Що каже багато вчених? Чимало прихильників еволюції вважає, що життя зародилося мільярди років тому в глибинах океану чи на краю прадавньої невеликої водойми, яка під час припливу наповнювалась водою. На їхню думку, в таких місцях хімічні сполуки могли спонтанно об’єднуватись у бульбашкоподібні структури, формуючи складні молекули, здатні до самовідтворення. Ці вчені заявляють, що всі форми життя на Землі випадково розвинулися з однієї або кількох перших «простих» клітин.

Але з цією гіпотезою не погоджуються інші авторитетні науковці-еволюціоністи. Вони припускають, що перші клітини чи принаймні основні їхні компоненти потрапили на Землю з космосу. Чому вони дійшли такого висновку? Тому що вченим попри всі їхні зусилля не вдалося довести, що життя може повстати з неживих молекул. На цю проблему звернув увагу 2008 року професор  біології Александре Менеж. Він сказав, що за останні 50 років «жодні експериментальні докази не підтвердили гіпотези про самозародження життя в “первинному бульйоні” і жодні вагомі відкриття в науці не свідчать на користь цієї гіпотези»¹.

Що виявляють факти? Відповідь на запитання: «Звідки беруться діти?» — відома всім і не викликає ніяких суперечок. Живе завжди походить з живого. Однак чи можна припустити, що мільярди років тому цей фундаментальний закон було порушено? Чи життя дійсно могло самовільно зародитися з неживих сполук? Яка ймовірність цього?

Як з’ясували дослідники, для функціонування клітини необхідна співпраця принаймні трьох видів складних молекул: ДНК (дезоксирибонуклеїнової кислоти), РНК (рибонуклеїнової кислоти) та білків. Сьогодні небагато вчених стверджує, що повноцінна жива клітина несподівано і цілком випадково утворилася з суміші неживих сполук. Але яка ймовірність того, що випадково могли сформуватися РНК чи білки? *

Ідея про самозародження життя великою мірою ґрунтується на експерименті, проведеному в 1953 році. Того року Стенлі Міллер вперше зміг отримати деякі амінокислоти — складові білків. Для цього він пропускав електричні розряди через суміш газів, з яких, на думку вчених, складалася атмосфера первісної Землі. Згодом амінокислоти знайшли також у метеоритах. Чи ці відкриття означають, що всі основні складові живої матерії могли виникнути випадково?

Роберт Шапіро, заслужений професор хімії у відставці з Нью-Йоркського університету, каже: «Деякі дослідники припускають, що всі “будівельні блоки” життя можна легко отримати під час експериментів на кшталт Міллерового або добути з метеоритів. Але все набагато складніше»² *.

Розгляньмо молекулу РНК. Вона побудована з менших складових, які називаються нуклеотидами. Молекули нуклеотидів відрізняються від молекул амінокислот і є тільки трохи складнішими. За словами Шапіро, «нуклеотиди ніколи не утворювалися під час експериментів з пропусканням електричного розряду, і їх також не знаходили, досліджуючи метеорити»³. Як зазначає Шапіро, ймовірність того, що самовідтворна молекула РНК випадково утворилася у водоймі з великою концентрацією хімічних складових, «надзвичайно мізерна. Якби це сталося десь у видимому Всесвіті хоча б раз, це було б небувалою удачею»⁴.

Що ж сказати про молекули білків? Вони можуть складатися з різної кількості амінокислот — від п’ятдесяти до кількох тисяч,— які поєднані між собою  в чітко визначеній послідовності. Звичайний білок будь-якої «простої» клітини містить у середньому 200 амінокислот. Навіть у таких клітинах існують тисячі видів білків. Ймовірність того, що одна молекула білка, яка складається лише зі 100 амінокислот, могла випадково утворитися на Землі, становить приблизно 1 до 1 квадрильйона.

Вчений Губерт Йокі, прихильник теорії еволюції, каже: «Неможливо, щоб при зародженні життя на Землі першими були білки»⁵. Для утворення білків необхідні молекули РНК, а для РНК — білки. А що, коли попри такі мізерні шанси молекули білків та РНК все-таки з’явилися самі собою, та ще й у тому ж місці і в той же час? Який існує шанс, що вони стали б співпрацювати і дали початок життю, котре б самостійно відтворювало і підтримувало себе? «Можливість того, що це сталося саме собою (при довільній суміші білків і РНК), є вкрай малою»,— каже д-р Керол Кліленд * з Інституту астробіології НАСА. «Все ж,— продовжує вона,— більшість дослідників, здається, вважає, що якби їм вдалося пояснити самовільне виникнення білків і РНК у первісних природних умовах, то можна було б твердити, що співпраця між цими молекулами також могла початися самовільно». А ось що Керол Кліленд говорить стосовно сучасних теорій про самозародження цих «будівельних блоків» усього живого: «Жодна з них не в змозі обґрунтовано пояснити, як це сталося»⁶.

Чому ці факти важливі? Подумайте, з якою трудністю стикаються вчені, що вірять у самозародження життя. Це правда, вони змогли одержати деякі амінокислоти, що є в живих клітинах. У лабораторіях під час добре продуманих експериментів, якими керували дослідники, вдалося створити навіть складніші молекули. У майбутньому науковці сподіваються отримати всі складові, необхідні для створення «простої» клітини. Але що цим вони доведуть? Таких науковців можна прирівняти до вченого, який з природних хімічних елементів виготовляє сталь, пластик, силікон та дріт, конструює з них робота і програмує його так, щоб він створював копії самого себе. Однак погодьтесь: своїм досягненням вчений лише доведе, що розумна істота здатна придумати вражаючу машину.

Те саме можна сказати і про науковців-еволюціоністів. Якби їм колись вдалося  створити клітину, це було б справжнім досягненням. Але чи вони довели б, що клітина з’явилася сама собою? Чи, може, щось зовсім протилежне?

Що думаєте ви? Як свідчать відомі на сьогодні наукові факти, життя може повстати лише з життя, яке вже існує. Тому потрібно мати надзвичайно сильну віру, аби твердити, що жива клітина, навіть дуже «проста», виникла випадково з неживих сполук.

Взявши до уваги вищенаведені факти, чи ви будете вірити в самозародження життя? Перш ніж відповісти на це запитання, розгляньмо детальніше будову клітини. Завдяки цьому ви з’ясуєте, чи теорії про самозародження життя дійсно заслуговують довір’я, чи вони подібні до байок про те, звідки беруться діти.