ЧИ ТИ знаєш молитву, якої Ісус навчив своїх учнів? (...) Якщо ні, то ми можемо разом прочитати її з Біблії, у Матвія 6:9—13. У цій молитві, яку багато хто називає «Отче наш», є такі слова: «Нехай прийде Царство Твоє». Чи ти знаєш, що таке Боже Царство? (...)

Цар — це правитель над країною або якоюсь місцевістю. Його уряд називається царством. У деяких країнах голова уряду називається президентом. А як називається Правитель Божого уряду? (...) Цар. Ось чому Божий уряд називається Царством.

Чи ти знаєш, кого Бог Єгова вибрав на Царя свого уряду? (...) Свого Сина, Ісуса Христа. А чому він кращий, ніж будь-хто з людських правителів? (...) Бо Ісус по-справжньому  любить свого Отця, Єгову. Отже, він завжди робить те, що правильно.

Задовго до того, як Ісус народився у Віфлеємі, Біблія розповідала про його народження і про те, що він стане вибраним Богом Правителем. Прочитаймо про це в Ісаї 9:5, 6. Там говориться: «Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім’я Йому... Князь миру. Без кінця буде множитися панування та мир».

Тут Ісуса як Правителя Божого Царства названо «Князем». Крім того, Ісус є Сином Великого Царя, Єгови. Але Єгова зробив Ісуса також Царем свого уряду, який правитиме землею тисячу років (Об’явлення 20:6). Після хрещення Ісус почав «проповідувати й промовляти: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!» (Матвія 4:17).

Як ти думаєш, чому Ісус сказав, що Царство наблизилося? (...) Тому що Цар, який пізніше мав правити на небі, був серед них. Ось чому Ісус сказав людям: «Царство Боже є між вами» (Луки 17:21, Український Католицький Університет). Чи хотілося б тобі так зблизька бачити Царя Єгови, щоб можна було навіть торкнутися його рукою? (...)

Скажи мені, будь ласка, заради якої важливої праці Ісус прийшов на землю? (...) Ісус сам відповів на це запитання: «І іншим містам Я повинен звіщати Добру Новину про Боже Царство,— бо на те Мене послано» (Луки 4:43). Ісус знав, що не зможе сам виконати всю працю проповідування. Що, на твою думку, він зробив? (...)

Ісус навчив інших людей, як проповідувати. Першими, кого Ісус навчив, були 12 чоловіків, яких він вибрав за апостолів (Матвія 10:5, 7). Але чи  Ісус навчив проповідувати тільки апостолів? Ні, у Біблії говориться, що він навчив цього багатьох. З часом він послав проповідувати по двоє 70 інших учнів. А чого вони навчали людей? (...) Ісус сказав: «Промовляйте до них: «Наблизилося Царство Боже до вас!» (Луки 10:9). Таким чином люди дізналися про Божий уряд.

Давним-давно в Ізраїлі існував звичай, щоб нові царі в присутності багатьох людей в’їжджали в місто на молодому ослі. Коли Ісус останній раз відвідував Єрусалим, то в’їхав у нього на осляті. Як бачиш, Ісус мав бути Правителем Божого Царства. А чи люди хотіли, щоб він був їхнім Царем? (...)

Коли Ісус в’їжджав до міста, багато людей з натовпу клали на дорогу перед ним свій верхній одяг. Інші клали на дорогу зрізані з дерев гілки. Роблячи так, люди показували, що хочуть, аби Ісус став їхнім Царем. Вони вигукували: «Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім’я!» Але не всі тішилися з цього. Деякі релігійні керівники навіть сказали Ісусу: ‘Скажи своїм учням замовкнути’ (Луки 19:28—40).

Через п’ять днів Ісуса заарештовують і ведуть в палац до римського намісника Понтія Пилата. Вороги Ісуса кажуть, що він видає себе за царя і виступає проти римського уряду. Тому Пилат запитує Ісуса, чи це правда. Ісус відповідає, що не намагається повалити римський уряд. Він каже Пилату: «Моє Царство не із світу цього» (Івана 18:36).

Потім Пилат виходить надвір і говорить людям, що не знаходить в Ісусі жодної провини. Однак тепер люди не хочуть, щоб Ісус був їхнім Царем. Вони не хочуть, щоб його звільнили (Івана 18:37—40). Поговоривши з Ісусом ще раз, Пилат переконується, що той не зробив нічого поганого. Тому він востаннє виводить Ісуса до людей і каже: «Ось ваш Цар!» Але люди кричать: «Геть, геть із Ним! Розіпни Його!»

 Пилат запитує: «Царя вашого маю розп’ясти?» Первосвященики відповідають йому: «Ми не маєм царя, окрім кесаря». Можеш собі таке уявити? Цим злим священикам вдалося підбурити людей проти Ісуса! (Івана 19:1—16).

У наш час відбувається щось подібне до тих минулих подій. Більшість людей не хоче, щоб Ісус був їхнім Царем. Вони можуть говорити, що вірять у Бога, але насправді не хочуть робити того, що кажуть їм Бог та Христос. Вони хочуть, щоб на землі правив їхній, людський уряд.

 А як поводимося ми? Коли ми дізналися про Боже Царство і про чудові зміни, що стануться під його правлінням, то які почуття з’явилися у нас до Бога? (...) Ми полюбили його, правда? (...) А як тоді ми можемо показати Богу, що справді любимо його і хочемо жити під правлінням його Царства? (...)

Ми можемо показати свою любов, наслідуючи приклад Ісуса. А як Ісус показав, що любить Єгову? (...) «Я завжди чиню, що Йому до вподоби»,— пояснив Ісус (Івана 8:29). Так, Ісус прийшов на землю, щоб ‘виконувати Божу волю’ і ‘закінчити його справу’ (Євреїв 10:7; Івана 4:34). А тепер розгляньмо, що зробив Ісус перед тим, як почав проповідувати.

Ісус пішов до Івана Хрестителя, який був біля річки Йордану. Вони зайшли разом у річку, тоді Іван повністю опустив Ісуса у воду, а потім підняв його. Чи ти знаєш, чому Іван охрестив Ісуса? (...)

Про це Івана попросив Ісус. Але звідки ми знаємо, що Бог хотів, аби Ісус охрестився? (...) Бо, коли Ісус вийшов з води, він почув з неба голос Бога, який промовив: «Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав». Бог навіть  послав з неба святий дух, який зійшов на Ісуса у вигляді голуба. Охрестившись, Ісус показав, що хоче служити Єгові все своє життя, тобто вічно (Марка 1:9—11).

Ти ще дитина. Проте що ти зробиш, коли виростеш? (...) Чи будеш наслідувати приклад Ісуса і охрестишся? (...) Нам треба наслідувати Ісуса, бо у Біблії сказано, що він залишив «приклада, щоб пішли ми слідами Його» (1 Петра 2:21). Якщо ти охрестишся, то покажеш, що дійсно хочеш жити під правлінням Божого Царства. Але не достатньо тільки охреститися.

Нам треба слухатися всього, чого навчав Ісус. Він сказав, що ми не повинні бути ‘частиною світу’. Чи ми будемо слухатися Ісуса, якщо переймемо звички світу? Ісус та його апостоли уникали таких звичок (Івана 17:14). А чим же вони займалися? (...) Вони розповідали іншим людям про Боже Царство. Це було для них дуже важливо. Чи можемо так робити і ми? (...) Так, якщо слова наших молитов про прихід Божого Царства будуть підкріплятися ділами.