Що каже багато вчених? Клітини всіх живих організмів можна поділити на дві великі групи — з ядром і без ядра. Клітини людей, тварин та рослин мають чітко виражене ядро і називаються еукаріотичними. А клітини бактерій ядра не мають, тому називаються прокаріотичними. Оскільки еукаріотичні клітини складніші за прокаріотичні, чимало науковців вважає, що  клітини тварин і рослин еволюціонували з клітин бактерій.

На думку багатьох вчених, протягом мільйонів років деякі «прості» прокаріотичні клітини ковтали інші клітини, не перетравлюючи їх. Згідно з цією теорією, ненаділена розумом «природа» не лише винайшла спосіб, як докорінно змінити функції проковтнутих клітин, але й здогадалась, як клітина-господар може під час поділу утримувати їх у собі⁹ *.

Що каже Біблія? У Біблії розповідається, що життя на землі повстало завдяки величному розуму. Ось який логічний аргумент вона наводить: «Кожен дім хтось збудував, а той, хто збудував усе,— це Бог» (Євреїв 3:4). Також у ній сказано: «Які то численні діла Твої, Господи,— Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля... Там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика» (Псалом 104:24, 25).

Що виявляють факти? З розвитком мікробіології люди змогли зазирнути всередину найпростіших з відомих сьогодні прокаріотичних клітин. Еволюціоністи припускають, що перші живі клітини нагадували сучасні бактерії¹⁰.

Якщо теорія еволюції правдива, вона мусить дати достовірне пояснення того, як могла перша «проста» клітина виникнути сама по собі. Проте якщо життя кимось створене, то дивовижний задум має бути очевидним навіть у найкрихітніших істотах. Запрошуємо вас на екскурсію в дивовижний світ прокаріотичної клітини. Протягом екскурсії час від часу запитуйте себе, чи могла така клітина повстати випадково.

Для того щоб здійснити мандрівку у світ прокаріотичної клітини, треба стати в сотні разів меншим за крапку наприкінці речення. Однак і тоді потрапити в клітину нелегко, адже її оточує міцна гнучка мембрана. Хоча ця мембрана в 10 000 разів тонша за листок паперу, вона захищає клітину, немов цегляний мур фабрику. Але мембрана клітини значно складніша, ніж мур із цегли та цементу. Чому?

Мембрана, наче мур, оберігає клітину від шкідливого зовнішнього впливу. Все ж вона не є суцільною, і завдяки цьому клітина «дихає»: маленькі молекули, наприклад кисню, вільно проникають всередину і виходять назовні. Крім того, мембрана не пропускає в клітину більш складних та небезпечних молекул і не випускає з неї потрібних. Як їй все це вдається?

Повернімося знову до прикладу з фабрикою. Зазвичай на фабриці є охорона, яка перевіряє, що заносять і виносять через ворота. Подібно і в мембрані є спеціальні білкові молекули — свого роду ворота й охорона клітини.

 Деякі з цих білків (1) мають посередині наскрізний отвір, через який входять і виходять лише певні молекули. Інші білки відкриті з одного боку мембрани (2) і закриті з другого. Вони мають всередині «шлюз» (3), форма якого відповідає певній речовині. Коли ця речовина входить у «шлюз», відкривається інший кінець білка, щоб речовина через мембрану потрапила в клітину (4). Усі ці процеси відбуваються на поверхні навіть найпростіших клітин.

Уявіть собі, що «охорона» пропустила вас всередину клітини. Прокаріотична клітина наповнена водянистою рідиною, багатою на мінеральні солі, поживні речовини та інші субстанції. З цих сирих інгредієнтів вона виробляє необхідні речовини. У клітині немає хаосу і, наче на добре організованій фабриці, все відбувається дуже злагоджено. Тисячі хімічних реакцій проходять у точній послідовності та за визначеним графіком.

Багато часу клітина витрачає на виготовлення білків. Як виглядає цей процес? Спершу ви бачите, як клітина виробляє приблизно 20 різних «будівельних блоків» — амінокислот. Ці «будівельні блоки» надходять до рибосом (5), які, немов машини, збирають потрібні білки, поєднуючи амінокислоти в точному порядку. Численними функціями в клітині, подібно як різними операціями на фабриці, керує спеціальна «комп’ютерна програма», тобто код, записаний у ДНК (6). Саме від ДНК рибосоми отримують копію детальних вказівок про те, як і який білок потрібно зібрати (7).

Ще більше захоплює те, що відбувається далі. Кожен утворений білок скручується і згортається, набуваючи унікальної об’ємної форми (8). Власне від форми білка залежить його функція *. Уявіть собі конвеєр, на якому збирають двигуни. Для того щоб двигун працював, усі деталі мають бути точно виготовлені. Те саме можна сказати  і про білок. Якщо він не буде правильно побудований і згорнений, то не виконуватиме належно своєї функції, а, можливо, навіть пошкодить клітину.

Як білок потрапляє до місця свого призначення? На кожному білку є «ярличок з адресою». Саме цей «ярличок» допомагає білку дістатися туди, де він потрібен. Хоча щохвилини в клітині будуються тисячі білків, жоден з них не блукає, а безпомилково потрапляє у відповідне місце.

Чому ці факти важливі? Складні молекули найпростіших організмів не утворюються самі по собі і розпадаються за межами клітини. Але навіть у самій клітині вони не можуть утворюватися без допомоги інших складних молекул. Наприклад, для утворення АТФ (аденозинтрифосфорної кислоти) — особливої молекули, яка акумулює енергію,— потрібні ферменти, а для вироблення ферментів потрібна енергія АТФ. Також для утворення ферментів необхідна ДНК (про цю молекулу піде мова в 3-й частині), а для ДНК необхідні ферменти.  До того ж інші білки будуються лише в клітині, а клітина утворюється тільки білками *.

Мікробіолог Раду Поупе, який не вірить у біблійну розповідь про творення, 2004 року в одній своїй праці поставив запитання: «Як могла природа дати початок життю, якщо ми не можемо досягти цього навіть під час експериментів у спеціально створених умовах?»¹³ Далі цей мікробіолог написав: «Механізми, необхідні для функціонування живої клітини, настільки складні, що просто неможливо, аби всі вони виникли випадково і одночасно»¹⁴.

Що думаєте ви? Прихильники теорії еволюції стверджують, що життя на Землі повстало без втручання Бога. Однак чим більше вчені дізнаються про життя, тим меншою стає ймовірність того, що воно зародилося випадково. Щоб уникнути цієї дилеми, деякі науковці намагаються відмежувати питання про походження життя від теорії еволюції. Але чи це розсудливо?

Теорія еволюції ґрунтується на ідеї про виникнення життя завдяки ряду сприятливих випадковостей. Далі, згідно з цією теорією, відбувались інші збіги обставин, внаслідок яких повстало розмаїття усіх живих організмів. Проте якщо ця теорія не має міцного фундаменту, що станеться з іншими теоріями, які побудовані на ній? Теорія еволюції, що не може пояснити походження життя, розвалиться, наче хмарочос без фундаменту.

Який висновок напрошується у вас після короткого розгляду будови й функцій «простої» клітини: чи виникла вона в результаті багатьох випадковостей, чи внаслідок блискучого задуму? Якщо ви ще не визначились у цьому питанні, ознайомтесь детальніше з «основною програмою», яка керує усіма клітинами.