УЯВИ, що ти опинився в човні, який тоне. Чи ти хотів би, щоб тебе врятували? (...) А що, коли б хтось, рятуючи тебе, віддав своє життя? (...) Так зробив Ісус Христос. Як ми довідалися з 37-го розділу, він віддав своє життя як викуп, щоб спасти, тобто врятувати, нас.

Звичайно, Ісус не рятує нас від утоплення. Від чого ж він нас рятує? Чи ти пригадуєш? (...) Від гріха і смерті, які ми всі отримали від Адама. Хоча деякі люди робили дуже погані вчинки, але Ісус помер і за них. А чи ти б ризикував своїм життям, щоб урятувати таких людей? (...)

У Біблії говориться: «Навряд чи помре хто за праведника, ще бо за доброго може хто й відважиться вмерти». Але у Біблії пояснюється, що Ісус ‘помер за безбожних’, тобто за людей, які навіть не служать Богові! Далі Біблія каже: «Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками [все ще робили погані вчинки]» (Римлян 5:6—8).

Чи можеш ти пригадати ім’я апостола, який колись робив дуже погані вчинки? (...) Той апостол написав: «Христос Ісус прийшов у світ спасти грішних, із яких перший — то я». Ці слова сказав апостол Павло. Він говорив, що колись був «нерозсудним» і жив у «злобі» (1 Тимофія 1:15; Тита 3:3).

Тільки подумай, наскільки сильно мусив любити таких поганих людей Бог, щоб послати свого Сина померти за них! Візьми свою Біблію і прочитай про це в Івана 3-му розділі, 16-му вірші. Там говориться: «Так бо Бог полюбив  світ [тобто людей, які живуть на землі], що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне».

Ісус довів, що любить нас так само сильно, як його Батько. Можливо, ти пам’ятаєш, що в 30-му розділі цієї книжки ми читали про страждання, які довелося знести Ісусу в ніч після арешту. Його забрали до будинку Первосвященика Кайяфи, де влаштували над ним суд. Неправдиві свідки обмовляли Ісуса, а інші люди били його кулаками. Це тоді Петро відмовився від того, що знає Ісуса. А тепер уявімо, ніби ми опинилися там і бачимо, що відбувається.

Настав ранок. Ісус не спав цілу ніч. Оскільки нічний суд був проведений проти всіх правил, священики швидко збираються на Синедріон, єврейський верховний суд, і проводять ще одне судилище. На ньому вони знову звинувачують Ісуса в злочинах проти Бога.

Потім священики зв’язують Ісуса і ведуть до Пилата, римського правителя. Вони кажуть Пилату: ‘Ісус виступає проти уряду. Його треба вбити’. Але Пилат бачить, що священики обманюють. Тому відповідає їм: ‘Я не бачу нічого поганого в цьому чоловіку. Я відпущу його’. Проте священики та інші люди кричать: ‘Ні! Вбий його!’

Пізніше Пилат знову намагається відпустити Ісуса. Але священики підбурюють людей у натовпі, й ті кричать: ‘Якщо ти його відпустиш, значить ти теж проти уряду! Вбий його!’ Натовп починає сильно галасувати. Знаєш, що тоді робить Пилат? (...)

Він піддається їм. Спочатку він дозволяє, щоб Ісуса побили батогом. Потім передає його солдатам, щоб вони вбили Ісуса. Солдати надягають Ісусу на голову колючий  вінець з тернини і насміхаються з нього, кланяючись перед ним. Тоді вони змушують Ісуса нести великий стовп і виводять його за межі Єрусалима у місце, яке називається Череповищем. Там вони цвяхами прибивають руки і ноги Ісуса до стовпа і ставлять стовп так, що Ісус висить на ньому. З ран Ісуса тече кров. Йому дуже боляче.

Ісус не помирає відразу. Він висить на стовпі. Первосвященики сміються з нього. Один перехожий говорить: ‘Якщо ти син Бога, то зійди зі стовпа мук!’ Але Ісус знає, для чого Батько послав його на землю. Він знає, що повинен віддати своє  досконале життя, щоб ми мали можливість отримати вічне життя. Врешті о третій годині дня Ісус скрикнув, звертаючись до свого Батька, і помер (Матвія 26:36—27:50; Марка 15:1; Луки 22:39—23:46; Івана 18:1—19:30).

Наскільки ж відрізняється Ісус від Адама! Адам не виявив любові до Бога, бо не послухався його. Адам не виявив любові також до нас. Через його гріх всі ми народилися грішними. Але Ісус виявив любов до Бога і до нас. Він завжди слухався Бога і тому віддав своє життя, щоб виправити зло, яке Адам зробив нам.

Чи ти вдячний за те велике добро, яке зробив Ісус? (...) Коли ти молишся до Бога, то чи дякуєш йому за те, що він віддав за нас свого Сина? (...) Апостол Павло був вдячний за все, що зробив для нього Христос. Павло написав, що Син Бога «мене полюбив, і видав за мене Самого Себе» (Галатів 2:20). Ісус помер також за тебе і за мене. Він віддав своє досконале життя, щоб ми могли жити вічно! Це спонукує нас сильно любити Ісуса.

Апостол Павло написав до християн у місті Коринті: ‘Христова любов спонукує нас до вчинків’. До яких учинків повинна спонукувати нас любов Христа? Як ти думаєш? (...) Подивися, що відповів Павло: ‘Христос помер за  всіх, щоб вони жили для Нього. Вони не повинні жити для себе самих’ (2 Коринтян 5:14, 15).

Подумай, як ти можеш показати, що живеш для Христа? (...) Одна з можливостей — розповідати іншим про те, чого навчився про Ісуса. Або ж уяви, що ти лишився вдома сам. Ані мама, ані тато не бачать, що ти робиш, тебе не бачить жодна людина. Чи будеш ти дивитися такі програми по телевізору або в Інтернеті, які не подобаються Ісусу? (...) Пам’ятай, Ісус живий і він може бачити все, що ми робимо!

Крім того, ми повинні любити Ісуса, бо хочемо наслідувати Єгову. «Отець любить Мене»,— сказав Ісус. А чи ти знаєш, чому він любить Ісуса і чому нам також треба любити Ісуса? (...) Тому що Ісус був готовий померти, аби виконалась Божа воля (Івана 10:17). Тож прислуха́ймося до біблійної поради: «Будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти, і поводьтеся в любові, як і Христос полюбив вас, і видав за нас Самого Себе» (Ефесян 5:1, 2).