«БІБЛІЯ — це витвір унікального поєднання людської цивілізації та життєвого досвіду»,— говориться в часописі університету Чан Шана в Гуанчжоу (Китай). Іммануїл Кант, впливовий філософ XVIII сторіччя, сказав: «Існування Біблії як книги для людей є найбільшим благом, котре взагалі міг спізнати людський рід. Кожна спроба применшити її значення... є злочином проти людства». В «Американській енциклопедії» говориться: «Біблія впливає не тільки на євреїв та християн. ...Тепер вона [повсюдно] вважається етичною та релігійною скарбницею. Її невичерпне вчення виявляється ще ціннішим у міру збільшення надій на світову цивілізацію».

² Хоч би якою була ваша релігійна належність, чи ви хотіли б більше дізнатися про цю книгу? Під кінець XX сторіччя цілу Біблію або її частини було перекладено понад 2200 мовами. Більшість людей можуть знайти Біблію мовою, якою читають і яку розуміють. Відколи винайшли рухомі літери у всьому світі було розповсюджено приблизно чотири мільярди примірників цієї книги.

³ А тепер розгорніть свою Біблію, якщо ви її маєте, і подивіться у зміст. Ви побачите назви книг: перша — Буття, остання — Об’явлення. Біблія — це справжня бібліотека з 66 книг, що їх писали приблизно 40 осіб. Першу частину, яка складається з 39 книг і яку багато хто називає Старим Завітом, правильно називати Єврейськими Писаннями, оскільки вона була написана переважно єврейською мовою. Другу частину, що складається з 27 книг і яку багато людей називає Новим Завітом, правильно називати Християнськими  грецькими Писаннями, бо християнські письменники написали її грецькою. Написання Біблії зайняло понад 1600 років — від 1513 року до н. е. до 98 року н. е. Письменники ніколи не мали засідань редколегії, і декотрі книги писалися одночасно в різних місцевостях, які були віддалені одна від одної на тисячі кілометрів. Однак Біблія — цілісна книга й має єдину тему, а також не суперечить собі. Сповнює подивом і те, як понад 40 чоловіків, котрі жили протягом 16 сторіч, змогли скласти настільки послідовну книгу?

⁴ Хоча писання Біблії закінчилося понад 1900 років тому, її зміст захоплює сучасних людей. Розгорніть свою Біблію, скажімо, на книзі Йова 26:7. Пам’ятайте, що цей текст був написаний у XV сторіччі до н. е. Тут ми читаємо: «Він [Бог] над порожнечею північ простяг, на нічому Він землю повісив». Тепер подивіться в книгу Ісаї 40:22, взявши до уваги те, що ці слова були написані у VIII сторіччі до н. е. Тут ми читаємо: «Він Той, Хто сидить понад кругом землі, а мешканці її — немов та сарана. Він небо простяг, мов тканину тонку, і розтягнув Він його, мов намета на мешкання». Що вам спадає на думку, коли ви читаєте ці два описи? Образ кулястого об’єкта, що «висить» у просторі. Ви, мабуть, бачили Землю на фотографіях, зроблених із сучасних космічних апаратів. Вас, можливо, цікавить, як могли люди, котрі жили так давно, висунути таку науково точну думку?

⁵ Розгляньмо ще одне питання про Біблію. Чи Біблія точна стосовно історичних фактів? Дехто вважає, що Біблія — це тільки збірка легенд, які не мають жодного історичного підґрунтя. Зверніть, приміром, увагу на відомого ізраїльського царя Давида. Ще донедавна єдиним документом, який свідчив про його існування, була Біблія. І хоча провідні історики вважають його реальною особою, декотрі скептики роблять спроби представити його міфічною постаттю, вигаданою єврейськими ідеологами. А про що свідчать факти?

 ⁶ У 1993 році серед руїн стародавнього ізраїльського міста Дан було знайдено напис, в якому згадується про «Давидів дім». Цей напис прочитали на уламку зруйнованого монумента з IX сторіччя до н. е., яким ворог ізраїльтян ознаменував свою перемогу над ними. Несподівано з’явилася згадка про Давида і до того ж не на сторінках Біблії! Чи це було важливим? Ізраель Фінкельштайн з Тель-Авівського університету сказав про цю знахідку: «Завдяки напису про Давида нігілізм, спрямований проти Біблії, розвалився вщент». Цікаво зазначити, що професор та археолог Вільям Ф.  Олбрайт, котрий десятиліттями вів розкопки в Палестині, якось сказав: «Нові знахідки доводять точність незліченної кількості подробиць і сприяють чимраз більшому визнанню цінності Біблії як історичного джерела». І знову можна запитати себе: «Чому ця стародавня книга, на відміну від епосів та легенд, така точна з історичного погляду?» Але це ще не все.

⁷ Біблія — це також книга пророцтв (2 Петра 1:20, 21). Почувши слово «пророцтво», вам відразу можуть спасти на думку невиконані обіцянки самозваних пророків. Однак полиште будь-які упередження та розгорніть свою Біблію на 8-му розділі книги Даниїла. Тут Даниїл описує видіння про боротьбу дворогого барана з волохатим козлом, який мав «подобу рога». Козел перемагає, але його великий ріг ламається. На його місці виростає чотири роги. Що означає це видіння? Даниїл веде далі: «Той баран, якого ти бачив, що мав ті два роги,— це царі мідян та персів. А козел, той волохатий, це цар Греції, а той великий ріг, що між очима його, це перший цар. А той зламаний ріг, і що стали на його місці чотири,— це чотири царства постануть із цього народу, але вже не в його силі» (Даниїла 8:3—22, Ог.).

⁸ Чи сповнилося це пророцтво? Написання книги Даниїла закінчилося приблизно в 536 році до н. е. Цар Александр Македонський, який народився  180 років пізніше, 356 року до н. е., підкорив Перську імперію. Він був «великим рогом» між очима «волохатого козла». За єврейським істориком Йосифом Флавієм, коли Александр в’їхав в Єрусалим перед здобуттям перемоги над Персією, його увагу звернули на книгу Даниїла. Він дійшов висновку, що показані йому слова з Даниїлового пророцтва стосувалися його військової кампанії проти Персії. Крім того, у підручниках світової історії можна прочитати про хід подій в імперії Александра після його смерті 323 року до н. е. Над його імперією зрештою перейняли контроль чотири генерали, і 301 року до н. е. «чотири роги», які з’явилися на місці «великого рога», розділили його володіння на чотири частини. І знову постає запитання: як могла книга так яскраво й точно завбачити події, котрі мали відбуватися приблизно 200 років пізніше?

⁹ Сама Біблія відповідає на вищеподані запитання: «Усе Писання Богом надхнене, і корисне» (2 Тимофія 3:16). Інформацію, яку сьогодні знаходимо в біблійних книгах, Бог ‘вдихнув’ у розуми близько 40 письменників. Усього декілька розглянутих нами наукових, історичних та пророчих прикладів чітко вказують на один висновок: ця унікальна книга, Біблія, не є результатом людської мудрості, а походить від Бога. Однак у наш час чимало осіб скептично ставляться до існування її Автора — Бога. А що сказати про вас?