ЧОМУ багато людей стараються знайти справжній сенс у житті, але безрезультатно? «Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями: вона виходить, як квітка — й зів’яне, і втікає, мов тінь,— і не зостається» (Йова 14:1, 2). Те, що сталося з першою людською парою, зруйнувало світле майбутнє всього людства.

² Щоб бути по-справжньому щасливими, людям треба було мати добрі й невимушені стосунки з Богом (Повторення Закону 30:15—20; Ісуса Навина 24:15). Єгова хоче щиросердого послуху та поклоніння, спонуканого любов’ю (Повторення Закону 6:5). Тому в Едемському саду Єгова встановив обмеження, яке дало першому чоловікові можливість довести свою щиру вірність і відданість. «Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти,— сказав Бог Адаму.— Але з дерева знання добра й зла — не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!» (Буття 2:16, 17). Це було просте випробування. Єгова заборонив Адаму споживати плоди лише одного дерева з-посеред усіх дерев саду. Це дерево було символом права всезнаючого Творця вирішувати, що таке добро і що зло. Перший чоловік передав цей Божий наказ своїй дружині, яку Єгова дав йому «як його доповнення» (Буття 2:18, НС). Вони обоє були задоволені розпорядком жити під Божим правлінням і вдячно підкорялись волі свого Творця та Дарівника життя, виражаючи цим любов до нього.

³ Відтак певного дня до Єви промовив змій і запитав: «Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?» Єва відповіла, що їм було заборонено споживати плоди лише з «дерева,  що посеред саду», дерева знання добра і зла, ‘щоб вони не померли’ (Буття 3:1, 2, Хом.; 3:3).

⁴ Хто був цей змій? Біблійна книга Об’явлення ототожнює «старого змія» з тим, «що зветься дияволом чи сатаною і який обдурює цілий світ» (Об’явлення 12:9, СМ). Чи Сатану Диявола створив Бог? Ні, діла Єгови досконалі й добрі (Повторення Закону 32:4). Ця духовна істота сама зробила себе Дияволом («наклепник») і Сатаною («противник»). Він ‘знадився й звівся пожадливістю власною’ — пожадливістю бути на місці Бога, і збунтувався проти Творця (Якова 1:14).

⁵ Потім Сатана Диявол сказав Єві: «Умерти — не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього [з дерева] ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючі добро й зло» (Буття 3:4, 5). Сатана представив споживання з дерева знання добра і зла чимось принадним. По суті, він стверджував: «Бог приховує від вас щось добре. Скуштуйте плодів дерева й будете, як Бог, а також зможете самі вирішувати, що є добро і що зло». Сьогодні Сатана продовжує використовувати цю аргументацію, щоб відвести багатьох від служіння Богові. «Робіть, що вам заманеться,— говорить він.— Не зважайте на Того, хто дав вам життя» (Об’явлення 4:11).

⁶ Плід дерева раптом став чимось надзвичайно бажаним, а прагнення спожити його — просто непереборним! Єва взяла плід і їла його, а потім запропонувала своєму чоловікові. Повністю усвідомлюючи наслідки цього, Адам таки послухався голосу своєї дружини та спожив плід. Що ж сталося потім? Єгова виніс жінці такий вирок: «Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє,— а він буде панувати над тобою». А що він сказав чоловікові? «Проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя. Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову. У поті свойого лиця ти  їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох,— і до пороху вернешся». Тепер Адаму і Єві доводилося самотужки шукати щастя й задоволення. Чи матимуть успіх зусилля людей жити щасливим життям незалежно від божественного наміру? Приємну працю догляду за подібним до саду раєм та розширення його до кінців землі було замінено безвідрадною, тяжкою роботою, яка допомагала їм тільки вижити й не приносила жодної слави їхньому Творцю (Буття 3:6—19).

⁷ У день, коли перша людська пара спожила плід з дерева знання добра і зла, вона померла в Божих очах і стала на шлях до фізичної смерті. Що сталося з Адамом і Євою, коли вони зрештою повмирали? Біблія проливає світло на стан мертвих. «Живі знають, що помруть, а мертві нічогісінько не тямлять, і нема їм уже заплати, бо й пам’ять про них пішла в забуток» (Екклезіяста 9:5, Кул.; Псалом 146:4). Немає чогось такого, як «душа», котра живе після смерті. Покаранням за гріх є не вічні муки у вогненному пеклі, а смерть. Смерть також не веде до вічного блаженства в небі *.

⁸ Подібно як з погнутої форми для випічки виходить торт із вдавленням або дефектом, так і недосконалий чоловік з жінкою могли породити лише недосконалих нащадків. Біблія пояснює цю закономірність: «Через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Римлян 5:12). Отже, усі ми народилися в гріху та підкорені марноті. Для нащадків Адама життя перетворилось на прикру безвідрадність. Але чи існує вихід із цього стану?