1, 2. а) Що Єгова наказує Єзекіїлю? б) Які запитання ми розглянемо?

КОЛИ Єзекіїль побачив це видіння, він, мабуть, перенісся думками в минуле, у дні Мойсея та Ісуса Навина. Майже 900 років тому Єгова описав Мойсею кордони Обіцяного краю, а пізніше сказав Ісусу Навину, як поділити цю землю між племенами Ізраїля (Чис. 34:1—15; Іс. Нав. 13:7; 22:4, 9). І ось тепер, у 593 році до н. е., Єгова наказує Єзекіїлю та іншим юдеям-вигнанцям знову поділити Обіцяний край між племенами Ізраїля (Єзек. 45:1; 47:14; 48:29).

² Що означало це видіння для Єзекіїля та інших юдеїв? Чому воно підбадьорює Божих служителів сьогодні? Чи сповниться воно більшою мірою в майбутньому?

3, 4. а) Які чотири обіцянки містилися в останньому видінні Єзекіїля? б) Яку обіцянку ми розглянемо в цьому розділі?

³ Останнє видіння Єзекіїля займає дев’ять розділів його книги (Єзек. 40:1—48:35). Воно містить чотири захопливі обіцянки щодо відновлення. Що це за обіцянки?  По-перше, у Божому храмі буде відновлене чисте поклоніння. По-друге, провідниками народу будуть праведні священики і пастирі. По-третє, всі, хто повернеться до Ізраїля, отримають спадкові наділи. І, по-четверте, Єгова знову буде зі своїм народом, перебуватиме серед нього.

⁴ У 13-му і 14-му розділах цієї книжки ми розглядали сповнення перших двох обіцянок — про відновлення правдивого поклоніння і про служіння праведних пастирів. У цьому розділі ми зосередимося на третій обіцянці, про спадкові наділи. А в наступному розділі ми обговоримо обіцянку про присутність Єгови серед свого народу (Єзек. 47:13—21; 48:1—7, 23—29).

5, 6. а) Який край, згідно з видінням, треба було поділити? (Дивіться ілюстрацію на початку розділу.) б) Навіщо Єгова дав видіння про поділ землі?

⁵ Прочитайте Єзекіїля 47:14. У видінні Єгова звернув увагу Єзекіїля на край, який незабаром стане «наче Едемський сад» (Єзек. 36:35). Потім Єгова сказав: «Ця земля — спадок, який ви поділите між 12 племенами Ізраїля» (Єзек. 47:13). «Землею», яку вони мали поділити, був відновлений ізраїльський край, куди згодом повернулися вигнанці. Далі, як говориться в Єзекіїля 47:15—21, Єгова детально описав зовнішні кордони цієї землі.

⁶ Навіщо Єгова дав видіння про поділ землі? Детальний опис кордонів мав запевнити Єзекіїля та інших вигнанців у тому, що вони знову заволодіють рідним краєм. Безсумнівно, це запевнення, дане в таких подробицях, вселило надію в серця вигнанців. Але чи воно сповнилось? Так! Божий стародавній народ справді отримав спадкові наділи у своєму краю.

7. а) Які події почали відбуватися у 537 році до н. е. і що вони нам нагадують? б) Яке запитання ми спочатку розглянемо?

⁷ У 537 році до н. е., приблизно через 56 років після того, як Єзекіїль отримав це видіння, тисячі вигнанців почали вертатися до Ізраїля і оселятися там. Ці визначні події нагадують нам те, що сталося серед Божого народу в наші дні. У певному розумінні служителі Єгови також отримали наділи. Як саме? Єгова дозволив їм увійти в духовний край і оселитися там. Тому історія про відновлення Обіцяного краю може багато розповісти нам про сучасне відновлення духовного краю. Але перш ніж поговорити про це, поміркуймо над таким запитанням: чому ми вважаємо, що духовний край сьогодні дійсно існує?

8. а) Яким народом Єгова замінив буквальний ізраїльський народ? б) Що таке духовний край, або рай? в) Коли він почав існувати і хто в ньому оселився?

 ⁸ В одному з попередніх видінь Єзекіїля Єгова виявив, що пророцтва про відновлення сповняться більшою мірою після того, як зацарює Божий «слуга Давид», тобто Ісус Христос (Єзек. 37:24). Він зацарював у 1914 році. На той час ізраїльський народ вже давно перестав бути Божим народом і був замінений духовним Ізраїлем, який складався з помазаних духом християн. (Прочитайте Матвія 21:43; 1 Петра 2:9.) Єгова замінив не лише буквальний ізраїльський народ на духовний народ, але й буквальний ізраїльський край на духовний край, або рай (Ісаї 66:8). Як ми дізналися із 17-го розділу цієї книжки, духовний край — це безпечне духовне середовище, або сфера діяльності, де останок помазанців поклоняється Єгові з 1919 року. (Дивіться інформацію 9Б «Чому 1919 рік?».) З часом у духовному краю також почали оселятися  служителі Єгови з земною надією, тобто «інші вівці» (Ів. 10:16). Хоча ми вже живемо в духовному раю, у повній мірі ми насолодимось його благословеннями лише після Армагеддону.

9. Які вказівки дав Єгова щодо поділу краю?

