ЧИ ТОБІ легко служити Єгові? (...) Великий Учитель не говорив, що служити Богу буде завжди легко. У ніч перед своєю смертю Ісус сказав своїм апостолам: «Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас» (Івана 15:18).

Петро хвалився, що ніколи не залишить Ісуса. Проте Ісус сказав, що тої самої ночі Петро тричі відмовиться, що знає його. Петро саме так і зробив! (Матвія 26:31—35, 69—75). Як таке могло статися? (...) Це сталося, бо Петро та інші апостоли злякалися.

Чи ти знаєш, чому апостоли злякалися? (...) Вони забули зробити щось дуже важливе. Коли ми довідаємося, що вони забули зробити, це допоможе нам без страху служити Єгові, хоч би що нам говорили чи робили інші. Але спочатку розгляньмо, що сталося в останню ніч, яку Ісус провів зі своїми апостолами.

Спершу вони разом святкують Пасху. Це була урочиста вечеря, яку влаштовували щороку на згадку про те, як Божий народ був звільнений з рабства в Єгипті. Потім Ісус започаткував з апостолами іншу особливу вечерю. В одному з подальших розділів ми обговоримо, як ця вечеря допомагає нам пам’ятати Ісуса. Під час тої вечері Ісус підбадьорює своїх апостолів. А тоді веде їх у Гефсиманський сад. Цей сад був їхнім улюбленим місцем, куди вони часто приходили.

 Ісус відходить від апостолів, щоб помолитися на самоті. Він також каже молитися Петру, Якову та Івану. Але вони засинають. Три рази Ісус відходив від них, щоб помолитися на самоті, і три рази він повертався, а Петро та інші учні спали! (Матвія 26:36—47). Чи ти знаєш, чому їм треба було молитися, а не спати? (...) Поговорімо про це.

На початку того вечора Юда Іскаріотський теж був з Ісусом та іншими апостолами на святкуванні Пасхи. Можливо, ти пам’ятаєш, що Юда став злодієм. Тепер же він стає зрадником. Він знає місце в Гефсиманському саду, де Ісус часто бував з апостолами. Юда приводить туди солдатів, щоб вони заарештували Ісуса. Коли вони прийшли на те місце, Ісус запитує їх: «Кого ви шукаєте?»

Солдати відповідають: «Ісуса». Ісус не лякається їх, а говорить: «Це Я». Солдати дивуються сміливості Ісуса і в страху відступають та падають на землю. Тоді Ісус каже: ‘Якщо ви шукаєте мене, то дайте моїм апостолам піти геть’ (Івана 18:1—9).

Коли солдати хапають Ісуса і зв’язують його, то налякані апостоли тікають. Але Петро та Іван хочуть знати, що станеться далі, тому йдуть слідом за Ісусом на деякій відстані. Зрештою, Ісуса приводять у будинок первосвященика Кайяфи. Оскільки Іван знайомий з первосвящеником, то служниця при брамі пускає Івана з Петром на подвір’я.

У домі Кайяфи вже зібралися священики, щоб судити Ісуса. Вони хочуть смерті Ісуса, тому приводять свідків, які говорять про Ісуса неправду. Великого Вчителя б’ють кулаками, дають йому ляпасів. Коли все це відбувається, Петро стоїть неподалік.

Одна дівчина, служниця при брамі, яка пропустила Петра й Івана, помічає Петра. «І ти був з Ісусом!» — каже  вона. Але Петро відмовляється навіть від того, що знає Ісуса. Через деякий час інша дівчина впізнає Петра і каже до людей, які стоять поряд: «Оцей був з Ісусом». І знову Петро відмовляється, що знає його. Трохи пізніше кілька людей побачили Петра і кажуть до нього: ‘Ти справді один із них’. Утретє Петро заперечує й каже: «Не знаю Цього Чоловіка!» Петро навіть присягає, що каже правду, і тоді Ісус обертається і дивиться на нього (Матвія 26:57—75; Луки 22:54—62; Івана 18:15—27).

Як ти думаєш, чому Петро обманював? (...) Правильно, тому що злякався. А чому він злякався? Чого Петро не зробив, щоб бути сміливим? Подумай про це. Що робив Ісус, щоб бути сміливим? (...) Він молився до Бога, і Бог допоміг йому стати сміливим. Пам’ятаєш, Ісус тричі говорив Петру молитися, не спати й пильнувати. Але що сталося? (...)

Кожного разу Петро засинав. Він не молився і не пильнував. Тому арешт Ісуса захопив його зненацька. Пізніше,  вже під час суду, коли Ісуса били і складали плани, як йому заподіяти смерть, Петро злякався. Проте лише кілька годин перед тим Ісус сказав своїм апостолам, чого їм слід сподіватися. Пам’ятаєш, що він сказав? (...) Ісус говорив, що світ буде ненавидіти їх так само, як зненавидів його.

А тепер подумай, як ми можемо опинитися у ситуації, подібній до тої, яка склалася в Петра. Уяви собі, що однокласники починають негативно висловлюватися про людей, які не віддають честі прапору і не святкують Різдва. Тоді хтось повертається  до тебе і питає: «Чи це правда, що ти теж не віддаєш честі прапору?» А інші діти кажуть: «Ми чули, що ви навіть не святкуєте Різдва!» Чи ти будеш боятися сказати їм правду? (...) Чи будеш обманювати, як Петро? (...)

Пізніше Петро дуже шкодував за тим, що відмовлявся від Ісуса. Коли він усвідомив, що вчинив, то вийшов і заплакав. Петро повернувся назад до Ісуса (Луки 22:32). А тепер подумай, ось про таке. Що допоможе нам не злякатися так, як злякався Петро? (...) Пригадай, що Петро не молився і не пильнував. Отже, як ти думаєш, що треба робити, аби бути учнем Великого Вчителя? (...)

Нам обов’язково треба молитися до Єгови про допомогу. Чи ти знаєш, як Бог відповів на молитву Ісуса? (...) Він послав до нього ангела, щоб підкріпити Ісуса (Луки 22:43). А чи можуть Божі ангели допомогти нам? (...) У Біблії сказано: «Ангол Господній табором стає кругом тих, хто боїться його,— і визволює їх» (Псалом 34:8). Але для того щоб отримати Божу допомогу, нам треба не тільки молитися. Чи ти знаєш, що ще треба робити? (...) Ісус сказав своїм учням не спати і пильнувати. Подумай, як ми можемо це робити? (...)

Нам потрібно уважно слухати все, що говориться на християнських зібраннях, і звертати особливу увагу на прочитане з Біблії. Крім того, треба регулярно молитися до Єгови і просити, щоб він допомагав служити йому. Якщо ми будемо це робити, то отримаємо допомогу і подолаємо страх. Тоді ми з радістю будемо розповідати іншим про Великого Вчителя і його Батька.