними.

У храмі фарисей почав молитися до Бога такими словами: ‘Дякую, Боже, Тобі, що я не такий грішник, як інші люди. Я не обдурюю людей і не роблю нічого поганого. Я не такий, як отой митник. Я праведний. Двічі на тиждень я зовсім не їм, щоб мати більше часу для роздумів про тебе. А ще я даю на храм десяту частину від усього, що надбаю’. Той фарисей дійсно вважав, що був ліпшим за інших, правда? (...) І він говорив про це Богові.

Але митник був не такий. Він навіть не підводив до неба очей, коли молився. Стоячи здаля з опущеною головою, він шкодував про скоєні гріхи і з горя бив себе в груди. Митник не хвалився перед Богом, який він добрий. Навпаки, він молився: «Боже, будь милостивий до мене грішного!»

Як ти думаєш, котрий із цих чоловіків подобався Богові? Чи фарисей, який вважав себе дуже добрим? Чи митник, який шкодував про свої гріхи? (...)

Ісус сказав, що Богові подобався митник. Чому? Він пояснив: ‘Бо кожен, хто вважає себе ліпшим за інших,— буде понижений. Але той, хто понижений у своїх очах,— той підвищиться’ (Луки 18:9—14).

Чого хотів навчити Ісус, розповівши цю історію? (...) Він учив, що неправильно вважати себе ліпшим за інших. Можливо, ми не кажемо, що вважаємо себе ліпшими, але деколи своїми вчинками показуємо це. Чи ти колись так поводився? (...) Розгляньмо приклад апостола Петра.

Коли Ісус сказав своїм апостолам, що вони покинуть його після арешту, Петро почав хвалитися: ‘Навіть якби всі покинули тебе, я цього не зроблю ніколи!’ Але Петро помилявся. Він був надто самовпевнений. Він таки покинув Ісуса. Однак потім він повернувся, як ми про це довідаємося в 30-му розділі нашої книжки (Матвія 26:31—33).

А тепер розгляньмо приклад з нашого часу. Уяви, що на уроці вчителька ставить запитання тобі і твоєму однокласнику. Що, коли ти можеш швидко відповісти на запитання, а він не може? Звичайно, це нормально тішитися, коли знаєш відповідь на запитання. Але чи буде добре порівнювати себе з учнем, який відповідає не так швидко? (...) Чи правильно виставляти себе з ліпшого боку за рахунок когось? (...)

Так робив фарисей. Він хвалився, що є ліпшим за митника. Але Великий Учитель сказав, що фарисей поводився неправильно. Це правда, що декому щось вдається ліпше, ніж іншим. Однак це не робить людину ліпшою.

Чи можна вважати себе ліпшим, якщо знаєш більше за інших?

Тож коли ми знаємо більше за інших, то чи цим варто хвалитися? (...) Подумай про це. Чи ми самі створили свій мозок? (...) Ні, це Бог дав нам мозок. І більшість з того, що ми знаємо, ми навчилися від інших. Можливо, щось ми прочитали в книжці або дізналися з чиєїсь розповіді. Навіть коли про щось ми здогадалися самі, то за допомогою чого? (...) Авжеж, за допомогою мозку, який нам дав Бог.

Коли якась людина дуже старається, то добре було б сказати їй щось приємне. Похвали її за те, що вона зробила. Можна навіть допомогти їй виконати роботу ще ліпше. Тобі, мабуть, хотілося б, аби інші теж так поводилися з тобою, правда? (...)

Чому неправильно хвалитися своєю силою?

Одні люди сильніші, а інші — слабші. Чи ти сильніший за свого брата чи сестру? Якщо так, то хіба цим варто хвалитися? (...) Ні, не варто. Ми стаємо сильнішими завдяки їжі, яку споживаємо. Бог дає нам сонячне світло, дощ і все, що потрібно для росту їжі, правда? (...) Отже, за свою силу треба дякувати Богові (Дії 14:16, 17).

Нікому не подобається, коли хтось хвалиться, правда? (...) Завжди пам’ятаймо Ісусові слова: ‘Як бажаєте, щоб вам люди робили, так само робіть їм і ви’. Якщо ми будемо так робити, то ніколи не станемо подібними до хвалькуватого фарисея, про якого розповів Великий Учитель (Луки 6:31).

Якось один чоловік назвав Ісуса добрим. Чи Великий Учитель відповів: ‘Авжеж, я добрий’? (...) Ні, він так не відповів. Замість цього він сказав: «Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого» (Марка 10:18). Хоча Великий Учитель був досконалий, він не вихваляв себе. Навпаки, всю хвалу він віддавав своєму Батькові, Єгові.

Отже, чи є хтось, ким би можна було хвалитися? (...) Так. Ми можемо хвалитися нашим Творцем, Богом Єговою. Коли спостерігаємо за прекрасним заходом сонця або за іншим чудом творіння, то можемо сказати комусь: «Це зробив наш чудовий Бог — Єгова!» Тож завжди розповідаймо про великі діла, які Єгова вже зробив і ще зробить у майбутньому.

Чим хвалиться цей хлопчик?

Аби дізнатися, що Святе Письмо говорить про хвастощі і як нам їх уникати, прочитаймо Приповістей 16:5, 18; Єремії 9:22, 23; 1 Коринтян 4:7 і 13:4.