⁹ Прочитайте Єзекіїля 48:1, 28. Після опису зовнішніх кордонів краю Єгова чітко визначив кордони кожного наділу. Він наказав, щоб 12 племен отримали однакові наділи, які будуть розташовані один за одним з півночі на південь — від наділу племені Дана на півночі краю аж до наділу племені Гада на півдні. Усі наділи мали виглядати як горизонтальні смуги і простягатися від зовнішнього кордону краю на сході до Великого, тобто Середземного, моря на заході (Єзек. 47:20; дивіться карту в супровідній інформації «Поділ краю»).

10. У чому, мабуть, запевняла вигнанців ця частина видіння?

¹⁰ У чому, мабуть, запевняла вигнанців ця частина видіння? Детальний опис поділу землі, очевидно, був для них переконливим свідченням, що цей поділ буде добре організовано. Крім того, чіткий поділ землі між усіма 12 племенами вказував на те, що кожна людина обов’язково отримає спадок у відновленому краю. Всі, хто повернеться, матимуть свою частку. Ніхто не залишиться бездомним.

11. Чого ми вчимося з пророчого видіння про розподіл краю? (Дивіться супровідну інформацію «Поділ краю».)

¹¹ Чого ми вчимося з цього видіння? У відновленому Обіцяному краю було місце не тільки для священиків, левітів і провідників, але й для усіх ізраїльтян з 12 племен (Єзек. 45:4, 5, 7, 8). Подібно і сьогодні: у духовному раю має своє місце не лише помазаний останок і ті з «великого натовпу», хто бере провід у нашій діяльності, але й кожен член цього натовпу * (Об’яв. 7:9). Хоч би якою скромною була наша роль в Божій організації, усі ми без винятку маємо свою частку в духовному краю і виконуємо в ньому цінне служіння. Яка ж підбадьорлива думка!

12, 13. Які вказівки дав Єгова щодо наділів для племен?

¹² Деякі вказівки Єгови щодо розподілу землі могли здивувати Єзекіїля. Вони відрізнялися від вказівок, даних Мойсею. Розгляньмо дві відмінності: одна стосувалась наділів, інша — тих, хто мав ці наділи отримати.

¹³ Перша відмінність: наділи. Мойсей отримав наказ дати більшим племенам більші наділи, а меншим — менші  (Чис. 26:52—54). Однак у видінні Єзекіїля Єгова чітко сказав, що всі племена отримають «однакові частки [«кожен, як його брат», прим.]» (Єзек. 47:14). Тож відстань між північною і південною межею кожного наділу мала бути однаковою в усіх 12 наділах. Кожен ізраїльтянин — незалежно від того, з якого племені він походив,— мав отримати однакову можливість користуватися щедрими дарами родючого Обіцяного краю.

14. Чим вказівки щодо чужинців, які отримав Єзекіїль, відрізнялися від тих, які отримав Мойсей?

¹⁴ Друга відмінність: хто мав отримати наділи. Мойсеїв закон захищав чужинців і дозволяв їм брати участь у поклонінні, але вони не могли отримати наділ у краю (Лев. 19:33, 34). Однак Єгова сказав Єзекіїлю стосовно чужинців щось нове. Він звелів: «Дайте спадок чужинцеві на території того племені, де він оселився». Цим наказом Єгова стер головну різницю між «корінними ізраїльтянами» і чужинцями (Єзек. 47:22, 23). У відновленому краю, який Єзекіїль бачив у видінні, усі мешканці були рівними і об’єднано поклонялися Єгові (Лев. 25:23).

15. Яку вічну істину про Єгову підтвердили його вказівки?

 ¹⁵ Ці дві особливі вказівки про наділи і тих, хто мав їх отримати, мабуть, дуже потішили вигнанців. Вони знали, що Єгова дасть однакові частки усім — як ізраїльтянам за походженням, так і чужинцям, які поклонялися Єгові (Езд. 8:20; Неем. 3:26; 7:6, 25; Ісаї 56:3, 8). Ці вказівки також підтвердили вічну істину — Єгова однаково цінує всіх своїх служителів. (Прочитайте Огія 2:7.) Єгова анітрохи не змінився, і сьогодні всі його служителі, мають вони небесну надію чи земну, дуже цінні для нього.

16, 17. а) Чого ми вчимося з розгляду подробиць про відновлений край і його мешканців? б) Що ми розглянемо в наступному розділі?

¹⁶ Чого ми вчимося з розгляду цих подробиць про відновлений край і його мешканців? У нашому всесвітньому братстві має панувати рівність і єдність. Єгова — безсторонній Бог. Запитаймо себе: «Чи я такий же безсторонній, як Єгова? Чи я щиро поважаю всіх одновірців, незалежно від їхнього походження чи обставин?» (Рим. 12:10). Ми тішимось, що Єгова дав усім нам однакову можливість користуватися багатствами духовного раю, в якому ми від усієї душі служимо нашому небесному Батьку і насолоджуємось його благословеннями (Гал. 3:26—29; Об’яв. 7:9).

¹⁷ Розгляньмо тепер четверту обіцянку, яка міститься наприкінці останнього видіння Єзекіїля,— обіцянку, що Єгова буде з вигнанцями. Чого ми вчимося з цієї обіцянки? Дізнаймося про це з наступного розділу.