Одна сімейна пара з Лас-Вегаса (штат Невада) хотіла жити в затишному місці, тому вирішила продати будинок і переїхати у Домініканську Республіку. Коли прийшов час виселятися, до вильоту залишалося ще десять днів, тож ця пара не мала де жити. Свідки Єгови, що мешкали у сусідстві, запропонували пожити в них. За той період  подружжя побувало на зібранні в Залі Царства, де почуло про 1914 рік. Це дуже зацікавило чоловіка і жінку, адже вони знали, що то важлива дата в історії людства. Прибувши у Домініканську Республіку, вони попросили про біблійне вивчення перших Свідків, які до них прийшли. Через 14 місяців ця пара присвятила своє життя Єгові і охрестилась.

У 2012 році Свідки проповідували зі стендом на Міжнародному книжковому ярмарку в Панамі, столиці Панами. До стенда підійшли дві школярки, з якими зав’язалась жвава розмова. Одна з дівчат сказала нашій сестрі, що дуже засмучена, бо її батько наркоман і вона не знає, як з цим жити. Сестра показала їй другий том книжки «Запитання молодих людей. Практичні поради» і розгорнула 23-й розділ за назвою «Як бути, коли хтось із батьків пиячить або приймає наркотики?». Дівчина вигукнула: «Це саме те, що мені потрібно!» Школярки щиро обійняли сестру та через годину повернулися до стенда, аби ще раз подякувати. За п’ять днів ярмарку Свідки розповсюдили 1046 книжок, 1116 журналів та 449 брошур. Крім того, 56 осіб залишило свої адреси.

Фреді, який розмовляє мовою кабекар, живе у віддаленому гірському поселенні в Коста-Риці. Приблизно чотири роки тому, коли Фреді  працював у Сан-Хосе, столиці Коста-Рики, Свідок дав йому книжку «Чого насправді вчить Біблія?» та брошуру «Чого Бог вимагає від нас?». Цей Свідок заохотив його вернутися додому і проповідувати у своєму поселенні. Фреді послухався. Вдома він сам почав досліджувати книжку «Чого вчить Біблія», зареєстрував свій шлюб і зробив інші зміни в житті. Потім він став навчати правди земляків.

Фреді організував уроки вивчення Біблії і поділив своїх зацікавлених на шість груп відповідно до їхніх біблійних знань. Рівень знань зацікавлених він визначив за допомогою тестів, які сам склав. Фреді організував зібрання і навіть провів Спомин, власноруч написавши запрошення, в яких говорилося: «Свідки Єгови запрошують вас відзначити Спомин Христової смерті». Такою активною теократичною діяльністю він займався протягом чотирьох років, не маючи жодних контактів зі Свідками. Весь цей час Фреді просив Єгову прислати йому допомогу.

Нещодавно він отримав відповідь на свої молитви. Декілька братів здолали нелегкий шлях до того поселення і були вражені побаченим. Ось що вони написали: «Хоча Фреді не є Свідком, він наче один із нас». Через три місяці він став неохрещеним вісником і на першому ж своєму конгресі охрестився. Щоб бути присутніми на конгресі, Фреді та 19 його зацікавлених мусили спуститися з гір. Цей ревний брат організував три інші групи мовою кабекар у ще віддаленіших поселеннях.

Анна навчається в середній школі в США. Одного дня їй довелося обстоювати свої погляди перед  однокласниками, які глумилися з того, що вона не вірить у Трійцю. «Вони накинулись на мене,— розповідає Анна,— але я залишалась спокійною, бо хотіла, щоб в інших склалося позитивне враження про Свідків». Увечері дівчина помолилась до Єгови про мужність і ще раз дослідила тему Трійці. Наступного дня Анна принесла до школи Біблію. Однокласники обступили її, і, хоча багато хто підсміювався, вона сміливо зачитала та пояснила кілька біблійних віршів. Зрештою ті, хто сперечався з нею, замовкли. А дівчина, яка була старостою класу і найбільше дошкуляла Анні, сказала, що тепер поважає Свідків Єгови. Протягом навчального року вона часто розпитувала Анну про її вірування.

Коли молода жінка з Барбадосу йшла недільного ранку до церкви, в неї відірвався ремінець на  взутті. Вона зайшла у поблизький будинок і попросила шпильку, щоб прикріпити ремінець. Виявилось, що господиня та її донька були Свідками. Поки жінка ремонтувала взуття, сестра пояснювала, які біблійні пророцтва сповнюються в наш час. А донька запросила жінку піти на зібрання до Залу Царства. Гостя побачила, що вже спізнилася до церкви, і прийняла запрошення. На зібранні вона знаходила всі вірші у своєму примірнику «Біблії короля Якова». Програма дуже сподобалась жінці, і вона сказала, що завжди хотіла вивчати Біблію в спокійній атмосфері, адже звук барабанів та крик у церкві її втомлював. Вона погодилася на вивчення за допомогою книжки «Чого вчить Біблія». Тепер ця жінка регулярно відвідує всі зібрання і бере в них участь.

Молодий брат з Гайани розповідає: «Я люблю проповідувати однокласникам, але одному хлопцеві це дуже не подобається. Якось він притиснув мене до стіни і крикнув: “Замовкни вже!” Я відповів, що лише Єгова може змусити мене замовчати. Оскільки я і далі проповідував, він порізав мого рюкзака, а пізніше вдарив мене по обличчю і розсік губу. Нас повели до директорки, яка запитала, чому він побив мене. Я пояснив, що за проповідування доброї новини. Тоді директорка поцікавилася, чому я не дав здачі, і навіть заохотила до цього. Я відповів, що в біблійній книзі Римлян 12:17 християнам радиться не віддавати злом за зло. Після цього директорка попросила вибачення і пообіцяла розібратися з нападником».